Письменники-романісти використовують штучний інтелект для створення своїх творів. Видання про технології The Verge поспілкувалося з письменницею Дженніфер Лепп, яка випускає нову книгу кожні дев’ять тижнів, й дізналося про те, як працює штучний інтелект для написання романів. Наводимо адаптований переклад статті.
Письменники-романісти використовують штучний інтелект для створення своїх творів. Видання про технології The Verge поспілкувалося з письменницею Дженніфер Лепп, яка випускає нову книгу кожні дев’ять тижнів, й дізналося про те, як працює штучний інтелект для написання романів. Наводимо адаптований переклад статті.
«Чи є у мене талант, якщо комп’ютер може імітувати мене?»
У вівторок у середині березня Дженніфер Лепп на 80,41 відсотка закінчила написання «Bring Your Beach Owl», останнього випуску з її серії детективів про відьму в центральній Флориді, і вона відставала від графіка. Електронна таблиця з 11 колонками з кольоровим кодуванням, яку вона тримає відкритою на другому моніторі під час написання, показала їй, наскільки далеко відстає: у неї залишалося три дні, щоб написати 9278 слів, щоб книга була відредагована, відформатована, прорекламована, завантажена на Amazon, платформі Kindle і врешті опинилася в руках нетерплячих читачів, які чекали нового роману кожні дев’ять тижнів.
Лепп стала письменницею шість років тому після того, як вирішила, що їй більше не хочеться терпіти необхідності висловлювати «корпоративне слово» співробітникам, оскільки компанії скорочуються. Попередні два десятиліття вона працювала на керівній посаді в ряді веб-хостингових компаній, де розвинула дисципліновані навички управління проєктами, які напрочуд добре втілилися в написанні художньої літератури для платформи Amazon Kindle.
Однак бути автором на Amazon — це стрес, який здасться знайомим кожному, хто заробляє на життя цифровою платформою.
Щоб вижити на ринку, де безмежна кількість інших варіантів доступна одним клацанням миші, автори повинні знайти своїх шанувальників і підтримувати їхню вірність. Автори йдуть за читачами в мікрожанри, за якими алгоритми Amazon класифікують їхні смаки.
Лепп, яка пише під псевдонімом Ліан Лідс у жанрі «паранормальні затишні таємниці», виділяє собі рівно 49 днів, щоб написати та самостійно відредагувати книгу. Цей темп, за її словами, лише на межі досить повільного.
Засіб, якими вона користується для написання своїх книжок, отримав назву Sudowrite. Створена розробниками, які стали авторами наукової фантастики, Амітом Гуптою та Джеймсом Ю, це одна з багатьох програм для написання творів за допомогою штучного інтелекту, побудованих на мовній моделі OpenAI GPT-3, які були запущені на момент відкриття для розробників минулого року.
Але якщо більшість із цих інструментів призначені для написання корпоративних електронних листів і маркетингових текстів, Sudowrite рекомендований для письменників-фантастів. Автори вставляють те, що вони написали, в заспокійливий інтерфейс кольору заходу сонця, вибирають кілька слів і пропонують штучному інтелекту переписати їх у зловісному тоні чи з більш внутрішнім конфліктом, або пропонують поворот сюжету, або генерують описи в усіх сенсах і метафори.
Бажаючи побачити, на що він здатний, Лепп вибрала фрагмент із 500 слів свого роману. Кульмінаційне протистояння в болоті між детективною відьмою та бандою піксі вона вставила в програму, виділила одну з героїнь і натиснула «описати».
«Волосся Натмег руде, але її яскраво-зелені очі свідчать про те, що вона має більше спільного з нічними створіннями, ніж з денними», — повідомила програма.
Лепп була вражена. «Святе лайно», — написала вона у Twitter. Sudowrite не тільки зрозумів, що сцена, яку вставила Лепп, відбулася вночі, але також зрозумів, що героїня Леппа має яскраве волосся.
Згодом вона усвідомила, що почала зловживати із ШІ. Тому стала використовувати Sudowrite лише для натхнення, без вирізання та вставлення прози.
Такі мовні моделі, як GPT-3, є машинами для передбачення слів. Отримавши величезну кількість тексту, модель коригує свої мільярди початково рандомізованих математичних параметрів. Отримавши новий текст, вона досить добре прогнозує, які слова будуть наступними. Навчаючись на значно більшій кількості тексту та використовуючи набагато більше параметрів, ніж у минулих моделях, GPT-3 отримав принаймні часткову здатність виконувати базові арифметичні дії, перекладати мови, писати робочий код — незважаючи на те, що він ніколи не вивчав математики, перекладу чи програмування — і писати правдоподібно людську прозу.
Дослідник і письменник під псевдонімом Гверн Бранвен називає це «швидким програмуванням» — термін, прийнятий авторами, які використовують ШІ. Наприклад, попросіть GPT-3 написати Гаррі Поттера в стилі Ернеста Хемінгуея і це може призвести до нецензурних рецензій або короткого викладу сюжету китайською або повної нісенітниці.
Але напишіть кілька рядків фанфіку про Поттера в стилі Хемінгуея, і модель, здається, зрозуміє, що ви маєте на увазі під «стилем», і продовжить. Потім можна продовжити написання Гаррі Поттера в стилі P.G. Вудхаус, Джейн Остін і так далі.
Щоб створити Sudowrite, Гупта та Ю зібрали повороти сюжету з оповідань і анотацій романів, представивши їх GPT-3 як приклади. Для описів вони написали речення про запахи, звуки та інші органи чуття, щоб GPT-3 знав, що у нього запитують, коли автор натискає «описати».
І загалом здається, що він розуміє завдання, хоча іноді веде його в несподіваному напрямку. Наприклад, Лепп виявила, що програма мала тенденцію нагороджувати своїх персонажів мечами. Незважаючи на те, що в її версії чарівної Флориди насправді не було мечів, у ній персонажі витягували б клинки під час розмови або пестили руків’я, сидячи на ґанку.
Вона вважає, що це тому, що модель, ймовірно, навчалася на набагато більшій кількості прикладів високої фантазії, ніж на дещо вужчому жанрі паранормальних затишних таємниць.
Були й більш дивні огріхи. Як тоді, коли постійно говорилося, що у грецького бога Аполлона «очі великі, як у ховрашка», або що «місяць справді перламутровий, білий морський, гладко натертий запахами потонулих наречених».
Поступово Лепп зрозуміла, як керувати ШІ. Вона порівняла процес з ворожінням. Їй довелося редагувати та переглядати результат його роботи.
Але навіть тоді вона виявила, що це полегшує тягар роботи, яка, хоч як вона її любила, виснажувала психічно. Вона більше не закінчувала кожен день, намагаючись знайти слова, аби досягти письменницької цілі. Слова стали легшими.
Коли вона почала користуватися програмою, вона сказала собі, що не використовуватиме нічого без редагування. Але з плином часу інша ідея стала їй комфортнішою. Це просто слова, подумала вона. «Це моя історія, мої герої, мій світ. Я це придумала. А що, якби їх написав комп’ютер?», — зазначила письменниця.
«Ви вже є автором за допомогою штучного інтелекту, — каже незалежна письменниця Джоанна Пенн своїм студентам. — Тепер питання полягає в тому, як ви можете отримати більше допомоги від штучного інтелекту, його вдосконалення та розширення».
Пенн — одна з найвідвертіших прихильниць ШІ, минулої осені запустила свій онлайн-клас, щоб познайомити письменників зі зростаючим набором інструментів ШІ, які є в їхньому розпорядженні.
«За останній рік я отримала більше негативних настроїв від художньої спільноти, ніж будь-коли раніше», — сказала вона. Вона на деякий час вийшла з Twitter, тому що отримувала так багато хейту. Письменники звинувачували її в тому, що вона прискорила заміну їх на «чарівну кнопку, яка створює роман», або в оприлюдненні технології, яку спамери використовуватимуть, щоб наповнити Amazon згенерованими книгами, або в порушенні того, що Пенн вважає помилковим відчуттям чистоти: написання повинно творитися вашим унікальним, безпристрасним мозком.
Зараз вона використовує Sudowrite як те, що вона називає «розширеним тезаурісом». Вона передбачає майбутнє, де автори будуть більше схожі на «креативних директорів», даючи високорівневі інструкції ШІ та вдосконалюючи його результат. ШІ вже використовується у фотографії та музиці. «Письмо — це, мабуть, остання форма мистецтва, яка була порушена, оскільки вона настільки традиційна», — каже Пенн.
Коли Лепп повідомила читачам, що експериментує зі штучним інтелектом, один із них повідомив їй електронною поштою, що якщо вона використовує його більше 50% часу, то «обманює» читачів.
У спробі встановити деякі стандарти щодо написання ШІ — і таким чином допомогти його нормалізувати, Пенн звернулась до Орни Росс, письменниці історичної фантастики та засновниці Альянсу незалежних авторів, професійної організації Великобританії. Попередня позиція Росс щодо штучного інтелекту полягала в теоретичній настороженості щодо авторського права, які ШІ підніматиме щоразу, коли стане достатньо хорошим для написання книг. Але щойно Пенн показала свій Sudowrite, Росс побачила привабливість, і разом вони почали просити відгуків від своїх однолітків з метою формулювання кодексу етичної поведінки ШІ.
Кодекс нагадує авторам, що «люди залишаються відповідальними агентами» і повинні редагувати та опрацьовувати все, створене штучним інтелектом, щоб переконатися, що воно не є дискримінаційним чи наклепницьким. Письменники не повинні вирізати та вставляти згенерований текст. Читачам слід повідомляти про використання штучного інтелекту «де це доцільно», як сказано в інструкціях, хоча, як і з багатьма іншими речами, рішення, де саме буде проведена ця лінія, залишається за автором.
ШІ може бути просто ще одним інструментом, але раніше автори не відчували потреби нагадувати собі, що вони несуть відповідальність за свої твори, а тепер ведуть напружені дебати щодо того, чи варто розкривати інформацію про використання ними перевірки орфографії.
«Використання інструменту — це те саме, що мати партнера по написанню, — каже Росс. — Це божевільний партнер, який викидає всілякі пропозиції, який ніколи не втомлюється, який завжди поруч. І, безумовно, у стосунках, які у мене є, я відповідальна».
Вона хоче, щоб це залишалося «божевільним», навіть якщо це означає сортувати достатню кількість непотрібного тексту. Їй подобається, що його галюцинаційна дивовижність спрямовує її в несподіваних напрямках, але історією керує саме людина. Як і будь-яка співпраця, робота зі штучним інтелектом несе з собою як можливість творчого пошуку, так і нові питання впливу та контролю.
Незабаром Лепп увійшла у ритм ШІ і дозволяла йому писати. Потім вона редагувала результат, вставляла його назад у Sudowrite та пропонувала ШІ продовжити. Якщо він починав відхилятися в напрямку, який їй не подобався, вона відводила ШІ назад, написавши кілька речень і знову відпустивши. Вона виявила, що їй більше не потрібно працювати в повній тиші та на самоті. Навіть краще, вона насправді випередила графік. Її виробництво зросло на 23,1%.
Коли Лепп закінчила перший розділ, вона надіслала його своїм «читачам бета-версії» — групі, яка пропонує ранні відгуки — зі спеціальними інструкціями, щоб виділити все, що звучало нехарактерно. Здавалося, ніщо не так.
«Це було трохи моторошно, — каже вона. — Ти починаєш замислюватися, чи є у мене талант, якщо комп’ютер може імітувати мене?».
А деякі з речень, які її читачі відзначили як особливо гарні, надійшли від машини.
«Текст більше не здавався своїм. Було дуже незручно озиратися на те, що я написала, і не відчувати зв’язку зі словами чи ідеями», — розповідає Лепп.
Лепп все ще використовує Sudowrite, але рідше. Вона вставляє в програму все, що написала, залишає речення наполовину закінченим і лише потім дозволяє йому писати. Або вона дає йому основи сцени та каже написати опис чогось конкретного. Їй трохи соромно сказати, що вона стала залежною від цього. «Є щось інше в тому, щоб працювати зі штучним інтелектом і редагувати ці слова. Це менш емоційно напружує, менше втомлює. Я не так глибоко вникаю в написання, як раніше, і все ж я знайшла баланс, де я все ще відчуваю пов’язаність з історією, і я все ще відчуваю, що це повністю моє», — каже письменниця.
За допомогою програми вона нещодавно знову збільшила виробництво. Зараз вона пише дві серії одночасно, перемикаючись між детективом відьом і новою героїнею, яка розгадує таємниці, 50-річною розлученою власницею служби порятунку тварин, яка отримує чарівне блюдо, яке дозволяє їй спілкуватися з котами. Замість шести книжок на рік її оновлена електронна таблиця передбачає 10.
Тим не менш, вона розуміє побоювання своїх колег-авторів. Для Лепп та її однолітків електронні книги дали несподіваний шанс перейти до роботи мрії. Очікування читачів і алгоритми Amazon вимагали ще швидшого друку, і вони наполегливо працювали, щоб не відставати. Зараз штучний інтелект може запропонувати рятівний круг, але що станеться, коли програми стануть кращими — наскільки більше прискорення можуть отримати автори? «Я думаю, що всі бояться, тому що ми не можемо витримати темп проти комп’ютера», — каже Лепп.
Автори, зацікавлені в розширенні меж автоматизованого письма, можуть звернутися до Дарбі Роллінза, що спеціалізується на процвітаючому жанрі Kindle і пропонує практичні поради для експертів: як спілкуватися в мережі LinkedIn; як побороти стрес і бути щасливим; як стати автором бестселерів Kindle. Консультант з електронної комерції в Остіні, штат Техас, Роллінз завжди хотів написати книгу, але ніколи не знав, коли знайде час. Тоді, минулого року, друг, який працював у компанії Jasper.ai, яка займалася написанням ШІ, показав йому інструмент, який він розробляв.
Роллінз бачив у цьому потенціал набагато більший, ніж створення маркетингової копії та оглядів продуктів. Через сорок вісім годин він написав Amazon Copywriting Secrets і виставив його на продаж на ринку Kindle. Зараз Роллінз є одним із керівників майстерні, навчає інших робити те саме. Більшість його студентів не відвідують навчання через бажання розпочати літературну кар’єру; вони є консультантами з електронної комерції, як і він сам, або ріелторами, чи фінансовими консультантами, чи гуру самодопомоги, зацікавленими насамперед у тому, що написання книги принесе для їхнього бізнесу. У своїй майстерні Роллінз використовує фразу «мінімально життєздатна книга».
Щоб змусити штучний інтелект написати книгу, потрібно обійти його обмеження. По-перше, хоча Jasper.ai менш схильний до абсурдних формулювань, ніж Sudowrite, його мова набагато стриманіша. Користувачі можуть наказати йому писати будь-яким стилем, який вони хочуть.
Більш фундаментальна проблема полягає в тому, що чим довшим стає текст, тим більше проблем у мовних констукціях. Просте передбачення, які слова, швидше за все, будуть наступними, без розуміння теми, ускладнює створення зв’язного аргументу чи розповіді. Його здатність структурувати довші тексти додатково обмежена тим фактом, що GPT-3 не вистачає пам’яті, щоб фактично прочитати книгу або будь-який текст, довший за 1500 слів або близько того. Але якщо попросити GPT-3 написати есе, і воно створить повторювану серію інколи правильних, часто суперечливих тверджень, які поступово відходять від теми, доки не досягнуть ліміту пам’яті й не забудуть, з чого почали.
Jasper обходить ці перешкоди, використовуючи шаблони, які рекурсивно повертають вихідні дані GPT-3 собі. Наприклад, ви даєте йому тему — огляд найкращих шкарпеток у світі — і просите написати план огляду, потім абзац про кожен пункт у його плані, а потім підсумок, у якому все це підсумовується. Це мало чим відрізняється від формули есе з п’яти абзаців, яку вчать у середній школі, і вона дає схожі результати: загальне, але зрозуміле, з невеликою кількістю надто хибних фактів.
