Солом`янський районний суд м. Києва в жовтні розглянув справу колишньої дружини айтішника з «Luxoft Eastern Europe Ltd.», яка вимагала збільшити суму аліментів на неповнолітнього сина в сім разів до 25 000 грн щомісячно.
Суд їй відмовив. Ось подробиці справи.
Солом`янський районний суд м. Києва в жовтні розглянув справу колишньої дружини айтішника з «Luxoft Eastern Europe Ltd.», яка вимагала збільшити суму аліментів на неповнолітнього сина в сім разів до 25 000 грн щомісячно.
Суд їй відмовив. Ось подробиці справи.
Пара одружилася 30 квітня 2015 року, але трохи більше ніж за чотири роки шлюб був розірваний.
З 28 січня 2020 року за наказом Солом`янського районного суду м. Києва з айтішника повинні стягуватись аліменти на утримання сина, у розмірі 20% від усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно.
Згідно з законом, ця сума не повинна становити більш як десять прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 20 січня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
За даними справи, державний службовець робить розрахунок аліментів виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, бо відповідач є фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування.
Жінка повідомила суду, що відповідач отримує стабільний щомісячний дохід в компанії «Luxoft Eastern Europe Ltd.» в розмірі 200 000 грн.
З урахуванням цього, за її словами, місячний розмір аліментів мав би становити 40 000 грн, проте з моменту відкриття виконавчого провадження вона отримує аліменти в середньому розмірі 3500 грн на місяць і добровільно матеріальної допомоги на утримання сина відповідач не надає. А така сума є недостатнім для утримання дитини.
Айтішник через свою представницю зазначив у справі, що він щомісячно сплачує аліменти в розмірі 4 500 — 7 000 грн, частково на рахунок Шевченківського відділу ДВС і частково на особистий картковий рахунок позивачки.
Крім того, він зазначив, що після початку повномасштабного вторгнення на неодноразові прохання позивачки переказав їй одразу значну суму коштів в рахунок сплати майбутньої заборгованості з аліментів. А також чоловік додатково купує дитині одяг та іграшки, оплачує частину додаткових занять і тренувань дитини, купує необхідну форму/обладнання для таких занять, оплачує відпочинок дитини на морі й усі супутні до цього товари.
Про свій дохід чоловік зазначив, що він не є стабільним та фіксованим у 200 000 грн в місяць, а залежить від обсягу наданих компанії послуг у той чи інший період.
У контексті дотримання принципу змагальності сторін, аналізуючи надані обома сторонами матеріали, суд не знайшов підстав для задоволення вимог позивачки.
Відмова їй у справі про зміну способу та розміру аліментів, спиралась на ст. 51 Конституції України, ст. ст. 1,7, 18-19, 141, 180-184, 192, 194 СК України, ст. ст. 15, 16 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 — 82, 141, 259, 263 — 265, 268, 273 ЦПК України.
