💳 Термінова новина! Trustee Plus — найкраще рішення для розрахунку криптою 👉
Марія БровінськаТаке життя
6 вересня 2021, 09:25
2021-09-06
Вони втекли в IT з різних професій. 7 історій: від гіда, геолога-підривника, фізика-ядерщика, лікаря, лінгвіста й археолога
Увійти в IT — можливість, яка сьогодні дана буквально кожному бажаючому. Ми вже писали про студентів, які потрапили у сферу IT буквально зі шкільної лави, і про дорослих співробітників IT-компаній, які працюють в галузі по чверті століття. Однак чимало цікавих історій про людей, які відмовлялися на користь IT від професій, які отримували потом і кров’ю упродовж багатьох років. У сфері інформаційних технологій працюють колишні лікарі, геологи, гіди… dev.ua розповідає їхні історії.
Увійти в IT — можливість, яка сьогодні дана буквально кожному бажаючому. Ми вже писали про студентів, які потрапили у сферу IT буквально зі шкільної лави, і про дорослих співробітників IT-компаній, які працюють в галузі по чверті століття. Однак чимало цікавих історій про людей, які відмовлялися на користь IT від професій, які отримували потом і кров’ю упродовж багатьох років. У сфері інформаційних технологій працюють колишні лікарі, геологи, гіди… dev.ua розповідає їхні історії.
Вибухотехнік
Павло Лесковець, інженер по розробці ПО в EPAM (спеціалізується на .NET (зокрема, C #), JavaScript, MS Dynamics, PowerApps), в ІТ два роки
До ІТ я працював в сфері видобутку корисних копалин — в компанії, яка надавала буропідривні роботи для гранітних кар'єрів. Моя посада звучала як «заступник начальника ділянки з вибухових робіт». Якщо пояснювати дуже просто — готував вибухи на кар'єрах, де добували щебінь. У сферу обов’язків входили проєктування вибухів, їх детальні прорахунки, складання супутньої документації, керівництво командою підривників. Природно, робота мала на увазі величезну відповідальність: в першу чергу, за життя і здоров’я команди, людей, які живуть по сусідству з об'єктом (так, якщо «перестаратися» з вибухівкою, серйозні наслідки могли бути відчутні в радіусі сотень метрів); а також відповідальність за «матеріальні активи» — навіть дрібна помилка може завдати шкоди бізнесу в мільйони гривень.
Загалом, тут не можна відкотити реліз або відновитися з резервної копії — наслідки будь-яких твоїх дій практично незворотні.
До роботи в сфері видобутку я йшов свідомо: отримав вищу освіту, за п’ять років побудував хорошу кар'єру — від робочого «в полях» виріс до менеджера, користувався повагою серед керівництва та колег.
Перші роки мені все дуже подобалося. Але потім, як це часто буває, улюблена робота стала рутиною. А в цій індустрії одноманітність практично зведена в абсолют. Галузь дуже консервативна, добре, якщо раз в десять років буде запроваджено якийсь новий підхід або інструментарій. Тому кожен новий проєкт ставав схожим на попередній, не вистачало професійних викликів.
До цього додалися ще постійні відрядження і роз'їзди в різні куточки країни. З появою дитини такий темп життя став занадто виснажливим.
Потрібно враховувати й фінансовий аспект, зарплати в нашій індустрії складно назвати дуже вже привабливими, особливо, якщо пам’ятати про високий рівень відповідальності.
Все це підштовхнуло мене до пошуку нових можливостей для професійної реалізації. У вільний час почав вивчати різні напрямки в ІТ. У підсумку зупинився на .NET — мені було цікаво розбиратися в платформі, та й в цілому ця спеціалізація здавалася перспективною.
Спочатку навчався самостійно у вільний час, після записався на курси — це допомогло мені систематизувати свій підхід до навчання. У процесі вивчення можливостей для освіти знайшов інформацію про EPAM University Programs. Записався на курси по .NET, пройшов відбір (до слова, не найпростіший). Ну, а далі — почалося інтенсивне навчання, робота над власними проєктами.
Часом було дуже складно, набив багато шишок в процесі, але результатом я задоволений. EPAM стала моїм першим місцем роботи в ІТ — з компанією я співпрацюю вже півтора року.
Дуже радий, що в якийсь момент життя зміг вийти із зони комфорту і реалізувати себе в справі, яка приносить сьогодні тільки задоволення. В ІТ я знайшов те, чого мені не вистачало — гнучкість, динамічність і можливість як професійної, так і особистісної реалізації.
Фізик-ядерщик
Станіслав Сучек, Senior Data Engineer в Ciklum
За освітою і професією я фізик, фах — «квантова теорія поля і фізика ядра і елементарних частинок». Насправді, до 8-го класу у мене серце лягало більше до гуманітарних наук, і фізику я знав на посередньому рівні, але в 7-му класі я виграв районну олімпіаду з математики і це змінило моє життя назавжди. Я отримав запрошення від кількох відомих фізмат-ліцеїв, але вибрав Київський ліцей природничих наук № 145, де був високий рівень підготовки по фізичним наукам, а потім «пішло і поїхало». Мені настільки сподобалася фізика, я вирішив йти далі — і вступив на фізичний факультет Київського національного університету на кафедру квантової теорії поля.
Уже тоді, ще перед вступом на факультет, я знав, що хочу працювати на Великому адронному колайдері в Європейській організації з ядерних досліджень (ЦЕРН) в Женеві.
У моєї кафедри в той час були хороші зв’язки з Deutsches Elektronen-Synchrotron (DESY) в Німеччині і з Fermilab в США, які були і зараз є найбільшими центрами з фізики частинок в своїх країнах. Спочатку, в 2010-2011, я стажувався в DESY, де займався дослідженнями, пов’язаними з так званими D-мезонами (легкими частинками, в складі яких присутній чарівний кварк).
Після цього в 2012-2013 я стажувався в США, в Fermilab, займаюся проблематикою розподілу енергії всередині так званих адронних струменів (вузький пучок, що складається в основному з адронів і утворюється в результаті адронізаціі кварків або глюонів). Звичайно, в той час мені доводилося поєднувати навчання з численними поїздками на експерименти, новими знайомствами.
В Україні з наукою справи були досить погані, а з фізикою частинок взагалі ніякі. Так я хотів продовжити наукову роботу в аспірантурі за кордоном — в університеті Гайдельберга, в групі, яка займалася дослідженнями на експерименті ATLAS в ЦЕРНі. Власне, моя мрія збулася. І я провів там п’ять, напевно, кращих років у моєму житті — займався пошуком частинок темної матерії на Великому адронному колайдері.
На жаль, темну матерію я не знайшов, але менш цікавою робота від цього не стала — я аналізував великі обсяги фізичних даних, порівнював різні теорії освіти темної матерії з експериментальними даними, в колаборації з іншими вченими писав наукові статті, навіть провів сотні годин в кімнаті управління детектором ATLAS. Вся ця робота увінчалася захистом дисертації з пошуку темної матерії в 2018 (ну, й додала почесний титул Dr. rer. Nat. до мого імені). По закінченню аспірантури переді мною, як і перед усіма аспірантами, постало питання — а що робити далі? Наука в плані кар'єрного росту дуже специфічна.
Конкурс на посаду постдока (позиція після аспірантури) може бути 1: 5 — 1:10. Ті, кому пощастило, зазвичай змушені змінювати позицію або навіть країну 3-5 разів кожні 2-5 років (залежно від умов контакту в тій чи іншій країні), поки не знайдуть перманентне місце роботи. А про посади професора і говорити нічого — там може претендувати 100-200 чоловік на одне місце, і легше підкинути монетку, ніж вибрати когось. 80-90% аспірантів змушені покинути науку або через неможливість подальшого працевлаштування, або через небажання змінювати місце проживання і незадовільні як для них умови роботи (у багатьох з них вже сім'ї в той час і їм хочеться більшої стабільності).
Вибір IT індустрії для таких людей насправді є абсолютно логічним — всі вони добре вміють програмувати, мають хороші знання математики, гарне перспективне мислення, великий набір знань і зазвичай вміють дуже швидко вчитися новому.
Як то кажуть, кожен фізик може стати програмістом дуже швидко, але не кожен програміст фізиком. А в плані фінансів і соціального забезпечення IT, як не крути, на голову вище науки.
Після аспірантури я вирішив зробити перерву в кілька місяців, повернувся в Україну. Довго намагався вступити до різних університетів високого рівня (Цюріх, Манчестер, Айова, Женева, Берлін), але отримував відмови з різних причин. Після цього я зрозумів, що в науці мені не місце, і вибрав IT в напрямках data science і data engineering. Власне, мій вибір був очевидний — ще за час роботи в науці я постійно займався статистичною обробкою великих масивів даних, тому для мене робота з даними була чимось звичним і добре знайомим. Звичайно, мені довелося починати з нуля, багато вчитися заново, але я був упертим, а професія — цікавою. Змінив кілька компаній, але і врешті-решт мене прийняла в свій дружний колектив компанія Ciklum на позицію Senior Data Engineer. Звичайно, досвіду мені ще потрібно набиратися, але, сподіваюся, через кілька років я займу таке ж гідне місце в новій області, як колись зайняв у науці.
Гід, інструктор
Дмитро Приймаченко, Junior Geocoder BPO Delivery, Intetics (Харків)
Я закінчив інститут, потім була армія, робота системним адміністратором в казначействі, а потім потрапив в гори, і все кардинально змінилося. Мій перший похідний досвід трапився в 2010 році, причому не найвдаліший. Ми з моїми товаришами пішли в гори. Досвіду у нашого гіда було не набагато більше, ніж у нас. Тому той похід був зовсім неправильний в плані організації: одношаровий намет, купа непотрібних речей, ми навіть встигли заблукати тоді. І ось, перебуваючи на вершині гори, я побачив море з хмар, сонце, у мене щось клацнуло. Я зрозумів, що заради таких моментів хочу жити і творити. Переконався: якщо робота заважає у горах, то треба міняти роботу.
Спочатку я ходив в походи «для душі» — у Крим і Карпати. Вчився, як керувати групами і як приймати рішення. Так тривало до 2013 року, поки в інтернеті я не знайшов молодий туристичний клуб. На той момент вони тільки розвивалися й набирали гідів. Я відгукнувся, і мене запросили в квітневий похід до Криму, де ми удвох з організатором клубу вели групу в кількості одного учасника. Ось так починалася історія Клубу і мене, як комерційного гіда. Після цього пішло-поїхало: тільки настають травневі свята — мені видаються списки, рюкзаки, прапори — і вперед, у вільне плавання.
У тому ж 2013 році мене запросили на Кавказ помічником гіда. Нас було 12 чоловік: 11 хлопців і одна дівчинка. Вона була слабка, йшла останньою, а я, як помічник гіда, був замикаючим. Так я познайомився тоді зі своєю майбутньою дружиною.
Тому гори для мене — не тільки сфера діяльності, але і особлива життєва історія. Ми стали ходити в походи і навіть з народженням сина не припинили це заняття. Весілля ми, до речі, теж в горах зіграли на українському гірськолижному курорті «Драгобрат». З 2013 року я провів близько 100 походів, не менше.
Змінити рід діяльності я вирішив з появою сина. Тому що коли дитина росте, йому потрібен батько, а робота гідом передбачає тривалу відсутність удома. Ну й друга причина згортання моєї діяльності — це пандемія. Закордон закрився для туризму, а Карпати не покривають ті обсяги діяльності, до яких ми звикли. Плюс ми переїхали на батьківщину до дружини в Харків, і потрібно було шукати роботу.
Я побачив, що в Intetics є робота для позиції Geocoder, пов’язана з географією, картами. І з моїм релевантним досвідом по роботі з картами, орієнтуванням, GPS-навігаторами я відправив резюме. Пройшов стандартну процедуру: тестування, співбесіда, потім тренінг — і ось я на проєкті.
Якщо коротко, то у нас є польова команда, яка їздить Європою і збирає інформацію щодо знаків та якості доріг відповідно до нових вимог для вантажних машин і автобусів з приводу наявності вбудованої системи обмеження швидкості. А Geocoder’и цю інформацію переглядають і оцифровують в зрозумілу для машини мову.
Звичайно, тут все по-іншому. Якщо раніше я проходив по 20 км в день і, грубо кажучи, бачив 1500 кадрів тільки очима, то зараз важкувато, звичайно, 8 годин всидіти у робочому кріслі. У період навчання напочатку було складно, тому що багато нової інформації, не завжди встигаєш переварити, усвідомити і застосувати. Тренінги були інтенсивні, але цілком доступні, жодне питання не залишилося без відповіді. Для мене позиція Geocoder стала зручним і комфортним способом увійти в галузь, отримати досвід і рухатися далі.
Зараз я посилено вчу англійську і планую скористатися пропозицією компанії пройти професійні курси з компенсацією. Але гори я, звичайно, не закинув. З 21 по 29 серпня цього року провів автономний 9-денний похід в районі Лазістанского хребта (Понтійські гори) зі сходженням на гору Качкар (3937 м).
Філолог
Вікторія Батвин'єва, Hosting CS Team Manager львівської команди ZONE3000, 6 років в IT
Я ніколи не думала, що колись працюватиму в сфері IT. За освітою я філолог зі спеціалізацією в англійській та німецькій мовах. Ще в університетські часи я підробляла: писала тексти на замовлення і займалася репетиторством. Пізніше працювала асистентом викладача з англійської мови в міжнародній школі в Донецьку.
У зв’язку з відомими подіями, 2015 року я переїхала до Львова, і там університетська подружка розповіла, де вона працює, і порекомендувала спробувати свої сили в ZONE3000.
Виявилося, що світ IT — це набагато більше, ніж бути тільки розробником.
Шість років тому я прийшла в компанію на позицію Customer Support без спеціальної технічної освіти. За весь цей час я пройшла ще кілька ступенів кар'єрної драбини Hosting CS Team Leader, поєднувала з позицією Hosting CS QA, де потрібно контролювати рівень наданої підтримки клієнтам нашими фахівцями. Пізніше виросла до посади Hosting CS Team Manager у львівському регіоні, і зараз займаюся відкриттям нового напрямку по роботі з запитами від клієнтів про WordPress-based продукті, в якому через місяць займу позицію General Manager.
Якщо ви думаєте, що прийти в IT — це як казка про Попелюшку, тобто майже нереально, мій особистий приклад легко спростовує цю думку.
Ще кілька років тому я була впевнена, що працювати в IT можуть виключно технарі, а на цей час я — керівник напрямку, в якому працюють 108 осіб. Ми дуже швидко ростемо і відкриті для однодумців в ZONE3000.
Археолог
Ілля Горбатенко, Middle React розробник в Intelliаs, в IT 4 роки
Раніше я працював археологом. Займався науковими розкопками сфінксів і аланів, а також охоронними розкопками на замовлення держави або приватних осіб. Ця професія — дуже цікава. Однак, з фінансової точки зору вона не така захоплююча.
Отримавши 2100 гривень за півторамісячну експедицію, я вирішив, що треба щось міняти.
Пішов у так звану «шарашкину контору», яка перебувала на території напівзакритого заводу. Займався там версткою, набив руку і отримав комерційний досвід. Після цього вже мав достатню компетенцію, щоб подаватися на позиції, які подобаються.
Референт-перекладач
Наталя Чеберко, Project Manager в TemaBit Fozzy Group, 5 років досвіду
В IT вже 5 років, до цього викладала англійську мову корпоративним клієнтам. Ніколи не хотіла викладати, за освітою я референт-перекладач, але ринок праці продиктував свої умови.
Через якийсь час остаточно переконалася, що викладання це не моє і стала розглядати для себе іншу сферу. Зараз, як і 5 років тому, переваги роботи в IT очевидні: стабільно розвивається сфера, різноманітні і цікаві напрямки, напевно, вже немає такої сфери де-б не застосовувалися інформаційні технології і, що найбільш привабливе для мене, з одного боку абсолютно технічний, з іншого боку — творчий процес створення чогось що раніше не існувало.
Зацікавленість має бути взаємною, тому я задумалася над тим, чим можу бути цікава і корисна сфері IT. Вивчаючи позиції, які є в IT, з подивом відкрила для себе що їх більше ніж дві J (тестувальник і розробник), мою увагу привернула позиція бізнес-аналітика, порахувала що саме в цьому напрямку я зможу себе реалізувати. Але тоді, 6 років тому не було такої кількості курсів і все що я знайшла — це курси для підвищення кваліфікації, не для початківців.
Мені підказали що можна почати свою кар'єру в IT з тестувальника і попрацювавши якийсь час на цій позиції (зрозуміти що до чого) рухатися в сторону бізнес аналізу. Так я і зробила, закінчила 3х місячні курси і влаштувалася на найпершу сходинку в IT — manual QA Junior.
Перший час було складно, особливо морально, після того як ти домігся певних результатів в одній сфері, починати все з нуля в іншій — непросто. Але вже через 4-5 місяців мені запропонували спробувати себе на позиції ВА.
Стартував новий проект і потрібен був аналітик з хорошим знанням англійської (не дарма я його стільки років викладала). Я, звичайно ж, скористалася цим шансом.
Цього разу вже було не стільки складно, скільки страшно. Проєкт був серйозний і дуже не хотілося підвести ні команду, ні компанію. У мене все вийшло. Через кілька проєктів я вирішила рухатися далі.
Зараз я Project Manager, у мене є ряд проєктів і кілька цікавих та нетривіальних завдань. Всі проєкти, в яких я брала і беру участь, не схожі один на одного. Тому в результаті виходить унікальний продукт, якого раніше не було. Люблю IT за можливість реалізовувати майбутнє вже сьогодні.
Лікар-стоматолог
Яна Чернишева, regular С++/Android розробник в Luxoft, 1,5 року досвіду
Я майже 10 років працювала медичним перекладачем на різні компанії, пов’язані з фармацією та медичною технікою. Почала підробляти ще на перших курсах медичного університету, де вчилася на стоматолога, але кинула через 1,5 року інтернатури, закінчивши університет з червоним дипломом.
Вирішила змінити сферу діяльності, тому що не бачила жодних перспектив для подальшого розвитку, та й в ті роки ринок відчутно просів.
Це була досить нудна і монотонна робота, де я вже бачила все. Зважитися на такі зміни було зовсім неважко, складно було поєднувати роботу і навчання, утім, як це було й в університеті. Навчалася я сама по курсам з Coursera і Edx, у вільний від заробітків час, причому брала не тільки вузькоспеціалізовані курси по плюсах, але і загальні — по основам Computer Science (це потім мені сильно допомогло на співбесідах з алгоритмічними завданнями), Machine Learning і навіть вищої математики з лінійної алгеброю, намагалася брати участь в змаганнях на Kaggle, але потім зрозуміла, що буде складно знайти роботу такого профілю, тому закинула цю справу і переключилася на С ++.
Фразу «увійти в IT» дізналася вже після того, як отримала роботу, як і всі легенди і міфи, пов’язані зі світчингом (що потрібно йти в мануальні тестувальники, працювати за їжу в поганих маленьких компаніях, вчитися тільки самому простому, як то сайти-візитівки тощо).
Я знайшла підходящу вакансію в Luxoft на Djinni, відправила своє резюме, отримала запрошення на дві технічні співбесіди, успішно пройшла обидві й вибрала той проєкт, на якому працюю досі. Мені подобається моя поточна спеціалізація — плюси і Automotive. А коли у нас з’явився ще й Android з Java, стало ще веселіше. Ще я дізналася, що мені подобається працювати в команді. Не шкодую про раніше зроблений вибір абсолютно, і не бачу сенсу озиратися назад. Більше шкодую, що не вибрала технічну спеціалізацію раніше, ще в університеті.
«Мне пары надоели уже на третьем курсе». 8 историй о том, как войти в IT со студенческой скамьи
УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.
Ліцензія видана ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 15.09.23 (рішення КРАІЛ №245 від 31.08.2023); ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 26.04.2021 (рішення КРАІЛ №150 від 12.04.2021); ТОВ «СПЕЙСИКС» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 08.02.2021 (рішення КРАІЛ №34 від 02.02.2021); ТОВ «ГЕЙМДЕВ» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 16.02.2021 (рішення № 47 від 10.02.2021).
«В ІТ у тебе є все, аби реалізовувати амбіційні проєкти». Історія голови студради КНУ, що стала PM Genesis, і допомагає не тільки майбутнім айтішникам, а й рідному вишу
Олександра Тиркалова — Education Project Manager в Genesis. За фахом вона філолог англійської мови та менеджер. Раніше Олександра була активісткою студентського самоврядування та відповідала за контент освітнього маркетплейса. Зараз вона розгортає напрям роботи з університетами в ІТ.
«Виплачували зарплатню працівникам під звуки пострілів російських військ». Чим сьогодні живе місто Конотоп і його IT
Місто Конотоп назавжди увійшло в історію війни з росією завдяки відео, де місцеві жінки розповіли окупанту, що в нього будуть проблеми з потенцією. Це було в перші дні вторгнення до України. Чим сьогодні живе районний центр Сумщини, нам розповів Дмитро Гланц — CEO місцевої IT- компанії Grodas.
