CEO мобільного оператора lifecell Ісмет Язиджи — з Північного Кіпру. Але за п’ять років життя в Україні він так звик до місця, що асоціює цю країну зі своїм другим домом. Ісмет обожнює Київ. І минулого тижня сюди повернувся. Він був вражений від того, що тут побачив.
CEO мобільного оператора lifecell Ісмет Язиджи — з Північного Кіпру. Але за п’ять років життя в Україні він так звик до місця, що асоціює цю країну зі своїм другим домом. Ісмет обожнює Київ. І минулого тижня сюди повернувся. Він був вражений від того, що тут побачив.
Редакція dev.ua зробила з Ісметом інтерв’ю. Він розповів, що 5 років тому навіть не перевіз до Києва родину — думав, що українська компанія довго не протягне. Але у 2021 році українська донька Turkcell стала прибутковою.
Зараз lifecell надає українським військовим безкоштовний зв’язок та інтернет, активно відновлює мережу у тих місцях, де її було пошкоджено. 100 базових станцій із вежами було повністю зруйновано. Язиджи оцінює втрати в $10 млн. На щастя ніхто в компанії lifecell не загинув, але інженерам доводиться виконувати дуже небезпечну роботу в полях.
Зараз lifecell готує нові раунди інвестицій. Як компанія переживає війну та що буде далі? Зараз ви про це дізнаєтися.
Я дуже радий повернутися, незважаючи на нинішні умови. Поки я був на Кіпрі, почував себе набагато гірше, ніж тут. Тому я відчув полегшення, коли повернувся. Я буквально плакав, коли їхав по Житомирській трасі. Для мене це, звичайно, був стрес.
Найбільше мене хвилювало запитання: який Київ я тут побачу? Чи буде тут набагато гірше, ніж в тому Києві, який я знав?
Я їхав через Стоянку. Це те місце, повз яке я проїжджав кожні вихідні. Там були ресторани, де ми їли, супермаркет, де ми робили покупки. Це все було зруйноване.
Я подумав: «О боже!»
Але хочу зазначити, що після таких важких боїв вже багато що зроблено. І це дало мені відчуття, що Україна готова стерти ці погані спогади. Звичайно, ніколи не забудеться те, що тут відбувалося. Але я також відчув бажання не нагадувати людям про погане кожного дня.
А потім я доїхав до міста: «О, так, це мій Київ!»
Зайшов до своєї квартири — ще більше зрадів. Все залишилося на своєму місці, як я це і лишав.
На вихідних я планую піти на Майдан, погуляти поряд з ним.
Насправді я продовжую ставити собі інше питання: чому я вирішив поїхати. Це був насправді жахливий момент. Особливо перші тижні. Я поїхав не сам, а з командою менеджменту.
А після цього я дізнався, що це зветься синдромом провини вцілілого. Тобто тобі вдалося вижити, але це не робить тебе щасливим. Тому що ти залишив свою країну, роботу, друзів. Це змушувало мене страждати.
Але я вирішив сильно не критикувати себе навіть за таких умов. Ми були тут до останнього моменту. А потім зрозуміли під час перших днів війни, коли ще були в Києві, що перша реакція людини — вижити.
І у нас була місія — забезпечувати зв’язок, який в певних ситуаціях може рятувати людям життя.
Перебуваючи тут, ти ховаєшся від бомбардувань, ходиш до сховища, час від часу буваєш недоступний. І ми зрозуміли, що краще, аби команда, яка приймає рішення, була поза межами цих подій. Таким чином вона буде доступною 24/7.
Під час перебування в Україні я отримував сотні дзвінків від представників державної влади. Іноді вони запитували про щось дуже терміново. Треба було зв’язатися зі мною, а мені — з моєю командою. Тому ми усвідомили, що перебування у безпечному місці, постійно на зв’язку — не така вже й погана ідея.
Фізично ми тут не були, але звичайно, частина нашого серця постійна перебувала в Україні.
Три людини із нашої команди директорів з Північного Кіпру — CTO, CIO та навіть CMO. Ми колись працювали разом на Кіпрі, а з деякими — в Білорусі.
Тому ми перенесли наш офіс на Кіпр на деякий час.
Ми з сім’єю живемо на Північному Кіпрі, це дуже невеликий регіон. Ми вирішили так зробити ще відтоді, як я починав працювати в Україні.
Ми подумали, що не треба перевозити дітей до Києва лише на один рік, багато хто тоді був впевнений, що десь через рік lifecell перетвориться на історію. Але, на щастя, український бізнес став історією успіху.
Коли я повернувся на Кіпр цієї весни, коли вийшов на вулицю та пішов у магазин, то побачив українські прапори майже на кожній вулиці. Побачив, як люди допомагають українцям, збирають гроші, всіма засобами намагаються привернути увагу до того, які нелюдяні атаки здійснюють росіяни в Україні та яка це драма.
Українці переписали історію. Вони показали всьому світу, яка вони нація. І я дійсно пишаюсь бути частиною цієї нації протягом останніх п’яти років життя тут.
До речі, в Києві я залишився без вишиванки. Друзі питали: «А де вона?» (коли був День вишиванки — DEV). Але вишиванка залишилася на Кіпрі. Тому я попросив купити мені ще одну.
Як тільки росіяни почали зосереджувати війська на нашому кордоні, ми розуміли, що щось може статися. Але більшість моїх колег казали, що це просто блеф. І нічого не буде.
Попри це, ми почали вживати деякі заходи ще за місяць до початку війни.
Ми зосередились на певних пріоритетних задачах. Насамперед, це безпека наших працівників.
Ще один не менш важливий пріоритет — ми не повинні дозволити ніяких переривань у наданні послуг зв’язку.
Ми перемістили частину обладнання до західної частини країни, таким чином збільшили стійкість мережі до загроз. Ми зробили так, щоб була можливість обробляти весь трафік через західну частину України.
На щастя, наше ядро мережі не постраждало ані на сході, ані на заході.
Звичайно, у перші дні війні ми почали втрачати технологічні майданчики (сайти). За перші дні війни кількість сайтів, які не працювали, досягла 600. Ми думали про катастрофічний сценарій. Але коли час минув, ми зрозуміли основну причину вимкнення цього обладнання.
Воно не було уражене ракетами. Наше обладнання було просто відрізане від мережі. На піку кількість непрацюючих сайтів сягала 900. Зараз їх вже менше 500.
Якщо ви подивитеся на нашу мережу (більш ніж 10 тисяч базових станцій), 900 — це відносно небагато.
Я хотів би окремо відзначити роботу наших підрозділів «у полях». Вони постійно повертали сайти до життя, лагодили кабельну мережу, електропостачання.
Як тільки ЗСУ звільняли територію, наші технічні спеціалісти у більшості випадків одразу починали працювати. Так ми відновили зв’язок у Бучі, Гостомелі, Херсоні.
Ви знаєте, ті ідіоти-окупанти навіть залишили розтяжки на підступах до обладнання. Я навіть не можу уявити, що в голові у цих людей.
Зараз ми підрахували, що втратили повністю 100 сайтів. У грошах це приблизно $10 млн, якщо приблизно рахувати, що вартість однієї вежі — близько $100 тис.
lifecell був першим оператором, який запропонував ідею щодо надання всіх наших радіочастот в регіоні, якщо ми там втратили мережу, нашим конкурентам — «Київстар» та Vodafone.
І я дуже пишаюсь тим, що ми багато зробили, щоб запустити нацроумінг. З початку, звичайно, це була складна технічна задача. Деякі оператори думали, що це буде нелегко запустити. Ми звернулися за підтримкою до Офісу президента. І вони дуже швидко затвердили указ, який дозволив нам це зробити.
І всі три оператори почали надавати послуги нацроумінгу.
Я думаю, що це був один з найкритичніших моментів під час цієї війни, який стосується телеком-бізнесу.
Це показало нам, що у важкий час всі мобільні оператори разом можуть боротись за Україну.
Пан Животовський (Олександр, голова телеком-регулятора — DEV) був як диригент оркестру, який складався з усіх операторів та представників влади. Він організував всю комунікацію. Він передавав нам запити, які йшли від офісу Президента, Уряду, чи пана Федорова.
На жаль, пан Зеленський не дзвонив. Але якщо б зателефонував, я б залюбки розповів йому про те, що відчуваю.
Дякуючи богові, постукаю по дереву, ми нікого не втратили. У нас є люди, які пішли на передову і зараз в ЗСУ, і є багато людей, які беруть участь у територіальній обороні, й волонтери.
Ілон Маск зробив дуже хорошу справу, звичайно. Ми це цінуємо. Всі оператори отримали приблизно 15-20 його супутникових комунікаційних пристроїв. Ми їх почали використовувати. І в деяких випадках це було дуже корисне рішення. Для деяких сайтів ми продовжуємо використовувати Старлінки.
Ну і, звичайно, ми покладаємося на власну мережу, яка продовжує працювати.
Turkcell надавав гуманітарну допомогу Україні. Ми його 100% дочірня компанія. Та він також пропонував нам підтримку. Але lifecell вже стала достатньо сильною компанією, яка не потребує додаткових ресурсів Turkcell.
З другого півріччя 2020 року ми стали компанію, яка зростає швидше за всіх у процентному відношенні. Звичайно, lifecell менший за Vodafone чи «Київстар». В 2021 ми стали прибутковою компанією. 2022 рік ми також дуже добре починали фінансово. Перший квартал закінчили із зростанням доходу на рівні 22% (якщо порівнювати з минулим роком — DEV). Але звичайно війна змінила багато чого. Помітно збільшилися доходи від роумінгу. Це найбільший стрибок у цьому напрямку за всю історію. Міжнародні дзвінки до України також зросли.
Коли іноземці дзвонять на українські номери, всі українські компанії отримують гроші завдяки ставці міжнародного інтерконекту. Ми підписали Меморандум з європейськими операторами, щоб допомогти людям в роумінгу. І також був тиск, щоб ми зробили нульову міжнародну ставку. Тоді б європейські оператори взагалі б нічого не платили нам, коли на наші номери йшли дзвінки з-за кордону.
Я подякував європейцям за те, що вони зробили безкоштовний роумінг для українців Але ми запропонували зберегти міжнародну ставку доступу на українські мережі. Тому що вона — це частина експорту послуг, від якого ми не можемо відмовитися. До того ж українці зараз швидко можуть втратити прив’язку до наших мереж, тому що європейські компанії проводять активні маркетингові акції щодо їх переманювання за кордоном. Нагадаю, 6 млн людей залишили країну. Через це українські оператори втратили абонентів. Але телеком-компаніям потрібні ресурси на відбудову мереж після війни.
На щастя, ми все ж зростаємо, незважаючи на війну. Але потрібно почекати кінця червня, щоб зрозуміти вплив війни на результати другого кварталу. Думаю, що ми будемо в гарній формі. Але звичайно вже про double digit зростання говорити не приходиться.
Ми самі спроможні підтримати наших людей. Коли почалася війна, в мене була зустріч з колегами, і я їм сказав: «Це час, щоб стояти за країну. Навіть не думайте про свою зарплатню. Поки ця компанія жива, ніхто не втратить роботу через якісь економічні причини». Хоча ми розуміли, що вочевидь бізнес буде просідати.
Я дав їм 100% гарантію, що вони будуть працювати, щоб підтримати країну.
Звичайно, що у нас є критично важливі співробітники, які повинні були підтримувати працездатність бізнесу. Не задля грошей чи доходу, а для забезпечення зв’язку для людей.
Коли почалася війна, ми надали мільйонам українців можливості безкоштовного спілкування. Навіть якщо не було грошей на мобільному рахунку, кожен наш абонент міг вільно використовувати 60 хвилин зв’язку на день, ми також надали безкоштовні ліміти у роумінгу.
Наші військові та лікарі отримали нарахування пакетів голосових послуг та мобільного інтернету.
Звичайно, це вплине на наші доходи, але я думаю, ми впораємося. Ми розцінюємо цей внесок, як соціальну відповідальність нашої компанії перед країною.
Ми продовжуємо виплачувати людям зарплату. В квітні ми навіть зробили збільшили винагороду задля підтримки співробітників. Ми виплатили додаткові гроші тим, хто працює «в полях».
Ми здійнили додаткові виплати людям, які нещодавно прийшли в компанію та не отримали річні бонуси.
Також ми підтримали фінансово тих людей, які змушені були залишити свій дім та шукати житло в інших регіонах.
Ми хочемо, щоб наші співробітники не потерпали через економічну ситуацію. Я вважаю, що всі компанії по можливості мають здійснювати виплати, щоб українська економіка працювала.
Ми ніколи не припиняли це роботи. Ми витратили вже $3 млрд. І компанія в решті решт стала прибутковою попри складні ринкові умови. І Turkcell надихають наші результати.
В 2021 році, окрім нашого щорічного плану інвестицій, ми почали другий та третій раунд інвестицій. Робимо підготовчу роботу для наступного інвестиційного циклу. Turkcell котирується на NYSE та біржі в Стамбулі. Звичайно ж, вони питають, що відбувається в Україні. Але ми продовжуємо інвестувати, як тільки з’являться фізичні можливості — ми будемо посилати підрядників, щоб відбудовувати мережу.
Ми вже імпортували багато обладнання, базових станцій. У нас підготовлено плани.
Я також чув ці чутки. Я впевнений, влада обережно розглядає цю ситуацію.
І якщо український уряд в решті решт прийме якесь рішення, то це буде їхнє рішення. Я його не зможу коментувати, не зможу когось засуджувати.
Тому скажу: без коментарів.
Якщо б я не був офіційним представником компанії, я б дав вам мою повну персональну думку. Вони конкуренти. І напевно мені не слід це коментувати. Але коли ця війна закінчиться перемогою України, я впевнений, деякі люди озирнуться та зрозуміють, хто, що і як зробив.
Так, у Turkcell є там компанія — Бест. І я колись був генеральним директором цієї компанії до 2015 року. І я підтримую контакт з багатьма людьми звідти. Навіть коли ще війна не почалася, та й коли вже йшла, вони надсилали повідомлення зі словами підтримки. Вони писали, що те, що відбувається в Україні — це кримінал. Я з цих людей не знаю нікого, хто б це підтримував. Я знаю їх особисто та не ставлю під сумнів їхню щирість.
Але, на жаль, є керівництво країни. І білоруський уряд, я б сказав, не робить зараз нічого хорошого для сусідньої країни України.
Дочірня компанія Turkcell — це найменший оператор в країні. Для lifecell це компанія з однієї родини, були проєкти, які ми там підтримували. Але зараз ми припинили всю взаємодію з нею. Ми не співпрацюємо тепер.
Але що я знаю точно, life:) в Білорусі не буде робити якихось дій проти України. Turkcell ніколи цього не допустить.
Для того чтобы пройти авторизацию по дополнительным вопросам в его компании , мне требуется информация по утилизации использованных упаковок от сим карт , так как их много , а все его услуги только для непорядочных людей или скорострелов