Шокуюче: банківські боси приховують $600 млрд збитки для збереження власних мега-бонусів. Як оцінювання портфельних цінних паперів за ринковою ціною може допомогти банкірам

Правила бухгалтерського обліку, які заохочують прийняття ризику, дозволяють банкам відображати вартість облігацій у своїх балансах, яка не відповідає реальній вартості. Натомість це ціни, які банки заплатили за облігації (так звана «історична вартість»), навіть якщо вартість облігацій зменшилася, як завжди, коли процентні ставки зростають.

Поштовхи до ризику

Бонуси керівництва зазвичай базуються на звітному прибутку або, у випадку SVB, на рентабельності власного капіталу (ROE), яка є прибутком, поділеним на власний капітал. Звітні прибутки включають відсотки, сплачені за цінними паперами, якими володіє банк. Оскільки крива дохідності відсоткової ставки зазвичай є висхідною, довгострокові цінні папери зазвичай виплачують більший відсоток, ніж короткострокові цінні папери. Тому в короткостроковій перспективі керівництво отримує більші бонуси, купуючи довгострокові цінні папери. Купуючи довгострокові цінні папери, які приносили в середньому 1,5% замість надійних однорічних казначейських векселів, банк більш ніж подвоїв дохід SVB у 2022 році та його ROE. Завдяки цій системі додаткові вигоди для генерального директора Беккера та фінансового директора Бека були мільйонними.

Однак довші терміни погашення наражали SVB на збитки, коли відсоткові ставки зростали, за винятком того, що правила бухгалтерського обліку дозволяли банку не враховувати збитки у звітному доході. Згідно з правилами бухгалтерського обліку банк також не зобов’язувався звітувати про нереалізовані збитки за своїми цінними паперами, оскільки ФРС продовжувала підвищувати процентні ставки у своїй кампанії з уповільнення інфляції. До 31 березня 2022 SVB вже втратив близько $7 млрд ринкової вартості. Якби він продав будь-які свої підводні цінні папери, щоб скоротити середній термін погашення своїх активів і, таким чином, зменшити негативну сторону, якщо ставки продовжуватимуть зростати, йому довелося б визнати збиток у $7 млрд. І якби вона визнала цей збиток, то втратила б майже половину свого власного капіталу в $16 млрд і опинилася б під загрозою банкрутства. Замість цього він вирішив кинути кубик.

До кінця року, оскільки ставки продовжували зростати, втрати ринкової вартості SVB зросли більш ніж удвічі. І джиг справді був. На банківському жаргоні гнучкість балансу має вирішальне значення, але облік історичної вартості цінних паперів перешкоджає гнучкості балансу.

Навіщо банкірам звітувати?

По-перше, ризики відсоткової ставки за активами (наприклад, облігаціями) повинні управлятися стосовно ризиків відсоткової ставки іншої сторони балансу — пасивів, якими є в основному депозити. Зростання процентних ставок може спричинити зниження вартості активів, кажуть вони, але зростання процентних ставок може, з іншого боку, призвести до зниження фактичної ціни депозитів. Банкіри кажуть, що за правильного управління вони повинні компенсувати один одного.

По-друге, багато банків стверджують, що якщо вони збираються тримати облігації до погашення і вони збираються отримати виплату після погашення (як державні або гарантовані державою облігації), то це вводить в оману та спричиняє непотрібні коливання звітних прибутків. показати вартість, що зростає та знижується разом із процентними ставками.

Використовуючи ці причини та політичний вплив, банки протягом тривалого часу успішно протистояли «обліку справедливої ​​вартості» цінних паперів. Проте події останніх тижнів показали, що ці причини помилкові.

Ставки за депозитами рідко залишаються нижчими за ринкові тривалий час. А безпроцентні рахунки, які дійсно мають вартість, і довгострокові депозити, які також можуть мати вартість, зараз становлять невеликий відсоток депозитів більшості банків. Навіть найкраще управління пасивами просто не компенсує вбудовані втрати активів.

Крім того, утримання довгострокових облігацій до погашення, коли вони приносять менше ринкових ставок, не є безкоштовним. Втрачені прибутки втрачаються безповоротно.

Облік історичної вартості

Великі процентні ризики не тільки загрожують платоспроможності окремих банків, але також, через можливість ініціювання ширших пробігів, життєздатності великих частин банківської системи.

Крім того, облік історичної вартості цінних паперів суперечить прозорості, яка є центральною для ефективного банківського нагляду. Відсутність прозорості призводить до несподіванок, несподіванки призводять до відсутності довіри, а банківська система втрачає цінність, коли громадськість не впевнена в її надійності.

Можна було б дочекатися, поки офіційний орган з питань бухгалтерського обліку, Рада з фінансових стандартів бухгалтерського обліку, змінить правила. Це повинно статися, але процес займе час.

Контроль федералам

Є кращий спосіб. Справа SVB показує, що для того, щоб зберегти довіру громадськості, федеральні банківські регулятори повинні взяти на себе контроль за тим, як банки обліковують облігації та інші цінні папери, а не залишати це бухгалтерам. Комісія з цінних паперів і бірж (SEC) уже має правила оцінки за ринковими цінами для брокерських компаній з цінними паперами та взаємних фондів. Згідно зі своїм правилом 15c3-1 Закону про біржі цінних паперів SEC підтримує детальні правила оцінки капіталу брокерської компанії. А відкриті пайові фонди щодня змінюють ціну за справедливою вартістю відповідно до Правила 2a-4 Закону про інвестиційні компанії SEC.

Федеральні банківські регулятори повинні почати з поступового скасування божевільних відмінностей між різними категоріями цінних паперів, які в економічному плані не відрізняються. Якщо говорити точніше, згідно з чинними правилами бухгалтерського обліку, банки можуть віднести цінні папери, які їм належать, до будь-якої з трьох категорій: торгові, доступні для продажу або утримувані до погашення. 

Регулярна оцінка — шлях до ринку

Торгові цінні папери оцінюються за ринковою ціною, і будь-які зміни їх вартості включаються до прибутків або збитків. Цінні папери, наявні для продажу, не оцінюються як ринкові, але зміни їх вартості відображаються на дивному рахунку під назвою «інший сукупний дохід». А для деяких цілей регулятивного капіталу ці зміни не зараховується в обчислювальний капітал. Цінні папери, що утримуються до погашення, обліковуються за історичною собівартістю, а зміни їх вартості не враховуються в прибутках. Їх ринкова вартість повідомляється, але зазвичай лише в примітці до фінансової звітності, де їх важко знайти. 

Ця система була компромісом і мала небагато логіки. Настав час для банківських регуляторів вимагати, щоб усі цінні папери регулярно оцінювалися за ринковими цінами та відображалися в доходах і, отже, на рахунку капіталу, не вдаючись до незграбних спеціальних винятків. За запропонованого підходу баланс банку точніше відображатиме фінансову реальність, і банки будуть менш схильні брати на себе надмірний процентний ризик.

Замість висновку

Цифровий світ не чекає, поки історичний облік наздожене реальність. Якщо факти (або неправдиві чутки) стають відомі одній людині, вони швидко стають відомі багатьом. Секретність — друг чуток; прозорість — її ворог.

Дебати щодо дозволених рівнів кредитного ризику та ризику відсоткової ставки щодо капіталу, який банки зобов’язані підтримувати, триватимуть, поки існують банки та органи банківського нагляду. Але без якісних систем вимірювання та публічної звітності, якими б не були обмеження, вони будуть відносно неефективними у стримуванні надмірно ризикованої поведінки.

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

По темi

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

На збанкрутілий Silicon Valley Bank знайшовся покупець. За скільки його продадуть

По темi

На збанкрутілий Silicon Valley Bank знайшовся покупець. За скільки його продадуть

Епопея Silicon Valley Bank. Відмовляли українським стартапам, банк хоче купити Маск, топ-менеджер причетний до кризи 2008-го року

По темi

Епопея Silicon Valley Bank. Відмовляли українським стартапам, банк хоче купити Маск, топ-менеджер причетний до кризи 2008-го року

«Я б нікому не побажав такого болю». Ілон Маск каже, що врятував Twitter від банкрутства

По темi

«Я б нікому не побажав такого болю». Ілон Маск каже, що врятував Twitter від банкрутства