«2025 став роком НРК, але щоб закрити потребу на фронті потрібно 40 000 роботів». Інтерв'ю зі співзасновником компанії Tencore — найбільшого виробника наземних роботизованих комплексів в Україні

— З чого почалася історія Tencore? Яким був ваш початковий задум у лютому 2024 року?

Коли ми вже розпочали проєкт із розумінням, що це буде створення роботів, ми заклали в назву компанії Tencor 10 ядер (Ten core дослівно перекладається з англійської як «10 ядер» ред.). Ми вирішили, що основною метою компанії буде створення 10 ключових продуктів. На початку ще не було розуміння, на що ці продукти зрештою можуть перетворитися, тому просто вирішили, що прийде час, коли треба буде робити наступний продукт, і ми знатимемо, скільки всього їх ще треба зробити.

Наразі в нас один флагманський продукт — це роботизований наземний комплекс TerMIT. Дуже багато роботи ведеться, яку ніхто не бачить, оскільки ми вже розуміємо, як боляче, коли ти щось робиш неправильно, або як помилки наших постачальників можуть впливати на якість. Зараз ми більше витрачаємо ресурсів, як людських, так і грошових, на побудову відділу якості й тестування. 

— Яке співвідношення розробників до тестувальників?

Розробники — 65–70%, а тестувальники — 30–35%. Кожного дня ми тестуємо зранку до вечора, як в полі, так і на стендах. По колу навантажуємо, перевантажуємо, вводимо в екстремальні умови й після завершення тестів їдемо бойові підрозділи, щоб отримати фідбек. 

— Що вже зробила Tencore?

Окрім НРК TerMIT ми розробили власні плати керування, бортові комп’ютери, схожі на ті, які використовуються в автомотіві. Замінили всі експортні електронні компоненти на наші вітчизняні. Повністю використовується наш софт. Розробили українські реле, які раніше були китайськими. Повністю виробляємо батареї, які ми використовуємо в НРК.

Зараз працюємо над повною механічною частиною, щоб вона теж була максимально українська. Є дуже потужний виробник в Україні, який розробив для нас гусеницю, що відповідає європейським критеріям якості. Наразі в нас є три продукти, два з яких ми не афішуємо, але говорити про них можемо. І електронна компонента наших НРК у нас вже повністю вітчизняна.

ЗСУ отримали на озброєння українські безпілотні наземні комплекси TERMIT, як можуть бути обладнані кулеметами Browning або терміналами Starlink

По темi

ЗСУ отримали на озброєння українські безпілотні наземні комплекси TERMIT, як можуть бути обладнані кулеметами Browning або терміналами Starlink

— Перші 10 машин були поставлені вже в березні 2024 за місяць. Як вам це вдалося?

Я все життя займаюся машинобудуванням, тому для мене зробити щось нове — це чітка задача з чіткими дедлайнами. На той момент ми просто правильно все зробили, починаючи із замовлення перших комплектуючих, деталей. Команда вчасно отримала всі заготовки, матеріали й почала працювати. Поки виконувалося замовлення з різання, фарбування й доставки, ми дороблювали складальні креслення й електросхеми, і як тільки всі матеріали поступили на виробництво, нам залишалося просто їх скласти — та й все. 

Деякі колеги на ринку вийшли з різних сфер. Це люди, які до цього працювали зовсім в інших галузях, не пов’язаних із залізом, програмуванням чи електрикою, тому для них це було складно. Відчувався брак знань: як варити матеріали, які присадки або проволоки брати, як програмувати й паяти. Загалом вони не розуміли самого поняття виробництва. 

Я і мої партнери правильно використали здобутий упродовж життя досвід. Коли ти робиш щось уперше, це дуже цікаво — так, що втрачаєш плин часу. Починаєш щось складати, дивишся, а вже ніч: «Котра година? О, 1:00 ночі». Тому тут немає нічого космічного просто взяли й зібрали.

— Чи можна вважати ті перші 10 виробів TerMIT’ами чи то все ж таки були прототипи?

Це були вже повноцінні TerMIT’и. Тоді ще не всі мали розуміння, що з ним робити і як використовувати. Хтось одразу розумів, навіщо, як воно працює, тактику застосування — і показував класний результат. Хтось не розібрався і дуже швидко втратив машину. На початку НРК складалися з тих самих комплектуючих, з яких робили FPV, і це не дуже добре впливало на всі вироби, які були на той момент на ринку. 

— TerMIT може керуватися дистанційно, умовно кажучи, з Києва. Як вам вдалося забезпечити постійний якісний зв’язок між пілотом і машиною? Чи не виникає «затримки» під час керування?

Ви можете керувати роботом, знаходячись в будь-якій точці світу. На одній з оборонних виставок у Німеччині, люди керували роботом, що знаходився в Київській області. Затримка є, але мінімальна й не впливає на якість роботи. Це складно й це робота, яку мало хто бачить, ми її не афішуємо. Разом зі Збройними Силами України ми зараз робимо багато інструментів, завдяки яким можна буде керувати з більш віддалених ділянок. Можливо, ефект не одразу буде помітний, але ми прагнемо, щоб людина відчувала себе безпечно, виконуючи поставлені задачі.

— Розкажіть, як ви домовилися з багатьма сторонніми продуктовими компаніями інтегрувати їхні рішення на вашу платформу? 

Ми одразу вибрали для себе стратегію не робити все, а робити щось одне спочатку, але максимально ефективно. І тому ми спілкувалися з колегами на ринку й казали: «Давайте інтегруватись одне до одного для того, щоб ми могли бути максимально ефективними». Коли підрозділи отримують будь-які з наших виробів, вони могли знати, що треба для того, щоб їх застосувати разом.

Ми намагаємося співпрацювати з усіма, тому у нас на меті робити українську консолідацію якомога більшою для того, щоб знову ми всі були якнайбільше ефективні. Це невіддільна частина будь-якого машинобудування — об'єднання технологій задля покращення кінцевого результату.

Гранатомет на гусеницях: турель «Буря» та робота «Терміт» об’єднали в єдину бойову систему

По темi

Гранатомет на гусеницях: турель «Буря» та робота «Терміт» об’єднали в єдину бойову систему

— Чи були компанії, якій відмовили вам у співпраці? 

Були, однак відмови стосувалися нестачі виробничих потужностей або через непопулярність напрямку. На початку одна компанія мені сказала: «Вибачте, ми не можемо вам допомогти, бо зараз сконцентровані на FPV і в нас не вистачає часу й ресурсів для того, щоб зараз розвивати напрям НРК». Правду кажучи, мало хто взагалі звертав увагу на НРК, тому що ефект від застосування FPV легше побачити. Будь-який фонд, який умовно збирає на 170 FPV дронів, покаже потенційно 170 облич «хороших руських».

НРК дуже складно «продати», бо це все-таки автомотів і такий виріб коштує значно дорожче за FPV-дрон. І коли будуть робити збір на три НРК, то за ці гроші можна придбати 150 FPV-дронів. Тому цю історію дуже важко медійно просувати, але ми стараємось. 

— Чи збільшилася кількість компаній, які хочуть інтегрувати свої рішення на вашу платформу?

Окрім наших українських компаній, які теж мають стратегію розвитку, зацікавленість проявляють європейські компанії, але з ними дуже важко спілкуватися на цю тему, тому що в них є велике переконання, що їхні рішення точно класні, високотехнологічні й робочі.

Половина цих рішень дійсно технологічні, але вони дуже-дуже дорогі. І якщо використовувати їх, то вартість робота може зрости удвічі, а то й втричі. А інша половина, хоч за ціною більш-менш нормальна, але просто не працює, не відповідає реаліям війни, хоча все виготовлено за європейськими стандартами та згідно з вимогами. Ці рішення не пройдуть випробування війною.

Іноземці переконані, що в їхньому рожевому світі солдат іде спокійно поки робот попереду торує собі шлях, все гарно, ніхто не стріляє, дерева зелені стоять. У нас в жодній місцевості, де ведуться бойові дії, немає такого, як вони показують. І коли ти їм про це кажеш, вони переконані, що просто ти не хочеш зрозуміти їхнє бачення.

— Вашою технікою користується ГУР, великі волонтерські фонди, понад 20 бойових бригад Сил оборони. Хто був вашим першим замовником?

Першим був БФ «Коло». Узагалі весь минулий рік ми вижили завдяки фондам, підрозділам і простим людям, які скидалися на роботів. Якби не це, то ми б закрились, як декілька компаній із нашого ринку. Було дуже важко, не було достатнього бюджетування, контрактів, тільки одні слова. Цього року є змога все виправити, покращити, знову завдяки роботі Мінстратегпрому (інтерв’ю записувалося до того, як стало відомо про ліквідацію Мінстратегпрому ред.).

Ми, як розробники, отримуємо багато фідбеку, маємо зреагувати на нього, зробити те, що наступного року покращить нашу технологічну перевагу на фронті. Тому що підрозділи зараз навчаються, застосовують нову технологію, отримують досвід і будуть знати точно, що їм потрібно.

Усі перші вироби створювалися так, як ми вважали за потрібне: не було конкретного технічного завдання, а зараз люди вже знають, чого хочуть, тому що в них є певні цифри й результати. І коли мені кажуть: «Ось звіт, що ми зробили за тиждень: скільки тонн продукції ми транспортували, скільки поранених і померлих перевезли, скільки територій замінували», — я дивлюся на ці цифри, і вони вражають.

— Ви залучили $3,74 млн від MITS Capital — це рекордний публічний раунд у секторі НРК. Як вам вдалося це зробити?

Коли ми стали відкриті до інвестиції, ми не шукали гроші. Ми шукали партнера, який би допоміг нам зростати професійно, як лідер у своїй ніші та глобально. Щоб у партнера було схоже з нашим бачення, який хоче, щоб продукт залишався українським і гроші йшли в Україну. Нам не потрібен партнер, який би сказав відкрити компанію закордоном і передати туди наше українське IP. Ми підтримуємо повністю політику України, щоб всі гроші, які можуть надійти від європейських інвесторів в українській військові технології або подвійного призначення, мають надходити саме в Україну і бути витраченими в Україні на користь України. 

MITS є саме тим партнером, який цілком і повністю підтримує це прагнення, до того ж за духом та інтересами дуже схожий на нас. Співзасновники в них українці, ми чудово поладнали ще на етапі, коли проходили в них навчання і це логічне продовження нашої співпраці. 

$3,74 млн для українських роботів: Tencore отримала рекордні інвестиції у секторі НРК

По темi

$3,74 млн для українських роботів: Tencore отримала рекордні інвестиції у секторі НРК

— Ви заявили, що спрямуєте залучені кошти у R&D і на найм нових інженерів для розробки нових роботизованих рішень. На якому етапі зараз R&D-центр і чи можете трохи розповісти, якими саме розробками він займатиметься?

R&D — це дуже дорого. Цей напрям у нас вже є і зараз ми його будемо розширювати. Туди потрібні дуже кваліфіковані спеціалісти, хоча ми маємо класні кейси співпраці зі студентами, які тепер працюють у нас, але потрібно робити більше.

Нам треба специфічне обладнання для виготовлення деяких комплектуючих, відповідно, необхідно нарощувати м’язи завдяки команді в якої є конкретні задачі. Зараз увесь фокус на цьому. Треба наростити темп, оскільки ми втрачаємо час, якщо порівнювати нас із нашим ворогом. У росіян нескінчені ресурси й вони їх уже давно вкладають у ці розробки, а ми не маючи такої можливості, намагаємося добувати інвестиції й цими грошами вже прокачувати R&D центри.

—  Чи спостерігаєте ви брак фахівців? 

Брак спеціалістів спостерігається вже десь пів року — це факт, тому що класні спеціалісти вже в ЗСУ. Частина спеціалістів перебралася в Європу, але вони нам теж потрібні тому ми чекаємо законопроєкту, який ми разом із Радою Зброярів подавали на розгляд — про можливість бронювання людей терміном на 45 днів для того, щоб їм оновити дані та забронювати їх по-нормальному. І будемо потроху повертати цих спеціалістів з Європи в Україну. У нас є домовленості з деякими спеціалістами з-за кордону, які хочуть долучитися до нас.

— Ви плануєте створити спільне підприємство з іноземним партнером? Який профіль компаній ви шукаєте?

Ми хочемо це робити правильно з максимальною вигодою для нашої країни. Наразі чекаємо там роз’яснень, як користуватися такими інструментами для того, щоб з’явилася можливість створювали спільні венчурні компанії, як на території України, так і на територіях інших країн. Конкретних відповідей не маю, але перемовини тривають.

— Чи плануєте ви відкривати підприємства за кордоном, як це почали робити деякі інші українські оборонні приватні компанії і як ви ставитесь взагалі до відкриття експорту озброєнь?

Я розділяю це питання на два пункти. Перше — це нашумілий блокбастер експорту озброєнь. На мою думку, відкриття експорту стане для багатьох холодним душем. Наші вироби всім не потрібні, тому що будь-яка країна буде вмотивована вкладати гроші у свій розвиток, для свого захисту, у своїх людей. Тому я впевнений, що після того, як дозволять експорт, люди побачать, що їхні вироби ніхто не хоче купувати, й знову шукатимуть винних у Раді, президентові чи ще комусь: мовляв, нас не купують, бо хтось щось не зробив. 

Другий пункт — це якраз відкриття спільних венчурних компаній, коли є частка компанії українська і частка компанії європейська. І тому гроші з цієї компанії мають надходити знову в материнську компанію, яка є в Україні. Гроші мають повертатися в Україну, з будь-яких продажів. Наразі цю процедуру опрацьовує Офіс Президента: як це має відбуватися, за якими цінами, у якій черговості та кому здійснюється відвантаження.

Я впевнений у тому, що якщо це суто військові технології, це мають бути G2G (government to government) продажі. Правила мають бути міжнародними для всіх країн однакові, для того, щоб не було подвійних, стандартів. 

«В умовах війни прямий експорт уявити неможливо». Денис Шмигаль висловився стосовно відкриття експорту української зброї за кордон

По темi

«В умовах війни прямий експорт уявити неможливо». Денис Шмигаль висловився стосовно відкриття експорту української зброї за кордон

— Ви заявляєте про 95% локалізації комплектуючих. Де зараз найбільша залежність від імпорту і на чому фокусується компанія, щоб її подолати?

Наразі наша найбільша залежність — це електромотори й, звісно, ми нікуди не можемо подітися від мікроелектроніки. Є виробники в Україні, які зараз допомагають нам локалізувати виробництво електромоторів. Можливо, з наступного року ми зможемо використовувати вітчизняні мотори. Стосовно мікроелектроніки — це дуже складне питання в усьому світі. Навіть Китай не поборов цю залежність. 

— Яка ваша оцінка співпраці з державою? 

М’яко кажучи, минулий рік був не дуже продуктивним у співпраці з державою. На усіх зустрічах, де можна було вести прямий діалог із представниками держави в різних сферах, усе зводилися до того, що всі все розуміють, але нічого зробити не можуть. У цьому плані не просто, тому я завжди запитую: «Чи можна зробити як бізнес? Є менеджер проєкту одна людина. У ЗСУ за інновації відповідає Андрій Лебеденко, от давайте в нього будуть всі права, ресурси й повноваження». На що мені відповідають, що це все дуже важко. 

Наприкінці 2024 року вся галузь НРК отримала дуже велику підтримку від Мінстратегпрому і справи почали потроху налагоджуватись. Потім дуже непогано допоміг кластер Brave 1, коли напрям НРК очолював Владислав Косянчук, який, власне, і «запустив» машину НРК. Він потужно підтримував цей напрям, і я дуже вдячний йому за це. Пані Наталія Кушнерська, яка там була директоркою, — я завжди міг їй подзвонити й сказати, що болить і де потрібна допомога, — і вона знаходила контакти. Завдяки цій вмотивованій коаліції людей, які розуміли, що з першого разу, можливо, не вийде щось створити, але вірили й рухалися в цьому напрямку, — ми отримали бюджет і контракти на наступний рік. 

Колишня очільниця Brave1 Наталія Кушнерська приєдналася до компанії Roboneers, яка виробляє НРК

По темi

Колишня очільниця Brave1 Наталія Кушнерська приєдналася до компанії Roboneers, яка виробляє НРК

2025 став роком НРК. Протягом року ми потужно двічі на тиждень співпрацювали з представниками держави, і це все організовувалося завдяки Мінстратегпрому. Через них ми комунікували з будь-ким у державі, одразу отримували зворотний зв’язок, після чого могли запропонувати варіанти рішень, які, на нашу думку, могли поліпшити стан справ. Це підтримували, і ми намагалися реалізувати це рішення. Я змінив своє ставлення до роботи з державою, саме завдяки ініціативі Мінстратегпрому. Тому ставлення в цілому цього року дуже-дуже позитивне.

Зараз ми створили асоціацію виробників НРК, і вступили в Українську Раду Зброярів. Мені б хотілося, щоб УРЗ стало цивільним міністерством зброярів. У нас там дуже багато друзів, є підтримка фахівців, які розуміються на законах, в економіці, людей, які націлені на те, щоб прокачати нашу державу.

— Як би ви бачили взаємодію з державою у майбутньому і нащо варто звернути увагу вже зараз?

Мені б дуже хотілося, щоб у нашій країні був план розвитку на 50 років, щоб держава вийшла на новий рівень і співпрацювала з такими компаніями, як Tencore, для розвитку України в цілому. Щоб можна було застосовувати знання інженерів для швидшої відбудови країни й будувалися високотехнологічні заводи. У нас повністю знищене автомобілебудування, хоча в країні є всі необхідні для цього ресурси. Нам потрібна реальна прозора людина або група людей, яка буде відповідати саме за розвиток і відбудову України у всіх галузях: економіка, машинобудування, енергетика і так далі.

Я дивлюся з насторогою на той рівень знань, який зараз дають студентам, і на те, який відсоток цих знань можна насправді застосувати в житті. Я б переглянув все, контактував зараз вже з найкращими університетами світу для того, щоб вони просто допомогли скласти програму. Можна гейміфіковувати будь-які лекції, можна приходити, як я у свій час в лабораторію, і своїми руками робити там будь-які іспити й створювати будь-які автоматизовані вироби. Я був би дуже задоволений, якби це стало реальністю. 

«Гра давала розуміння, з чим доведеться працювати в реальності». Інтерв’ю з артилеристом ЗСУ про гейміфікацію в Силах оборони

По темi

«Гра давала розуміння, з чим доведеться працювати в реальності». Інтерв’ю з артилеристом ЗСУ про гейміфікацію в Силах оборони

— За перший квартал 2025 року держава законтрактувала понад 9000 НРК. Ви запевняєте, що цього року виготуєте 2000 виробів. Як ви оцінюєте попит на ринку — чи він уже сформований, чи тільки створюється?

Одного разу ми зробили мозковий штурм з одним військовим підрозділом і порахували, скільки взагалі треба НРК на рік для того, щоб всі підрозділи України були ними забезпечені. Це 40 000 роботів. А щоб досягти цього показника треба додатково навчити людей, забезпечити їх всіма необхідними матеріалами та компонентами, транспортом, майстернями, механіками й так далі. Це нова галузь, яка тільки зростатиме.

Люди, які нещодавно заїжджали до нас, сказали, що в Україні є п’ять потужних виробників НРК. Усі компанії, які працюють на оборону країни сьогодні завантажені на 40%. Тобто в нас 60% виробничих потужностей ще є для виробництва іншої зброї. Тому тут треба працювати вже над фінансами, залученням грошей партнерів, різними іншими інструментами для того, щоб ми дозавантажили ті виробничі потужності, які ще маємо.

— Які в компанії плани?

Основна ціль всіх НРК Tencore — це зберігати життя наших людей. Тому ми продовжуємо рухатися в цьому напрямку. Зараз тестується робот, який виготовлений спеціально тільки для евакуації поранених і померлих. Скоро розпочнеться його тестування в бойових підрозділах. Ще працюємо над суто бойовою платформою для заміни людей на бойових позиціях. Не можу поки казати, що за зброя буде використовуватися.

Також ми плануємо виходити у нішу dual-use (подвійного призначення ред.). Я хвилююся про те, що рано чи пізно треба буде переорієнтовуватись, і ключовий чинник — це наші люди, наші спеціалісти. Їхні знання настільки цінні, що європейські компанії захочуть «захантити»  їх до себе, особливо, якщо тут не буде роботи після війни. Усі військові технології рано чи пізно стають технологіями подвійного призначення, наприклад, мікрохвильова піч. Для нас актуальне питання подвійного призначення — це використання наших технологій в будь-якому сегменті автомотіву й сільгосппродукції.

Тобто ми підемо однозначно в цих напрямках. Зараз готуємо низку пропозицій, передусім із українськими компаніями, для того щоб вони потім ставали кращими та більш конкурентоспроможними на європейських ринках завдяки нашим українським технологіям.

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

По темi

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

«Тепер наша техніка не збирає врожай, а рятує життя на мінних полях». Інтерв’ю з керівниками XTI Engineering, що з агрогравця перетворилась у розробника машин для гуманітарного розмінування

По темi

«Тепер наша техніка не збирає врожай, а рятує життя на мінних полях». Інтерв’ю з керівниками XTI Engineering, що з агрогравця перетворилась у розробника машин для гуманітарного розмінування

Може виконати більшість логістичних задач БТР та автівки: як робот «Терміт» допомагає військовим на фронті

По темi

Може виконати більшість логістичних задач БТР та автівки: як робот «Терміт» допомагає військовим на фронті

«Ми — країна з ПТСР». Інтерв’ю з Крістіаном Жерегі — ветераном війни, який розробляє кінематографічну гру про російське вторгнення

По темi

«Ми — країна з ПТСР». Інтерв’ю з Крістіаном Жерегі — ветераном війни, який розробляє кінематографічну гру про російське вторгнення