«Кандидатів із досвідом у залізі — одиниці». Засновник ZMIYAR Віктор Шаповалов про створення системи HYDRA, кадровий голод та чому софтверні тестувальники не підходять Defense Tech

Про дефіцит кадрів в Defense Tech

— Вікторе, ви працювали в IT, а наприкінці 2023 року перейшли в Defense Tech. Розкажіть детальніше, як це відбулося? 

Під час повномасштабного вторгнення я працював в Ajax Systems. Це чудова хардверна школа з дуже талановитими людьми. Вона навчила мене правильно працювати з hardware і дала розуміння складних процесів. Ajax — це приклад того, як мають розроблятися пристрої у «здоровій» компанії: від корпоративної культури до внутрішньої організації роботи. Тоді там була сконцентрована найкраща інженерна сила України. Зараз, через розвиток Defense Tech, ця концентрація трохи розмилася, але на той момент це були справді топові фахівці.

Мій перехід у Defense Tech почався під час снарядного голоду. Тоді тільки-но з’являлися FPV-дрони, і працювати з ними було небезпечно. Для ініціації (підриву) придумували кустарні методи: використовували прищіпки, трубочки з кульками. Працювало це вкрай сумнівно. Військові прийшли з конкретним запитом: потрібно було надійне рішення, щоб, по-перше, убезпечити оператора дрона, а по-друге — гарантувати підрив у потрібний момент, а не з волі випадку. Так ми створили плати ініціації.

Спочатку я та більшість команди розробляли їх part-time на волонтерській основі, паралельно з основною роботою. Але коли побачили, що продукт працює і є величезна потреба в хардверних рішеннях, ми об'єдналися і перейшли в Defense Tech на full-time.

Є ще одне цікаве спостереження. Коли ми починали наприкінці 2023 року, мені здавалося, що на фронті вже мають працювати якісь лазери чи ледь не «Зірка смерті». А на практиці не було навіть базових речей. Потреба в них стояла дуже гостро. Скажу більше — вона нікуди не зникла. Зараз більшість простих рішень вже дійсно розроблені, але запит на складніші технічні системи стає лише гострішим.

— Зараз багато хто скаржиться на дефіцит hardware-спеціалістів. Їх доводиться вишукувати, а іноді й переманювати з інших компаній. Наскільки це стало викликом для ZMIYAR?

 Щодо розробників, проблем майже не було — добре спрацювало «сарафанне радіо». Знайомі інженери, які хотіли перейти з цивільного IT у Defense, самі питали про вакансії. Ми бачили, що це класні фахівці, і брали їх у команду.

Але у нас є вакансія Hardware Test Engineer, яку ми не можемо закрити вже пів року. Ми помітили тенденцію: всі QA-інженери в апаратному забезпеченні, які вміють думати та працювати руками, хочуть стати Embedded-розробниками. Як тільки знаходиш тямущу людину, вона вже претендує на Embedded, а нам потрібен саме тестувальник заліза. Потреба в таких людях дуже гостра, а знайти їх вкрай складно.

— Скільки загалом резюме від кандидатів ви отримали на цю посаду?

Резюме надходить дуже багато, але більшість від кандидатів із софтверного тестування. Між тестуванням заліза і софту є принципова різниця. Для роботи з hardware треба розуміти основи електроніки, вміти користуватися осцилографами, логічними аналізаторами, аналізаторами спектра та виробничими тест-стендами.

У софтверних QA зовсім інше розуміння процесу та інший робочий стек, тому вони нам нерелевантні. У підсумку відгуків багато, але кандидатів із реальним досвідом роботи з залізом одиниці, буквально на пальцях однієї руки за весь час.

— Чи можливо перекваліфікувати софтверних QA-інженерів для роботи з хардвером? Наскільки це складно?

Тут ключову роль відіграє досвід. Переключитися на залізо і навчитися всьому за кілька місяців неможливо.

Проте є кандидати, які окрім тестування софту мають відповідне хобі чи пет-проєкти. Наприклад, збирали вуличний термометр на Arduino чи ESP32. Це вже передбачає роботу з простим залізом. У таких людей є базове розуміння: як працюють мікроконтролери, як їх програмувати, як шукати баги на рівні плати. З ними можна працювати далі. Але якщо людина тестувала виключно сайти чи веб-додатки, для наших ролей вона не підійде.

Загалом дуже відкриті до розширення команди. Наразі у нас дві ключові відкриті позиції: перша — це якраз Hardware Test Engineer, якого ми так довго шукаємо, а друга — Sales Manager.  

— Багато Defense Tech стартапів скаржаться, що через зміну правил бронювання не можуть захистити своїх працівників. Як у ZMIYAR із бронюванням і чи стикалися ви з цією проблемою?

Для нас це величезний біль. У нас є прямі держконтракти, і ми також працюємо як субпідрядники — постачаємо компоненти виробникам дронів. Проте отримати статус критичного підприємства від Міноборони ми не можемо.

Працює це так: міністерство просить надати наші контракти з виробниками дронів. Ми їх без проблем показуємо. Тоді нам кажуть: «Добре, а тепер дайте контракти цих виробників із військовими частинами». Ми йдемо до партнерів, але вони відмовляють. По-перше, їм треба погоджувати це з військовими, а військові частини логічно запитують: «Хто ці виробники компонентів і чому ми маємо передавати їм свої контракти?».

Виникає замкнене коло. Це стосується не лише нас, багато знайомих компаній-виробників не пройшли за новими критеріями бронювання, які запрацювали з 1 вересня. У багатьох просто позлітали броні, а підтвердити відповідність новим вимогам виявилося вкрай складно. Тому зараз найбільша проблема — навіть не стільки знайти фахівців це, на мій погляд, ще можна вирішити, скільки впоратися саме з цими державними механізмами.

Про продукти ZMIYAR

— Ваші плати ініціації зараз використовуються не лише в FPV, а й у наземних роботизованих комплексах (НРК) і навіть зенітних дронах. Наскільки складно переналаштувати виробництво з одного носія на інший? Наприклад, з НРК, який їде зі швидкістю до 30 км/год, на зенітний дрон, що летить понад 300 км/год? 

Абсолютно всюди є потреба в надійному запобіжнику та безпечній роботі, тому ми й адаптували наші плати під різні типи техніки.

Звісно, є свої технологічні особливості. Через високу швидкість зенітних дронів замовники прийшли до нас із жорстким запитом: час реакції від подачі команди до ініціації має складати менше 1 мілісекунди. Під час замірів нам вдалося досягти показника у 200 мікросекунди. У таких речах і криється головна різниця.

З точки зору програмного забезпечення нам доводиться підлаштовуватися під конкретні типи платформ, але суто технічно це не є проблемою. Кожен напрямок просто потребує додаткової уваги розробників: концепція залишається загальною, відрізняються лише деталі.

— Система HYDRA та «розумні міни» — це концептуально один продукт чи два різних?

З продуктової точки зору — це два різних продукти. А от з погляду технічної реалізації — по суті, одне й те саме.

Розкажу цікавий факт. Минулого року на IT Arena я презентував саме «розумні міни». На фінальний виступ я приніс протитанкову міну з яскравим імітаційним спалахом, щоб наочно показати, як працює система. Під час пітчу я натиснув кнопку, міна яскраво спалахнула — перші ряди аж охнули. Журі такий перформанс теж не дуже оцінило, бо це суто військова технологія, яку добре розуміють військові, а не цивільні.

Тому цього року ми зробили невеликий півот. Апаратно це не вимагало від нас жодних переробок. Ми виробляємо електроніку. Якщо її інтегрувати у вибухову частину — отримуємо «розумну міну».

Але якщо використовувати цю ж електроніку без вибухівки, як мережу сенсорів, виходить зовсім інший продукт — для ситуаційної обізнаності. Типовий кейс: є посадка за 20 км від наших позицій, за якою неможливо спостерігати дронами 24/7, але є інформація, що там ходить ворог. Військові просто скидають туди з дронів наші сенсори, і на командний пункт починає надходити інформація про будь-який рух завдяки фіксації коливань ґрунту.

Тобто продаються вони як різні продукти під різні задачі, але базове «залізо» в них спільне.

— Якщо говорити про системи «розумних» мін та HYDRA, ви раніше зазначали, що одна з ключових проблем на фронті — це ворожі засоби РЕБ. Як саме ви реалізували захист від радіоелектронної боротьби у ваших продуктах?

Наші пристрої стоять на землі, а земля дуже сильно поглинає радіохвилі. Тому вплив РЕБ на наші пристрої менший.

Ми подумали про протидію заздалегідь і заклали додаткове підсилення в самі пристрої ще на апаратному рівні. Станом на зараз ми використовуємо направлені антени та додаткові ретранслятори, щоб точково спрямувати радіосигнал. За рахунок цього ми ефективно компенсуємо силу ворожого РЕБу.

У планах є впровадження ППРЧ (псевдовипадкове переналаштування робочої частоти), але зараз є більш пріоритетні задачі. Тобто РЕБ для нас — це безумовно виклик, але точно не блокер. Ми над цим працюємо, проте наразі це не єдиний наш фокус.

— На чому зараз ваш основний фокус?

На масштабуванні кількості пристроїв у мережі. Це для нас справжній виклик. Спочатку ми тестували мережу з трьох пристроїв — запрацювало. Потім успішно підключили 20. Зараз працюємо над тим, щоб в одній мережі одночасно працювало понад сотню пристроїв.

Це вимагає суттєвого покращення наших алгоритмів радіозв’язку. Потрібно так керувати ефірним часом, щоб коли 100 пристроїв одночасно відправляють сигнали, базова станція змогла почути й обробити їх усі.

— Якщо сотня пристроїв працюватиме одночасно, чи зможе ворог їх запеленгувати? І чи не заважатимуть вони іншим системам зв’язку Сил оборони?

Самі пристрої постійно перебувають у режимі радіотиші. Поки нічого не відбувається, вони лише слухають і нічого не випромінюють, тому запеленгувати їх неможливо.

Виклик з’являється тоді, коли стається якась подія — наприклад, їде ворожий автомобіль. У цей момент одразу всі сенсори "прокидаються" і починають відправляти в мережу величезний об'єм даних. І наше головне завдання зараз — ефективно розрулювати цей потік інформації, щоб базова станція прийняла сигнал від кожного пристрою без втрат.

— А якщо замість автомобіля чи танка пробіжить стадо кабанів? Як система на це реагує?

З цим усе добре. Ми присвятили багато часу алгоритмам і знайшли певні закономірності в сигналі. Тому система вміє чітко відрізняти тварин від військової техніки та піхоти.

Якщо пояснювати просто, то ми аналізуємо сигнал, і його сигнатура дуже відрізняється. Рух техніки дає плавно наростаючий і так само плавно затухаючий сигнал протягом кількох секунд. А людські кроки — це такі одиночні «голки» на графіку коливань, які виникають саме в момент, коли нога ступає на ґрунт.

Нам більше проблем доставляли інші фактори. Наприклад, автоматні черги, які за характером сигналу, особливо якщо це одиночні постріли, вони досить схожі на людські кроки. Те ж саме стосується близьких розривів від артилерії, бо вони мають дуже схожу сигнатуру. Тому нам доводилося відловлювати всі ці «едж-кейси» і налаштовувати програмну фільтрацію, щоб система навчилася їх розрізняти та відсікати.

«2025 став роком НРК, але щоб закрити потребу на фронті потрібно 40 000 роботів». Інтерв’ю зі співзасновником компанії Tencore — найбільшого виробника наземних роботизованих комплексів в Україні

По темi

«2025 став роком НРК, але щоб закрити потребу на фронті потрібно 40 000 роботів». Інтерв’ю зі співзасновником компанії Tencore — найбільшого виробника наземних роботизованих комплексів в Україні

Поточні виклики та плани

— Щодо залежності від компонентів. Наскільки критичною для вас є прив’язка до країн походження, зокрема до Китаю?

Ми від самого початку принципово вирішили не використовувати китайські компоненти. Було зрозуміло, що рано чи пізно доступ до них може припинитися. Тому проблеми з китайськими деталями у нас просто немає.

Натомість значно більшим викликом для нас стала українська митниця. Через величезний обсяг вантажів необхідні нам складові можуть чекати дуже довго. Якщо посилка потребує розмитнення і митники бачать, що це електронний компонент, який вимагає додаткової уваги, процес може легко затягнутися на місяць-півтора. Тобто головна проблема полягає не в країні походження комплектуючих, а у швидкості їх отримання вже всередині нашої країни. 

— Які плани компанії на найближчий рік?

Головний пріоритет — запуск системи HYDRA в серійне виробництво. Багато стартапів створюють класні рішення, але вони використовуються штучно, одиничними екземплярами. Ми ж прагнемо бути системними.

Другий момент — це кодифікація. Вона відбуватиметься паралельно із запуском серії, оскільки це нешвидкий процес.

Ми також придивляємося до закордонних ринків, але зараз фокус виключно на українських військових. Експорт — це перспектива ближче до середини 2027 року.

Щодо продуктової лінійки: розробляти нові пристрої наразі не плануємо. Ми постійно отримуємо фідбек з фронту, тому сфокусуємося на вдосконаленні наявних систем. Паралельно будемо розширювати команду.

Ми також готуємо інтеграції з українськими виробниками військового програмного забезпечення. Це будуть колаборації, де ми об'єднуємо їхній софт із нашим «залізом», щоб створити єдину ефективну інфраструктуру.

Sirocco Energy переміг у змаганні стартапів на IT Arena. Яке рішення пропонує стартап-переможець і хто ще забрав призи

По темi

Sirocco Energy переміг у змаганні стартапів на IT Arena. Яке рішення пропонує стартап-переможець і хто ще забрав призи

Український ZMIYAR залучив близько 450 000 євро в раунді інвестицій. Яка оцінка компанії

По темi

Український ZMIYAR залучив близько 450 000 євро в раунді інвестицій. Яка оцінка компанії

«Глупі міни робимо розумними». Українська компанія ZMIYAR представила систему керування мінними полями

По темi

«Глупі міни робимо розумними». Українська компанія ZMIYAR представила систему керування мінними полями