В минулому тексті ми намагалися окреслити основні страхи людей перед масовою загибеллю. Тепер подивимося на реальність, про яку людство вже знає: масові вимирання всього живого на планеті Земля.
В минулому тексті ми намагалися окреслити основні страхи людей перед масовою загибеллю. Тепер подивимося на реальність, про яку людство вже знає: масові вимирання всього живого на планеті Земля.
Так, це вже було. Так, планета залишалась без половини, а то й більше, живих організмів. Так, життя завжди виживало. І так, нам це навіть допомогло, правда, це призвело до того, що ми самі стали причиною нового вимирання.
Загалом, життя на планеті переживало (і переживає зараз, тримайте це в голові) глобальні катастрофи чимало разів. І це гарна новина. Погана новина у тому, що структура цього життя щоразу досить серйозно змінювалась. У всіх глобальних катастроф є деякі спільні риси: вони руйнують складність та різноманіття, нещадні до великих тварин і часто змушують еволюцію починати спочатку. При цьому шанс отримують інші види, які до цього залишалися в тіні.
Динозаврам, Майклу Крайтону і Голівуду допомогла тріасово-юрська подія, яка вбила круротарсанів — рептилій тріасового періоду, які правили світом у ті часи і впустила світ в той самий парк Юрського періоду. Іронічно, що нині збереглися якраз нащадки круротарсанів — крокодили.
Людству, в свою чергу, теж допомогло одне з масових вимирань: воно вибило з еволюційної гонки вже динозаврів.
Загалом, подій вимирання в історії, яку ми знаємо і можемо довести, більше двадцяти. Та п’ять з них відомі як Масові вимирання.
І перше — Ордовік-Силурійське вимирання, або Пізньоордовицьке масове вимирання.
Тоді зникли 60% видів морських безхребетних. Не одразу — це теж досить гарна новина для людської раси, яка налічує ледь більше десяти тисяч років. Зазвичай вимирання відбуваються досить довго — це можуть бути десятки тисяч або мільйони років. Зникли 49% всіх існуючих родів. Океан вимер — брахіоподи, корали, двостулкові молюски, голкошкірі, трилобіти і конодонти. Це відбулося 450-440 млн років тому.
Далі, 364 млн років тому, відбулося Пізнє Девонське вимирання. По суші серед рослин повзають амфібії та їдять комах. Власне, там вони і залишилися.
Девонське вимирання 25 млн років знищувало морське життя. 57% родів і принаймні 75% видів не дожили до кам’яновугільного періоду. Зникли рифи — корали відродилися лише у мезозої, за сотні мільйонів років. Життя на суші ж залишилося майже неушкодженим.
Та 251,9 млн років тому відбулося Пермсько-Тріасове вимирання. Воно тривало близько десяти тисяч років, а біорізноманіття на планеті відновлювалося близько 10 млн років. Так, реально, це досить серйозні штуки, інакше їх би не називали Масовими вимираннями.
Це найсерйозніше відоме вимирання на Землі. За деякими оцінками, тоді зникло до 90% всього живого. 83% родів, 81% морських видів. Найбільше відоме масове вимирання комах. Вимерли 70% наземних видів хребетних — земноводних, сауропсидів (проторептилії), терапсидів (протоссавці). Для повного відновлення як чисельної, так і екологічної фауни наземних хребетних знадобилося аж 30 мільйонів років.
Як Пермсько-Тріасове вимирання позначає межу між, власне, Пермським та Тріасовим періодами, так наступне — Тріасово-юрське вимирання — між тріасовим та юрським.
Це відбулося 201,3 млн років тому. У морях зникли конодонти (щось типу древніх морських вугрів). Загалом, вимерли 23-34% морських видів. На суші вимерли конкуренти динозаврів. А от рослини, динозаври та ссавці. Вірніше, протоссавці — наші з вами предки, цинодонти, такі собі симпатичні волохаті маленькі ящіркомиші. Та наш час ще настане — а поки на найближчі 135 млн років починається панування динозаврів, птерозаврів, іхтіозаврів та інших наземних рептилій.
І тут бабах — прилітає метеорит і все закінчується. Приблизно 66 млн років тому починається Крейдяно-Палеогенове вимирання.
Мінус три чверті видів. Вимерли динозаври; морські істоти, такі як мозазаври чи плезіозаври; летючі ящери; частина молюсків (амоніти з белемнітами). Дуже приблизно можна сказати, що вмерли усі великі та середні тварини на Землі. І найкраще до цього пристосувалися ті тварини, яких ви бачите навколо: птахи, змії, черепахи і ссавці, до яких відносяться як щурі, яким нині приписують неймовірні здібності до виживання, так і люди.
Саме по собі вимирання — це справа довга. Але ми з вами вже 10 тисяч років як живемо в період, який називається Голоценове вимирання. Воно ж — антропоценове вимирання. Від слова «антропос» — людина. Ну, тому що у ньому винні ми з вами зокрема.
Звісно, не ми особисто винищили мамонтів, то був клімат разом з зусиллями наших далеких предків.
Та людська економіка призводить до винищення цілих екосистем.
Давайте на простому прямому прикладі. Колись моря та океани були повні риби. Люди її ловили і їли. Людей ставало все більше. Засоби для вилову все кращі. Як результат — риби все менше, доводиться обмежувати її вилов та розводити самостійно на фермах.
Та це прямий вплив. Ми щось беремо і це щось зникає. Іноді буває трохи складніше. Ми висушуємо болото, знищуючи всі види, які там жили. Ми вирубуємо ліси, розповсюджуємо обрані рослини, забруднюємо повітря і землю. В результаті зменшуються такі середовища, як коралові рифи чи тропічні ліси, а види, які там жили, зникають.
Коли ви востаннє бачили велику тварину в дикому середовищі? Не корову в селі, а якогось вовка, лева чи навіть банальну дику козу? Відповідь «ніколи» теж приймається.
Історик Ян Мортимер, приміром, пише, що диких вовків в Англії майже не було вже у 13 столітті — шанс зустріти таких набагато менший, ніж шанс зустріти, скажімо, розбійників чи браконьєрів.
Причому, наш вплив значно зріс і продовжує зростати. Якщо на початку історії людство стало лише одним з факторів вимирання мегафауни — усіх тих мамонтів — бо надто добре полювало, то зараз ми викреслюємо біорізноманіття одним розчерком пера, що дозволяє будівництво… та майже будь-чого.
Візьміть навіть забудову у Києві (не в закинутій промзоні), той же Протасів Яр чи Совські ставки — це цілі екосистеми, важливі для збереження флори та фауни.
З екологічної точки зору, людство — це безпрецедентний суперхижак. Ми є на всіх континентах, ми полюємо на дорослих особин інших хижаків.
І ми продовжуємо нарощувати темпи. Ми їмо, нам потрібні речі, нам потрібно грітися, нам потрібна електрична енергія, газ, нафта, ядерна енергія. Ми запускаємо ракети в космос і їздимо на авто. А це все підігріває планету.
Наступного разу ми поговоримо про те, як зміни клімату, які загалом вважаються темою непевною, впливали на оці всі події.
