UNIT.City — місце, де люди працюють... КРАЩЕ! Обирай свій простір просто зараз 👉
Ігор Вишневський Історії
22 вересня 2025, 09:00
2025-09-22
«Два останніх збори закрив менше, ніж за добу». PM SoftServe був блогером у цивільному житті та став ним для своєї бригади: зараз він допомагає швидко закривати збори й залучати добровольців
Project Manager у SoftServe Артур Дмитришин потрапив до армії близько 10 місяців тому за рекрутингом. Хоч зараз йому лише 24 роки, він вирішив не чекати настання мобілізаційного віку, а йти до ЗСУ вже.
Завдяки своєму блогу Keep Going Артур відомий доволі широкій аудиторії за межами ІТ-бульбашки, а деякі його пости мають сотні тисяч або навіть мільйони переглядів. Саме свій досвід блогерства Артур по-максимуму вирішив використати для армії, проводячи збори, розв’язуючи питання з рекрутингом і створюючи для 63-ї окремої механізованої бригади ЗСУ вірусний контент.
Project Manager у SoftServe Артур Дмитришин потрапив до армії близько 10 місяців тому за рекрутингом. Хоч зараз йому лише 24 роки, він вирішив не чекати настання мобілізаційного віку, а йти до ЗСУ вже.
Завдяки своєму блогу Keep Going Артур відомий доволі широкій аудиторії за межами ІТ-бульбашки, а деякі його пости мають сотні тисяч або навіть мільйони переглядів. Саме свій досвід блогерства Артур по-максимуму вирішив використати для армії, проводячи збори, розв’язуючи питання з рекрутингом і створюючи для 63-ї окремої механізованої бригади ЗСУ вірусний контент.
dev.ua поговорив з Артуром Дмитришиним про його досвід потрапляння у військо; як і чим його підтримує роботодавець SoftServe і як йому вдається швидко закривати збори в умовах четвертого року повномасштабної війни й певної апатії в суспільстві. Також 24-річний айтівець розповів, що він думає про дозвіл на виїзд 18–22 річних чоловіків за кордон і поділився думками щодо можливої масової еміграції айтівців після відкриття кордонів.
— Давайте з початку — як ви потрапили до війська й що було вашою головною мотивацією?
— Почну з мотивації, бо це найважливіше. З початку повномасштабного вторгнення, а на той час мені було 20 років, мене щось постійно тиснуло. Я картав себе за те, що недостатньо сміливий, аби піти до ЗСУ.
У один з перших днів повномасштабки я ходив до військкомату, але мені сказали, що оскільки в мене немає досвіду військової служби й водійських прав, то й сенсу з мене не буде. Були черги, я лишив свій телефон, але, звісно, ніхто мені не дзвонив.
З того часу в мені жив якийсь такий черв’ячок, який постійно говорив — те, що я роблю, недостатньо. Хоча ми проводили й великі збори, і складали дрони, і допомагали Збройним силам іншими способами.
Коли активно запустився рекрутинг, то дуже сильно просувалися два меседжі: те, що воювати буде кожен, і те, що зараз можна обрати собі посаду. Сидячи вдома і постійно маючи ці відчуття, а також бачачи ці меседжі, вирішив шукати можливість зайняти ту посаду, яка відповідає моїм скілам. Подумав: якщо я можу робити те саме, що і в цивільному житті, але для війська, то чому ні?
Щодо того, як саме я потрапив до війська, то через ТЦК я тоді не йшов. Адже якраз тоді дали змогу, щоб рекрутинг відбувався напряму в бригади.
Навіть якщо ти йдеш у ТЦК із відношенням, то під час потрапляння в навчальний центр все одно є певний ризик: можуть сказати, що є потреба в іншій бригаді, і тебе відправлять туди. Тобто відношення не давало стовідсоткового потрапляння до обраного підрозділу.
Тож я без ТЦК приїхав у бригаду, зразу потрапив у Лиман Донецької області. Запустили всі процеси тут і далі відправили вже в навчальний центр.
— Яким чином обирали бригаду?
— Коли думав йти до ЗСУ, то орієнтувався на два напрями. Перше — це проєктний менеджмент за професією, в якій я працював. Друге — це медійний напрям. Тож шукав вакансії з обох варіантів.
Моніторив Lobby X, але паралельно просто розповідав друзям, знайомим, військовим і волонтерам, з якими перетинався, що шукаю собі бригаду. На Lobby X нічого, пов’язаного з проєктним менеджментом, на той час не було, у моїх знайомих — теж, але було достатньо багато вакансій, пов’язаних з медійною сферою.
Хтось зі знайомих сказав, що має контакти в 63-й бригаді, і вони шукають собі людину в пресслужбу. Я такий: «Супер, давайте говорити». Ми поспілкувалися, була одна співбесіда онлайн, потім ще одна співбесіда наживо. Ми побалакали про те, як я бачу розвиток бригади в медійному складнику, і домовилися.
Був певний пріоритет іти в армію саме за ІТ-професією, бо блогерство для мене — це Side hustle. Але оскільки в мене були в цьому прокачані навички, а варіантів з ІТ у мене не було, то вибір зробив саме так.
— А як поводився в цьому контексті ваш роботодавець SoftServe? Чи зберегли за вами заробітну плату, чи були якісь інші кроки підтримки?
— Я в цьому плані вважаю SoftServe найкращою компанією, в якій я коли-небудь працював. Авжеж, вони зберігають за мною робоче місце. А коли закінчиться війна й відбудеться демобілізація, то в мене, наскільки розумію, буде місяць оплачуваної відпустки, щоб зібратися з силами, відновитися і повернутися до роботи. І так, вони зберігають частину моєї зарплати.
Це дуже сильно допомагає, враховуючи те, які зарплати в Збройних Силах не на бойових посадах. Справді не уявляю, що робив би, якби не ця підтримка. Після війни обов’язково планую повертатися в компанію і працювати там, а поки я у своєрідному Sabbatical leave.
— Крім збереження робочого місця й частини зарплати, можливо, була підтримка у закритті якихось зборів чи забезпеченні інших речей, важливих для бригади?
— Якщо про побут і військову форму, то у ЗСУ конкретно у мене не було проблем із забезпеченням якихось речей. Очевидно, що ті речі, які видають — це не топрівень, і воно може бути кращим, але носити це без проблем можна.
Але для мене було дуже класним бонусом, що компанія видала мені зимову форму. Крім того, всьому моєму підрозділу SoftServe забезпечив і комплект літньої форми. Нещодавно вже контактували зі мною, бо хочуть надіслати на День захисника якийсь подарунковий бокс.
Крім того, наша компанія має фонд Open Eyes, який спеціалізується на закупівлях машин швидкої допомоги. Цей фонд не може витрачати кошти на якісь military-штуки, але ми домовилися, що якщо у нашої бригади виникне потреба в кареті швидкої допомоги, то я до них звернуся і вони зможуть нам це надати.
Якщо казати про колег, то дуже часто бачу суттєві донати на збір від тих, з ким я раніше працював. Це дуже приємно й надихає.
— У пресслужбі бригади закриваєте якийсь конкретний напрямок?
— У нас немає якогось скоупу окреслених обов’язків, але загалом у мене є три ключових напрями, які я покриваю. Перше — розвиток бренду бригади, друге — рекрутинг, третє — це закриття зборів.
Основний формат, з яким працюю з бренду бригади, це короткі вертикальні відео. Тобто, я створюю контент у TikTok, YouTube Shorts, Facebook Reels, Instagram Reels. Цей напрям я закрив, і у нашому підрозділі комунікацій усі знають, що я забрав це на себе. Ми маємо тут дуже круті результати.
Далі — рекрутинг. У нас у бригаді є відділ рекрутингу, але коли є якісь унікальні кейси, то з ними теж працюю я. Наприклад, це випадки, де треба залучити Lobby X або якісь інші платформи з пошуку людей.
Зокрема, у нас був кейс, коли ми шукали в бригаду масажистів, перукарів і тату-майстрів, і цим займався саме я. Це дуже специфічні вакансії, як для армії.
І наразі у нас вже є двоє тату-майстрів, двоє масажистів і один перукар. Другий перукар в кінці жовтня має до нас приєднатися. Ми ці вакансії повністю закрили, а зараз ще шукаємо реабілітолога.
Ну і третє — це закриття зборів. У нас є глобальні великі бригадні збори, наприклад, ми нещодавно збирали на екскаватор. Тут я вже залучаю й свою аудиторію, контактуємо з усіма, з ким тільки можемо, звертаємося у міські ради й так далі, щоб всіма можливими способами таки закрити ці збори.
Але зараз я ще вирішив перейти в трошки іншу категорію маленьких зборів — конкретно на потреби моїх знайомих з нашої бригади. Я питаю у хлопців, чим допомогти, і вони мені озвучують потреби для зборів. Я допомагаю їм закривати ці питання, і це йде особисто від мене, а не від бригади.
— Цікаво, ніколи не чув про штатних тату-майстрів в армії. Мабуть, їх записали умовними артилеристами?
— Якщо говорити про тату-майстрів, перукарів і масажистів, то очевидно, що формально таких посад в армії немає. І очевидно, що цих людей ми ставимо на вільні позиції, які в нас є в батальйонах: когось водієм, когось кухарем. Але фактично ці люди виконують саме свою безпосередню роботу.
Чому ми взагалі це зробили? Уже два місяці, як ми відкрили у бригаді реабілітаційний хаб, де кожен військовослужбовець після виконання бойових завдань може приїхати і сходити в душ, сходити на масаж і підстригтися, за бажанням — набити собі тату й поговорити з психотерапевтом. Це все в одному місці й все повністю безплатно.
Так бригада показує турботу про своїх військовослужбовців, адже, умовно, раніше хлопці їздили для всього цього з Лиману до Слов’янська й витрачали на це купу грошей. Навіть банально одне тату набити — це шість годин. Також це дорого, а ми це повністю забираємо на себе, навіть оплату розхідних матеріалів.
Ми ще трошки доробимо ремонти, і коли це вже буде повністю готове, то в медіа це покажемо. Коли ми опублікували ці вакансії, і це розлетілося інтернетом, то був шок. «Бригада хоче турбуватися про військовослужбовців. Як так можна взагалі?»
— А якісь завдання щодо зборів чи інші цілі із залучення аудиторії ви виконуєте тільки через сторінки бригади чи через ваші власні сторінки проєкту Keep Going? Де ви залучаєте власні сторінки, чи вдається їх розвивати між роботою в армії?
— Станом на зараз я повністю сфокусований на розвитку сторінок бригади, і дуже-дуже рідко знаходжу час, щоб зняти щось для себе. Як мінімум через те, що всі мої ментальні ресурси та всі ідеї спрямовані саме на бригаду. Для того щоб зняти щось про книги чи self-development, банально бракує ресурсу. Увечері хочеться просто лягти, поспілкуватися з близькими й заснути. Усе особисте я використовую виключно для закриття зборів і, може, в неділю, коли трошки більше часу, то можу якісь сториз запостити.
— Щодо зборів — як виходите з ситуації, коли закривати їх стало в рази складніше, порівняно з першим роком повномашатбки? Адже цю негативну тенденцію відзначають майже всі, хто займається зборами.
— Два своїх останніх збори я закрив менше, ніж за добу. Для цього я змінив стратегію. Очевидно, що «війна всіх втомила» і так далі, але треба адаптуватися і під це. Треба давати людям ті пропозиції, коли вони не можуть відмовитися задонатити.
Перш за все — зараз я даю людям пропозиції маленьких зборів до 100 000 грн. Коли ти бачиш, що це збір на 90 000 грн, і 45 000 грн вже закрито, то скинути 200–300 грн тобі психологічно значно легше, ніж коли ти бачиш, що це збір на 2 млн грн, з яких зібрали тільки 100 000 грн.
Суто ментально в тебе з’являється відчуття чогось конкретного, що твій внесок реально важливий. І коли люди скидають 2000–5000 грн, то це дає їм відчуття, що вони купили, умовно, 1/10 тієї штуки, яка потрібна військовим. Окрім того, я даю швидкі звіти. Тобто, після того, як я зробив цей збір, вже за три-чотири дні я даю звіт, де є подяка від хлопців.
Плюс, я намагаюся запаковувати це в історію. Нещодавно я запакував це в історію американців, які служать у нас у бригаді. Я показую — дивіться, чуваки, вони тут воюють за нас. Тож давайте допоможемо їм воювати за нас. Ще один збір був на НРК, а НРК це зараз дуже важлива тема, адже вони рятують життя хлопцям, роблять евакуації, куди не потрібно їхати людям. Я на цьому виїхав і теж збір закрили менше, ніж за добу.
Артур Дмитришин з американськими вояками, які служать в його бригаді
Очевидно, коли є якісь масштабні збори в нашій бригаді, то ми також звертаємося до великих Telegram-каналів, намагаємось якось з ними співпрацювати. Але загалом, як я казав, я змінив свою стратегію. Зараз вже не роблю збори на мільйон-півтора, роблю маленькі збори. Але я роблю їх значно частіше і вони дають швидкий результат. І це таке дуже класне точкове підсилення. Тому, глобально, я б не сказав, що люди стали суттєво менше донатити, бо конкретно у своєму випадку я цього не відчуваю або адаптувався під це.
Ми це можемо бачити в контексті Badstreet Boys, оцих чуваків з Антоном Тимошенком і Васею Байдаком, які співають пісні й закривають збори. Ми це бачимо з Монобанком, який часто робить збори разом із Лаченом після якихось великих обстрілів. Вони знаходять ці точки. Так само інші люди теж мають знайти свою нішу.
Раніше «Азов» класно заповнив ринок своїми мінібанками. Вони перші почали робити збори на маленькі банки, там були суми 10 000–15 000 грн. Це класно, що люди адаптовуються. Нема сенсу скаржитися, треба шукати, як ти можеш це зробити.
— Кожна соцмережа, на жаль, має або не надто справедливі, на нашу думку, правила спільноти, або подекуди навіть геополітичний вплив. Про Telegram взагалі багато хто говорить як про явну небезпеку, якщо мова йде про чутливі для військових теми. Що ти можеш сказати про всі ці бани — реальні й тіньові, обмеження на контент, перестороги і срачі навколо цих тем?
— Ми можемо опиратися чомусь, а можемо це очолити. Уже було купа розмов про те, що Telegram чи TikTok заблокують, але цього як не відбулося, так і не факт, що колись відбудеться. Тож замість того, щоб давати можливість російській пропаганді поширювати фейки, ми можемо самі зайти на ці платформи та працювати з ними.
Навіть якщо в один день їх таки заблокують, то ми будемо для себе знати, що протягом тривалого часу намагалися витіснити величезну кількість вкинутої ззовні інформації своєю інформацією та своїми меседжами. Саме тому і ми зайшли в TikTok, бо можна стояти й чекати, а можна брати й щось робити.
У нашому TikTok я ставлю за мету руйнувати міфи й ворожі наративи. Я показую, що коли ти йдеш до ЗСУ, то не обов’язково станеш піхотинцем. Адже є понад сотню різних посад, які ти можеш обіймати. І дуже часто половина з цих посад може бути на відстані 20–30 км від фронту. Я показую простими словами — не лише на своєму прикладі, а й на прикладі інших людей, що насправді в Збройних силах треба людей усіх професій, і якщо ти потрапляєш в ЗСУ, то на наступний день не попадаєш автоматично на «нуль».
Ти не прийдеш сюди голий і босий, бо тобі видадуть купу речей. Більшість з них будуть нормальної або навіть хорошої якості. Якщо ти хочеш щось краще, ти можеш це докупити, але ти зможеш воювати й з тим, що тобі видали. Тобто, ми заповнюємо собою інфопростір.
Те саме і з Telegram. Наша бригада активно працює з Telegram, бо це геть інший контент, ніж ми можемо дозволити собі у Facebook та Instagram. Ми можемо постити там ворожі трупи й різні жорсткі історії про росіян. Умовно — як внаслідок роботи наших побратимів хтось з окупантів розлітається на шматочки. І це класно, бо це дає людям те, що вони хочуть. Це допомагає розвивати бренд нашої бригади й завдяки цьому закривати різні збори.
Тобто, ми не обираємо, що гарне чи погане, а працюємо з усім в той момент, поки це доступне. Якщо воно буде заборонене — то окей, супер. Очевидно, що Facebook блочить деякі наші пости. І TikTok теж це робить. Але треба розуміти, що являє собою кожна соцмережа. У кожної з них є своя політика і правила спільноти, тож подобається це тобі чи ні, але треба адаптовуватися під ці правила. Не згадувати слово «війна», не показувати зброю, і так далі.
Зараз наш TikTok, за статистикою щомісячних переглядів, є одним із найкращих серед всіх бригад у Збройних Силах України.
І це вийшло внаслідок того, що я знайшов цей ключик, як робити контент без того, щоб його блокували і як робити його популярним.
— Ви можете відрефлексувати щодо дозволу на виїзд молоді за кордон? По суті, це майже ваша вікова категорія, і якби це сталося два роки тому, то право на виїзд за кордон мали б і ви.
— Я не вважаю це рішення логічним. Бо спочатку ви даєте можливість молоді підписати контракт на покращених умовах у 18–24 роки, а потім випускаєте молодь 18–22 років за кордон. Схоже на класичне «або труси вдягніть, або хрестик зніміть».
Ми втрачаємо молодь для армії, яка ще має сили й може зробити свій внесок в цю боротьбу. Бо в більшості я бачу людей, які воюють по три роки, і це здебільшого старші дядьки. Вони втомилися, і в них просто банально закінчуються сили. У них купа проблем зі здоров’ям, і їх хтось має замінити.
Очевидно, що ті, хто хотіли виїхати, вони й так виїжджали. Ми всі це знаємо. Але замість того, щоб працювати з мотивацією, замість того, щоб проводити класні комунікаційні компанії, і замість того, щоб покращити Збройні сили як структуру — дати нормальні зарплати й терміни служби — вони просто випускають молодь, з якою можна працювати. А найгірше — це комунікація, бо я так і не почув адекватного пояснення цього рішення.
— А от, власне, щодо потенційної еміграції не тільки молоді, а загалом — представників ІТ-сектору. Як ви гадаєте, чи буде ця масова еміграція ІТ-спеціалістів після того, як кордони таки відкриють?
— Я вважаю, що це станеться. Але так само вважаю, що частина ІТ-спеціалістів і повернуться додому. Я ніколи в житті не думав про те, щоб переїжджати кудись за кордон назавжди. Бувши вже майже рік у Збройних Силах, розумію, що коли закінчиться війна, то хотів би пожити якісь пів року десь за кордоном. Просто подорожувати, відпочивати.
Але якщо сісти й конструктивно порахувати, то моя робота в IT тут в Україні забезпечує мені набагато вищу якість життя, ніж я зможу дозволити собі за ці гроші в Європі. Тут, маючи зарплату в IT, я чудово себе почуваю. Я, умовно — середній клас. За кордоном ці гроші не коштують так само як в Україні.
Тому конкретно для себе я обираю залишатися тут і насолоджуватися тим життям, яке є, але регулярно їздити кудись в подорожі за кордон. Водночас впевнений, що багато людей через страх війни, через страх повторного майбутнього вторгнення, яке може статися, будуть вибирати безпеку. І це теж нормально. Це цілком логічне рішення людей, які переживають за свою безпеку та безпеку своїх дітей.
— Що б ви порадили колегам з IT-сектору, які все-таки мають намір мобілізуватися, якщо навіть для когось це буде запізнілим рішенням?
— Я не вважаю це запізнілим рішенням. Кожному треба свій час, щоб дійти до цього. Конкретно у своїй бригаді я жодного разу не стикався з якимось упередженнями стосовно того, хто й коли сюди прийшов. Це нормально, що люди зараз дозрівають, бачать ситуацію і розуміють, що, напевно, найкращим рішенням буде зробити це добровільно. Тому перша моя порада — не чекати й не сидіти.
Інтернетом дуже активно форситься ситуація, коли люди, які чекали й сиділи, потрапляли в бусік. І далі їхня доля може бути складною.
З бусіка в тебе буде дуже низька ймовірність попасти на небойові посади, я знаю буквально два такі випадки: один хлопець зараз є діловодом, а інший теж займається організацією зборів.
Зараз дуже багато класних полків перетворюються в бригади, а бригади — в корпуси. І всюди дуже треба крутих спеціалістів. Чим більше адекватних, розвинених, свідомих людей тут будуть працювати, тим швидше це все закінчиться. Бо ми будемо пропонувати кращі технологічні рішення, краще будемо працювати на полі бою, як наслідок — матимемо просто-таки кращі результати.
Друге, що я радив би — обирати посаду там, де вже є якісь знайомі, або ваші знайомі кажуть, що там добре. І третє — треба бути ментально готовим, що армія — це велика структура, і тут часто можуть бути зміни, які вам не сподобаються. Готуватися потрібно до всього. Коли ти ментально готуєш себе до найгіршого, то дуже потішишся, якщо все виявиться не так уже й погано. Саме так було і в мене.
«Як для людини з відносно тонкою душевною організацією, це дуже світлий і позитивний досвід». Мобілізований розробник гри Tailgate розповів про враження від першого місяця в ЗСУ
«Армія — це дисципліна і система „розкладання по поличках“. Як і в ІТ, в армії ти — в оточенні постійних змін, тому має бути альтернативний план». Історія ветерана, який вирішив кардинально змінити життя і став айтівцем
Атлас зброї: Німеччина передає захисникам чергові MARS II. Які ще РСЗВ отримала Україна від західних партнерів та як вони працюють
Федеральне міністерство оборони Німеччини повідомило у Twitter, що у найближчі кілька тижнів Україні будуть передані чергові системи залпового вогню MARS II.
Раніше ми розповідали про те, які РСЗВ партнери надіслали на допомогу українським воїнам. Нагадуємо про це знову.
(Текст від 26 липня)
Черкаський винахідник створив водоплаваючий трактор, який може перевозити 5 пасажирів та 650 кг вантажу. В планах майстра - адаптувати трактор для потреб ЗСУ
Логістику ЗСУ хочуть оцифрувати за IT-стандартами НАТО. Військові вже вивчають систему LOGFAS. Розповідаємо, як це працює, та коли впровадять
Логістику й облік у ЗСУ досі ведуть у паперових журналах. З літа Міноборони вирішило перевести армію на цифрові колеса і впровадити ІТ-систему логістики НАТО LOGFAS. Як вона працює і що дасть військовим, пояснив Forbes. dev.ua публікує найважливіше з матеріалу.
