Вже скоро айтішникам обіцяють можливість легального виїзду за кордон. Згідно з опитуванням dev.ua, попри привілей, більшість наших читачів, зайнятих в IT, не планують полишати Україну, бо це не патріотично.
Проте є й чимало таких, що виїдуть за першої можливості або ж використають закордонне відрядження задля розв’язання робочих питань.
Вже скоро айтішникам обіцяють можливість легального виїзду за кордон. Згідно з опитуванням dev.ua, попри привілей, більшість наших читачів, зайнятих в IT, не планують полишати Україну, бо це не патріотично.
Проте є й чимало таких, що виїдуть за першої можливості або ж використають закордонне відрядження задля розв’язання робочих питань.
Передбачається, що компанія подаватиме обмежений список людей на виїзд за кордон (наприклад, не більше 10%), і його розглядатимуть у Міноборони та Мінекономіки, які й видаватимуть дозвіл. Документ отримають прикордонники та людина, на яку його оформлювали. Після цього айтішник може виїхати на той термін, який зазначено у дозволі, й до тієї країни, яка там вказана. Зараз обговорюється відрядження строком не довше трьох тижнів.
З таким дозволом айтішник зможе відвідати конференції та бізнес-форуми.
Готуватимуть документ швидко — за кілька днів дозвіл має бути готовий.
Тим часом на форумі DOU точаться дискусії про те, що дасть такий привілей айтішникам, та чи взагалі не є таке послаблення дискримінаційним щодо інших категорій чоловіків. Ми обрали кілька цікавих відповідей айтішників.
«Я і поїду як тільки, так відразу і надовго. Колгоспи, комісії, виїзні візи вже проходили. У мене, однак, немає мети поїхати зараз і за всяку ціну. Якби кордони були відкриті, я про це, мабуть, і не думав би. Мені було б достатньо знати, що я можу поїхати. Можливо, з'їздив би на тиждень-два батьків відвідати. А так — чим довше вони закриті, тим вища ймовірність, що поїду. І окремо дратує, що одні чомусь зараз бухають на пляжах Іспанії, а інші чекають на дозвіл (за списками та квотами) поїхати на пару днів із зобов’язанням повернутися. Або відкрийте для всіх, або закрийте для всіх (за невеликим винятком).
«Якщо всі поїдуть, то за чий рахунок тоді буде «ось це ось усе?».
«Було б не погано давати спільноті якісь апдейти хоча б раз на тиждень. Не кажучи вже про опитування, щоб дізнатись думку людей про ситуацію.
І взагалі цікаво, чим студенти й пту-шники „вислужились“ перед державою так, що їх вже заброньовано, а середньостатистичний айтівець, який років 5 тому був одним з найкращих студентів (умовно кажучи, в реаліях України), і тепер приносить вже користь державі, а не вчиться на державному замовленні, виходить гірший. Якийсь прям парадокс. Зараз, мабуть, ще частина айтішнікив знову побіжить складати іспити на вступ в якийсь універ».
«Скажу як людина, що за кордоном вже рік, що їхати сюди варто лише з огляду переїхати зовсім. Їхати на якийсь обмежений термін не рекомендую. Втратите точно, а от набути не встигнете».
«Їхати на обмежений термін потрібно саме для того, щоб мати можливість представляти українське айті за межами України: воркшопи, пресейли, та будь-які інші відвідування клієнтів дуже важливі, особливо враховуючи що це перше безковідне літо за два роки поспіль коли компанії нарешті можуть дозволити собі зустрічі не в зумі, було б дуже погано всією країною пропустити це. Сподіваюсь, ніхто не буде розглядати це як можливість завести трактор».
«Хтось прагне просто опинитися в іншій країні. Тому, боюся, ініціативою помітно користуватимуться як приводом „завести“ трактор. Тому що самі подумайте: з цією примусовою мобілізацією — або смерть, або вижити в іншій країні».
