Андрій Обламський — Technical Artist у Pingle Studio, який у вільний від роботи час створює дивовижні колекції з 3D-фігурок. dev.ua розпитав Андрія, як в його житі з’явилося таке захоплення та чи допомагає таке дозвілля відпочивати від роботи.
Андрій Обламський — Technical Artist у Pingle Studio, який у вільний від роботи час створює дивовижні колекції з 3D-фігурок. dev.ua розпитав Андрія, як в його житі з’явилося таке захоплення та чи допомагає таке дозвілля відпочивати від роботи.
Здається, вперше я натрапив на моделювання ще в школі. Але повноцінно почав займатися цією справою вже ближче до 30 років.
Пам’ятаю, одна з перших моїх моделей — це набір армії часів феодальної Японії. Я тоді вперше дізнався, що фарбу потрібно розчиняти, і що це — ціла окрема наука. Мої солдатики виглядали так, ніби їх пофарбували пензлем для забору — але було цікаво, і я не зупинився.
Займатися маленькими моделями мене спонукала думка, що це може бути цікавим досвідом — спробувати створити щось не лише в цифровому форматі.
Класно мати хобі, на яке хочеться витрачати вільний час поза межами роботи. Мені здалося, що я зможу використати навички 3D-художника у цій справі, адже багато процесів тут насправді схожі. Особливо це стосується роботи з формою та текстуруванням.
Врешті-решт, мені завжди подобався сам жанр. Зі збільшенням глобалізації та бази знань з’явилися нові можливості для реалізації своїх ідей у цьому напрямку.
Якщо глобально не поринати у різноманіття напрямків роботи з матеріалами та крафтом, то можна виділити два основні види пластикових моделей, з якими можна починати роботу.
Перший — це прес-форма, яка є монополістом на ринку моделей. Це дешевий метод, який дозволяє розгортати масове виробництво деталей.
Другий — друк на 3D-принтері. Для художніх виробів найкраще підходить фотополімерний друк. Особливо він став популярним в останні 5–10 років, оскільки 3D-принтери значно подешевшали, і тепер вони зручні за розмірами, можуть навіть поміститися в невелику кімнату або майстерню.
Обидва типи потребують певних навичок роботи, але також мають і свої переваги. Для реалізації всіх своїх ідей, напевно, варто ознайомитися з обома.
Напевно, сам процес роботи є найбільш цікавим під час створення мініатюр. Його можна ідеально доповнити прослуховуванням аудіокниги або музики. Особисто мені більше подобається працювати з готовими наборами, адже, по суті, у вас уже є все необхідне. Не потрібно турбуватися, що деякі деталі не підійдуть одна до одної, і лише іноді доведеться застосувати навички підготовки та склеювання деталей.
Бажано оновлювати свій набір інструментів, адже це не лише дозволяє виконувати роботу швидше, а й додає комфорту.
Цікаво пробувати нові техніки. І так, буває, що модель стоїть пів року незавершена — я не змушую себе дороблювати її «для галочки».
Бувало, що я «вигорав» і ставив своє захоплення на паузу. Насправді, вважаю це цілком нормальним, бо коли хобі стає челенджем — воно перетворюється на роботу. Якщо вже є одна професійна справа, якій ти приділяєш увесь свій час, — дуже важко з такою ж самовіддачею працювати ще й над хобі. Робити перерви потрібно, проте іноді доводиться витрачати додатковий час, щоб поновити навички після довгої паузи.
Весь процес створення мініатюри доречно виконувати за встановленим планом.
Спочатку деталі варто очистити від залишків лиття чи друку та підігнати одну до одної перед склеюванням. Потім іде ґрунтування, фарбування, а завершується все деталізацією.
Мені подобається купувати матеріали, інструменти та різне приладдя. Кожен проєкт — це план роботи. Цікаво працювати, переходячи від одного етапу до наступного, і пробувати нові техніки.
Для початку краще обирати невелику кількість моделей, щоб уникнути зайвої втоми чи дискомфорту.
Існують кілька різних технік фарбування. Усі вони є доречними та підходять для різних стилів виконання. Найпоширенішими є: HandPaint, Filtering, Contrast, Weathering, Chipping. За всіма цими техніками можна знайти багато інформації в інтернеті. Кожен автор виконує їх по-своєму, тому точно знайдеться варіант, який вам підійде.
Коли вже не хочеться нічого додати і боїшся зробити гірше, ніж було, — тоді я вважаю роботу завершеною. Однак іноді й незавершені моделі стоять у мене на другому столі по пів року. Треба попрацювати над балансом у цій справі.
Для початку я би порадив обрати щось невелике, щоб зрозуміти, чи підходить вам це заняття. Мій перший набір із фарбою та збірними моделями обійшовся мені менш ніж у 50 доларів.
Однак з часом досвід, а з ним — і апетити, можуть зростати, і варто бути готовими до того, що вільне місце на столі почне закінчуватися. Ринок пропонує безліч різних варіантів на тему моделювання. Середня вартість набору варіюється від 50 до 250 доларів. Багато з цього можна придбати на сторонніх імпортних платформах або в спеціалізованих магазинах.
Певну частину бюджету варто виділяти на інструменти.
Почніть з малого. Спочатку необхідно придбати стандартний набір: кусачки, клей та пензлі. З часом задачі будуть ускладнюватися, і це вимагатиме розгляду додаткових інструментів для придбання.
На що я також радив би звернути увагу — це якісний аерограф та система зберігання, різні органайзери. Не забувайте про засоби для очищення та захисту.
Для підбору референсів використовую Pinterest і PureRef. Звик до роботи з цією парою ще з часів, коли працював із 3D-моделюванням. Якщо є можливість отримати доступ до STL (3D-файлу для друку) — непогано закинути його у програму для текстурування. Особисто мені подобається 3D-Coat. У ньому є функція драфт-фарбування по HiPoly, плюс сетинги для експорту під друк.
Основна помилка — це прагнення швидкого результату. Швидкість з’явиться, коли прийде досвід. Проте, якщо вважати це хобі, — поспішати взагалі немає сенсу. Раджу витратити максимум часу й зануритися в процес.
Це дійсно цікаво. Зараз існує велике різноманіття крафтових напрямків і моделей різної складності.
Це медитативний процес. Коли працюєш із чимось своїми руками, це справді дозволяє перемкнутися від буденної рутини й паралельно створити щось красиве.
Це може бути способом власного художнього вираження. Хоча не таким індивідуальним, як створення скульптур чи художніх полотен, але все ж таки в кожній роботі буде частинка її автора.
Таким чином, моделювання поєднує в собі творчий процес, різноманіття варіантів для вибору та можливість практичного застосування навичок. Це хобі дозволяє зосередитися на створенні фізичних об'єктів, що можуть бути як способом релаксації, так і художнього самовираження.
У мене є мрія. Мені дуже подобаються великі моделі — масштабу ¼ або навіть 1/3. Особливо персонажі з фільмів, книг чи ігор. Було б круто створити щось подібне. Проте чим більші моделі за розміром — тим менше вільного місця залишається вдома. Напевно, було б добре після 50 років відкрити свій магазин і продавати стафф, паралельно проводячи майстер-класи.
