На рахунку спецпідрозділу ГУР МО «Артан» десятки складних операцій. Деталі більшості з них наразі, зі зрозумілих причин, лишаються невідомими. Однак саме час познайомитися з роботою спецпідрозділу і його командиром Віктором Торкотюком. Розповідаємо головне з матеріалу УП.
На рахунку спецпідрозділу ГУР МО «Артан» десятки складних операцій. Деталі більшості з них наразі, зі зрозумілих причин, лишаються невідомими. Однак саме час познайомитися з роботою спецпідрозділу і його командиром Віктором Торкотюком. Розповідаємо головне з матеріалу УП.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Віктор Торкотюк командував невеликою групою військових. Працювали на Київщині — у Василькові, на Житомирській трасі. До цих подій він воював в АТО, у складі 130-го батальйону.
З часом людей у групі ставало все більше. До Віктора дзвонили знайомі — переважно хлопці-спортсмени, з якими він спілкувався раніше. Наприкінці весни — на початку літа минулого року сформували «Артан», 112 осіб у складі. Була рота, а зараз це вже батальйон. Назва «Артан» походить від Артанії — державного утворення групи племен, які, за свідченням деяких середньовічних істориків, мешкали на території сучасної України, були безжальними й непереможними воїнами.
Особовий склад підрозділу відсотків на 70% складається зі спортсменів. У підрозділі панує спортивна дисципліна. Руханки, спортивний режим, ніхто не палить і не п'є — таких виганяють.
Віктор Торкотюк пам’ятає всі успішно виконані операції, але чи не найбільше пишається операцією, коли бійці спецпідрозділу зайшли вглиб ворожої території.
«Це була показова операція, — каже він. — Там нами був знищений один із високопоставлених офіцерів. Бійці дуже добре зорієнтувалися, діяли чітко, показали те, чого я від них завжди хочу — працювали як єдиний механізм. Там було до 100 осіб із батальйону. Вони зробили те, чого не робив практично ніхто».
Подібну операцію на ворожій території такою кількістю бійців проводили вперше. Майор розповідає, у якому шоку були його закордонні колеги, коли про неї дізналися. «Артан» був у багатьох гарячих точках цієї війни — на сході, на півдні, всюди. Були в Бахмуті, дві ротації. І в самому місті, і поруч із ним, контролювали трасу Часів Яр — Костянтинівка, щоб туди ніхто не зайшов. Також брали участь у багатьох спеціальних операціях. Вони здебільшого стосуються «тієї сторони».
22 серпня в Чорному морі поблизу острова Зміїний, у районі так званих «вишок Бойка», зав’язався бій між українськими бойовими катерами та російським військовим літаком.
У ГУР повідомили, що українці випустили з бойового катера ракету та пошкодили російський борт. Той вимушений був залишити місце події та летіти до найближчого аеродрому. Українські військові водночас не зазнали втрат, стверджують у розвідці.
«Це одна з наших крайніх операцій, яку ми проводили в акваторії Чорного моря та на території України в кордонах 1991 року», — каже Віктор Торкотюк.
Так сталося, що один спецпризначенець із позивним «Конан» під час виконання операції опинився за бортом, сам у Чорному морі. Але він не просто протримався 14 годин на воді, він плив у правильному напрямку. Човни українських підрозділів намагалися прорватися до Конана крізь щільний вогонь російських винищувачів, які один за одним злітали в район пошуково-рятувальної операції та намагалися їй перешкодити. Та врешті-решт хлопцям вдалося прорватися, нашого бійця успішно евакуювали.
Українці вперше дізналися про «Артан» після одного зі звернень президента: Володимир Зеленський згадав і підрозділ, і особисто командира. Для Віктора Торкотюка це було великою несподіванкою.
«Я був у відпустці після складної операції із заходом на «ту» сторону, — згадує він. — Мене відпустили до сім'ї. Дзвонить Кирило Олексійович (Буданов) і каже по-братськи: «Дивися звернення президента». Я запитую: «Вам орден дають?», а він: «Ні, краще».
Дивлюся — і президент згадує «Артан». Згадали й мене (епізод на 05:00). Такого ніколи не було. Мені дуже було приємно, що згадують підрозділ. І це дуже важливо для хлопців, для них це заряд! Ну, мої діти пишалися. Донька підійшла, обняла».
Люди, каже Торкотюк, мають знати ціну перемоги.
