«На війні ми були вражені своїми можливостями. Це працює і в цивільному житті: ми здатні на більше, ніж очікуємо». Історія демобілізованого ветерана-тестувальника Юрія Лихви

До 24 лютого Юра співпрацював з EPAM як автоматизатор тестування. Після повномасштабного вторгнення чоловік пішов до лав ЗСУ. Він отримав звання командира роти, двічі уник смерті, утім, не втратив оптимізму та любові до життя. Після демобілізації Юрій поділився фронтовими історіями, а ще тим, як досвід ІТ допомагає на війні. Далі — його пряма мова.

Як я потрапив на війну

Не з першого разу. Понад місяць чекав можливості приєднатися. Оскільки я закінчив військову кафедру, у війську отримав звання лейтенанта. Такі регалії додають відповідальності та задач на фронті. Я пройшов місячну передбойову підготовку в Національній академії сухопутних військ. Там мені вдалось познайомитись з багатьма цікавими людьми, на жаль, деякі з них вже віддали своє життя за країну. Після цього рушив на схід. Там чекав сюрприз — бронежилет, каска та окуляри. Відправник залишався невідомим, аж поки не отримав повідомлення від колег: «Відправили для тебе, сподіваємось, що підійде». Такі звістки гріють душу. 

Зрештою мене поставили командиром підрозділу єгерської бригади чисельністю 10 осіб, вже за два місяці вона була включена в склад десантно-штурмових військ. Втім більша частина нашої діяльності на початку була пов’язана з копанням траншей та окопів. Як командир-початківець, наказував своїм підлеглим копати в бронежилетах, хоча серед спекотного літа швидко відмовилися від цього. Цікаво, що саме тоді я відчув, якою мальовничою є Україна. Ми стояли тоді під Слов’янськом, в селі Маяки, що в мирний час було популярним місцем відпочинку з гарними пляжами біля річки, лісами та крейдовими горами. Також вразили рівненькі посадки дерев в ізюмському лісі на Харківщині. Подумалось, що в мирному житті ніколи б не потрапив сюди.

Виконували завдання в Харківській, Луганській та Донецькій областях. Після деокупації територій люди прагнуть скоріше повернутися до своїх домівок, втім часто потрапляють на ворожі міни. Весь час мене переслідувала картина розбитих будинків та машин як нагадування про те, що несе за собою російська армія. Я згадую Ізюмську центральну міську лікарню, де робив рентген. Вона працює без приймального відділу, бо у нього прилетіла російська ракета.

Згодом я став виконувати обов’язки командира роти. Це передбачало подвійну відповідальність: за себе та за життя свого особового складу. Мав у підпорядкуванні понад 100 людей, намагався тримати у фокусі психологічний стан бійців. Важливо підтримувати баланс між мотивацією та об’єктивною критикою. Дати надію на краще або піти від зворотного та показати результат невиконання завдання. Також не забувати дякувати за конкретні вчинки. 

Про технології у війську 

Одне з перших ІТ-рішень, які я прагнув реалізувати — це запровадження обліку у хмарі. Стала в пригоді допомога EPAM із ноутбуками. Завдяки отриманій техніці я показав бійцям, як працювати з Google таблицями, надавати до них різні варіації доступу. Це дозволило вести відкриту звітність про джерела надходження та витрат, а також зберігати всі особові дані, синхронізуватися в режимі реального часу.

Під час нарад у штабі ми малювали плани на планшетах, згодом вони синхронізувались у всіх через одну з програм обміну повідомленнями. Словом, сьогодні йде війна технологій і саме такі рішення допомагають нам перемагати. 

Про життя, смерть і янголів-охоронців

На війні корисно бути фаталістом, бути готовим до будь-якого розвитку подій. Кілька разів я був на волосинці від смерті. Одного разу я підірвався на протитанковій міні, мене врятував життя високий ступінь захисту екіпажу в американській техніці.

Ми просувались вночі через ліс, як командир я рухався першим. Необережний крок і розуміння, що зачепив дріт. Вже почав рахувати секунди життя. Досі не знаю, чому розтяжка не спрацювала, але враження від тих секунд було настільки сильним, що це спонукало мене вести відеощоденник, щоб зберегти спогади про цей період. Щаслива вдача знайшла і мого побратима Васю, якого мали евакуювати після тяжкого поранення. Група, яка прийшла на евакуацію, потрапила під обстріл, було чимало поранених і загиблих. Але Вася пережив ніч після обстрілу, поранення, «прильот» — янголи-охоронці сплели йому не менш як три сорочки. 

До речі, про земних охоронців, якими є для ЗСУ волонтери. Вони можуть дістати все, або майже все. Особливо важлива допомога з авто. Їх роль на фронті — величезна, адже вантажні ЗІЛи та КамАЗи не розв’язують дрібні побутові питання, в них важко возити та утримувати речі. На перше авто допомагали збирати кошти колеги, той бус витримав всі випробовування і досі служить армії. Хоч зазвичай машини на фронті постійно виходять з ладу. 

Адаптація після фронту 

Поміж тим, як бути фаталістом, час від часу мимоволі починаєш думати про те, а що буде вдома. В цей момент адаптація вже бере свій початок.

За сімейними обставинами я був демобілізований, після закінчення військової служби відвідав декілька вебінарів, які були організовані в компанії про те, як допомогти ветеранам повернутись в цивільне життя. На мою думку, робити це треба поступово, виконуючи прості задачі: я проводив навчальні лекції, поступово повертався до своєї роботи, зараз працюю над проєктом. А ще підтримка колег — це один з важелів позитивного впливу та адаптації. 

Підтримка ветеранів

Добре, що цивільні, які не були на війні, хочуть допомогти ветеранам. Проте є влучний вислів: «Не допомагати, а підтримувати». Слід бути поруч, давати розуміти, що людина важлива та може розраховувати на допомогу, не нав’язуючи її. Війна змінює людей, варто дати їм час на відновлення. 

Особисто я тепер точно можу вказати, що маю стресостійкість на вищому рівні. Будь-який публічний виступ не лякає, цьому сприяє досвід проведення нарад та шикування на військовій службі. Я зрозумів, що здатний на більше, ніж очікував від себе, адже на війні особливо розкриваються фізичні та психологічні можливості людини. Це стосується кожного, варто завжди вірити у свої сили. Все буде Україна! 

З війни в IT. Які можливості для ветеранів є сьогодні в українському IT 

По темi

З війни в IT. Які можливості для ветеранів є сьогодні в українському IT

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

По темi

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram