Авторка бортового софту для «Аполлона» пішла з життя у 90 років. Її код допоміг висадитися на Місяць, а підхід до надійності досі лежить в основі критичного ПЗ.
Авторка бортового софту для «Аполлона» пішла з життя у 90 років. Її код допоміг висадитися на Місяць, а підхід до надійності досі лежить в основі критичного ПЗ.
Маргарет Гамільтон, яка очолювала розробку бортового програмного забезпечення для місій NASA «Аполлон», померла 30 вересня. Їй було 90 років. Про це повідомив MIT 7 жовтня. Причину смерті не вказано.
Гамільтон народилася 1936 року в містечку Пейолі, штат Індіана. Вона вчилася на математика в Мічиганському університеті, а 1958 року закінчила Earlham College з мінором з філософії. 1959-го переїхала до Бостона разом із чоловіком, який вивчав право. У MIT вона спершу отримала тимчасову роботу на кафедрі метеорології: писала софт для прогнозування погоди з професором Едвардом Лоренцом. За даними MIT, ця робота вплинула на його пізніші публікації з теорії хаосу.
1961 року Гамільтон перейшла до Лінкольнівської лабораторії MIT, де працювала над SAGE, першою системою протиповітряної оборони США. Проєкт коштував більше за Манхеттенський. Там вона й зацікавилася темою, яка визначила всю її кар'єру: надійністю програм, на той час майже недослідженою.
1965 року Гамільтон готувалася до аспірантури, коли її чоловік побачив у газеті оголошення: Instrumentation Lab при MIT шукав людей для софту, що «відправить людину на Місяць». Лабораторія мала контракт NASA, підписаний 9 серпня 1961 року, лише через 10 тижнів після заяви Джона Кеннеді про висадку на Місяць. Гамільтон найняли першою програмісткою проєкту в MIT. Спершу вона працювала над ПЗ для безпілотних місій, потім очолила команду софту для пілотованих. До 1968 року вона була заступницею директора, а над ПЗ «Аполлона» працювали понад 400 людей.
Пізніше Гамільтон казала, що другого шансу в них не було й вони це розуміли, а багато хто починав у 20 з чимось років. Керівництво, за її словами, не розуміло софт і дало команді повну свободу та довіру.
Одного дня чотирирічна донька Гамільтон Лорен гралася із симулятором командного модуля й випадково запустила передстартову програму P01 посеред «польоту». Симулятор упав. Гамільтон додала в документацію попередження і запропонувала захист від такого збою, але їй відмовили: підготовлені астронавти так не помиляться. Під час Apollo 8 у 1968 році Джим Ловелл усе ж запустив P01 у польоті, і навігаційні дані зникли.
Команду Гамільтон терміново залучили до розв’язання проблеми, а запропоновані нею зміни додали в програму. Це був ранній приклад захисного програмування: софту, який передбачає помилки й виправляє їх сам.
Найвідоміший епізод стався в липні 1969 року. Перед посадкою модуля «Орел» бортовий комп’ютер видав помилку 1202: його перевантажила несправність апаратного перемикача, і система могла не впоратися з посадкою. Але команда Гамільтон створила ПЗ з пріоритетами, яке вимикає другорядні фонові задачі, щоб залишити ресурси для критичних. У Х’юстоні довірилися софту й дозволили продовжити посадку.
1973 року Instrumentation Lab відокремився від MIT і став незалежною Draper Laboratory. Гамільтон ще консультувала NASA щодо Skylab і космічного шатла, а потім пішла в бізнес. 1976 року заснувала Higher Order Software, що будувалася на ідеї запобігання помилкам і відмовостійкості. Через десять років з’явилася Hamilton Technologies, флагманський продукт якої Universal Systems Language є мовою й методологією моделювання складних систем із фокусом на запобіганні помилкам.
Гамільтон автор понад 130 публікацій і одна з тих, хто домігся, щоб термін «software engineering» сприймали як назву окремої інженерної дисципліни. Вона казала, що спершу цей термін вважали жартом, а колеги любили кепкувати з її радикальних ідей.
Гамільтон отримала премію NASA Exceptional Space Act Award (2003), Президентську медаль Свободи від Барака Обами (2016), нагороду Fellow Award від Computer History Museum (2017), Intrepid Lifetime Achievement Award (2019) і була введена до National Aviation Hall of Fame (2022). Медаль їй дали, зокрема, за внесок у концепції асинхронного софту, пріоритетного планування й людини в контурі прийняття рішень. Обама назвав її символом покоління непомітних жінок, які допомогли відправити людство в космос.
Фото, де вона стоїть біля стосу роздруківок коду «Аполлона», стало інтернет-іконою. 2015 року код місій повністю виклали на GitHub, і в першому рядку досі стоїть підпис: Маргарет Гамільтон, лідер програмування Colossus, 28 березня 1969 року. 2017-го вийшов набір Lego «Women of NASA» з її мініфігуркою.
Олів'є де Век, в. о. керівника кафедри аеронавтики й астронавтики MIT, назвав Гамільтон піонеркою, яка не лише писала передовий код сама, а й очолила команду, що створила одну з найскладніших систем в історії. Президент Draper Джеррі Волетц сказав, що вона залишила в лабораторії незабутній слід.
У Гамільтон лишилися донька Лорен, зять Річард Селеснік, двоє онуків, четверо правнуків, брати Джон і Девід та сестра Кетрін. Меморіальна церемонія відбудеться навесні в Кембриджі, штат Массачусетс.
