Видання The New York Times опублікувало великий матеріал про те, як саморобні дрони, які збирають українські військові, виявились ефективнішими за заводські на полі бою у війні росії проти України. dev.ua переклав матеріал.
Видання The New York Times опублікувало великий матеріал про те, як саморобні дрони, які збирають українські військові, виявились ефективнішими за заводські на полі бою у війні росії проти України. dev.ua переклав матеріал.
Дзижчачи, як величезний комар, невеликий безпілотник піднявся з поля ферми на сході України, трохи завис, а потім помчав до російських позицій поблизу зруйнованого битвами міста Бахмут.
«Друзі, поїхали!» — сказав пілот, рядовий Євген. З парою окулярів віртуальної реальності, закріпленими на голові, він використовував джойстики, щоб керувати дроном і його корисним вантажем з двох фунтів вибухівки.
Зібрані з аматорських безпілотників, споживчої електроніки та обладнання для комп’ютерних ігор, ударні безпілотники ручної роботи, подібні до цього, стали однією з найбільш смертоносних і найпоширеніших інновацій за понад 14 місяців війни в Україні
Уздовж лінії фронту безпілотники розширюють зону досяжності солдатів, які можуть управляти ними з високою точністю, щоб скидати ручні гранати у ворожі окопи чи бункери або летіти в цілі, щоб підірвати їх у разі зіткнення. Зокрема, безпілотники, що самознищуються, легко конструюються, і тисячі солдатів з обох сторін тепер мають досвід створення їх із загальнодоступних частин. Хоча українці кажуть, що використовують таку зброю частіше, ніж їхні російські опоненти.
Ці малі кораблі поширилися на полі бою минулої осені, задовго до того, як росія заявила, що два вибухи над Кремлем були ударом безпілотника.
Київ і москва звинувачують один одного в інциденті, і якщо ударні безпілотники справді літали над стінами Кремля, то незрозуміло, якого типу вони були, який мали радіус дії та хто відповідальний за запуск.
Протягом багатьох років Сполучені Штати розміщували в Іраку та Афганістані безпілотники Predator і Reaper, які коштували десятки мільйонів доларів за штуку і могли запускати ракети, а потім повертатися на свої бази.
Україна, навпаки, пристосувала широкий спектр малих суден, які широко доступні як споживчі товари, від квадрокоптерів до безпілотників з нерухомим крилом, для виявлення артилерійських цілей і скидання гранат.
Безпілотники, що вибухають, належать до класу зброї, відомого як боєприпаси, оскільки вони можуть обертатися або зависати перед тим, як пікірувати на ціль.
росія виробляє самознищувальний безпілотник Lancet спеціально для військових цілей, а також широко використовує ударні безпілотники Shahed, куплені в Ірану. Сполучені Штати надали українським військовим спеціальний боєприпас Switchblade.
Такі промислово виготовлені кораблі мають більший радіус дії, а деякі мають важче корисне навантаження, ніж саморобна зброя, яка використовується в Україні. Але Switchblade, як і Shahed, часто орієнтується на заздалегідь запрограмовані цілі, система, яка, за словами українських солдатів, менш ефективна, ніж їхні власноруч виготовлені альтернативи, керовані операторами дистанційно.
Солдати та цивільні волонтери виготовляють їх у гаражних майстернях, експериментуючи та винаходячи 3D друковані матеріали, вибухівку та спеціально створене програмне забезпечення, щоб намагатися уникнути російської протидії засобами РЕБ.
Вони виготовили кілька безпілотників, які скидають бомби, достатньо великі, щоб знищувати бронетехніку та які можна використовувати повторно, і коштують цілих $20 000.
Менші, звичайні дрони, що самознищуються, як ті, на яких літав рядовий Євген, коштують кілька сотень доларів. Вони побудовані на базі безпілотника, який використовується для хобі-перегонів, зазвичай це модель китайської компанії DJI, з вибухівкою, прикріпленою за допомогою стяжок або стрічки. Це одноразова зброя одноразового використання; після озброєння та запуску їх неможливо навіть безпечно приземлити.
«Я бачу величезний потенціал для цієї зброї в окопних боях, які домінували у війні», — сказав в інтерв’ю майор Кирило Верес, командир української бригади, дислокованої поблизу Бахмута. «Будь-яку техніку можна вразити в місці, де ворог вважає себе безпечним на мільйон відсотків», — каже він.
Дешевий дрон, який знищує набагато дорожчий бронетранспортер, є яскравим прикладом асиметричної війни, яка використовується для подолання технологічної чи чисельної переваги противника. І попри надходження західної зброї, українські війська залишаються перевершуваними росіянами.
«Українська армія має використовувати незвичайні, асиметричні засоби ведення війни», — вважає полковник армії у відставці та коментатор війни для українських ЗМІ Сергій Грабський.
Він провів паралель із придорожніми бомбами, які повстанці в Іраку та Афганістані використали з руйнівним ефектом проти американських військових, які назвали їх саморобними вибуховими пристроями. Україна, за словами полковника Грабського, використовує «саморобні безпілотники-камікадзе».
Він додав, що «мистецтво війни не є статичним».
Досвід польоту в окулярах віртуальної реальності, які забезпечують захопливий вид із камери дрона, схожий на гру в напружену відеогру.
Місії далеко не безпечні для пілотів. Короткий радіус дії безпілотників під час перевезення вибухових вантажів — зазвичай близько чотирьох миль — означає, що пілоти повинні літати з окопів на лінії фронту або поблизу неї, де вони вразливі для артилерії та снайперів.
Однак, дрони смертельно ефективні. Українські військові опублікували десятки відео, знятих безпілотниками під час нальоту на цілі з приголомшливою точністю.
Пілоти переслідують і б’ють рухомі танки або пролітають через відкриті двері бронетехніки, щоб вибухнути всередині, а солдати в останню мить намагаються вискочити в безпечне місце. І регулярно закидають безпілотники в бліндажі, що й мав намір зробити рядовий Євген, який стояв біля лінії фронту в боях за Бахмут.
Лісополоси, з яких українські військові керують дронами, часто є справжнім аеропортом безпілотників: кілька підрозділів керували кораблями спостереження, а інші намагалися скинути ручні гранати на російські окопи.
Після того, як безпілотник злетів із дзюрчанням, рядовий Євген трохи завис, щоб перевірити керування. Якщо дрон упав назад на землю — нервовий момент, оскільки вибухівка вже спрацювала. Але такого не сталося. Він знову злетів.
Якби все йшло за планом, незабаром він побачив би вхід до бункера, а в останню мить, можливо, побачив би приречених російських солдатів. Його руки тремтіли на пульті керування.
Два інших безпілотники супроводжували штурмовик, пролітаючи поруч, щоб направляти та знімати удар. Через кілька секунд після зльоту пілоти називали висоту та точки проходження маршруту на ландшафті внизу.
«Зроби мені послугу і їдь праворуч», — сказав рядовий Євген пілоту, який його супроводжував.
Безпілотники досягли критичної зони, де російські електронні засоби протидії могли заглушити їхні сигнали, в результаті чого пілоти втратили контроль і навіть розбилися.
«Стабільний, стабільний», — сказав він про свій радіозв’язок. Тоді рядовий Євген не впорався з керуванням.
«Куди ти полетів?» — запитав він свого колегу, намагаючись зорієнтуватися.
«Я тут», — відповів інший пілот.
Але підривний дрон рядового Євгена впав на кілька сотень ярдів від цілі. Ні він, ні супровідні безпілотники спостереження, які були не на місці, коли він впав, не могли сказати, вибухнув він чи просто впав на поля. Також невідомо, чи збили корабель російські РЕБ, чи він впав через технічний недолік.
Цього разу робота над створенням безпілотника, що вибухає, і ризик наблизитися достатньо близько для запуску під артилерійським обстрілом призвели лише до засвоєних уроків, а не до успішного удару.
«Усе втрачено», — сказав Євген, знімаючи окуляри. — Він просто впав».
