Двоє друзів, Олександр Шкримбал і Олександр Бурцев, пропрацювавши по 10 років в IT, вирішили змінити вид діяльності на більш романтичне заняття. Тезки познайомилися на підготовчих курсах перед своїм першим яхтингом у 2010 році. Вже 11 років, як вони пішли з IT.
Розповідаємо їхню історію.
Двоє друзів, Олександр Шкримбал і Олександр Бурцев, пропрацювавши по 10 років в IT, вирішили змінити вид діяльності на більш романтичне заняття. Тезки познайомилися на підготовчих курсах перед своїм першим яхтингом у 2010 році. Вже 11 років, як вони пішли з IT.
Розповідаємо їхню історію.
Випускник столичного Політеху Олександр Шкримбал після першої ж практики зрозумів, що інженером-теплоенергетиком в держсекторі за ті гроші, які там платили, він працювати не буде.
«На четвертому курсі я влаштувався працювати вебдизайнером і вже через два місяці отримував стільки ж, скільки інженер через 10 років роботи. Це давалося легко навіть паралельно з навчанням. Починав зі звичайної верстки, а 10 років тому йшов з позиції артдиректора стартапу з візуальної частини», — розповідає він.
Деталі проєкту Олександр Шкримбал не розкриває — стартап помер практично відразу після того, як він звідти пішов. Однак каже, що спочатку працювати було цікаво, а потім вони, освоївши за два роки $5 млн від інвесторів, зробили близько 10 версій програмного продукту, з яких в життя так жодна й не пішла.
«Я горів на цій роботі. Заробляв стільки, що не встигав витрачати ці гроші. Зрозумів, що просто просиджую штани й проїдаю чужі бюджети, і що далі я цим займатися не буду», — зізнається Олександр.
Саме тоді він усвідомив, що яхтинг — його майбутнє. «Я з'їздив на яхтинг у Хорватію на два тижні й там зрозумів, що це зовсім інший світ, якому все одно, скільки у тебе грошей і який у тебе статус. Вітру все одно кого притискати», — розповідає Шкримбал.
Історія другого героя більш прозаїчна. Олександр Бурцев теж закінчив КПІ, але відразу став програмістом, потім працював проєкт-менеджером і бізнес-аналітиком. «10 років тому, коли я познайомився з яхтингом, ми з другом розвивали свій бізнес — прокат гірських велосипедів у Криму і Карпатах. Паралельно я працював бізнес-аналітиком і захоплювався керамікою», — розповідає він. За словами Олександра, він незабаром зрозумів, що займатися всім водночас неможливо. І зробив ставку на яхтинг.
Так два випускники КПІ відмовилися від зарплати в кілька тисяч доларів на користь морів та емоцій.
Бурцев визнається, що дискомфорту в IT не відчував. Однак колеги до його рішення поставилися скептично. «Це було нове захоплення, яке виявилося настільки яскравим, що відсунуло IT на другий план. Це було емоційне рішення. Я йшов за бажанням побачити світ», — розповідає він. Замість грошей і постійної зайнятості він вибрав іншу крайність — пізнавати світ і знайомитися з унікальними людьми.
Олександр Шкримбал каже, що саме в той момент, коли вирішив піти з IT, дізнався, що серед колег-айтішників багато яхтсменів. «Деякі займалися цим з дитинства. І вони розуміли, куди я йду. Люди, які хоч трохи були знайомі з цим світом, мене всіляко підтримували. Заздрили, не без цього. Вони розуміли, що я йду в зовсім інший світ», — говорить він.
Шкримбал каже, що серед програмістів дуже багато людей, які не знають, що таке екстрим або життя поза офісом.
«Ось вони щиро не розуміли, як я можу кинути офіс заради невідомості, заради „нічого“. А я прекрасно знав, коли був на морі й тримав штурвал, що в той самий час я міг би сидіти в офісі 8 годин на добу. І що в результаті — тут повна невизначеність, а там — повна визначеність», — говорить він.
Шкримбал визнається, що в грошах друзі точно втратили. Але придбали в іншому. «Я розумів, що йду у відкрите море, де багато можливостей, але і потонути шансів чимало. Я розумів, що ризикую», — говорить він.
Бурцев погоджується з однокласником. «Всім, хто думає, що зараз піде з IT в капітани, точно можу сказати: ви можете втратити дуже багато грошей, — говорить він. — Але потім — заробите».
Тягти в нову сферу айтішників ні Бурцев, ні Шкримбал не мають наміру. «Якщо людина сама не прийшла до цього, то скільки його не тягни, що не підказуй, це безглуздо. Єдине, що ми можемо своїм прикладом показати, — що і так можна», — говорить Шкримбал.
Олександр Бурцев же додає, що з боку айтішників є запити на те, як отримати сертифікат капітана і навчитися майстерності керування яхтами.
«У мене є кілька друзів, які купили собі невеликі яхти, щоб час від часу ходити в море», — розповідає він.
Шкримбал любить свою нинішню роботу ще й за те, що вона дозволяє розкрити новий світ можливостей. «І ти бачиш цю трансформацію. В цьому наше соціальне навантаження», — говорить він.
Олександр Бурцев каже, що ставки капітанів у порівнянні зі ставками IT-спеціалістів у тижневому обчисленні приблизно рівні. «Але неможливо працювати капітаном 4-5 тижнів поспіль. Це не робота з 9 до 18. Це від сьомої ранку до другої години ночі. Фізично стільки працювати неможливо», — говорить він. Саме тому перехід в яхтинг він вважає заняттям для душі.
При цьому партнери розглядають яхтинг як бізнес. Зі своїми ризиками та можливостями.
«Саша каже правильні речі: одна справа бути капітаном, а інша — організатором яхтових поїздок. Це розширює твої можливості. Ти йдеш не тільки туди, куди тебе запросили як капітана, а сам вибираєш країни й організовуєш поїздки», — розповідає Шкримбал.
Наприклад, у 2014 році Бурцев був ідейним натхненником проєкту «Велике грецьке літо». «Ми взяли одну яхту на 11 тижнів і весь цей час ходили по островах Греції вздовж і поперек. Команди постійно змінювалися. 11 різних екіпажів — це можливість спілкуватися з абсолютно різними людьми, від студентів до топів. Ти спілкуєшся з людьми, бачиш їх з різних сторін, розумієш, як вони домоглися успіху, і у них вчишся. Тобто яхтинг дає дуже багато можливостей, і тільки від тебе залежить, як ти ними скористаєшся», — розповідає Шкримбал.
За словами Шкримбала, у своїй роботі партнери можуть підібрати яхту на будь-який смак і гаманець. Бурцев же говорить, що крім достатку мають цінності кожного екіпажу. «Все залежить від мети подорожі, — говорить він. — Залежно від неї, ми розробляємо різні стилі подорожей і наповнюємо їх різною тематикою та відповідними активностями.
Шкримбал запевняє, що заробити стільки, скільки айтішники, на яхтингу можна, якщо побудувати системний бізнес. «Будучи тільки капітаном — ні, не можна. А в ефективному, системному бізнесі цифри наближатимуться до IT. Не скажу, що вони будуть такими ж, але відрізнятимуться не на порядок, а на відсотки», — говорить він.
Партнери заснували своє агентство з індивідуальним підходом до людей. Бурцев каже: для того, щоб зробити успішний бізнес, капітанів мало, потрібна команда. «У нас є люди, які займаються організацією, дизайнер, клієнт-менеджер», — додає Шкримбал.
Компанія партнерів працює вже давно, і попит на послуги яхтсменів зростає. «Минулого тижня було 4 подорожі, стільки ж буде й наступного. У нас є ком’юніті постійних клієнтів, які ходять з нами не перший рік», — говорить Бурцев. Кількість капітанів зростає, зізнається він. Окрема каста клієнтів — ті, хто бажає навчитися.
Зараз партнери проводять тури різних напрямків: комфортний яхтинг, йога-тури та гастротури, екзотичні подорожі. «Але найяскравіший, мабуть, дитячий яхтинг. Діти з 5 до 12 років їдуть з батьками. Це не дитячий табір, де здав дитину й забув. Батьки їдуть з дітьми, відповідають за них і отримують спільні сімейні яскраві спогади. Але при цьому діти багато часу проводять разом, а батьки можуть відпочити», — розповідає Бурцев.
Особливий вид подорожей — віскі-тури. «Віскі — відмінний напій, а віскі-тури дозволяють його дегустувати саме там, де він зародився. І одночасно насолодитися відмінною природою „холодних тропіків“, як називають вічнозелену Шотландію. Коли ми організовували таку поїздку вперше, я думав, що це буде чоловічий тур, а розподіл виявився близьким до 50 на 50», — говорить Бурцев. Також партнери організовують літературні вояжі.
Шкримбал каже, що пасажирів і тематику подорожі намагаються підбирати так, щоб їм самим було цікаво.
«Нам часто ставлять питання, а чи бувають незручні й неприємні екіпажі? І ось з таким підходом у нас за 10 років була незначна кількість „не тих“ людей. Є люди, які у нас на яхті познайомилися, є ті, у кого вже друга дитина з’явилася, і ось ми навіть шлюбну церемонію на Сардинії організовували. Я бачу, як ростуть чужі діти», — із захватом резюмує Шкримбал.
Повертатися в IT колеги не поспішають. «Уже буквально через два роки після того, як пішов із професії, я зрозумів, що безнадійно відстав. І якщо я захочу повернутися, буде дуже-дуже складно це зробити. Тяги повернутися не було», — каже Шкримбал.
Бурцев визнається, що час від часу замислюється над тим, чи не спробувати якісь нові напрямки бізнесу.
«Здорово, коли ти за життя можеш пережити багато різні етапів. У мене був період в IT, тепер — яхтовий період, між ними був велосипедний етап і навіть свій спортивний магазин», — розповідає яхтсмен.
Поки він задоволений тим, що з ним відбувається, і в найближчі роки відмовлятися від нинішнього способу життя не має наміру.
Шкримбал каже, що яхтинг цілком можна використовувати як трамплін для майбутнього. «Це не тільки зв’язки й люди, але і розуміння того, як працює туристичний бізнес в різних країнах світу, які бізнеси в яких регіонах можуть вистрілити, а які ні. Якщо бачиш, що цей бізнес в Європі працює, а, припустимо, на Карибах його немає, ти розумієш, що рано чи пізно він там з’явиться, і для тебе це можливість його запустити. Тому що світ дуже різний, і яхтинг дозволяє побачити його з різних сторін», — говорить він.
