💳 Trustee Plus: розраховуйся криптою за допомогою платіжної картки. Ліміт: 50 000 євро 🚀

«Вишивати — це майже як програмувати». Історія тестувальниці, яка обирає хендмейд для медитації та заспокоєння

Вечір після роботи можна провести по-різному. Хтось біжить у спортзал «розвантажувати голову», а для Ірини Рудницької,  QA Engineer у Р2Н, в задоволення вишивати. До речі, деякі з її речей навіть стали суперпризом у благодійній ініціативі до Дня вишиванки, в межах якої Р2Н збирали кошти на фальш-гаубиці для ЗСУ.

Ми поспілкувалися з Іриною щодо її хобі та дізналися, що саме їй подобається у вишивці. Далі пряма мова Ірини.

Залишити коментар
«Вишивати — це майже як програмувати». Історія тестувальниці, яка обирає хендмейд для медитації та заспокоєння

Вечір після роботи можна провести по-різному. Хтось біжить у спортзал «розвантажувати голову», а для Ірини Рудницької,  QA Engineer у Р2Н, в задоволення вишивати. До речі, деякі з її речей навіть стали суперпризом у благодійній ініціативі до Дня вишиванки, в межах якої Р2Н збирали кошти на фальш-гаубиці для ЗСУ.

Ми поспілкувалися з Іриною щодо її хобі та дізналися, що саме їй подобається у вишивці. Далі пряма мова Ірини.

Головний вайб — спокій

Мій типовий робочий день складається з тестування продуктів і вимог до них. Наразі я залучена до проєкту з тестування доступності американських сайтів. Для ринку США важливо, щоб продукти були доступні для людей з інвалідністю. Це закріплено на законодавчому рівні, а за недотримання вимог можна отримати штрафи. Для споживачів в Україні це також корисна й актуальна тема. 

Мій робочий день виглядає досить звичайно: сніданок, робота, після якої є час на відпочинок і хобі. Інколи й до початку робочого дня вдається приділити трохи уваги своїм хобі. 

Щодо останнього: я помітила, що всі мої захоплення були й залишаються доволі спокійними. Колись я вчилась грати на синтезаторі, на гітарі, в’язала, робила прикраси з бісеру. З 2014 року я займаюся йогою. А ще, чи не все життя, я періодично займалась танцями, серед яких були східні, спортивні, сальса, навіть індійські. Останнім часом додала ще спорт, адже через роботу, яка передбачає переважно сидіння за комп’ютером, я помітила потребу в більшій фізичній активності. Так, у графіку з’явилися тренування вдома за відео на YouTube.

А ось мій вільний час присвячений переважно вишиванню. 

За що люблю вишивку 

Почала вишивати я в Польщі, куди релокувалася в 2022 році. Напевно, після від’їзду з України, проявилася туга за Україною. Але думка про вишивання прийшла ще у 2018 році: якось під час медитації я розмірковувала, чим би мені було добре займатися в житті. Прийшло усвідомлення, що було б непогано вишивати. Але потім я про це успішно забула.

В мене немає чіткого графіка, коли я сідаю вишивати. Все залежить від вільного часу, натхнення й настрою. Маючи натхнення я можу до пізнього вечора вишивати, а потім вранці рано вставати й продовжувати. А на вихідних, буває, не можу відірватись від процесу. Час від часу я влаштовую «творчу паузу», щоб перезавантажитись і надихнутися на створення ще крутіших речей. 

Вишивальниця я не професійна, а тільки вчуся. Відповідно, іноді я грішу. Так, наприклад, вишивка якісна, коли всі хрестики вишиті в одному напрямку: одна нитка зверху, справа наліво чи навпаки. В мене інколи буває, що помиляюсь.

Я пробую створювати різні речі й на різні теми. Найбільше подобається вишивати орнаменти. Наприклад, я створюю обереги у вигляді чакр. На це мене надихнули заняття йогою — захотілося через вишивку розповідати оточенню про йогу та її філософію. Такі обереги я дарую друзям, знайомим і просто на знак вдячності, як-то лікарю, що допоміг мені у Польщі, чи консультантам в магазині, де купую нитки й тканину для вишивання. 

Вишиті обереги, що захищають ЗСУ

Деякі мною вишиті речі відправлялися на потреби ЗСУ. Це були разові ініціативи, але сподіваюся, що в майбутньому вдасться долучитися ще.

Одна моя знайома волонтерка з Харкова якось поділилася, що у наших захисників є запит на обереги. Так я вирішила вишивати обереги, які б слугували за своїм прямим призначенням — захищати воїнів і зберігати їм життя. Крім такої символічної вишивки, я в’язала також мітенки — спеціальні рукавички без пальців. 

Відправляла через співпрацю з місцевими ініціативами. У містечку в Польщі, де я мешкаю, я знайшла волонтерів, які регулярно відправляють посилки на фронт. Вони роблять свічки й плетуть сітки, а я додала до їхнього набору свої обереги. Свої в’язані мітенки я відправила волонтерам, що знаходяться в Харкові й так само створюють такі речі. Так і живемо.

Вишивати — це майже як програмувати 

Вишивання можна порівняти з написанням коду. Коли крок за кроком створюється задуманий орнамент і, врешті-решт, ти отримуєш повну картину. Як і в програмуванні, є фронтенд- і бекенд-частина й так само можна припуститися помилок, тобто багів.

В мене бувало, що тільки-но я закінчую і вже майже повністю задоволена роботою, як помічаю, що припустилась помилки. І ось треба виправляти велику частину. З одного боку, це удар по его, а з іншого — привід посміятись над самим собою. В принципі, все як і в роботі.

Сам же процес мені нагадує занурення в стан медитації. Це дуже неспішне, заспокійливе заняття, в результаті якого отримуєш річ, створену власноруч. І я дуже радію, коли вдається зробити щось красиве й технічно складне. А ще — покращувати власну ж техніку та процес.

До слова про вдосконалення: мені вже радять переходити на вишивання чогось більш серйозного, як-то серветки чи вишиванки. І я спробувала — але, вийшло, на мій смак, не дуже, тож поки не впевнена, що колись до цього повернуся.

Хочеться — робіть

Якщо вже задумалися над тим, щоб почати вишивати, то просто робіть. Почати можна з чогось простого і невеличкого, як-то з робіт на спеціальній тканині для вишивання (канві). Ще знадобиться трохи математики — щоб рахувати клітинки. А якщо вишиваєте власний орнамент, тобто не за схемою, то можна спочатку намалювати дизайн на аркуші в клітинку. 

Можна спробувати й більш діджитальний варіант. Коли мені подобається певна картинка чи портрет, то я через спеціальну програму переношу це зображення на піксельну клітинку. Так я отримую схему, за якою можна вишивати, — але звісно, треба ще приловчитися працювати з такою схемою, щоб виходило гарно.

І ще одна порада: коли купуєте нитки, зберігайте етикетки з номером кольору ниток. Я ще прив’язую шматочок нитки до етикетки, щоб бачити потрібний колір.

Мати таке хобі зручно й фінансово, адже витрати невеликі. Єдина інвестиція — це час. А ще, як «ложка дьогтю», напружуються очі, може бути біль у спині й затерплі кінцівки від багатогодинного сидіння в одному положенні. Але коли вдається отримати бажаний результат і гарну річ, ці «витрати» відходять на другий план, і це надихає на нові роботи.

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram
Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram
По темi
Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram
«Хендмейд — це особливий стан коли відключаєшся від дійсності й перебуваєш у своїй реальності». Як для 3D-художниці скульптури лампи та каміння стали віддушиною від рутини
«Хендмейд — це особливий стан, коли відключаєшся від дійсності й перебуваєш у своїй реальності». Як для 3D-художниці скульптури, лампи та каміння стали віддушиною від рутини
По темi
«Хендмейд — це особливий стан, коли відключаєшся від дійсності й перебуваєш у своїй реальності». Як для 3D-художниці скульптури, лампи та каміння стали віддушиною від рутини
Українці створили онлайн-конструктор вишиванок: як він працює
Українці створили онлайн-конструктор вишиванок: як він працює
По темi
Українці створили онлайн-конструктор вишиванок: як він працює
«Танці стали глобальною зміною мого життя». Як латиноамериканські танці та музика допомогли DevOps-інженеру лікувати депресію та вигорання
«Танці стали глобальною зміною мого життя». Як латиноамериканські танці та музика допомогли DevOps-інженеру лікувати депресію та вигорання
По темi
«Танці стали глобальною зміною мого життя». Як латиноамериканські танці та музика допомогли DevOps-інженеру лікувати депресію та вигорання
«Ми не підкорюємо гори ми підкорюємо себе в горах». Історія айтішниці яка дуже любить гори і цього року піднялась на пік Монблан
«Ми не підкорюємо гори, ми підкорюємо себе в горах». Історія айтішниці, яка дуже любить гори і цього року піднялась на пік Монблан
По темi
«Ми не підкорюємо гори, ми підкорюємо себе в горах». Історія айтішниці, яка дуже любить гори і цього року піднялась на пік Монблан

Хочете повідомити важливу новину? Пишіть у Telegram-бот

Головні події та корисні посилання в нашому Telegram-каналі

Обговорення
Коментарів поки немає.