🚨⚡🚨 Біткоін по $100к. Час встановлювати Trustee Plus і випускати картку для розрахунків безкоштовно 👉
Марія БровінськаРобота
19 серпня 2022, 09:37
2022-08-19
«Я вигоріла настільки, що вже не могла дивитися на комп'ютер». Історія QA-інженерки про великі гроші, безглузді купівлі, вигорання та дауншифтинг
Хмельничанка Олена Шеліна ― айтішниця, яка настільки вигоріла на роботі, що вирішила покинути IT-сферу та докорінно змінити своє життя. За 9 років роботи в IT дівчина пройшла всі ступені кар’єрного зростання, змінила кілька компаній і навіть напрямів. Та прокинувшись одного ранку, вирішила, що більше не зможе виконувати свою роботу якісно. Дівчина переїхала в село, завела господарство та повністю змінила професію. Розповідаємо її історію.
Олена ― звичайна дівчина з Хмельницької області. Відразу після школи вона вирішила працювати у сфері торгівлі. Тож вищої освіти в дівчини немає. Проте це не завадило їй досягти значного просування в IT-галузі.
Надихнув її на спробу піти в IT тодішній коханий. Він служив у ЗСУ та паралельно вивчав програмування, бо після закінчення контракту прагнув потрапити в IT. Тоді Олена пробувала себе у frontend-розробці, вивчала Photoshop, а згодом потрапила до справжньої IT-компанії.
Перша зарплата джуніор-тестувальниці ― $150 ― не надто надихала Олену. «Я, працюючи консультантом в магазині, заробляла більше. Тому я всі сили кинула на навчання, щоб досягнути більшого. Я пішла до свого менеджера та запитала, що мені треба зробити, щоб заробіток максимально збільшився», ― розповідає дівчина.
Олена планувала вчитися на автоматизатора, та менеджер пояснив, що хороший мануальний тестувальник може заробляти більше, ніж поганий автоматизатор. Дівчина наполегливо вчилася, готувалася до salary review, і за перший рік її зарплата зросла в чотири рази ― до $600. І паралельно підтягувала англійську, займаючись із репетитором. Через три роки роботи в компанії Олену з компанії скоротили та довелося шукати нову роботу.
Стартап-буття та Brexit
«Для мене це був удар нижче пояса, але буквально за два дні після звільнення я поновила резюме та знайшла собі роботу в американському стартапі Cloverpop», ― розповідає дівчина. Тепер уже QA-manager Олена могла напряму спілкуватися із CEO та CTO, мала власну команду, а ще робота в стартапі передбачала безлімітну відпустку. «Та однаково я настільки упоролася по роботі, що у всі відпустки їздила з ноутбуком і завжди працювала», ― згадує Олена. А ще ― на подив Олени ― у компанії видавали гроші на хорошу техніку, яку після звільнення не треба було повертати.
Проте той період дівчина називає катанням на «американських гірках». «Стартап ― це така штука, коли є гроші, то все добре, а як тільки з’являються складнощі, то тобі про них ніхто не скаже, і просто почнуть скорочувати штат», — каже дівчина. Та причиною її виходу зі стартапу стало не скорочення, а вигорання.
Британського роботодавця з офісом у Польщі Олені показав брат, якому реклама QA-вакансії таргетувалася в соцмережах. «Співбесіда ― 20 запитань „на подумати“. Я все розписала, відправила, поспілкувалася з представником компанії, і мене відразу взяли», ― розповідає тестувальниця. Вона виявилася єдиною українкою в команді польських девелоперів.
Згодом Олена зрозуміла, що вигоріла. Дівчина переїхала в село, домовилася з роботодавцем про роботу на половину робочого дня. Та щастя тривало недовго ― через Brexit компанія суттєво скоротила штат. Без роботи лишилася й Олена. «Переїзд ще ясніше підсвітив бажання відпочити від IT», ― розповідає Олена. Це був перший дзвіночок, коли айтішниця задумалася про те, що варто змінити сферу.
Робота на UpWork
Зібравшись із думками, дівчина вирішила зареєструватися на UpWork. З першого ж разу Олена знайшла замовника. І неабиякого ― після виконання нелегкого тестового завдання тестувальниця підписала контракт із самою біржею UpWork.
Тестувати сервіси фриланс-майданчика Олені видалося 9 місяців. А згодом вона вирішила, що треба вибирати ― або власне здоров’я, або роботу. Олена вибрала перше. «Це була моя перша спроба піти з IT. Я вигоріла до такого ступеня, що вже не могла дивитися на комп’ютер ― букви та код на моніторі розпливалися, мені треба було докласти небувалих зусиль, щоби зрозуміти, що там написано», ― розповідає дівчина.
IT-гроші
Олена зізнається, що IT дало їй можливість жити під девізом «можу собі дозволити». Харчувалася Олена переважно у кафе та ресторанах, дівчина двічі на тиждень викликала додому прибиральницю та кухаря, купувала дорогі речі, словом, відривалася повністю.
«Відводила душу максимально», ― згадує дівчина. А ще Олена мала «пунктик», щоби не заробляти менше чоловіка. І в якийсь момент це вдалося.
Зокрема, в Олени є «ТОП найбезглуздіших купівель», у якому дублянка, зимове взуття на підборах і фотоепілятор. «На дублянку та „зимові каблуки“ я витратила свою першу зарплату. Але наступного року я вже купувала туристичні манатки», ― розповідає айтішниця.
Фотоепілятором Олена користувалася всього тричі. А ще дівчина купила собі новий iPhone, Apple Watch і AirPods. «З годинником я походила кілька тижнів, потім він у мене валявся на полицях, перекладався з місця на місце, а два роки тому я про них згадала. І виявилося, що в приладі зламався сенсор, я їх використовувала просто як наручний годинник. Урешті, квартиру обікрали, і Apple Watch став здобиччю зловмисників», ― розповідає Олена.
Олена з тодішнім чоловіком могли в день зарплати купити два дорогі велосипеди, їм вдалося наскладати на автомобіль, а ще пара купила собаку за $1000.
Дім у селі та нова робота
Та серед інвестицій Олени ― не тільки непотрібні речі. Дівчина разом з коханим хлопцем збудувала будинок у селі. Власне, саме цей «інвестпроєкт» Олени «з’їдав» усі зароблені нею кошти під час роботи на UpWork. Після звільнення айтішниця зрозуміла, що фінансово стає дедалі складніше, і почала шукати нову роботу на part-time. І знайшла ― у проєкті мексиканського digital nomad, який збирав команду розробки в пострадянських країнах, зокрема, з білорусі й Узбекистану, вона стала senior QA.
Утім, доходи за часткової зайнятості Олені видавалися замалими, і дівчина знову поринула в пошуки постійнішої роботи.
Десятки співбесід у fintech-проєктах, сапорті її не надихали. «Я відчула, що немає тих пропозицій, щоб я повернулася в тестування та тестувала щось руками. Я не могла навіть імітувати інтерес до проєкту, мені було пофіг», ― розповідає дівчина.
Дорога в PM
І в якийсь момент я зрозуміла, що, імовірно, мені було б цікаво спробувати в Project management. «Я зрозуміла, що PM ― єдина спеціальність, яка мене могла б зацікавити в галузь IT», ― розповідає Олена. Дівчина вирішила піти навчитися на кус до Head of PMO у Softserve, позичила грошей, щоби за них заплатити, і після закінчення курсу проходила співбесіди у Softserve та ще одну компанію.
Утім, пропрацювала тут дівчина недовго ― її менторка взяла sabbatical на невизначений термін, і наставляти новоявлену PM було нікому. За три місяці, після закінчення випробувального терміну, дівчина відмовилася від роботи в цього роботодавця. А тим часом для неї знайшовся проєкт у Softserve.
«За перші три місяці я пройшла вогонь, воду та мідні труби ― хантинг-кейси, коли співробітник звільняється заради $200, саботаж домовленостей у команді, не залучені в команду проєкту дизайнери. Увесь трешак, який може бути на проєкті, дістався мені на період онбордингу», ― розповідає Олена.
Вихід з IT
Олена зізнається, що її повернення в IT в ролі PM ― швидше необхідність, аніж бажання. «Мені потрібні були гроші, і разом із тим я хотіла знайти те, чим мені було би цікаво займатися поза цією галуззю», ― каже дівчина.
Посаду PM вона розглядала як тимчасову сходинку, і будувати кар’єру до Delivery Manager відверто не хотіла.
У листопаді 2021 року Олена вирішила пройти курс із коучингу, і наразі вже колишня айтішниця саме з цим напрямом планує пов’язати своє життя. У вересні дівчина планувала звільнитися з роботи та поринути в коучинг. Та сталася війна. Хлопця Олени мобілізували, і на ній лишилося господарство. «Працювати, тягнути господарство та ще й учитися я би не змогла. Довелося пожертвувати роботою», ― каже Олена.
Нині колишня айтішниця допомагає людям знаходити відповіді на важливі запитання та проєктувати перспективу. Олена працює три дні на тиждень, веде близько 10 клієнтів, і це допомагає їй подекуди заробляти ті ж гроші, що й у Softserve. Себе Олена називає коучем-неформалом. «Це більше про консультування. А в соцмережах я коуч-дауншифтер, бо замість лакшері-життя пропагую жити так, як подобається — навіть якщо ось це „як подобається“ значить вирощувати помідори в теплиці та пасти кіз», ― розповідає Олена. Вільний час дівчина присвячує навчанню.
У планах Олени ― робота коучем на англомовному ринку, а також групові коуч-сесії, для чого потрібен відповідний сертифікат. А згодом дівчина планує відкрити ще й набір у групу з бізнес-коучингу. На реалізацію цих планів, каже Олена, у неї піде до двох років часу. А згодом, можливо, колишня айтішниця відкриє для себе й ще якусь нову сферу.
#Всратівакансії. ТОП-5 пропозицій про роботу, над якими глузують айтішники
Кількість вакансій в IT з початком війни скоротилася, та шедеврів серед них не поменшало. dev.ua зазвичай попросить дизайнерку Анну Лазурко, яка регулярно публікує у своєму LinkedIn вакансії з дивними та кострубатими описами та вимогами, робити добірку з таких «шедеврів». Ось тут можна почитати першу, другу та третю таку добірку.
Цьоготижнева добірка створена dev.ua за допомогою добре відомого у LinkedIn хештегу #всратівакансії. Насолоджуйтеся!
«Пастка початківця». 5 найпоширеніших помилок джунів на співбесідах та як їх уникнути
Напевно, кожен хоч раз у своєму житті переживав ситуацію, коли після співбесіди замість запрошення на роботу приходила відмова. «Як же так? Це несправедливо!», — чимало з нас корили долю і не розуміли, що пішло не так. Катерина Нікітіна, SoftServe IT Academy Recruiter, розповіла про п’ять найпопулярніших помилок кандидатів-початківців на співбесідах.
«Навіть для виробників трун і пам’ятників я писав тексти». Як стати game-тестувальником під час війни: історія колишнього металурга, страховика, копірайтера
34-річний Андрій Зубков під час війни увійшов в IT, докорінно змінивши свою кар'єру і буденне життя. Тепер він QA Engineer у компанії Pingle Game Studio — тестує ігри. А до цього працював на металургійному комбінаті, в страхуванні та навіть копірайтером. Свою історію про вхід в нове життя Андрій розповів dev.ua.
У 18 років «захантив» SoftServe, у 21 — відкрив власну компанію. Історія львівського IT-вундеркінда
Гліб Щур — випускник кафедри систем штучного інтелекту НУ «Львівська політехніка». На молодших курсах його запросила на роботу IT-компанія SoftServe, де він працював майже 3 роки розробником у R&D-відділі. А вже у 2021 році Гліб заснував власну компанію та став CSO у 21 рік. Розповідаємо історію львівського «самородка».
Угар. Звичайна баба хіпстер, інженера йопт.
Як можна займатися бізнес-коучингом, якщо навіть в найкращі часи у героїні статті "про фінансову грамотність не йшлося взагалі"?
Зрозуміла що бути інфоциганом вигідніше та простіше чим вкалувати на аутсорсі)