Місто Конотоп назавжди увійшло в історію війни з росією завдяки відео, де місцеві жінки розповіли окупанту, що в нього будуть проблеми з потенцією. Це було в перші дні вторгнення до України. Чим сьогодні живе районний центр Сумщини, нам розповів Дмитро Гланц — CEO місцевої IT- компанії Grodas.
Місто Конотоп назавжди увійшло в історію війни з росією завдяки відео, де місцеві жінки розповіли окупанту, що в нього будуть проблеми з потенцією. Це було в перші дні вторгнення до України. Чим сьогодні живе районний центр Сумщини, нам розповів Дмитро Гланц — CEO місцевої IT- компанії Grodas.
Особисто я був в Конотопі в перший день війни. Ми в компанії працювали і до останнього думали, що такого бути не може. Але почалася війна. Працівники розійшлися по домах: хтось почав волонтерити, хтось продовжив працювати, тому що потрібно продовжувати платити податки.
IT-сфера — це, можливо, єдина, яка може зараз більш-менш повноцінно працювати. Звичайно, ми залежимо від електрики й наявності Інтернету. Але більш-менш віддалено працювати сьогодні можемо. Тому продовжуємо це робити.
Росіяни в’їхали до міста в перші дні. Вони проїхали по Конотопу. В місті були невеликі перестрілки в різних районах. Вони ставили ультиматум про здачу міста, але люди вийшли на вулиці й дали відсіч. Після цього росіяни покинули місто. Вони поїхали в напрямку Сум. Від нас до обласного центру 128 кілометрів.
Сьогодні компанія працює на 50–60% своїх потужностей. До війни у нас було до 20 співробітників, сьогодні це близько 10 людей. На початку війни була ситуація, що ми виплачували зарплатню працівникам під звуки пострілів російських військ. Частина наших клієнтів з України. На жаль, зараз вони тимчасово не можуть працювати. Ми намагаємося знайти нові ринки та клієнтів. Маємо клієнта з Франції у сфері e–commerce. Також працюємо з Польщею та Німеччиною.
В Європі працюємо з платформою Shopify, на базі якої створюють електронні магазини. Ми робимо кастомізацію різного роду на її основі, залежно від потреб клієнта. В основному це додатки й теми. Інтернет і світло в місті з перебоями, але працюють. Наш клієнт з Франції сказав: «Якщо у вас не буде можливості певний час працювати, виставляйте наперед рахунки, я буду платити».
Запити з Європи сьогодні справді є. І їх більше, ніж було раніше. Тому що російський ринок відвалився, а західні країни допомагають Україні. Наприклад, минулої п’ятниці ми просто не могли вийти на зв’язок з потенційним клієнтом, тому що не було світла. Потім дали світло — пропав інтернет.
Плануємо зв’язатися з потенційними клієнтами, щоб продовжити комунікацію. Ми маємо переговори з компаніями з Нідерландів в напрямку e–commerce. Наша компанія мала запустити власний новий сайт якраз під Shopify. Щоб закордонним компаніям було легше з нами виходити на зв’язок. Але не встигли його «викотити», бо почалася війна.
До війни у нас працював IT-Cluster в напрямку робототехніки. До нього ходило близько 100 дітей. Також мої знайомі надають інтернет-послуги. Це компанія Zurbagan, яка входить до IT-кластеру. Сьогодні вони працюють в бойовому режимі. Компанія зосереджена саме на внутрішньому ринку України, у сфері B2B та B2C. Скільки сьогодні в ній працює людей, не знаю, але якийсь час назад було близько 30–40 спеціалістів. Ось кілька днів тому була порушена інтернет-лінія під час бойових дій. Вони її відремонтували.
Першу гуманітарну допомогу міста ми організували завдяки IT-Cluster. Зв’язалися через IT Association of Ukraine з львівським IT-кластером і колеги нам допомогли з потрібними речами. Гуманітарна допомога приїхала до міста 5 березня, і замість 2,5 години прямувала з Києва 30 годин.
Це більше, ніж реальна історія. Таке справді було — вийшли конотопські жінки й розповіли росіянам, що у них «не буде стояти». Це не фейк. Хто знає, можливо ця історія також відіграла роль, що окупанти покинули місто.
В околицях Конотопу — болота, були випадки, коли російська техніка в них застрявала. Сама назва міста походить від фрази «коні топнуть». Є легенда, що коли російська імператорка Катерина II бувала в цих місцях, у неї тут потонули коні.
