Одесит працював у Netflix 20 років тому. Купив будинок у Каліфорнії на отримані акції компанії. А якби тоді їх не продав?

У 90-х Борис працював в Одеському спеціальному конструкторському бюро прецизійних верстатів на позиції інженера-електрика в лабораторії. Але незабаром його життя швидко змінилося. Ось як це сталося.

Переказуємо основні моменти цієї історії від першої особи.

1. Коли стався серпневий путч (спроба державного перевороту в СРСР у серпні 1991 року), я сидів у лабораторії зі своїм другом, ми послухали про це новини на радіо, подивилися один на одного та сказали: «Настав час щось змінювати».
2. До США тоді було складно виїхати, проте з’явилася можливість потрапити до Німеччини. Через чотири місяці я прибув у Франкфурт. У Німеччині пішов на курси Siemens Nixdorf — у 1991–1992-му вивчав мову програмування ABAP. 
3. Зрештою за два з половиною роки я таки опинився в Америці й одразу потрапив до Кремнієвої долини. Та спочатку я потрапив до дуже маленької програмістської бутік-компанії, у якій працювали лише я та її власниця. Це були часи ще до появи справжніх вебзастосунків. У нас були Client/Server Applications, які ми разом із нею писали на системах Microsoft. Згодом я вивчив ще PowerBuilder, Delphi та зрештою потрапив в DHL. 
4. Власне, етап корпоративного життя завершився з роботою в DHL. А етап стартапів почався в 1997-му, коли я потрапив у Netflix.
5. Netflix починався з ідеї, довкола якої згуртувалися 4–5 людей. Спочатку вони зустрічалися в кав’ярні та просто обговорювали, що, коли, як і за скільки будуть робити
6. Їм потрібен був спеціаліст, який знається на PowerBuilder. І перший час я їх консультував. Удень я працював у DHL, а ввечері й у вихідні — у Netflix. Після трьох місяців роботи в такому режимі я зрозумів, що це для мене вкрай важко: майже цілодобове програмування з перестрибуванням з одного проєкту на інший. Але тоді в Netflix почав розвиватися офіс, і зрештою в листопаді 1997 року я став одинадцятим співробітником.
7. У Netflix я завершив працювати у 2003-му. Напевно, якби я довше залишався у статусі shareholder і продав усе пізніше, мені б вистачило грошей до кінця життя. У 1997-му мені платили $40 і 40 опціонів на годину, тож певну їхню кількість я накопичив. Однак вартість не рухалася років із десять. За цей час я вже встиг перейти на роботу до іншого стартапу, де кешу не було — я мав годувати сім’ю, тож усі ці опціони «пішли». Наприклад, ми купили будинок у Каліфорнії з них. Тобто теоретично я міг би забезпечити собі майбутнє без потреби працювати, але фактично цього не сталося.

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

По темi

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

За лаштунками лабораторії, військової школи та минулого героя

Ігор Федірко, співзасновник «Вектор-оптичної лабораторії» в Ukrainian Underdogs від dev.ua