41-річний Микола Турнавіотов працює DevOps-інженером і системним адміністратором уже більш як 20 років. У його житті були кілька злетів і падінь. Він розповів dev.ua, як латиноамериканські танці та музика допомогли йому вийти з депресії та чому він радить танцювати всім айтівцям і не лише.
41-річний Микола Турнавіотов працює DevOps-інженером і системним адміністратором уже більш як 20 років. У його житті були кілька злетів і падінь. Він розповів dev.ua, як латиноамериканські танці та музика допомогли йому вийти з депресії та чому він радить танцювати всім айтівцям і не лише.
Микола Турнавіотов офіційно вже 23 роки працює як системний адміністратор, архітектор IT-систем і DevOps-інженер. Крім цього, він має вади зору та з дитинства залишився сиротою.
Він розповів dev.ua про своє хобі. Далі його пряма мова.
Після довгої праці на декількох складних проєктах, один із яких я робив з нуля, та знеціненням курсу гривні під час анексії Криму я отримав складне вигоряння, дуже поганий психологічний стан і недіагностовану депресію, під час якої майже втратив можливість концентрації. Декілька років мого життя були вирвані з життя й також погано вплинули й на мою сімʼю.
Мої знайомі у 2018 році покликали мене на вальсову вечірку на Гелловін, це було трохи дивно для мене, бо це було відвідування костюмованої вечірки в історичних платтях і костюмах, де один я був з офісу, у джинсах і светрі. Але фентезі, фантастика тої події допускала будь-який костюм, різних епох, галактик і світів, тож через стиль я вже не переймався й перший раз спробував танцювати вальс. Після події я пішов до студії історичних танців, мені це сподобалося.
Трохи згодом мені закортіло спробувати щось нове, я зробив допис у фейсбуці й моя дуже стара знайома (юрист, до речі), з якою ми працювали 10 років тому, покликала мене на відкрите заняття в студії танців, де вчили більш сучасні латиноамериканські танці — сальса, бачата, кізомба, зук, я повністю поринув в цей світ.
Я мав можливість спробувати й інші великі столичні танцювальні студії — Casa de ritmo, Salsa Club, Kiz & Fly, де вчився у викладачів із Куби, Еквадор, які вже понад 20 років живуть в Україні, викладають і несуть культуру свого регіону через заклади та події музично танцювального характеру, відомим прикладом є бар Buena Vista в центрі столиці та Caribbean Club де виступає вже не тільки український, але й міжнародного складу гурт світового рівня Dislocados.
Півтора року танців щодня — 3–4 години занять і вечірки у вихідні дні, а після настання карантину та зупинку транспорту — піші прогулянки в центр столиці, щоб ми могли трохи розважитися та потанцювати спільнотою в масках, звісно. Одного разу нас навіть спіткала похвала від патруля поліції: «Ви круті, що зберігаєте моральний стан, тож ми вас не бачили, але наступний патруль може зробити вам проблеми».
Колись наполегливо працював у напрямі викладання, але через карантин без практики я знов як новачок, та й змінилися пріоритети.
Потім, коли директорка нашої школи виклала історію в фейсбуці, що її дочка була на занятті в барабанщика, який викладає гру на барабанній установці, я поринув і в другий, дуже дотичний до танців світ — створення музики. Водночас я знайшов собі професійного музиканта та викладача з музики у світі цифри від теорії гармонії до оркестру. Тоді я повернувся до дитячої мрії керувати оркестром. Я від нуля почав учитись, як створювати музику, зокрема, для оркестру, і згодом знайшов у мережі відомих композиторів із Європи, які не тільки пишуть музику для Голлівуду, «Нетфліксу», але і є викладачами, які мають різні курси в напрямах створення музики для кіно в різних стилях, комп’ютерних ігор.
Коли трохи відійшли від початку війни та евакуації до Польщі (я, на жаль, маю серйозні вади зору й інвалідність), продовжив займатись музикою з викладачем, який перебуває в Дніпрі.
Зараз інколи ходимо на вечірки в Польщі, але саме латиноамериканські тут не настільки популярні, як місцеві та «товариський танець», і такої великої спільноти латини тут нема, усі сконцентровані навколо своїх маленьких студій, але інколи відбуваються великі фестивалі, куди запрошують і відомих українських викладачів, приїздять і наші танцюристи.
Бажання та розуміння. Це зміна психологічного стану, танцтерапія є досить відомим напрямом психотерапії, яку використовувала засновник студії Casa de Ritrmo Ірина Бічева — дівчата стають більш розкритими та «жіночними», бо їм треба відчувати контакт та імпульс від партнера, партнери стають більш згрупованими та відповідальними, бо вони є лідерами, а не просто «кружляють дівчат», і повинні слідкувати за іншими парами на танцмайданчику, щоб не виникло травматичних випадків.
Важливе змінне зручне взуття для танців — підлога в студіях специфічна, і є певні вимоги, щоб гума взуття не псувала підлогу і щоб ноги не травмувались, також у кожному стилі танцю є певні стилістичні особливості.
Усе залежить від міста, студії. Є великі чати кізомба або сальса-бачата спільнот, великі спільноти в столиці та Львові, тож можна пошукати в фейсбуці або просто на google-мапах студію танців на районі, але треба розуміти, що важливо спробувати не тільки одного викладача. Він може вам зовсім «не зайти й не сподобатися» як людина, або як викладач, може не сподобатися загальна атмосфера студії.
На жаль, є випадки, коли студія налаштована на наповнення фінансової частини, і якість викладання та підходи там скоріше «сектантські», тобто «в нас одних усе правильно, усі інші вчать погано, не ходіть до них на вечірки, ми забороняємо».
Це прямо суперечить суті соціальних танців, де кожен, незалежно від рівня знань, достатку та освіти, може танцювати з іншими.
Танці стали глобальною зміною мого життя — психологічного стану, релаксу, соціалізації та концентрації. Я повністю змінив коло спілкування, інтереси та хобі, знайшов нову роботу, нових друзів — бо танцюють усі — від працівників ферм і мереж магазинів, до юристів, директорів компаній, прокурорів і поліціянтів.
На танцмайданчику завжди тепла, приємна атмосфера, дружній колектив, з яким можна не тільки танцювати, але і кудись поїхати, в інші міста, країни, також в Україні регулярно відбуваються великі фестивалі, куди запрошують відомих світових зірок, викладачів із Європи, Америки, країн латинського регіону, ну і так склалося, що саме там я неочікувано знайшов собі нову сімʼю.
Кожному періоду життя відповідає певні хобі, хтось грає в ігри й потім їх полишає, хтось вбиває час на серіали, я зараз майже полишив танці й перейшов в музику, але, як на мене, найголовніше — вчитися та дізнаватись щось нове все життя.
