🚀 Trustee Plus - картка європейського банку і криптогаманець. Встанови додаток 👉
Ігор Вишневський Навколо IT
9 грудня 2024, 09:00
2024-12-09
«Освіта не для того, щоб начепити дитині відерце на голову і просто залити побільше всього»: айтівці розмірковують про вищу освіту для своїх дітей в Україні й за кордоном
Батьки по-різному підходять до того, де їхні діти здобуватимуть вищу освіту (і чи здобуватимуть взагалі). Хтось з висоти власного життєвого досвіду дозволяє собі вирішувати за дітей, хтось просто легенько «пушити» і підказувати, а хтось відправляє нащадків у «вільне плавання» і намагається не впливати на їх вибір. Так чи інакше, питання вищої освіти активно обговорюється між батьками і дітьми, коли ті досягають підліткового віку. А дехто з батьків починає задумуватися про це ще значно раніше.
Тож у рамках цього матеріалу попросили батьків-айтівців поділитися своїми думками на тему вищої освіти — чи лишаються українські топові університети мрією технологічної молоді, чи їх дипломи перетворилися на формальність, за якою вже давно перестали гнатися.
Батьки по-різному підходять до того, де їхні діти здобуватимуть вищу освіту (і чи здобуватимуть взагалі). Хтось з висоти власного життєвого досвіду дозволяє собі вирішувати за дітей, хтось просто легенько «пушити» і підказувати, а хтось відправляє нащадків у «вільне плавання» і намагається не впливати на їх вибір. Так чи інакше, питання вищої освіти активно обговорюється між батьками і дітьми, коли ті досягають підліткового віку. А дехто з батьків починає задумуватися про це ще значно раніше.
Тож у рамках цього матеріалу попросили батьків-айтівців поділитися своїми думками на тему вищої освіти — чи лишаються українські топові університети мрією технологічної молоді, чи їх дипломи перетворилися на формальність, за якою вже давно перестали гнатися.
Опитування у нашому ТГ-каналі свідчить, що 27% його учасників все ж таки віддали би дітей до українських вишів, а 22% схиляються до європейських університетів. Лише 4% опитаних хотіли би (або могли це собі дозволити), щоб їх дитина вчилася в США. Доволі значний відсоток набрали також дещо провокативні варіанти відповідей, які редакція dev.ua запропонувала читачам — «будь-де, аби не в Україні» та «кому та вишка треба? головне — вивчити програмування». За них висловились, відповідно, 20% та 15% з майже 600 учасників голосування. Навряд чи результати опитування в ТГ-каналі варто вважати гарантовано репрезентативними, але вони чітко демонструють те, що висловили у своїх коментарях і самі айтівці: до вітчизняної вищої освіти дуже багато питань, і деякі речі у ній потребують змін, але, тим не менше, вона лишається основним варіантом попри всі наявні «мінуси».
Батьки-айтівці, з якими поспілкувався dev.ua, чітко бачать ці мінуси, але, разом із тим більшість із них все-таки схиляються в бік того, щоб діти навчалися в українських ВНЗ. Закордонна освіта теж вимагає значних жертв і не виглядає в їхніх очах «манною небесною», яка автоматично прокладе їхнім дітям шлях у професії. Хоча тут також багато залежить від того, чи залишаються самі батьки в Україні, чи тимчасово або повністю емігрували за кордон.
«Усі технічні навички дуже швидко ламаються на тому моменті, коли ти не можеш банально розмовляти з людьми»
У Галини, яка займає позицію Agile Coach у SimCorp, троє дітей. Старшій доньці скоро буде 16 і, попри те, що зараз сім’я перебуває у Польщі, вони думають все ж про українську вищу освіту, хоча Галина далека від того, аби ідеалізувати навчання у провідних вітчизняних вишах. Сама вона, як і її чоловік, закінчувала КПІ.
«Це гарно за технічними скілами, якщо сісти за програмування. Але зараз AI дуже успішно і дуже швидко це заміняє. В Україні ж саме ці навички видресувані — школа це дресирує надмірно рано, і у ВНЗ це відбувається теж, але без зв’язку!», — вважає Галина.
Наразі вона задіяна на проєкті у фінансовій галузі, це велика система для інвестицій із величезними клієнтами — банками та інвестиційними фондами. Тож на прикладі своєї роботи вона акцентує увагу — ключове значення мають не тільки і не стільки технічні скіли, а знання домену.
«Якщо ти як мавпочка просто програмуєш, то далеко не заїдеш! От, наприклад, поняття — програміст чи розробник продукту? Бо у визначення „розробник продукту“ вкладається дуже багато: це і знання домену, і залученість, і розуміння стратегії, як це все привносити у життя. Я вже мовчу про всі софт-скіли, тобто взаємодія, робота в команді, бо ніхто давним-давно індивідуально не працює! І всі технічні навички дуже швидко ламаються на тому моменті, коли ти не можеш банально розмовляти з людьми. Тобто я це до чого? До того, що цього якраз дуже не вистачає в наших ВНЗ!», — переконана Agile Coach.
Якщо звертатися до конкретики, то з донькою вони розглядають можливість вступу до УКУ (Український католицький університет). «Бачимо, що там освіта вибудована не для того, щоб „начепити дитині відерце на голову“ і просто залити побільше всього», — жартома пояснює Галина. Можливим варіантом є також Могилянка і KSE. «Щодо наших освітніх гігантів, КПІ і Університет Шевченка, то їх теж можна розглядати, але це вже буде певним компромісом», — додає айтівиця.
Найвищий середній бал мають ІТ-вступники УКУ: які виші України були найпривабливішими для майбутніх айтівців під час вступної компанії 2024 року
Тим не менше, це питання поки далеке від остаточного вирішення, адже на це ще є час: донька має вчитись в Польщі після поточного року ще два наступні роки.
Team Lead Олександр Овчаренко має чотирьох дітей і наразі теж думає над питанням вищої освіти для них. Старший син від першого шлюбу вже дорослий і має 23 роки, але в другому шлюбі у Олександра хлопець 15 років, ще один хлопець 13 років і 10-річна донька. «З майбутньою освітою зараз паримось не на жарт», — каже він насамперед щодо 15-річного сина, адже для вирішення питання стосовно інших дітей вони мають більше часу.
Водночас Олександр Овчаренко закликає не бути аж надто скептичними стосовно української освіти як такої. «Освіта потрібна людині, щоб навчитись вчитися. Якщо освіта дає тільки готові робочі навички — це тупиковий хід. Освіта має навчити людину: не боятися поставленої задачі, вміти задачу розібрати на етапи, зрозуміти, що ясно, що не ясно, яких навичок чи знань не вистачає, вміти знайти те, чого не вистачає (в мережі, або дотумкати самотужки), і виконати цю задачу. Не кинувши на півдороги і не лінуючись. Або кинувши, зрозумівши, що від закінчення задачі не буде зиску. Але це вже питання з іншої площини», — розмірковує він.
Team Lead зазначає: коли говорять про прикладні робочі навички від освіти (не від місячних курсів з підвищення кваліфікації, а саме від освіти), то він одразу згадує повість Айзека Азімова «Фах». «Якщо не читали — раджу. Там хороші ідеї в контексті піднятої теми», — каже айтівець. Зараз сім’я Олександра моніторить варіанти для сина, адже поки що не зупинилась на конкретному ВНЗ, куди будуть вступати.
«Вчити мови програмування в молодших чи середніх класах школи — це безглуздя»
Ми також зачепили тему, чи хотіли би айтівці також бачити дітей у своїй професії, адже у суспільстві її так чи інакше вважають і престижною, і прибутковою. На думку Олександра Овчаренка, цей суспільний тренд набуває вже дещо неадекватних форм.
«Вагома кількість людей вже вибираючи школу для першачка задає питання на кшталт „а у вас є якісь заняття з комп’ютерної грамотності? Хотілося б, щоб діти знайшли себе в ІТ“. Я реально чув це сам, шукаючи школу для своїх. Це безглуздя! В таблет, телефон і побігати фортнайт на компі вони самі встигнуть. Вчити якісь мови програмування в молодших — середніх класах школи? До закінчення ними школи, а потім інституту вже будуть інші фаворитні мови програмування», — вважає Овчаренко.
Фото Mind.ua
Зі слів тімліда, ІТ давно вже перетворилася з царини небагатьох дефіцитних митців в ремесло «на потоці». «Ось ще рочків за п’ять зарплати в ІТ деградують, і воно перестане бути казкою мрій при пошуку роботи. І взагалі, вибирати професію дітям — то невдячна справа», — каже він.
Скільки доведеться платити майбутнім айтівцям за навчання в топових українських університетах: вартість стартує від 20 000 грн, найбільше в УКУ — 129 000 грн
Солідарна з Олександром і Agile Coach із SimCorp Галина, яка теж не вважає професію у ІТ для своєї доньки обов’язковим мірилом успіху.
«Часто говорять — „ми свою дитину відправимо в ІТ, і вона буде щаслива і багата“. Але наша з чоловіком спільна і узгоджена позиція — ми просто хочемо, щоб сама якість освіти була хорошою. Бо в нас молодих людей напаковують академічним контентом, але забувають про життєві навички. Вибирати свій шлях у житті — це не разова дія, а постійна адаптація. І такий тренд постійного розвитку і адаптації має зберігатися», — переконана вона.
Зі слів Галини, доньці гарно даються математичні дисципліни, але вони з чоловіком далекі від думки, що потрібно відправити доньку в технічну галузь лише на основі цього. «У нас діти від початку вчаться за принципами Вальдорфської школи. Не може дитина вчити тільки математику, якщо в неї це добре виходить. Вона людина і повинна мати можливість поглянути на себе з різних сторін. Цим принципом ми керуємося і у житті, і у вищій освіті», — коментує вона.
Ключове, що стосується вищої освіти для власних дітей — Галина та її чоловік точно не мають наміру робити вибір за доньку. «Цей вибір буде робити вона сама. Нам зовсім непритаманні навіть якісь наполегливі рекомендації щодо цього», — зазначає Agile Coach.
Схожу позицію висловлює в коментарі dev.ua і Lead Product Designer Олександр Валюс. Він прагне, аби діти на цьому етапі демонстрували максимальну самостійність у прийнятті рішень. «Я за те, щоб діти в 17 років виїхали з дому і вчилися давати собі самі раду. Дітей треба виховувати так, щоб вони тобі самі сказали, куди хочуть і поступили туди. Моє діло за це гроші платити», — пожартував він.
«Ідеальним варіантом може стати комбінація університетської освіти та додаткових курсів»
Senior Delivery Manager у Levi9 Наталя Дибчук вже не вперше спілкується з нашим виданням на тему виховання і освіти дітей. Наразі вони з сином перебувають в Іспанії, тож айтівиця поділилася думками щодо можливості здобуття вищої освіти у цій (або іншій іноземній) країні. Але до вступу в університет для сина ще є достатньо часу — близько п’яти років, тож вона не береться прогнозувати, як все насправді складеться.
«Ми досі живемо у світі, де диплом про вищу освіту є бажаною вимогою, і навіть під час пошуку роботи в IT ви часто зіштовхуєтесь із питанням про ваш рівень освіти — specialist, master’s чи PhD. Тому я вважаю, що здобувати вищу освіту все ж необхідно, хоча й переконана, що підхід до освіти у світі найближчим часом суттєво зміниться», — вважає Senior Delivery Manager.
Наталя Дибчук згадує, що ще до повномасштабного вторгнення росії і переїзду, коли вони жили в Україні, то старалася розмовляти з дитиною саме англійською мовою, адже була впевнена, що це стане синові інструментом для закордонної вищої освіти. Навіть якби це була онлайн—освіта, то айтівиця вважала важливим, щоб син уже не вчив англійську, а вчився англійською. Адже це дві геть різні речі.
Наталя Дибчук з сином: фото надане нею
«Зараз ми в Іспанії, і фокус дещо змінився. Я й досі прагну, щоб він навчався англійською (хоча іспанською він володіє вільно), але тут ця мова не настільки популярна. Тому, ймовірно, доведеться розглянути інші країни, залежно від фінансових можливостей. Університети в Іспанії не є дорогими, особливо у порівнянні з Великою Британією чи США, але без іспанської ніяк (і навіть без деяких регіональних мов, якщо ми говоримо про Барселону чи Валенсію)», — пояснила місцеві реалії Наталія Дибчук.
На її думку, освіта має бути максимально практичною. Senior Delivery Manager вважає, що якщо це, наприклад, інженерія, то 80% навчання має становити практика, бо саме через практику формуються справжні спеціалісти.
«У цьому сенсі різноманітні програми стажування в міжнародних компаніях, які запрошують студентів, — чудовий старт для кар’єри та освіти. Однак вища освіта — це не лише про знання. Це ще й соціалізація: друзі, нетворкінг, уміння вирішувати проблеми, дотримуватись дедлайнів, домовлятися з викладачами. Це розвиток м’яких навичок (soft skills), особливо, якщо студент житиме в гуртожитку чи ділитиме квартиру з іншими», — додає Наталія Дибчук.
Водночас, практичні знання, які, можливо, не вдасться отримати під час лекцій, завжди можна здобути через позашкільні заняття, вважає айтівиця. Адже, з її слів, на сьогодні існує безліч інтенсивних онлайн-курсів, які швидко готують, наприклад, вебдизайнерів або менеджерів у різних сферах. «Ідеальним варіантом може стати комбінація університетської освіти та додаткових курсів», — вважає вона.
11 українських вишів увійшли до світового рейтингу найкращих університетів для міждисциплінарних наукових досліджень
За кордоном з дітьми перебуває і Ольга Пенькова, Senior Product Owner у MaxBill. З сином і донькою (11 та 13 рокiв відповідно) вони проживають у мiстi Белфаст, що у Пiвнiчнiй Iрландiї. Дiти вiдвiдують тут початкову та середню школу. І хоч про конкретику щодо вищої освіти думати для них зарано, Ольга поділилася своїми спостереження щодо здобуття фаху у цій країні.
«Ще не можу нiчого сказати про вищу освiту у Північній Ірландії, бо не маю досвiду, ще не доросли. Але щодо освiти взагалi, то тут бiльше придiляють увагу „прикладним“ предметам (food&nutrition, art&design), та соцiальнiй дiяльностi (спорт, музика, церква та iн.), анiж, скажiмо, „технiчним“ предметам. Хоча на вступ до вишу „технiчнi“ обов’язковi», — розповідає Ольга Пенькова.
З її слів, щодо трендiв у ринку праці, то тут дуже не вистачає працiвникiв «першої» ланки: вчителi, лiкарi, медсестри, працiвникiв електричної галузi i так далi.
«I так молодь починають спонукати на рiвнi держави замислюватися перед тим, як вступати на вищу освiту. Бо зарплатня пiсля неї та ж сама, що й без неї, а ось кредит на освiту (безкоштовної не iснує) випускник буде виплачувати десятилiттями. Тож всюди є свої нюанси, треба дiзнаватися деталi та намагатися вибрати кращий варiант саме для вашої дитини», — поділилася досвідом у іншій країні Ольга Пенькова.
«Роботу, яку виберуть мої діти, скоріш за все, ще навіть не придумали»
Lead Product Designer Олександр Валюс, який має двох дітей дошкільного віку, сумнівається, чи взагалі варто озвучувати якісь свої думки щодо вищої освіти, бо це справа доволі віддаленої перспективи. Тим не менше, його висновки налаштовують на філософський лад.
«За 10 років клімат та економічна ситуація може сильно змінитися. Роботу, яку виберуть мої діти, скоріш за все, ще навіть не придумали», — оцінив він швидкоплинність трендів у сучасному світі, зокрема і щодо ІТ-галузі.
У свою чергу Олександр Овчаренко вважає, що «розклади» у майбутньому розподілі професій будуть суттєво підкориговані впливом ШІ. І цей вплив, як і зараз, є неоднозначним, поряд з позитивами, маючи свої «темні сторони».
«З цього починається майбутня криза в освіті і пошуку своєї професії. Бо, перше, на що вплине доступність ШІ, це на ту основу, про яку я заявив на самому початку — обдумування задачі, яка виникла. Зараз всі кинулися скидати це на ШІ і не паритись. Ну, а якщо цього не навчитись, а питати кожен раз відповіді у ШІ, то розвиток припиняється. Враховуючи, що ШІ не вміє казати „я не знаю відповіді на це питання“, я боюся, що ми скоро будемо мати купу невтішних наслідків від його використання в різних сферах», — зазначає айтівець.
Тож що у сухому залишку? Бачення представників ІТ-сфери може (і навіть має!) бути доволі різноплановим, але більшість з них сходяться на очевидному: українська вища освіта дещо зміщена в бік зайвого академізму, і їй дуже не вистачає прокачування софт-скілів у своїх студентів. Між тим, саме такі скіли все більше виходитимуть на перший план за умов нинішніх темпів розвитку і застосування ШІ у ІТ-сфері. Людям — людське, а техніці — технічне.
Тим не менше, попри всю (часто заслужену) критику, українські виші досі лишаються конкурентними, а їх диплом — якщо не блакитною мрією, то принаймні базовим елементом для подальшого розкриття себе у професії.
Співзасновник SoftServe Тарас Кицмей: «Коли ІТ-фахівці йдуть викладати, то це „win-win“. Освіта — це гра в довгу. Війна закінчиться, й ІТ-індустрія, як ракета, полетить догори»
Якою буде нова інформатика в школах із вересня. У нас є інсайд
На початку навчального року 2022 в 50 українських школах запустять пілот: інформатика по-новому. А з вересня 2023 року новий курс повинен запрацювати у всіх українських школах.
Навчись професії майбутнього вже сьогодні: 7 курсів з bigdata, Web 3.0, діджиталу та метавсесвіту + книги
Метавсесвіт, тотальний діджитал, Web 3.0 та інтернет речей вже зовсім поруч. Не секрет, що наше майбутнє — в цифрі, вмінні аналізувати великі обсяги даних і робити висновки, виходячи з виявлених трендів та знайдених тенденцій. dev.ua зібрав добірку курсів за професіями майбутнього, які навчать працювати з даними, розуміти бігдату і не лише.
Хочете повідомити важливу новину? Пишіть у Telegram-бот
Головні події та корисні посилання в нашому Telegram-каналі
