Ми вже писали про те, чи потрібна айтішникам академічна освіта та як компанії стають конкурентами вузів, самостійно готуючи для себе співробітників. Тепер dev.ua поцікавився у самих випускників, яких знань не вистачало саме їм при пошуку першої роботи і як вони їх здобували.
Вісім цікавих історій про те, як зі студентської лави потрапити в IT і робити кар'єру у провідних компаніях галузі.
Ми вже писали про те, чи потрібна айтішникам академічна освіта та як компанії стають конкурентами вузів, самостійно готуючи для себе співробітників. Тепер dev.ua поцікавився у самих випускників, яких знань не вистачало саме їм при пошуку першої роботи і як вони їх здобували.
Вісім цікавих історій про те, як зі студентської лави потрапити в IT і робити кар'єру у провідних компаніях галузі.
Вакансії для IT-специалістів ми рекомендуємо знаходити в телеграм-каналі наших друзів Zaichenko Team
закінчив бакалаврат КПІ за спеціальністю «Комп’ютерна інженерія» факультету прикладної математики. Наразі вступає до магістратури
До кінця класу десятого я не знав, куди і на кого вступати, був період невизначеності, я чув про КНУ ім. Шевченка і думав вступити туди, але не знав на кого. Старша сестра порадила вступити в КПІ на програміста. Я трохи почитав про це і зрозумів, що це нібито цікаво і перспективно. Ось так почалося поєднання мого життя із ІТ.
У компанію потрапив цієї весни після декількох співбесід із різними представниками компанії і окремих проєктів. Спочатку була попередня співбесіда із HR із Luxoft. Вона розповіла, кого шукає, розпитала про мене, а також перевірила мій рівень англійської. Далі була технічна співбесіда із розробниками, які ставили запитання, давали тестове завдання. Останнім зі мною спілкувався проджект менеджер проєкту, який хотів зрозуміти, що я за людина. Після цієї співбесіди я отримав офер.
Позиція на, яку я потрапив це — С++ розробник інтерн. База, яку я отримав в університеті дуже сильна, протягом 2-х років я вивчав мову програмування С++, і ще один рік предмети, які пов’язані із цією мовою програмування. Але цих знань для роботи виявилось замало, тому я додатково проходив курси на Coursera по С++, читав книги та статті в інтернеті, що дало змогу підвищити свій рівень і отримати потрібні знання для роботи.
Університетська база — хороша, 7-8 балів із 10. Та для роботи потрібна вже конкретна спеціалізація (тобто С++ дозволяє бути, наприклад, Embedded розробником, BackEnd розробником, Game розробником). Треба було обрати напрям і вивчати відповідні бібліотеки для написання програмного забезпечення одного з цих напрямів. Відповідно, потрібно було самому шукати щось за цими напрямками і вивчати. Відповідно, самостійна робота забирала багато часу.
Якби у мене був вибір навчатися не в Україні, а за кордоном в якомусь Кембріджі, я б, напевно, відмовився. На мою думку, КПІ є одним із провідних університетів України. Плюсом є також його розташування у Києві — місто великих ІТ можливостей, велика кількість компаній. Тобто у процесі навчання ти можеш успішно знайти стажування або роботу. Та все ж я думаю, що жоден університет світу не дасть усіх потрібних знань для роботи, багато що треба буде вивчати самостійно.
закінчила бакалаврат Національного університету Львівська Політехніка в Інституті комп’ютерних наук та інформаційних технології (ІКНІ) за спеціальностю «Комп’ютерні науки» (кафедра системи штучного інтелекту, розроблена IT-кластером).
Ще в одинадцятому класі я чітко розуміла, ким я хочу бути. Моя мама мріяла, щоб я була лікарем, а тато — щоб вчителем математики, але я завжди знала, що це не для мене, хотіла пов’язати життя з чимось цікавішим, щоб мати можливість щодня вивчати щось нове і мати цікаві челенджі. І вже після першого курсу навчання в університеті я зрозуміла, що зробила правильний крок і пов’язала своє життя з ІТ-сферою.
Я почала працювати, коли була на третьому курсі, завдяки спеціальній програмі, розробленій компанією Softserve спільно з універстетом Львівська Політехніка. В рамках літньої школи студенти мали можливість навчатись за певним напрямком (Angular, React, Java, Python, .Net), щоб потім отримати роботу. Після цієї школи я пройшла співбесіду і отримала пропозицію.
Тут вперше було створено програму дуальної освіти, згідно з якою частина практичного матеріалу зараховувалась нам на роботі — з деяких предметів оцінки за лабораторні роботи нам виставляла компанія Softserve, а за лекційний матеріал відповідав університет. Було створено окрему групу з 20 людей, які взяли участь в програмі дуальної освіти.
В принципі, мені універститет, зокрема кафедра, дійсно дали багато знань для того, щоб піти працювати. Коли я йшла на роботу, то відчувала, що маю дійсно хороший багаж знань. Та коли ти йдеш на курси, маєш більше можливостей отримати практичні навички згідно тієї позиції, на яку хочеш потрапити. Але загалом IТ-сфера вимагає постійного навчання, тут нема такого, що от вивчив щось в університеті чи на курсах — і все, цього достатньо. Тут ти постійно маєш щось вчити і розвиватись.
Можу сказати, що українські вищі не дуже поступаються закордонним у рівні підготовки спеціалістів в ІТ. Закінчивши університет, я сміливо можу сказати, що знову б обрала саме український університет, навіть якби була змога вчитися за кордоном. Загалом слід пам’ятати, що в цьому житті все залежить від тебе. В якому б ти університеті не навчався, якщо обереш сферу, яка тобі подобається, то досягнеш успіху в ній, незважаючи ні на що.
закінчив бакалаврат за спеціальністю програмна інженерія у ХНУРЕ, зараз навчається на магістратурі в УКУ.
Поєднувати життя з програмуванням, напевно, планував давно. Коли дізнався про вакансію, пов’язану з функціональним програмуванням, подумав, що це мій шанс займатися чимось цікавим і не бути ще одним ордінарі девелопером (але не все сталося як гадалося). Шлях до посади в компанії був нескладним і недовгим — я вирішив алгоритмічну задачку та отримав першу роботу в компанії.
А через півроку випала можливість перейти на інший проєкт, пов’язаний з комп’ютерним зором та обробкою зображень. Працюю у цій команді й досі.
До речі, нічого додаткового, аби отримати роботу, мені з базою університетських знань вивчати не довелось. Моє навчання в універі проходило під гаслом «ну, взагалі прикольно». Але у процесі доводиться вивчати купу нових речей, щоб виконувати задачі ефективно. Джерелом таких знань може бути що завгодно: статті, лекції, курси, соцмережі та знайомі.
Загалом я вважаю, що сама думка про те, що десь можна один раз навчитись так, аби цього було достатньо, щоб працювати та конкурувати на ринку праці, — ідеалістична і не відповідає реальності. Особливо в IT, де постійно з’являються нові технології, напрямки тощо.
Університет — це більше про базові знання, спілкування з необхідними людьми, формування власних поглядів у цій атмосфері. Але це не виключає необхідність навчатися самостійно, це лише гарний старт. Як на мене, так і повинно бути. Звучить якось складно — «постійно навчатися, опановувати нові скіли», але часто це просто «задоволення власної цікавості».
В Україні є багато технічних вишів, які готують гарних спеціалістів. Десь трохи краще, десь трохи гірше. Перш за все, це пов’язано з наявністю компетентних та зацікавлених викладачів. На мою думку, студенти, які закінчують програми з комп’ютерних наук в УКУ, набагато сильніші за випускників інших вишів і мають ґрунтовніші знання.
Якщо порівнювати топові виші в нашій країні з середнім закордонним універсітетом, то я не бачу значних переваг. Починати навчання цілком має сенс у нас. Рівень знань, які можна отримати в Україні на computer science програмах, доволі високий.
Отримати першу роботу можна дуже легко і дуже швидко. Є відчуття, що навіть занадто швидко. Бо багато наших вишів вкрай лояльно ставиться до поєднання роботи з навчанням. На жаль, навчання у такому випадку відходить на другий план, і студенти втрачають можливість отримати важливі навички на останніх курсах. Багато вишів мають програми обміну студентів, так що за великого бажання завжди можна спробувати, як воно там. Розглядати навчання за кордоном точно є сенс при вступі до магістратури або аспірантури.
Закінчив НТУ «ХПІ» у 2016 році
Отримавши диплом бакалавра, я вирішив, що немає особливого сенсу витрачати ще півтора року на навчання у вузі. Сфера IT вкрай динамічно розвивається. Те, що було актуально ще недавно, сьогодні може бути потрібним виключно для підтримки систем, створених тоді, декілька років тому. Академічна освіта — величезна і неповоротка система.
Припустимо, мотивована людина запропонує ввести нову тему або предмет. Поки ця ідея пройде всі бюрократичні процедури і, якщо зможе, дійде до програм університетів, вона, з великою ймовірністю, так чи і інакше застаріє. Виходить, академічна освіта марна в умовах швидко мінливого IT- світу? Не зовсім. Мені особисто університет приніс великий нетворк — безліч хороших людей з цієї «пісочниці», з якими можна спілкуватися, ділитися досвідом.
Вуз — це, у першу чергу, потрібна ком’юніті. До того ж, університет дав деякі фундаментальні речі, яких я не зустрічав на курсах. Крім того, вища освіта допомагає розвивати мислення в потрібну сторону. Так, я не вирішу зараз рівняння, які ми клацали на останніх курсах вищої математики, а й марною її аж ніяк не назвати. Як казав Ломоносов: «Математику вже тому вчити треба, що вона розум до ладу приводить «.
Зараз я активно проводжу співбесіди в компанію. Скажу чесно, мене абсолютно не хвилює, чи є у кандидата спеціальна освіта. Набагато важливіший хід думок, вміння спілкуватися, вирішувати завдання, з якими він не стикався, і застосовувати на практиці отримані знання. Багато що з цього у вузі не придбати. До того ж, в силу специфіки, деякі знання після універу можуть бути неактуальні, а вчитися застосовувати знання на практиці, швидше за все, доведеться самому.
Чи можна отримати роботу в IT без спеціальної освіти? Безумовно, таких прикладів тисячі. Проте, багато інженерів, яких я поважаю і вважаю прикладом для наслідування, якраз отримали профільну освіту.
Я можу назвати лише кількох викладачів, які навчали тому, що безпосередньо знадобилося в роботі. І вони викладали швидше заради задоволення, оскільки паралельно працювали в IT-компаніях.
Мені заняття на парах набридли вже до початку третього курсу. Я зрозумів, що їх ефективність почала різко падати — перестав впізнавати щось принципово нове. І тоді почав шукати варіанти. До сих пір я вважаю, що це було найкращим рішенням на той момент.
Всі ІТ-курси можна умовно розділити на два типи: безпосередньо при IT-компаніях і в освітніх проєктах. Я потрапив на перші, це була одна з найбільших ІТ-компаній в країні. Було складно з багатьох причин, але це було того варте. Курси, які влаштовує компанія, щоб «виростити» собі інженерів і взяти в штат — це дуже корисно. На них завжди актуальні «предмети» і теми. Коли я сам вже почав викладати на таких курсах, програма оновлювалася з кожним набором — раз на півроку.
Тут люди з реального «продакшена» вчать вас тому, що роблять кожен день на тому самому «продакшені». За визначенням, тут не може бути неактуальних знань.
Коли я «доріс» до того, щоб самому проводити співбесіди, мене вкрай здивував факт, що студент після інтенсивних піврічних курсів при компанії найчастіше проходив інтерв’ю на голову вище, ніж 90% кандидатів з ринку з 2-3 роками досвіду. Такий «випускник», впевнений, зможе рости набагато швидше і далі.
студентка ХНУРЕ
Я думаю, що по одному університету складно оцінити рівень освіти всієї країни. Я цікавилася темою IT-освіти в різних містах — десь вона дуже гідна, десь залишає бажати кращого, а в цілому — завжди є куди прагнути. Коли я вступала на свою спеціальність, то чула, що це «найкраща IT-спеціальність в місті», і в процесі навчання зрозуміла, що вона дійсно багато в чому хороша, але потрібно закрити прогалини в знаннях, які не покриті програмою, але будуть необхідні на роботі.
Університет дав мені базові знання і поштовх до того, щоб розвиватися далі в цікавому для мене напрямку. Але я завжди розуміла, що для роботи мені знадобиться додаткове навчання. Самоосвіта дається мені складніше, ніж організований навчальний процес, тому Parimatch Tech Academy стала дуже гарною можливістю отримати знання. Я думаю, сьогодні багато хто розуміє, що університет повністю не покриє усього, що треба знати і вміти для якісної роботи в компанії.
Коли я подавала заявку на навчання в Академії, то відчувала, що моїх знань було недостатньо для того, щоб пройти стажування, тому початковою метою було отримати якомога більше знань в процесі навчання. Від технічних скилів і до вміння ефективно працювати в команді. Для того, щоб повноцінно працювати у великій компанії, потрібно було ще багато чому навчитися.
Місяці навчання в Академії, можна сказати, почали новий «сезон» мого життя. Безліч знайомств з надихаючими людьми і величезний обсяг знань — все це нам без «води» піднесли в зрозумілій формі розробники, які розбираються в програмуванні і кожен день працюють з живим продуктом. Нам допомогли здорово прокачати hard- і soft-скіли, отримати досвід в командних проєктах під час навчання. Потім ми поринули в реальний робочий процес під час стажування, і нарешті — усі, хто впорався, отримали офер від компанії. Ще трохи більше півроку тому, заповнюючи анкету на навчання, я не могла уявити, що сьогодні буду Junior .NET розробником в такий великій компанії.
випускниця ХНУРЕ
У ZONE3000 я почала з позиції Customer Support і пропрацювала там якийсь час. Дуже вдячна цій посаді за те, що завдяки постійному спілкуванню з клієнтами, я і сама ставала більш комунікабельною і менш закритою. В основному прокачувалися софт-скіли, що було дійсно позитивним аспектом роботи.
Через якийсь час я почала поглядати на ті напрямки в IT, де можна розвиватися далі. Я дуже люблю вивчати щось нове, і довго не можу перебувати в своїй зоні комфорту, тому зміна діяльності була для мене важлива.
Вивчивши багато позицій, я зрозуміла, що найбільше мені цікава позиція QA Engineer. Я спілкувалася з людьми, які працюють в даній сфері, обговорювала позитивні і негативні аспекти роботи, записалася на курси.
Уже після проходження курсів в компанії якраз відкрилася ця позиція, і я подала на неї заявку. Звичайно, я до останнього не вірила, що з моїм мінімальним досвідом мене можуть взяти, але, на щастя, відбір я пройшла. І зараз мені дійсно подобається моя робота, мені цікаво розбиратися з новими завданнями, відкривати новий матеріал для себе.
Насправді, при приході на роботу, з навичок, які я отримала в університеті, мені знадобилося вміння знаходити інформацію і розбиратися в чомусь самостійно. Не можу сказати, що регулярно стикаюся з тим чи іншим предметом, який нам викладали в інституті, але періодично щось та спливає. Я б сказала, що рівень української ІТ-освіти заслуговує на 7 балів з 10. Не можу сказати, що у нас досить добре розвинена сфера IT-освіти, хоча прагнення до цього явно є.
Мені здається, що вища освіта не є аргументом при прийнятті на роботу. Головним фокусом, у моєму розумінні, має бути вміння людини саме працювати, а не повторювати завчений матеріал, ніби на іспиті.
Особисто я закінчува профільні курси для того, щоб потрапити на роботу, але знайома з багатьма людьми, які знаходили роботу і без курсів. Все залежить від людини та її мислення. Мені простіше розбирати новий матеріал з кимось, тому я і вибрала проходження курсів.
Коли мене взяли на позицію в GlobalLogic, я прочитала досить багато книг з основної технології, в якій хотіла розвиватися далі — С++. Також я пройшла С/C++ BaseCamp і на реальних задачах змогла закріпити отримані знання. Я розуміла основи, але не мала досвіду роботи з production проєктами. На кемпі я освоювала технічні аспекти, наприклад, build системи і CI/CD, методології розробки і розбиралася у великій кількості документації.
Через страх здатися некомпетентною, я не вміла ставити запитання. Але швидкість роботи на проєкті безпосередньо залежить від уміння комунікувати з командою. І в процесі я зрозуміла — в правильно поставленому запитанні вже є половина відповіді.
Українська IT-освіта вчить новачка основам. На STEM-спеціальностях дають досить сильну теоретичну базу, розвивають логічне мислення та вміння вирішувати складні завдання. Проблеми зазвичай виникають з практикою — завдання, які можна легко автоматизувати, потрібно виконувати вручну. Але вже ситуація поліпшується.
У моєму університеті, якщо студент захищає свою роботу, викладачі можуть приймати написаний додаток. Також існує практика розробки групових проєктів з можливістю вибрати технологічний стек самостійно. Але потрібно розуміти, що програма в університетах узагальнена, адже випускники працевлаштовуються в різні області IT-сфери, де вимоги можуть майже не перетинатися. Відповідно, після ознайомлення з важливими технологіями, розвиватися в напрямку потрібно самостійно.
Знайти першу роботу можна і навчаючись на своїх особистих проєктах. Але курси мають ряд переваг. Крім технічних навичок, вони розвивають комунікацію і вміння працювати з вимогами. Якщо курси від компанії, то їх проходження допомагає ознайомитися з робочою культурою і поспілкуватися з інженерами. Найчастіше технологічний стек вибирається на основі того, що використовується на реальних проєктах. Це дає більш швидкий старт при працевлаштуванні в цю компанію.
закінчила бакалаврат НТТУ «КПІ» ім. Сікорського, факультет ФІОТ, спеціальність «Інженерія програмного забезпечення».
З лютого до квітня цього року я була учасницею навчальних програм ЕРАМ University. Якщо зважати, що я навчалася частково за бюджетний кошт, то так, я задоволена результатами.
Як для контрактної форми навчання, ціна трохи зависока. Адже є викладачі, які оперують застарілою інформацією або подають її в такий спосіб, що доводиться витрачати багато часу на доопрацювання тем. Зустрічаються викладачі, які не працювали в ІТ-сфері, або робили це так давно, що не розуміють останніх змін і оновлень.
Втім, на останніх курсах, в магістратурі, викладають молоді кваліфіковані кадри — аспіранти, асистенти. Це шанс зустріти людину-практика, яка розкаже, що зараз працює в ІТ, що важливо. На останньому курсі у мене був чудовий курс з кібербезпеки. Але багато студентів до 4 курсу зневірюються в якості сучасної освіти.
Наприклад, на першому курсі в мене був дуже сильний викладач з основ програмування, який ставив серйозні вимоги до своїх студентів. А наступного року на іншому курсі ми знову повернулися до вивчення основ — різниця між константою та змінною, як писати функцію тощо.
Якби я ставила оцінку сучасній вищій освіті за 5-бальною шкалою, за актуальність, матеріальну базу та практичність, я б дала скромні 3,5 бали. Але за рівень викладання математики та пов’язаних, важливих для ІТ дисциплін (теорія ймовірності, лінійна алгебра та аналітична геометрія, комп’ютерна дискретна математика), я б поставила 5 балів. І так само за створення відповідної атмосфери, спільноти, де зустрічаєш людей, які розвиваються самі і допомагають розвиватися іншим.
Виш дав можливість прокачати софтскіли, і я нею скористалась. Однієї академічної освіти мало, не вистачає сучасних підходів та практики. Дуже багато зусиль йде на самоосвіту, додаткові курси. Я прийшла в ЕРАМ на позицію тестувальника, а у виші у мене був лише один побіжний курс з цього предмету. Щоб отримати потрібні знання, я пройшла відповідну програму ЕРАМ University, до цього самостійно опанувала кілька курсів на youtube та опрацювала спеціальну літературу.
