Завдяки сучасним технологіям у вчених з’явилися нові можливості, наприклад, дослідити ДНК людини, яка жила 20 000 років тому, розшифрувати стародавній рукопис, який згорів дотла під час виверження Везувію, та дізнатися інгрідієнти, необхідні для виготовлення мумії.
Завдяки сучасним технологіям у вчених з’явилися нові можливості, наприклад, дослідити ДНК людини, яка жила 20 000 років тому, розшифрувати стародавній рукопис, який згорів дотла під час виверження Везувію, та дізнатися інгрідієнти, необхідні для виготовлення мумії.
5000-річний скелет, який знайшли у 2008 році в гробниці поблизу Севільї, Іспанія, був похований з багатьма дорогоцінними артефактами, зокрема з кришталевим кинджалом, який вражає, пише CNN.
Спочатку вважали, що це молодий чоловік, базуючись на аналізі кістки таза — традиційний спосіб, за допомогою якого вчені визначають стать скелетних останків людини.
Але завдяки новій методиці, виявилось, що це жінка. Був проведений аналіз зубної емалі, яка містить тип білка зі специфічним для статі пептидом, який називається амелогенін.
У січні 2023 року вчені заявили, що виявили таємничий інгредієнт, який дозволив римлянам зробити бетон таким міцним та будувати складні споруди в складних місцях, таких як доки, каналізація та зони землетрусу.
Дослідницька група проаналізувала 2000-річні бетонні зразки, взяті з міської стіни на археологічному місці прихованого в Центральній Італії та схожі за композицією з іншим бетоном, знайденим по всій Римській імперії.
Вчені виявили, що білі шматочки в бетоні, так звані вапняні класти, надають бетону здатність загоювати тріщини, які утворюються з часом. Раніше на білі шматочки не звертали уваги, тому що вважали, що виникли через недбале змішування або неякісну сировину.
У 1991 році туристи знайшли муміфіковане тіло Еці високо в ущелині італійських Альпах. Його заморожені рештки є, мабуть, найбільш ретельно вивченою археологічною знахідкою у світі, яка у деталях показує, яким було життя 5300 років тому.
Вміст його шлунку дав інформацію про те, якою була його остання їжа і звідки він прибув, зброя свідчить про те, що він був правшею, а одяг надав рідкісне уявлення про те, що насправді носили стародавні люди.
Але новий аналіз ДНК, зроблений у серпні цього року показав, що його зовнішність була не такою, як спочатку думали вчені. Він мав темну шкіру і темні очі — і, ймовірно, був лисий. Це кардинально відрізняється від попереднього уявлення про зовнішність Еці: раніше вважали, що вони мали бліду шкірку з густим волоссям та бородою.
На початку цього року вчені відновили ДНК стародавньої людини з кулона, виготовленого з кістки оленя, який знайшли у печері в Сибіру. Виявилось, його носила жінка, яка жила між 19 000 і 25 000 років тому.
Жінка належала до групи, відомої як стародавні жителі Північної Євразії, які генетично пов’язані з першими американцями.
Людська ДНК добре збереглася в кулоні з кістки оленя, яка має пористу поверхню і, отже, імовірно краще зберігає генетичний матеріал, присутній у клітинах шкіри, поті та інших рідинах організму.
Невідомо, чому кулон із зубом оленя містив таку велику кількість ДНК стародавньої жінки (приблизно стільки ж, скільки зуб людини). Можливо, його любили і носили біля шкіри протягом надзвичайно тривалого періоду, сказала Олена Ессель, молекулярний біолог з Інституту еволюційної антропології Макса Планка в Лейпцигу, Німеччина, яка розробила нову техніку вилучення ДНК.
Близько 1100 сувоїв згоріли дотла під час знаменитого виверження Везувію майже 2 000 років тому. У 1700-х роках деякі заповзятливі копачі відкопали величезну схованку з вулканічного попелу.
Колекція, відома як сувої Геркуланума, є, мабуть, найбільшою відомою бібліотекою класичної античності, але зміст крихких документів тривалий час залишався таємницею.
Американський студент Люк Фаррітор першим розшифрував слово, написане давньогрецькою мовою на одному з цих почорнілих сувоїв. Зробив він це за допомогою штучного інтелекту та зображення комп’ютерної томографії.
За розшифрування слова «πορφυρας» або «порфіра», що по-грецьки означає «фіолетовий», Фаррітор отримав $40 000. Вчені сподіваються, що незабаром за допомогою цього методу можна буде розшифровувати інші сувої.
З уламків викинутих горщиків у бальзамувальній майстерні вчені виявили деякі речовини та суміші, які стародавні єгиптяни використовували для муміфікації померлих.
Шляхом хімічного аналізу органічних залишків, що залишилися в посудинах, дослідники визначили, що стародавні єгиптяни використовували найрізноманітніші речовини для помазання тіла після смерті, щоб зменшити неприємні запахи і захистити його від грибків, бактерій і гниття. Серед виявлених матеріалів — рослинні олії, такі як ялівцева, кипарисова та кедрова, а також смоли фісташкових дерев, тваринний жир і бджолиний віск.
Хоча раніше вчені дізнавалися назви речовин, що використовувалися для бальзамування померлих, з єгипетських текстів, до недавнього часу вони могли лише здогадуватися, про які саме сполуки та матеріали йшлося.
Виявлені інгредієнти були походили не лише з Єгипту, але й з інших країн, що свідчить про обмін товарами на великі відстані.
