Діма Наумов — Senior AQA в Capgemini Engineering. 10 років він працює тестувальником, і готовий ламати всі можливі стереотипи про вхід в IT. Діма став айтішником у 39 років, залишивши успішну кар'єру в фінансовому світі та продажах.
Свою історію чоловік розповів dev.ua.
Діма Наумов — Senior AQA в Capgemini Engineering. 10 років він працює тестувальником, і готовий ламати всі можливі стереотипи про вхід в IT. Діма став айтішником у 39 років, залишивши успішну кар'єру в фінансовому світі та продажах.
Свою історію чоловік розповів dev.ua.
Я з міста Жовті Води Дніпропетровської області. Спочатку я навчався в технікумі за спеціальністю «радіоапаратобудування», яка була дуже цікавою для мене. Тоді ми ходили на комп’ютерні курси на завод. Фактично ніяких курсів там не було, по суті нам сказали: «Ось комп’ютер, робіть, що хочете. Щось поламаєте — начувайтеся». Спойлер: це були мої перші кроки в ІТ, а перший комп’ютер був ЄС-1840.
Але після закінчення технікуму, на початку 90-х, інженери та технарі були нікому не потрібні.
Мені здавалося, що всі гроші цього світу крутяться біля бухгалтерії та фінансів, це було перспективно і популярно. Тому я пішов вчитися в Інститут підприємництва «Стратегія» на напрямок «Облік та аудит».
На третьому-четвертому курсі почав шукати роботу за фахом і знайшов навіть дві вакансії у дуже маленьких компаніях, обидві на посаду головного бухгалтера. Як головний бухгалтер однієї із компаній освоював та впроваджував програмний продукт, який веде бухгалтерський облік на підприємстві. Це був десь 1997-1998 рік. Тоді бухгалтери до комп’ютерної техніки ставилися з підозрою.
Якось я пояснював бухгалтерці (а вона була досить літня жіночка), як працювати з програмним забезпеченням, але вона навіть не знала, як користуватися мишкою. Вона рухала нею двома руками, відпускала, а потім окремо натискала кнопку на мишці. Тому ті люди, які могли виконувати роботу бухгалтера, менеджера й інженера, який робить автоматизацію бухгалтерського обліку, були дуже потрібні.
Після закінчення інституту я переїхав у Київ і працював головним бухгалтером у торговій компанії. В моєму підпорядкуванні було три бухгалтери, одна жінка вела продажі, одна — закупівлі, одна — зарплату.
Через рік знайшов роботу в фінансовому департаменті досить великої корпорації, там моєю роботою був збір даних з філіалів та підприємств, які були підпорядковані цій компанії та їх систематизація. Це було щось на стику фінансів та економіки. Треба було писати багато макросів, скриптів, щоб імпортувати дані з різних документів… звичайно в Excel. Називалася моя посада типу «керівник відділу з оперативного обліку в дирекції економіки та фінансів». Але по суті це була досить звичайна рутинна робота, далека від керівництва.
Там я затримався на чотири роки, але працювати було нудно, хотілося драйву та спілкування.
І згодом мені запропонували посаду комерційного директора в невеликій компанії, де треба було продавати програмне забезпечення. Продати — означає налаштувати його так, щоб клієнт там побачив те, що йому потрібно. Перед презентацією я налаштовував програмне забезпечення, під час — показував все на прикладі реальних даних, які працюють, обробляються. Тобто як ІТ-спеціаліст я не працював, але від ІТ далеко не відходив.
З’являлися нові компоненти продукту, я їх налагоджував, щоб показати клієнту і частково тестував. Так я пропрацював три роки, роботи було багато, відповідальності — ще більше, але доходи цього не виправдовували (мабуть, я був поганий комерційний директор). І я перейшов на посаду «сейлза» в більшу компанію.
Робив все те саме, що і на попередній посаді та відпочивав від «тягаря» керівника.
Але незважаючи на те, що роботу я робив, вимог як до керівника до мене не було, колектив був хороший, почало приходити розуміння, що це все не дуже мені подобається. Є люди, які вміють і люблять торгуватися, домовлятися, шукати «підходи» до клієнта і компроміси. І це не я.
Усі ці роки ІТ завжди було зі мною. Я таким чи іншим чином працював частково як айтішник. Мені постійно доводилося щось вивчати, щоб імпортувати якісь дані, щоб «розпарсити» якийсь текстовий файл, написати якийсь скрипт, дістати якісь дані з бази даних. Це було цікаво. Іноді я себе ловив на тому, що я починаю витрачати багато часу на цю технічну частину, а не свою основну роботу. Інколи доводилося себе зупиняти. Тому, після 9 років у продажах остаточно зрозумів, що це не моє. Тоді мені було 39 років.
Я думав, як змінити те, чим я займаюся. Ходив на якісь співбесіди, але нові варіанти мало відрізнялися від того, чим я вже займався. В той час друзі розповіли про компанію Software MacKiev, яка набирала людей у QA тренінг-центр. Ти приходиш в компанію як «трейні» і навчаєшся. Але фактично це твій перший день роботи в компанії, ти отримуєш зарплату.
Для мене це був даунгрейд після роботи комерційним директором та сейлзом і я розумів, що якийсь час буде важко.
Я став QA-трейні в тренінг центрі, де навчалися хлопці та дівчата студентського віку. Напевно, я виглядав як батько цих студентів, але я відчував себе дуже комфортно. Сподіваюся, вони теж ставилися до мене не як до дідугана. Перший місяць ми вчили загальну теорію тестування, другий — деталі тестування на тій чи іншій платформі. Далі трейні починають забирати на проєкти. В мене спочатку не було проєкту, тому я працював в різних командах, де була потрібна допомога перед релізом, або зайва пара рук та очей. Згодом мене взяли на проєкт, на якому я пропрацював майже три роки.
Після посади з солідною і довгою назвою «керівник відділу з оперативного обліку в дирекції економіки та фінансів», за якою ховалася звичайна робота звичайного клерка, мене ніколи не хвилювала моя позиція.
Для мене важлива зарплата (якщо без лицемірства, вона для всіх важлива), цікава робота в яку можна поринути, впевненість в завтрашньому дні та щоб не було «завтра понеділок, починається каторга».
Коли тобі цікаво вчитися робити щось нове, коли ти вивчаєш новий додаток чи функціональність, коли ти послідовно перевіряєш всі заплановані та не заплановані кейси, знаходиш якийсь баг, його виправляють і той додаток який розробляє твоя команда стає краще — оце цікаво і круто. Я дійшов до позиції Middle Manual QA з початковими навичками Java AQA.
Я порівнював цю компанію з усіма, де працював до цього і мені дуже подобалося. Тут було набагато комфортніше працювати. Це про те, як ставляться до продукту, як його тестують, як ретельно знаходять навіть найменші баги. До цього я бачив такі додатки, де відомі баги висіли роками та ніхто ними не займався. Також мене вразили відносини між клієнтом та розробниками. У попередніх компаніях робота з клієнтом була дуже формалізованою. Це була швидше специфіка клієнтів, ніж компаній. Якщо потрібна якась зміна чи апдейт, то тобі треба зробити додаткові угоди до договору, все ретельно описати, якщо в процесі ти зрозумієш, що треба ще щось змінити, то треба зробити додаткову угоду до додаткової угоди, детальний протокол, підписи зібрати зі сторони клієнта. Через це було важко робити продукт, але без цього не можна було. Це дуже напружувало.
А в Software MacKiev, коли ми працювали як команда на клієнта, все було відкрито і вільно. Ми просто писали клієнту мейл або комент в JIRA, клієнт нам відповідав мейлом або коментом. Все. А ще це про взаємодію між роботодавцем і робітником.
Зараз мені нагадують, що в мене є відпустка і її треба використати, а раніше було таке що казали «ні, не на часі, зараз дуже багато роботи» і якщо я все-таки настоював, це вважалося великим мінусом.
Згодом я перейшов в Capgemini Engineering (тоді — Lohika). Це був перехід, коли мене, можна сказати, звабили. Я не шукав нову роботу. В мене був класний проєкт, класна команда, класні менеджери, я був на нормальному рахунку, була зміна зарплати. Просто друзі класно продали мені свою компанію.
Як мене переконали? Запропонували більшу зарплату (оскільки ми працюємо для того, щоб заробляти гроші, то це суттєвий аргумент) і запропонували… не знаю як це сказати… більше простору для розвитку та самостійності.
До Capgemini Engineering я мав переважно навички Manual Front-end QA. Я знав як правильно взаємодіяти з продуктом, як правильно його покрити тестами, я міг скласти тест-план і зосереджено пройти його від початку до кінця. В Capgemini Engineering як Manual я почав працювати та з Front-end і з Back-end, почав використовувати різні інструменти для цього, плюс почав писати код для автомейшн-тестів. Capgemini Engineering дає можливості це все освоювати.
Тобі дають таску і не обмежують в тому, як її виконувати. Так я став Automation QA. Плюс, нам дають можливість дуже тісно працювати і спілкуватися з клієнтом.
З того часу, як мене засайнили на проєкт, я — частина команди клієнта, безпосередньо взаємодію з людьми з інших країн.
Team Lead мене змусили стати. Я працював на проєкті від запуску. На початку було багато роботи, але не для QA, бо поки немає продукту, — немає що тестувати. Я розумів, що команда завантажена, і тому вимоги клієнта, їх аналіз та наші запитання до клієнта забрав на себе. Я сидів, писав довгі нудні листи, робив скріни, малював стрілочки. Так вийшло, що я багато спілкувався з клієнтом, знав його потреби.
Мене навчали, що інженер має бути проактивним. Якщо ти бачиш якісь проблеми, — ти пропонуєш рішення, хочеш зробити цю роботу краще, ніж вона може бути зроблена. Я був здивований, але виявилося, що клієнти це дуже класно сприймають. Тому так вийшло, що коли наш Team Lead перейшов в іншу команду його позицію запропонували мені. Для мене це не було революційним переходом. Я і так виконував частину роботи, яку робить тім лід та був на проєкті з першого дня, знав про нього все. Так, в Capgemini Engineering я працюю вже 7 років, з 2015-го.
Щодо зп — в мене не було серйозних скачків, все зростало еволюційно. Звісно, якщо порівняти зараз і до ІТ — різниця суттєва.
Для мене ці зміни виглядають так: якщо раніше доводилося рахувати кожну копійку, то зараз немає хвилювання, що їсти або чи вистачить грошей до наступної зарплати.
Все, що я хочу купити для щоденного життя — я можу собі дозволити, до того ж поняття «витрати на щоденне життя» теж змінилися.
Раніше інколи було проблемою взяти відпустку, таке було не у всіх компаніях, але було. І в плані фінансів навіть до Єгипту поїхати можливості не було просто так. Треба було весь рік накопичувати гроші, щоб поїхати кудись відпочити. А коли почав працювати в ІТ, поїхати на море в нормальний готель, попірнати, — це вже не інвестиційний бізнес-план на рік.
Дуже змінилося відчуття роботи та ставлення до неї. В одній із попередніх компаній в неділю виникало відчуття, що в понеділок починається п’ять днів пекла. А зараз «о, в мене є цікава таска, давно хотів нею зайнятися, класно, що буде час її зробити».
Якщо хтось роздумує щодо ІТ скажу так: якщо ви, наприклад, в Excel або Word вирішуєте якісь задачі макросами, якщо ви пишете будь-які скріпти на будь-якій платформі, або навіть, якщо ви просто використовуєте комп’ютер у своїй щоденній роботі й вам це цікаво, може іноді більше ніж ваша основна робота, — це дзвіночок подивитися в бік ІТ.
Серед моїх знайомих є досвід, коли люди отримували роботу після ІТ-шкіл, курсів, самонавчання, є бухгалтери, фізики, філологи, медики, які ставали програмістами та тестувальниками. Це легко? Ні. Це можливо? 100% можливо.
Так що шукайте ІТ-школу, курси або ІТ-компанію у якої є тренінг-центр, а потім вже компанія знайде, куди вам докласти зусилля. Але якщо це свічинг, у вас міцне фінансове становище, то спочатку буде просадка з точки зору грошей, і на це варто звернути увагу.
За всі мої роки досвіду в різних компаніях, я зрозумів, що найприкольніші та найкреативніші люди працюють в ІТ. Тому, якщо ви хочете з нами — це дуже класно (тут мав би бути лінк на наші вакансії, але я думаю, ви й так їх знайдете).
