З червня цього року співзасновник компанії Delfast Сергій Денисенко приєднався до лав ЗСУ. Сергій знайшов вільний час і розповів нам, як проходила його підготовка до служби, за що зараз відповідає в 54 ОМБр ім. І. Мазепи та чим живе компанія після того, як він потрапив у військо.
З червня цього року співзасновник компанії Delfast Сергій Денисенко приєднався до лав ЗСУ. Сергій знайшов вільний час і розповів нам, як проходила його підготовка до служби, за що зараз відповідає в 54 ОМБр ім. І. Мазепи та чим живе компанія після того, як він потрапив у військо.
— Коли і як ви приєдналися до ЗСУ?
— У червні 2024 року. У квітні я звернувся до військкомату з проханням направити мене в навчальний центр в кінці травня, щоб я встиг завершити початі справи.
— Скільки вам було років на момент початку служби?
— 49 років.
— Це був рекрутинг чи мобілізація?
— Можна назвати це рекрутингом. Я пішов до військової частини до якої відправляв гуманітарну допомогу та якось розговорився з одним із її командирів. У розмові дізнався, що їм дуже не вистачає особового складу. Потрібні водії на санітарні машини та медичний персонал. Тому вирішив, що в цей час я більше корисного зроблю тут.
54 ОМБр ім. І. Мазепи запрошує до себе на службу:
— Як проходили БЗВП і наскільки було важко?
— Роки давали про себе знати (посміхається). Важко було бігати, долати перешкоди в повній викладці та робити евакуацію «поранених».
А так, як я не очікував, що буде легко, то для мене це не було несподіванкою.
Ми жили в наметах, викопали й облаштували бліндаж на випадок ракетних атак, захистили по периметру наметів мішками з піском. Щодня займалися з інструкторами різних профілів.
— Яка зараз у вас посада у війську і в якій бригаді служите?
— Я служу водієм-санітаром у медичній роті 54 ОМБр ім. І. Мазепи.
— Які завдання й на якому напрямку виконуєте?
— Мої обов’язки — це транспортування хворих або поранених разом із лікарем до шпиталю або стабілізаційного пункту. Іноді, на окремо відведеному для цього транспорті, перевожу полеглих. Обслуговуємо східний напрямок.
— Які цивільні професії у ваших побратимів?
— Оскільки я служу в медичній роті, то більшість колег — це медики. А решта — люди з технічною та гуманітарною освітою. 80% особового складу захищають Україну з 2014 року.
— Чи служать жінки у вашому підрозділі? Якщо так, на яких посадах?
— Так, звичайно. Це медсестри, санітарки, фельдшера кухарі та діловоди.
— Що найскладніше у вашій роботі військового?
— Везти полеглого.
— Ви якось писали в соцмережах, що «зустріли» електробайк Delfast на фронті. Як це було?
— До мене звернулися хлопці, яким ми в березні 2022 року віддали два байки, і сказали, що наразі їм один байк уже не потрібен. І вони, дізнавшись, що я служу, вирішили передати байк мені.
Поїхавши до одного з близьких до фронту міст, я забрав байк і користуюсь ним, коли необов’язково треба їхати машиною для вирішення справ.
— Як цивільний досвід допомагає вашій службі?
— Моя служба в армії відрізняється від цивільного життя. Мій досвід дає мені змогу оптимізувати деякі процеси. Наприклад, навички роботи з комп’ютерною технікою й основи документообігу дають можливість допомогти діловодам або командирам при оформленні наказів і розпоряджень.
— Як працює Delfast в Україні після того, як ви пішли воювати?
— Українська філія Delfast призупинила свою діяльність, як тільки я пішов служити, тому що я був єдиним її співробітником. Усі інші були призвані або самі пішли служити, чи виїхали з України.
— Чи залишаєтесь ви на зв’язку з Данилом Тонкопієм, іншим співзасновником Delfast?
— Іноді переписуюсь із Данилом.
— Чим плануєте займатися після завершення служби?
— Дуже важко відповісти на це питання, оскільки невідомо, коли закінчиться війна.
Зараз 54 ОМБр ім. І. Мазепи відкрила збір на зимову гуму для авто. Загальна сума — 20 000 грн. Просимо вас долучитися до збору нашим захисникам за цим посиланням.
