Компанії Firefly Aerospace вдалося вперше запустити на орбіту свою ракету Alpha в суботу. Над нею працювала команда Макса Полякова, українського бізнесмена.
Компанії Firefly Aerospace вдалося вперше запустити на орбіту свою ракету Alpha в суботу. Над нею працювала команда Макса Полякова, українського бізнесмена.
Нагадаємо, Полякову довелося продати Firefly Aerospace (за $1 всі свої 58% акцій) на початку цього року.
Також нагадаємо, що перший запуск Альфи відбувся рік тому, 3 вересня, 2021 з бази космічних сил Ванденберг в Каліфорнії. Тоді ракета вибухнула приблизно через 2,5 хвилини польоту.
Альфа стартувала з вісьмома маленькими супутниками на борту з бази космічних сил США Ванденберг о 12:01 за тихоокеанським літнім часом. Керівництво польотом Firefly оголосило, що ракета вийшла на орбіту після того, як відключився другий ступінь.
«Це визначний крок для компанії, яка за 5 років оговталася від банкрутства, перебудувалася та стала однією з успішних приватних космічних компаній», — написав на своїй сторінці в FB Макс Поляков.
Рік тому Макс Поляков влаштував брифінг для українських журналістів. Ось що він тоді казав.
(Це інтерв’ю було опубліковане 15 вересня 2021 року)
Це фактично маршрутка. Не таксі, і не автобус. Як ми знаємо, між Києвом і Дніпром Airbus a380 немає сенсу ганяти. На це є, наприклад, Embraer. Ми і є той самий Embraer. Займаємо середню ланку в задачах на наступне десятиліття.
Є великі, важкі супутники, геостаціонарні, виводяться великими ракетами на 36 тис. км.
Є launch-провайдери, які спеціалізуються на ультралегких проєктах: Virgin Orbit, Astra, Rocket Labs (Electron) — для запуску супутників Cubesat, які важать 50 кг, з терміном життя кілька років.
Зараз почали популяризувати супутники на середньостаціонарній орбіті. І щоб забезпечити їм хоча б п’ять років життя, вони мають важити 150-300 кг. І ultra-light-class-vehicles не витягують таку велику базу.
Ми хочемо зайняти цю нішу. У ній практично нікого немає. Крім Vega, яку субсидувала ESA (European Space Agency), і вона досить дорога. І Антарес в Америці — але він теж багато коштує.
$ 210 млн через фонд Noosphere Ventures.
«Ми підняли раунд у квітні — $ 175 млн. Зараз, після запуску, будемо вже проводити раунд на $300 млн. Тому що пуск — це була точка валідації. Оцінка компанії буде більше ніж мільярд, очевидно.
Я міг би сказати, що ми коштуємо п’ять мільярдів (зважаючи на evaluation інших компанії на ринку — ред.). Але це ж не венчурний капіталізм, це на роки вперед. Тому, скільки це коштує — не є тригером. Космічна історія — це довга історія на 10-20-30 років вперед. І людей ми також наймаємо під це. Це не історія стартапів з Кремнієвої долини».
«Ринок зараз 440 млрд, буде трильйон, буде більше… Через п’ять років можливості входу в космос будуть закриті, тому що це дуже важка індустрія. По-перше, технологія сама по собі. По-друге, який ринок сформовано навколо комерційних компаній і державних замовлень, дуже жорстко розподіляється на десятиліття вперед. Тому, хто зараз в нього не застрибне, потім вже не зможе піднятися».
«Наше завдання — це якщо ми відкусимо 5-7% ринку в рік від трильйона — можете порахувати…».
«Всі компоненти вже зібрані. Всі карбон-баки вже зроблені на 10 ракет наперед. Двигуни — на 5 ракет наперед. Авіоніка на 10-15 ракет наперед…»
«Ми зараз плануємо випускати 8 ракет в рік, коли станеться апгрейд виробництва у Флориді — 24 ракети в рік. Альф більше і не треба».
«Спочатку в Дніпрі проєктувалася турбонасосна система подачі, клапани, частина рухової установки. Але зараз велика частина виготовляється у США».
«Україна залишається R&D центром. Ми хочемо розвивати тут інтелектуальний потенціал. Щоб знання залишалися в Україні, а потім були інтегровані в потенціал США та Європи».
«У нас 90% перших замовників — це військові. І для них 90% компонентів мають проводитися в США».
«Тому мало що буде проводитися в Україні в довгостроковій перспективі, але інтелектуальна частина тут буде рости швидше, ніж в США, швидше за все».
«Я не хочу нікого критикувати. Але за 10 років змінилося 8 глав НКАУ. У тій екосистемі, де голова космічного агентства змінюється частіше, ніж за два роки, що вже тут можна зробити.
Друге: історично, на жаль, Україна отримала і плюс, і мінус.
Плюс — це спадщина. Але мінус — це ось та самозакоханість, гордість.
Ми зробили 400 супутників, ми робили військові ракети, ми зробили «Мрію». І це все не можна викорінити. Завдяки, може, вам, журналістам. Ми хвалимося Сікорським (винайшов вертоліт — ред.), який виїхав звідси відразу після розвалу царської росії. Але як можна хвалитися Сікорським, що він українець?
Гордість нас підвела, і вся індустрія розвалилася за останні 30 років. Закінчилося все продажем креслень, зокрема у Китай.
Старе виробництво в Україні зараз не може підтримувати те R&D, яке ми робимо. «Південмаш» зараз просто не може конкурувати глобально. Тому що нові технології, матеріалознавство пішли настільки уперед, що ми не можемо нічого робити. Спочатку потрібно зробити правильне R&D, а потім вже думати про виробництво.
З точки зору технологій все дуже сумно. Нам залишається працювати тільки кувалдою на виробництвах, які залишилися в Україні.
Молотити кувалдою і робити тут чорнушні заготовки й відправляти їх потім на експорт — це не про нас».
«Ви знаєте перший закон аеродинаміки? Без грошей нічого не літає. І без держпідтримки теж нічого не літає. Без держпідтримки тих країн, де є клієнт.
Такий клас ракет як «одна тонна +» на понад 80% має бути підтриманий держзамовленням.
Ми проходимо зараз перший етап проєктування, щоб показати, що є перший ступінь… Але це питання сильно зав’язане на наших європейсько-американських партнерах».
«Американці хочуть бути на Місяці.
Ми частина програми Commercial Lunar Payload Services (CLPS). Ми не збираємося доставляти людей, що хочуть SpaceX з Безос. Ми відповідаємо за посадковий модуль. Всього три компанії отримали від NASA $100 млн кожна, щоб інвестувати в перший Лендер (посадковий модуль).
Ми приземлятимемося в Океані бурь, де за Радянського союзу один (апарат — ред.) приземлився, інший — розбився.
Основний посадковий двигун і вісім двигунів управління при посадці поставляються Україною. І, до речі, в Україні виробляються. Повністю тестуються і відправляються.
Ціна на цьому ринку визначається дуже просто: $1-2 млн за кілограм поставленої маси.
Взагалі вся програма NASA CLPS складає $4,6 млрд. У нас ще дві заявки. І швидше за все, виграємо другий контракт. NASA діє за принципом ростити молодь, скажімо так.
Місяць, очевидно, буде базою, там багато чого проводитиметься для освоєння далекого космосу. Там робитимуть частини ракет, які полетять далі, вироблятимуть паливо, добуватимуть воду. Тому що тягати все це з Землі — дуже дорого.
Ми не віримо в human-based бази на Місяці. Навіщо туди посилати людину, забезпечення якої буде коштувати удесятеро дорожче. А ризики — істотно вищі. До цього часу вже будуть технології, які дозволяють добитися ефекту віртуальної присутності. Все буде роботизовано».
Це утопія.
Для фотографій в інстаграмі і на фейсбуці.
«Ми спочатку робимо — потім хвалимося. Ми не робили піар. Ні в 2001 році, коли зробили найбільшу в Україні аутсорс-компанію, коли ми вийшли першими на Лондонську біржу (у 2010 році соціальна мережа знайомств Cupid plc вийшла на IPO — ред.), ані коли продалися Oracle (Oracle купила українську компанію Maxymiser в 2015 році — ред.). Угода з Oracle була публічна. Але ви теж можете уявити з аналізу, що вона була $300-500 млн. Murka (велика gamedev-компанія, яку Поляков продав в 2019 році -ред.), яку купив Blackstone, сума теж не публічна, але за непрямими матеріалами очевидно, що це сотні мільйонів доларів».
«Це не всі мої гроші. Там є інвестори і партнери. Левова частка цих грошей — не моя».
«Мені часто смішно спостерігати спекуляції у пресі. Коли пишуть про гемблінг, про якісь порнушні сайти тощо. Якщо хоча б копійка була пов’язана з цим бізнесом, якимось поганим бізнесом, то, очевидно, ви собі можете уявити, що було б зі мною, американським платником податків. Та ще й з чотирма дітьми, які живуть у Каліфорнії».
«Ми не займаємося аутсорсом. Це табу з 2002 року».
«Я не хочу, щоб Україна була Індією. Хочу, щоб Україна була Ізраїлем».
«Скільки мультимільярдних компаній зроблено на кістках українців? Припустимо, Playtika вартує зараз $17 млрд — це social casino. 80% робиться в Україні. Скільки людей за опціоном отримали гроші? Жоден!
Wix, компанія по створенню сайтів, коштує 7 або 8 мільярдів. І теж ніхто нічого не підкурив з українців.
Ring (розумні дзвінки). Мільярдний екзит. Всі кричали: Ring-Ring-Ring! Скільки українці отримали? Нічого.
Playtech, це гемблінг, на Лондонській біржі — $3-4 млрд. Українці — знову нічого.
І таких мультимільярдних компаній багато. Але опціонів немає. В Ізраїлі, коли Google купив Waze, я дивився на людей, які отримали понад $10 млн, їх було 18. Ці люди були VP of Marketing, VP of Product, CTO… І вони потім запускають свої продуктові компанії. Ринок починає крутитися.
А у нас тільки раби! Вони хваляться у рейтингах, скільки у них працює рабів SoftServe та інші.
Це погано.
Хто у нас, навіть з фаундерів компаній, отримав на руки $ 10 млн? Так — ніхто.
Недавнє інтерв’ю, яке виходило, — з Рогінським (Олег, засновник, СЕО People.ai, український стартап з оцінкою в мільярд доларів — ред.) Я їх поважаю. Але повірте мені на слово, Рогінський не отримав $10 млн + поки на руки. І не знаю, коли отримає».
«У мене в холдингу програма опціонів вже давно. І я вже, напевно, більше 40 чоловік зробив мільйонерами. Є навіть кілька, які мають більше $10 млн».
«Медицина. Ми будемо найбільше орієнтуватися на те, що пов’язано з hardware і software одночасно.
У нас є компанія, яка фактично робить Neuralink, але для спинного мозку. Ця компанія була заснована 7 років тому. Я її викупив 5 років тому — Thync. Вона розроблялася за програмою для військових. Ми знайшли зв’язок, що коли цей гаджет наклеюють на сьомий шийний хребець, лікується синдром псоріазу. Інакше або п'єш таблетки, або робиш укол.
І це величезний мультимільярдний ринок — проєкти з лікування псоріазу.
У нас є дуже багато патентів, близько 100».
