Про важливість дронів, IT-рішення на фронті та «Кропиву». Замміністра оборони Віталій Дейнега дав перше інтервʼю з моменту призначення

Про бойову систему управління «Кропива»

Як зазначив Віталій Дейнега в інтерв’ю, цей застосунок на «Андроїді» дає багато можливостей нашим захисникам, на прохання яких його постійно вдосконалюють і додають нові функції. Наприклад, спочатку була можливість рахувати дистанції та висоти, потім на прохання військових додали балістичний калькулятор для артилерії, щоб точніше стріляти з «Града».

«І завдяки цьому відносно — підкреслюю, відносно — нескладному застосунку на „Андроїді“ наша артилерія під час боїв за Київ була в кілька разів точнішою за російську. Тому що в нас висів дрон, який бачив, куди прилетіло, тут же давав коректуру, людина в „Кропиві“ це вбивала і зразу казала, наскільки докрутити тут, наскільки докрутити тут, щоб другий снаряд влучив у ціль», — переказує слова Дейнега з інтерв’ю редакція DOU.

«Кропива» — це система, яку одні люди наповнюють, другі беруть, треті аналізують. Плюс яка тепер може взаємодіяти з іншими системами.  

Про важливість ІТ-рішень на фронті

За словами Віталія Дейнега, наша армія була більш цифровізована, ніж армія супротивника і ніж багато армій НАТО.

«росіяни — і ми, на жаль, багато в чому теж — досі захищаємо інформацію за такими трошки радянсько-російськими стандартами. Якщо в тебе в системі зараз ходить цілком таємна інформація, ти можеш побудувати на неї так звану комплексну систему захисту інформації. Це такий стос паперу, схожий на нашвидкуруч написану дипломну роботу, в якій налаштування маршрутизатора чи якогось там мережевого обладнання — це дві останні сторінки, яких ніхто не читає, бо не вміє. Бо люди, які це пишуть і приймають, їхня цінність на ринку праці доволі сумнівна», — зазначив Дейнега. 

На його думку, наша сила в тому, що «багато людей плюнули на це все і сказали, окей, ми не можемо, виконавши всі юридичні вимоги, побудувати систему коригування артилерійського вогню, та ми її побудуємо все одно. Те, що ми в якийсь момент трошки нагнули правила, і дало нам цю перевагу».

За кожною воєнною перемогою стоїть якесь айтішне рішення в тому числі. У першу чергу — солдати та героїзм, техніка, снаряди тощо. Але є айтішні рішення, завдяки яким ми досягаємо більшого успіху з меншими втратами.

Про ППО, «Хаймарси» й айтішні рішення

Айтішні рішення, про які не можна розголошувати, допомагають системі ППО працювати ефективніше і доволі дешево нейтралізувати «Шахедів» та ракети.

Також Дейнега сказав, що за кожним попаданням «Хаймарса» стоїть теж айтішне рішення: «Останній приклад — це крейсер „Москва“. Між сенсором, який його вів, і ракетою, яка в нього летіла, було певне програмне забезпечення, яке передавало з одного на інше. І, по-моєму, нам всім сподобався результат. Тому насправді це причина, чому я взяв посаду. Я вірю в те, що через рік ця війна стане ще айтішнішою. Через рік настільки вперед вийдуть дрони, вони вже дуже сильно вийшли, але те, наскільки вони вийдуть через рік-два…»

Про успіхи на полі бою

Дайнега вважає, що ми цього року матимемо військовий успіх. Його масштаби він не береться оцінювати. 

«Я думаю, що, скоріш за все, в якийсь момент ми їх перемелемо і підемо вперед. І за цим стоїть набір рішень. Зокрема, наприклад, під військову літню операцію певним підрозділам, які найкраще працюють саме в атакувальних операціях, ми допомогли побудувати те, що називається Blue Force Tracking. Це коли машини бачать одна одну на полі бою. І командир має об’єктивний контроль над тим, хто де перебуває. Це вже війна п’ятого покоління. Це те, у чому ми сильно попереду».

Про важливість дронів

Дрони наступного року матимуть вирішальну роль. Це дешевий спосіб зупинити дуже дорогу техніку. За словами Дайнега, у росіян є перевага в  плані дронів. Тобто FPV-дрони з їхнього боку летять трохи частіше, ніж з нашого. Водночас в рамках проєкту «Армія дронів» Мінцифри є дуже хороші речі, які є в нас і яких немає в росіян. 

«Думаю, що колись з’явиться якийсь дрон, який буде збивати „Шахеди“. Питання просто, хто його швидше винайде».

За ці півтора року з’явилися морські дрони, наземні дрони. Наразі наша армія використовує для певних сил певні наземні роботизовані платформи, в яких немає людей, летючі дрони всіх мастей: FPV одноразові, крила коригувальні, «Mavic» у величезних кількостях. Це все витратник, без якого дуже скрутно. І як забезпечити такою кількістю таких дешевих витратників, поки що ніхто не винайшов. 

«По дронах уже деякі речі є в нас, немає в них. Зокрема, певні категорії дронів, які скидають певні категорії боєприпасів. Дуже багато їхньої техніки палимо з доволі, назвімо так, специфічних дронів. Ми першими зробили морські дрони, але зараз морські дрони використовує й росія. Я думаю, що еволюційно, найімовірніше, у дронах між нами з росіянами буде приблизно така сама різниця, як у військовій техніці».

Про бюрократію в армії

Щодо «української паперової армії», я думаю, що ми дійдемо не раніше ніж восени. Одна з причин, чому ми зараз починаємо роботу в межах Рамштайну над IT-коаліцією — деякі процеси без додаткового обладнання і програмного забезпечення ми просто не зможемо вирішити. І без змін певних політик. Бо якщо нам повсюдно, де в нас буде таємна інформація, ставити залізні, прибиті цвяхами до підлоги комп’ютери за півтора мільйона гривень — а зараз це реальний приклад з однієї реальної системи, — то ми ніколи цього не побудуємо. Нам треба і міняти політики, і впроваджувати.

IT-коаліція передбачає отримання з різних країн обладнання для того, щоб цифрувати армію. У нас зараз в армії люди працюють на своїх ноутбуках. Як ми можемо зробити політику безпеки, якщо людина взяла ноутбук волонтерів чи купила сама? Нам треба нормальні політики кібербезпеки, і це в тому числі недешеве програмне забезпечення. Армія має контролювати ті пристрої, на яких опрацьовується інформація. Нам треба центри обробки даних, треба хмари, цифрові інструменти, це все ми маємо отримати. І це буде фокус, скажімо, літа — початку осені в мене.

Про цифровізацію ВЛК

Для ВЛК ми робимо медичну інформаційну систему, яка зможе затягувати дані від звичайних лікарів. Там буде крок по документообігу з армії, щоб довідки, за якими люди їздять у підрозділ, могли заходити автоматично. 

Цифра робить усе прозорішим. Це дуже багато кому невигідно. Через це будь-яка цифровізація дуже довга. У нас немає стільки часу, але для розуміння: польська армія впроваджувала SAP 8 років. Тому що це комплексно. Це як прийти до ПриватБанку, де у відділенні немає жодного принтера. Це роки роботи дуже великої фахової команди. 

Про військкомати

Військкомат у нинішньому вигляді — це така філія пекла на землі. Люди не хочуть туди йти, і я їх розумію. Ми почнемо, найімовірніше, з цифровізації процесу отримання УБД. Бо в нас мільйон людей служить, і тільки 40 тисяч, по-моєму, отримали УБД. Це дуже неправильно. Ми не маємо цей мільйон змушувати стояти в черзі. Процес отримання УБД настільки неприємний, що відбиває бажання служити цій державі.

У нас є система обліку військовослужбовців «Оберіг». Ми зараз працюємо, щоб вона почала брати дані з багатьох різних систем. Щоб ми, наприклад, знайшли людей, які звідти чомусь зникли. Які сходили до військкома, дали йому гроші та зникли. Я думаю, що вони скоро знову з’являться. Але військкомати — це комплексна проблема. Людина, яка хоче служити, має прийти й отримати хороший сервіс. Має прийти, і держава за неї має взяти довідку про несудимість, довідку, що в неї немає венеричних захворювань, якщо вона такі дослідження робила в приватній клініці. І просто сказати — окей, бойове розпорядження, ти їдеш на навчання сюди.