«Треба вірити в себе та йти (чи хоча би лежати) в бік своєї мети». Історія бухгалтерки, яка стала розробницею та виросла до Team Lead і ментора

І швець, і жнець

Я 100% технар і ще зі школи фанатію від математики. Вона мені завжди легко давалась, тож, коли треба було обирати майбутню професію, пішла туди, де її багато, — на інженера-електрика. Навчання було цікавезним. Студентів водили на підстанцію, вчили креслити схеми на А1 та розв’язувати практичні задачі. А для дипломного проєкту я розраховувала трансформаторну підстанцію для одного з районів міста. Натомість друга вища в мене економічна. Мети цілковито присвяти життя фінансам не було — просто хотілося отримати ще й більш гуманітарну освіту. Всидіти на парах та осягнути цю науку було складно, та коли нарешті випустилася, зітхнула з полегшенням. 

Потім влаштувалася бухгалтером в мережу ресторанів, а вже через рік перекваліфікувалася на менеджера. Контролювати персонал було доволі важко, а керівник я вимогливий — дається взнаки перебільшене почуття відповідальності та перфекціонізм. Проте управлінський досвід навчив структурувати роботу команди, розбиратися в адміністративних питаннях і плануванні. Ці навички допомогли на майбутній посаді помічника в компанії з торгівлі медичними препаратами, де я працювала після декрету.  

Шлях в IT

ІТ-галузь мене завжди вабила: я мріяла потрапити в сучасний офіс і працювати з технологіями. Але не знала як. Двері відчинилися з іншого боку — через фінансовий відділ я змогла побачити, як усе влаштовано у сфері. Тут нічого надзвичайного: була бухгалтером і вела ФОПи спочатку в одній продуктовій ІТ-компанії, а потім прийшла в Levi9. 

Поспілкувавшись зі знайомим, який уже багато років був backend-розробником, вирішила спробувати себе в QA, але після декількох безоплатних курсів зрозуміла, що довго не протримаюсь — занадто все повільно та спокійно. Натомість бачити результат докладених зусиль і творчості в кінцевому продукті — це моє, тож вибір пав на frontend. 

Сфери фінансів і розробки майже не мають нічого спільного в hard-skills — їх я отримувала з нуля та розбивала цю стіну самостійно — читала купу літератури та дивилася навчальні відео. Натомість із soft-skills суперсилою стала посидючість. Так занурилася в процес, що випала із сімейного життя — постійно працювала над покращенням навичок, розв’язувала домашні завдання, розробляла проєкти. На цьому шляху мене наставляла подруга, яка колись була в Levi9. 

Дуже не вистачало ментора, який би скоригував і систематизував здобуті навички. Коли я ще була бухгалтером у Levi9, ним став senior frontend розробник Дмитро Ярмак, за що я йому безмежно вдячна. Він класний наставник і вберігав від помилок — за всі роки у frontend-розробці не пригадую жодного факапу. 

Команда мрії та стрімка кар'єра

Пощастило і з командою — з першого дня на проєкті в нас стався метч. Велика заслуга в цьому ще й HR-відділу — дівчата набирають і спеціалістів скілових, і людей цікавих, і партнери по лижах із них вправні. А наші спільні активності — це взагалі окреме задоволення. Ми граємо в Alias, щотижня намагаємося зустрічатися, а до війни мали спільні відпустки.

А нещодавно запропонували стати Team Lead на проєкті, тож ще одна професійна вершина підкорена. У якому напрямі далі рухатися ще визначаюся, але точно знаю, що залишуся в розробці. Хотіла би розширити компетенцію та стати Full Stack Engineer. Як перший крок — уже почала вчити Node.js.

З досвідом легше виконувати задачі не стає — навпаки, усе тільки ускладнюється. І хоча я досі іноді сумніваюся у своїх силах, на кожне моє   «не знаю як» Tech Lead нагадує, що за всі роки співпраці не було жодної задачі, з якою б я не впоралася. Проте й до сьогодні я продовжую розвиватися у сфері. Переважно на практиці, паралельно вивчаючи документацію. Деколи пишу свої pet-projects, застосовуючи нові та цікаві для мене технології. 

Тільки вперед

В ІТ завжди треба рухатися вперед,  тримати себе в тонусі та бути готовим навчатися все життя. Та якщо з першого разу щось не вийшло, треба вірити в себе, не опускати руки та йти (чи хоча б лежати) в бік своєї мети. Деякі з моїх підопічних припустилися помилки: вони думали, що все буде легко та просто — місяць-два та «в джунах». Неготовність приймати виклик і приділяти більше часу на навчання заважала їм професійно зростати. 

З мого досвіду менторства, лише одна дівчина влаштувалася джуном у голландську ІТ-компанію. Вона була старанна, цілеспрямована, багато вчилася, тому й досягла мети. Пишаюся нею та рада, що вкладені зусилля та час дали свої плоди. Усього я менторила чотирьох своїх знайомих, які теж захотіли піти у frontend. Розповідати базові речі, які вже за роки роботи навчився робити інтуїтивно, чи, навпаки, давно не використовував, було складно. Але такий досвід освіжає пам’ять. Мотивувало й бажання допомогти — мене підтримали на старті кар’єри, і тепер м’яч на моєму боці.