Від Бахмута до Netflix. Як айтішник, який виріс на Донеччині, допомагає забезпечувати весь світ розважальним контентом

Бахмут

«Я народився в Києві. Але оскільки батько був військовим, то ми часто переїжджали. До університету я навчався в п’ятьох школах», — розповідає Алекс. 

Коли хлопцеві було 5 років, його родина переїхала до Бахмута Донецької області. У перший клас він пішов саме в цьому місті на сході України. Це була 22-га школа, яку закрили кілька років тому. Потім родина на два роки переїздила до Одеси. Після повернення до Бахмута, Алекс навчався в місцевій школі з 5-го до 9-го класу. 

Розповідає, що в 90-х роках у місті стояли дві великі військові частини. Коли радянські війська вивели зі Східної Німеччини, у Бахмуті створили велику стрілецьку дивізію, яку на початку 2000-х вивели. «Ніхто ж не буде нападати зі сходу, правда?», — риторично запитує співрозмовник. Також у місті існувала велика база танкової техніки. 

Алекс згадує, як у 2014-му році, коли почалася війна в Україні, перші внутрішньо переміщені особи проживали в нього вдома, тоді це був Київ. Додає, що його найкращий друг дитинства в ті роки служив офіцером у Бахмуті саме на танковій базі. Алекс разом з іншими товаришами допомагали йому, купували майже все: від товарів першої необхідності до військових рацій.

Діти, які зростали у військовому містечку, хотіли бути військовими. Після 9-го класу Алекс вступив до військового ліцею в Донецьку. У хлопця військова династія: дідусь був підполковником радянської армії, батько — полковник в українських Збройних силах. Але через кілька років хлопець зрозумів, що хоче для себе інше майбутнє.

А коли Алекс сказав, що хоче зайнятися комп’ютерними науками, то батько назвав їх «несправжньою професією». Співрозмовник пояснює, що розуміє таку думку, адже вступив до університету у 2002-му році. Тоді комп’ютери лише починали масово з’являтися. Хлопець зацікавився ПК, читаючи про них в друкованих журналах. Каже, що не завжди все розумів, але це було ніби потрапити в інший світ.

«Батьки не стали наполягати на своєму, за що я їм вдячний. Вони сказали: „Твоє життя — сам вирішуй“. Щодо комп’ютерів, то в мене склалося враження, що за допомогою них можна щось створювати, і це буде мати вплив на людей».

Дніпро

Коли Алекс навчався у військовому ліцеї в Донецьку, його батьки переїхали з Бахмута до міста Дніпро. Хлопець покинув військовий навчальний заклад, вступивши до Дніпровського навчально-виховного комплексу № 66.

Невдовзі Алекс вступив до Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту, де почав вивчати комп’ютерні науки. «У нас навіть були аналогові, а не цифрові ЕОМ (електронно-обчислювальні машини, прообрази сучасних комп’ютерів — ред.). Ми на них виконували лабораторні роботи». 

Згадує, як на початку 2000-х в університеті навчали таким мовам програмування, які мало де були. Це згодилося в Netflix, де Алекс сьогодні працює: він розуміє один із рідкісних інструментів програмування, який використовують в компанії. А ці знання отримав ще бувши студентом у Дніпрі. 

Також у 90-х роках професори університету переклали програми навчання американських ВНЗ. Тому з Дніпропетровського університету почали випускатися інженери зі знанням популярних на той час комп’ютерних наук. У 2006-му році, на 4-му році навчання Алекс влаштувався на роботу до компанії, яка знаходилася в сусідньому районі міста. Нею виявився «ПриватБанк».

Співрозмовник згадує кумедну історію зі студентського життя. Оскільки він навчався добре, то його номінували на іменну стипендію «Укрзалізниці», яка складала 300 гривень. Однак в справу втрутилася «добра» однокурсниця, які пішла до деканату і нагадала, що «у Борисова була четвірка з англійської мови, він лише після перездачі отримав п’ятірку, тому стипендію не заслужив».

Стипендії хлопець не отримав. «Це дуже іронічно, враховуючи те, що зараз це моя основна мова спілкування. Сьогодні я про це згадую з посмішкою. Викладачка казала: «Якщо тобі в житті знадобиться англійська, то ти її вивчиш».

Після «Привату» Алекс влаштувався працювати до IT-компанії InfoReach, яка мала офіси в Дніпрі та Чикаго. В Україні та США працювало по 20 айтішників, які розробляли рішення для торговельних операцій.

Крім того, Алекс знайшов місцеве професійне і спортивне ком’юніті. Ходив на місцеві мітапи, java user group та подібні зустрічі. А також грав у футбол, стаючи частиною американського суспільства. 

Повернувшись до Дніпра, айтішник почав цікавитися, як можна переїхати працювати до американського офісу на постійно. Іноді в InfoReach робили подібні переводи людей. Однак на той час такої можливості не було. Алекс не став чекати й почав діяти.

США

Хлопець переїхав до Києва, де влаштувався до геймдев-компанії Playtika. «Я був першим backend-інженером в їхньому офісі. Вони тоді зробили перший продукт у Вінниці. За 2 роки ми доросли до сотні інженерів». Паралельно Алекс зосередився на тому, щоб переїхати жити й працювати до Америки.

Алексу зробила оффер компанія Tango, яка створила свій месенджер. І подала заявку 1-квітня 2013-го року. Однак того року заяв було у 2 рази більше — 130 000. У США вирішили розіграти лотерею — кому пощастить, той і буде працювати в країні. 

Айтішник згадує вислів про те, що «еміграція має бути складною». Оскільки це і є перевірка того, наскільки ти готовий жити в новій країні. Алекс потрапив на роботу до стартапа-єдинорога, у який вклала гроші компанія Alibaba. 

«Ми залучили багато інвестицій. Стартап створив один з перших відеомессенджерів. Але дуже швидко у нас почалися проблеми зі зростанням. Від стартапів інвестори чекають росту, а ми почали втрачати користувачів. Як наслідок — почалися звільнення. Я вирішив не чекати, а підшукати нову роботу», — розповів Алекс.

Google

У 2015 році вдалося вийти на Google, де йому зробили оффер щодо роботи. Айтішник погодився. На той момент він вже 10 років працював на позиції Senior. 

Тоді компанія намагалася зайти на ринок «розумних» будинків і купила за $4 млрд стартап Nest. Технологію Nest намагалися інтегрувати в систему компанії, розповідає Алекс. 

Українець займався створенням платформи, яка б дозволила девайсам Nest перейти на систему Google і додавати нові розробки. Планувалося, що система стане open source і в майбутньому до неї можна буде під’єднати будь-який «розумний» девайс.

У Google можна дуже просто змінити команду, каже айтішник. «Там є внутрішні портали пошуку роботи, де ти можеш відразу подивитися над чим працює команда. А вони бачать твій performance. І так ви можете заметчитися».

Алекс обійшов декілька десятків команди, поки знайшов те, що подобається. Вибір впав на команду, яка займалася ML-платформою для виявлення шахрайських платежів (Fraud detection): їхня розробка обробляла 2 млн запитів за секунду.

Айтішник пояснює, що в техгіганта є свої правила. І якщо ти хочеш кар’єрно зростати в компанії, то твій внесок в її розвиток має бути дуже вимірюваним. «Ти не можеш бути просто класним інженером. Твій проєкт має „злетіти“, ти маєш показати свою роль в зростанні й він має бути потрібним бізнесу». Алекс додає, що такі правила дещо створюють бюрократію і перегони за рівнями. 

Щодо зарплатні в Google, то вона складається з трьох частин: базової, акцій і бонус, який складає 15-20% на рік і залежить від performance.

На момент роботи Алекса у 2016–2019-му роках, компанія платила Senior Engineer $300 000-$400 000 на рік.

У якийсь момент українець вирішив, що хоче розв’язувати конкретні проблеми бізнесу і почати працювати в цьому напрямі. «З користувачами, які платять Google так не зробиш: їм байдуже як влаштована система, головне, щоб вона працювала. Мені хотілося бути ближчим до бізнеса».

Алекс не шукав роботу. З Netflix йому подзвонили самі.

Netflix

У 2014-му році, під час пошуку роботи ще з України, айтішник розсилав листи до різних американських компаній. Зокрема й до техгігантів. Ніхто з них не відповів, адже їм надсилають мільйони подібних імейлів щодня. Ніхто, крім Netflix. 

У компанії залишилися контакти українця. І коли вона почала розширяти IT-частину бізнесу, то зв’язалася з Алексом і запросила на співбесіду. Алекс пройшов інтерв’ю і його прийняли в Netflix. Каже, що одне з перших питань на співбесіді стосується культури компанії. Там чітко позиціонують колег як спортивну команду, а не родину. 

Українець займається автоматизацією тих процесів у Netflix, які допомагають безперервно створювати контент. Офіційно його позиція називається Staff Software Engineer. Але 20–30 робочих годин з 40 на тиждень, Алекс проводить в робочих мітингах, спілкуючись із колегами.

Кілька місяців тому айтішник зробив пост із фото своєї автівки Tesla Model S, яка має номери «I Love Kyiv». Алекс каже, що в Netflix є своє ком’юніті українців, які активно показують свою громадянську позицію.

Розповідає, що коли їдеш хайвеєм, то можна зустріти й харківські, і херсонські номери автівок. 

«Після початку повномасштабного вторгнення ми робили спеціальний івент, на якому розповідали колегам про війну в Україні. Запросили професорку, яка розповіла, що війна розпочалася не 24 лютого, і навіть не 2014-го року. Тому колеги знають мене ще і як українця».

«Успіх „Гри в кальмара“ ніхто не міг передбачити». Одкровення львів’янина, який 4 роки працює в Netflix

По темi

«Успіх „Гри в кальмара“ ніхто не міг передбачити». Одкровення львів’янина, який 4 роки працює в Netflix

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

По темi

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram