Марія Бровінська Війна 9 липня 2026, 09:00

«Перемагатиме той, хто швидше перетворює дані на рішення і рішення на дію». 7 запитань до CPO SKIFTECH про переоцінений ШІ, кадровий голод і війну майбутнього

Український defense tech продовжує рости швидше за будь-яку іншу галузь вітчизняного IT — і водночас стикається з викликами, яких у мирній індустрії просто не існує. Що сьогодні найбільше турбує виробників? Яких фахівців їм бракує? Які технології переоцінені, а які визначать хід війни через кілька років?

У циклі «7 запитань до deftech-CEO» ми ставимо однакові сім запитань керівникам українських defense tech-компаній, щоб показати, чим насправді живе український miltech.

Героїня цього випуску — Chief Product Officer компанії SKIFTECH Анастасія Мельникова.

Залишити коментар

«Перемагатиме той, хто швидше перетворює дані на рішення і рішення на дію». 7 запитань до CPO SKIFTECH про переоцінений ШІ, кадровий голод і війну майбутнього

Український defense tech продовжує рости швидше за будь-яку іншу галузь вітчизняного IT — і водночас стикається з викликами, яких у мирній індустрії просто не існує. Що сьогодні найбільше турбує виробників? Яких фахівців їм бракує? Які технології переоцінені, а які визначать хід війни через кілька років?

У циклі «7 запитань до deftech-CEO» ми ставимо однакові сім запитань керівникам українських defense tech-компаній, щоб показати, чим насправді живе український miltech.

Героїня цього випуску — Chief Product Officer компанії SKIFTECH Анастасія Мельникова.

Довідка

SKIFTECH (ТОВ «НВК „СКІФ“») — харківська оборонно-технологічна компанія, заснована 2018 року вихідцями з пейнтбол- та лазертег-бізнесу, яка з 2014-го переорієнтувалась на виробництво лазерних систем бойового тренування повного циклу. Компанія створює тактичні симулятори (зокрема для РПГ-7, СПГ-9, АГС-17, ПЗРК Stinger), які використовують понад 80 військових частин і навчальних центрів ЗСУ.

За даними SKIFTECH, тренування на їхньому обладнанні підвищують виживання бійців на полі бою на 30%. Компанія кодифікувала частину продукції в Міноборони України, є учасником BRAVE1, а також стала першою українською MilTech-компанією, що отримала контракт від армії США на розробку лазерних симуляторів — поряд із Lockheed Martin, General Dynamics Mission Systems і Saab.

— Яка найбільша проблема українського мілтеху прямо зараз? Яка біль турбує саме ваш бізнес нині найбільше?

Найбільша проблема українського мілтеху сьогодні — це швидкість масштабування. Війна стала каталізатором появи десятків сильних технологічних команд і продуктів, але перехід від успішного прототипу до серійного виробництва та стабільних контрактів залишається складним викликом.

Для нашого бізнесу одним із найбільших викликів є баланс між швидкістю змін на полі бою та швидкістю внутрішніх процесів.

Противник постійно адаптується, а отже продукт має розвиватися безперервно. Потрібно одночасно підтримувати якість, масштабувати виробництво та швидко впроваджувати нові рішення.

Також ми регулярно бачимо ситуації, коли нова технологія потрапляє у військо швидше, ніж встигають з’явитися методики її застосування. Тому сьогодні недостатньо створити технологію — потрібно одночасно створювати систему підготовки людей до роботи з нею.

— Яку технологію сьогодні найбільше переоцінюють? А що, навпаки, недооцінене?

Переоціненим часто є сам термін «штучний інтелект». AI не є магічним рішенням, яке автоматично вирішує будь-яку проблему. У військових технологіях значення має не наявність AI у презентації, а те, наскільки система працює в реальних умовах, під впливом перешкод, нестачі даних та активної протидії противника.

Недооціненою я б назвала інтеграцію систем.

Виграють не окремі технології, а екосистеми, де сенсори, засоби управління, аналітика, навчання та засоби ураження працюють як єдиний комплекс. Саме такі рішення забезпечують реальну перевагу на полі бою.

— Кого вам найважче наймати і чому? Як вирішуєте це питання?

Найважче знаходити людей, які можуть бути містком між військовим середовищем та інженерною командою. Людей, які розуміють реальні потреби користувача, бачать контекст застосування технології та здатні трансформувати цей досвід у продуктове рішення.

Також залишається високим попит на сильних embedded-розробників, системних інженерів, фахівців із комп’ютерного бачення та електроніки.

Але наш досвід показує, що навіть найкраща інженерна команда не створить успішний продукт без глибокого розуміння користувача та його реальних завдань.

Вирішуємо це через розвиток власної експертизи, активне залучення ветеранів та військових консультантів до продуктових команд, а також через постійний зворотний зв’язок від кінцевих користувачів наших рішень.

— Який skill або кілька навичок зараз найцінніший для інженера в defense tech? Чому?

Найцінніша навичка сьогодні — системне мислення. Важливо розуміти не лише свій компонент, а й те, як він працює в складі всієї системи.

Друга критично важлива навичка — швидке навчання. Технології та вимоги фронту змінюються настільки швидко, що здатність адаптуватися часто важливіша за конкретний стек технологій.

Також надзвичайно цінується вміння працювати з невизначеністю.

У defense tech далеко не всі задачі мають готові відповіді, тому інженер повинен бути готовим експериментувати, перевіряти гіпотези та швидко знаходити рішення.

— Що цивільний IT неправильно розуміє про мілтех?

Багато хто думає, що defense tech — це лише про зброю. Насправді це величезна кількість технологічних напрямків: симулятори, системи підготовки, зв’язок, аналітика, кібербезпека, робототехніка, комп’ютерний зір, цифрові двійники, системи підтримки прийняття рішень.

Ще одна поширена помилка — вважати, що військові технології відстають від цивільних.

Навпаки, війна створила середовище, де інновації проходять цикл від ідеї до реального застосування інколи за лічені місяці.

— Якою буде війна через 2–3 роки з технологічної точки зору?

Ми побачимо ще більшу автономізацію систем, масове використання безпілотних платформ та значно вищий рівень інтеграції між різними засобами розвідки, управління та ураження.

Ключовою перевагою стане не окрема технологія, а швидкість збору, обробки та використання інформації. Перемагатиме той, хто швидше перетворює дані на рішення і рішення на дію.

Ми багато говоримо про дрони та автономні системи, але мало говоримо про підготовку людей.

Разом із цим суттєво зростатиме роль симуляції та цифрових тренувальних середовищ, які дозволяють готувати військових ефективніше, швидше та дешевше. Через 2–3 роки виграватиме не лише той, хто має більше технологій, а й той, хто швидше навчає особовий склад працювати з ними. Саме тому роль симуляторів, цифрових полігонів та тренувальних систем буде зростати так само швидко, як роль самих безпілотних платформ.

— Що б ви хотіли сказати IT-фахівцям, які вагаються йти чи не йти в дефтех?

Сьогодні defense tech — це одна з небагатьох індустрій, де інженер може буквально бачити вплив своєї роботи на безпеку країни та життя людей.

Так, це складна сфера з високим темпом роботи, складними вимогами та великою відповідальністю. Але саме тут інженери можуть бачити прямий результат своєї роботи та її вплив на безпеку країни. Водночас це середовище, де вирішуються найскладніші інженерні задачі, народжуються проривні технології та формується майбутня технологічна незалежність України.

Defense tech — це новий IT України. Різниця лише в тому, що сьогодні ми експортуємо не тільки інтелект, а й створюємо технології, від яких безпосередньо залежить безпека держави.

Якщо ви шукаєте не просто черговий продукт, а можливість працювати над рішеннями, які мають реальне значення, то зараз саме той час, коли ваші знання можуть бути особливо потрібними.