«Я вигоріла настільки, що вже не могла дивитися на комп'ютер». Історія QA-інженерки про великі гроші, безглузді купівлі, вигорання та дауншифтинг

В IT без підготовки

Олена ― звичайна дівчина з Хмельницької області. Відразу після школи вона вирішила працювати у сфері торгівлі. Тож вищої освіти в дівчини немає. Проте це не завадило їй досягти значного просування в IT-галузі.

Надихнув її на спробу піти в IT тодішній коханий. Він служив у ЗСУ та паралельно вивчав програмування, бо після закінчення контракту прагнув потрапити в IT. Тоді Олена пробувала себе у frontend-розробці, вивчала Photoshop, а згодом потрапила до справжньої IT-компанії.

Перша зарплата джуніор-тестувальниці ― $150 ― не надто надихала Олену. «Я, працюючи консультантом в магазині, заробляла більше. Тому я всі сили кинула на навчання, щоб досягнути більшого. Я пішла до свого менеджера та запитала, що мені треба зробити, щоб заробіток максимально збільшився», ― розповідає дівчина.

Олена планувала вчитися на автоматизатора, та менеджер пояснив, що хороший мануальний тестувальник може заробляти більше, ніж поганий автоматизатор. Дівчина наполегливо вчилася, готувалася до salary review, і за перший рік її зарплата зросла в чотири рази ― до $600. І паралельно підтягувала англійську, займаючись із репетитором. Через три роки роботи в компанії Олену з компанії скоротили та довелося шукати нову роботу. 

Стартап-буття та Brexit

«Для мене це був удар нижче пояса, але буквально за два дні після звільнення  я поновила резюме та знайшла собі роботу в американському стартапі Cloverpop», ― розповідає дівчина. Тепер уже QA-manager Олена могла напряму спілкуватися із CEO та CTO, мала власну команду, а ще робота в стартапі передбачала безлімітну відпустку. «Та однаково я настільки упоролася по роботі, що у всі відпустки їздила з ноутбуком і завжди працювала», ― згадує Олена. А ще ― на подив Олени ― у компанії видавали гроші на хорошу техніку, яку після звільнення не треба було повертати. 

Проте той період дівчина називає катанням на «американських гірках». «Стартап ― це така штука, коли є гроші, то все добре, а як тільки з’являються складнощі, то тобі про них ніхто не скаже, і просто почнуть скорочувати штат», — каже дівчина. Та причиною її виходу зі стартапу стало не скорочення, а вигорання.

Британського роботодавця з офісом у Польщі Олені показав брат, якому реклама QA-вакансії таргетувалася в соцмережах. «Співбесіда ― 20 запитань „на подумати“. Я все розписала, відправила, поспілкувалася з представником компанії, і мене відразу взяли», ― розповідає тестувальниця. Вона виявилася єдиною українкою в команді польських девелоперів. 

Згодом Олена зрозуміла, що вигоріла. Дівчина переїхала в село, домовилася з роботодавцем про роботу на половину робочого дня. Та щастя тривало недовго ―  через Brexit компанія суттєво скоротила штат. Без роботи лишилася й Олена. «Переїзд ще ясніше підсвітив бажання відпочити від IT», ― розповідає Олена. Це був перший дзвіночок, коли айтішниця задумалася про те, що варто змінити сферу.

Робота на UpWork

Зібравшись із думками, дівчина вирішила зареєструватися на UpWork. З першого ж разу Олена знайшла замовника. І неабиякого ― після виконання нелегкого тестового завдання тестувальниця підписала контракт із самою біржею UpWork. 

Тестувати сервіси фриланс-майданчика Олені видалося 9 місяців. А згодом вона вирішила, що треба вибирати ― або власне здоров’я, або роботу. Олена вибрала перше. «Це була моя перша спроба піти з IT. Я вигоріла до такого ступеня, що вже не могла дивитися на комп’ютер ― букви та код на моніторі розпливалися, мені треба було докласти небувалих зусиль, щоби зрозуміти, що там написано», ― розповідає дівчина. 

IT-гроші

Олена зізнається, що IT дало їй можливість жити під девізом «можу собі дозволити». Харчувалася Олена переважно у кафе та ресторанах, дівчина двічі на тиждень викликала додому прибиральницю та кухаря, купувала дорогі речі, словом, відривалася повністю.

«Відводила душу максимально», ― згадує дівчина. А ще Олена мала «пунктик», щоби не заробляти менше чоловіка. І в якийсь момент це вдалося. 

Зокрема, в Олени є «ТОП найбезглуздіших купівель», у якому дублянка, зимове взуття на підборах і фотоепілятор. «На дублянку та „зимові каблуки“ я витратила свою першу зарплату. Але наступного року я вже купувала туристичні манатки», ― розповідає айтішниця. 

Фотоепілятором Олена користувалася всього тричі. А ще дівчина купила собі новий iPhone, Apple Watch і AirPods. «З годинником я походила кілька тижнів, потім він у мене валявся на полицях, перекладався з місця на місце, а два роки тому я про них згадала. І виявилося, що в приладі зламався сенсор, я їх використовувала просто як наручний годинник. Урешті, квартиру обікрали, і Apple Watch став здобиччю зловмисників», ― розповідає Олена. 

Олена з тодішнім чоловіком могли в день зарплати купити два дорогі велосипеди, їм вдалося наскладати на автомобіль, а ще пара купила собаку за $1000. 

Дім у селі та нова робота

Та серед інвестицій Олени ― не тільки непотрібні речі. Дівчина разом з коханим хлопцем збудувала будинок у селі. Власне, саме цей «інвестпроєкт» Олени «з’їдав» усі зароблені нею кошти під час роботи на UpWork. Після звільнення айтішниця зрозуміла, що фінансово стає дедалі складніше, і почала шукати нову роботу на part-time. І знайшла ― у проєкті мексиканського digital nomad, який збирав команду розробки в пострадянських країнах, зокрема, з білорусі й Узбекистану, вона стала senior QA.

Утім, доходи за часткової зайнятості Олені видавалися замалими, і дівчина знову поринула в пошуки постійнішої роботи. 

Десятки співбесід у fintech-проєктах, сапорті її не надихали. «Я відчула, що немає тих пропозицій, щоб я повернулася в тестування та тестувала щось руками. Я не могла навіть імітувати інтерес до проєкту, мені було пофіг», ― розповідає дівчина. 

Дорога в PM 

І в якийсь момент я зрозуміла, що, імовірно, мені було б цікаво спробувати в Project management. «Я зрозуміла, що PM ― єдина спеціальність, яка мене могла б зацікавити в галузь IT», ― розповідає Олена. Дівчина вирішила піти навчитися на кус до Head of PMO у Softserve, позичила грошей, щоби за них заплатити, і після закінчення курсу проходила співбесіди у Softserve та ще одну компанію. 

Утім, пропрацювала тут дівчина недовго ― її менторка взяла sabbatical на невизначений термін, і наставляти новоявлену PM було нікому. За три місяці, після закінчення випробувального терміну, дівчина відмовилася від роботи в цього роботодавця. А тим часом для неї знайшовся проєкт у Softserve. 

«За перші три місяці я пройшла вогонь, воду та мідні труби ― хантинг-кейси, коли співробітник звільняється заради $200, саботаж домовленостей у команді, не залучені в команду проєкту дизайнери. Увесь трешак, який може бути на проєкті, дістався мені на період онбордингу», ― розповідає Олена. 

Вихід з IT

Олена зізнається, що її повернення в IT в ролі PM ― швидше необхідність, аніж бажання. «Мені потрібні були гроші, і разом із тим я хотіла знайти те, чим мені було би цікаво займатися поза цією галуззю», ― каже дівчина. 

Посаду PM вона розглядала як тимчасову сходинку, і будувати кар’єру до Delivery Manager відверто не хотіла.

У листопаді 2021 року Олена вирішила пройти курс із коучингу, і наразі вже колишня айтішниця саме з цим напрямом планує пов’язати своє життя. У вересні дівчина планувала звільнитися з роботи та поринути в коучинг. Та сталася війна. Хлопця Олени мобілізували, і на ній лишилося господарство. «Працювати, тягнути господарство та ще й учитися я би не змогла. Довелося пожертвувати роботою», ― каже Олена. 

Нині колишня айтішниця допомагає людям знаходити відповіді на важливі запитання та проєктувати перспективу. Олена працює три дні на тиждень, веде близько 10 клієнтів, і це допомагає їй подекуди заробляти ті ж гроші, що й у Softserve. Себе Олена називає коучем-неформалом. «Це більше про консультування. А в соцмережах я коуч-дауншифтер, бо замість лакшері-життя пропагую жити так, як подобається — навіть якщо ось це „як подобається“ значить вирощувати помідори в теплиці та пасти кіз», ― розповідає Олена. Вільний час дівчина присвячує навчанню. 

У планах Олени ― робота коучем на англомовному ринку, а також групові коуч-сесії, для чого потрібен відповідний сертифікат. А згодом дівчина планує відкрити ще й набір у групу з бізнес-коучингу. На реалізацію цих планів, каже Олена, у неї піде до двох років часу. А згодом, можливо, колишня айтішниця відкриє для себе й ще якусь нову сферу. 

«Треба вірити в себе та йти (чи хоча би лежати) в бік своєї мети». Історія бухгалтерки, яка стала розробницею та виросла до Team Lead і ментора

По темi

«Треба вірити в себе та йти (чи хоча би лежати) в бік своєї мети». Історія бухгалтерки, яка стала розробницею та виросла до Team Lead і ментора

112 відгуків на вакансії, $100 за тестове та робота мрії. Історія моделі з Луцька, яка об’їздила півсвіту, через пандемію змінила плани й тепер навчає IT інших

По темi

112 відгуків на вакансії, $100 за тестове та робота мрії. Історія моделі з Луцька, яка об’їздила півсвіту, через пандемію змінила плани й тепер навчає IT інших

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

По темi

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram