Експерт із кібербезпеки Костянтин Корзун розповідає, як влаштований інтернет в Україні та чи можливо залишити українців без зв’язку. Він вважає, що в Україні практично неможливо вирубити інтернет і мобільний зв’язок. Mission impossible. І ось його аргументи.
Експерт із кібербезпеки Костянтин Корзун розповідає, як влаштований інтернет в Україні та чи можливо залишити українців без зв’язку. Він вважає, що в Україні практично неможливо вирубити інтернет і мобільний зв’язок. Mission impossible. І ось його аргументи.
Інтернет-сервіс-провайдери мають «горизонтальну» структуру, у них немає «ключових точок», які можуть обвалити всю систему. Це як стріляти по бджолиному рою: кілька бджіл уб’єш, але весь рій буде гнучко маневрували та залишиться неушкодженим.
Стільникові вузли операторів мобільного зв’язку розташовані доволі густо і виведення з ладу однієї-двох «сот» — хіба що трохи зменшить якість зв’язку або несуттєво зросте навантаження на вцілілі вузли.
Обстріли та пошкодження інфраструктури в лютому-березні були значно потужнішими в деяких регіонах, але на більшості території України стабільно працювали й інтернет, і стільниковий зв’язок.
У регіонах, де рашисти фізично підірвали комунікаційні вузли або перебили кабелі чи мережеву інфраструктуру — зв’язок працював нестабільно, але працював.
Пошкоджені комунікації відновлювали протягом доби після звільнення від окупантів.
За 8 місяців відкритої війни вітчизняні зв’язківці набули такого досвіду, якого немає ні в кого у світі. Ні в кого, абсолютно. Про їхній трудовий і громадянський героїзм ще напишуть книжки, знімуть фільми та серіали. І цей досвід просто зараз застосовується на практиці, без свят і вихідних.
Провайдери та оператори зв’язку працюють цілодобово.
Терористи постійно десь щось підривають, ламають, крадуть, виводять із ладу. Наші зв’язківці постійно то все лагодять, міняють, пускають запасними каналами, активно взаємодіють із колегами.
Тому якщо десь у когось зараз на підконтрольній Україні території відсутній мобільний зв’язок чи доступ до інтернету — це дуже тимчасово.
Скоро все відновиться, не треба хвилюватися. Буде електрика — буде й зв’язок. Після відключення електроживлення телекомівському обладнанню потрібен деякий час на перезавантаження та корегування налаштувань мереж.
А наші енергетики також вдовбують, не встигаючи піт із чола витирати.
Зараз же тоталітарна орда просто намагається нас залякати. Але якщо цього не вдалося зробити в кінці лютого, коли більшість країни заскочили зненацька — то чому б це вдалося зараз, після стількох довгих місяців безперервних обстрілів всієї країни?
Ми ж вже психологічно загартовані, як булатна сталь, авжеж? Хоч бий, хоч гни — прутня тобі на рило, амеба бункерна. Нерви — як канати. Бо ж за нами правда і справедливість.
Тому ми обов’язково переможемо.
Це можливо, але лише локально, і винятково для сигналів, які передаються «повітрям»: Wi-Fi, Bluetooth, GSM, радіостанції на певних частотах, супутниковий сигнал. Заглушити інтернет, який надається стаціонарно провайдерами «за проводами» у квартири — неможливо технічно, хіба що шляхом фізичного руйнування серверів, дата-центру, каналів, колодязів та іншої фізичної інфраструктури. Маленька коробочка вартістю менш як $100 здатна заглушити всі види радіосигналів у радіусі 10–20 метрів, а велика коробочка (наприклад, ось така, або інші комплекси РЕБ) — може заглушити сигнали на відстані 20–25 кілометрів. Тобто в разі включення потужного комплексу постановки перешкод — на якийсь час буде ускладнена передача будь-яких радіосигналів у певному секторі.
Підкреслюю — не по всьому радіусу, а лише там, куди направлено придушення. І при тому, що станції будуть розміщені за 5–10 км від об’єкта придушення.
Це як із кулеметом — стріляє лише туди, куди направлено ствол і лише на певну відстань.
За таких обмежень украй складно або неможливо придушити всі радіосигнали на великій території. Наприклад, на всій території міста-героя Харкова. Плюс традиційна для свинособак якість технічної реалізації а-ля «жигулі-стайл». Плюс обмежений запас палива для дизель-генератора.
Але ще важливо знати, що великі стаціонарні комплекси постановки перешкод дуже легко вираховуються та ще легше знищуються як артилерією/ракетами, так й авіацією/БПЛА або навіть звичайною гранатою, тому що розміщені на базі звичайної вантажівки. І якість їхнього горіння успішно було продемонстровано десятки раз на Донбасі — тобто досвід боротьби з цією штукою є, і він шикарний. Думаю, останньої ночі від був залучений у боях під Харковом. Тож не нервуємо та не поширюємо панічні чутки. Усе буде Україна.
Інтернет в Україні — це щось типу бджолиного рою. Жодна гармата, танк чи кулемет не здатен його знищити. Хіба що трохи пошкодити, та і то тимчасово.
Про все це з цифрами, графіками, діаграмами та складними термінами детально написано у звіті відомої міжнародної компанії RIPE NCC.
Основні тези такі: відсутність критичних «точок відмов» і «домінантних гравців», велика кількість внутрішніх «точок обміну трафіком» (аж 19), їхня велика відмовостійкість, відсутність росіянських транзитних мереж 1 рівня — усе це робить український інтернет майже невразливим проти безумної орди північно-східних варварів.
«Майже» тому, що у деяких українських містах рашисти фізично знищують (або захоплюють) інфраструктуру доступу до інтернету. Знищують оптоволокно, кабелі, електропідстанції, пошкоджують колодязі. Кажуть, в одному випадку ремонтна бригада, щоб отримати доступ до комунікаційного колодязя, відсувала спалений 40-тонний танк.
Фізично пошкоджені мережі швидко відновлюються, перш за все, завдяки трудовому героїзму всіх працівників операторів та компаній зв’язку.
«Інтернет під бомбами» — це не художній вираз, це робочі будні для ремонтних бригад у гарячих точках нашої любої країни.
Оце і називається resilience — а не те, що цим словом називають фейкові оналітеги з різних розпил-фондів так званої «західної допомоги». Найбільш коректно цей термін можна перекласти українською як «відновлювальноздатність».
Такою потужна галузь послуг доступу до інтернету в Україні була останні років 20–25. І перш за все завдяки ефективному посиланню численних чиновників у напрямку руського воєнного корабля. Можновладці усіх мастей десятиліттями намагалися «врегулювати» цю самодостатню та розвинуту галузь. Але завдяки прекрасній самоорганізації всередині індустрії, усі ці спроби залишилися лише вологими мріями корупціонерів, а Інтернет в Україні досі залишається одним із найкращих у Світі у співвідношенні ціна-якість. І це навіть попри активну фазу багаторічної війни між Українським Добром і російським Злом.
Прекрасний приклад для наслідування, зокрема — індустрією кібербезпеки. Тому я хочу, щоб ми, щосекунди прославляючи наших воїнів на фронтах битв за незалежність України, не забували також подякувати усім працівникам наших операторів зв’язку, провайдерів комунікацій, мобільних операторів, дата-центрів, точок обміну трафіку, а також державним та військовим зв’язківцям за їхню не завжди помітну, але таку важливу роботу, завдяки якій ми маємо можливість доступу до онлайн-новин, блогів, месенджерів, вебсайтів, ютьюбів і фейсбуків з інстраграмами.
