«Sand — це про те, що можна зробити гру, де взагалі не буде росіян». Інтерв'ю з творцями шутера про галичан у космосі

— Для тих, хто прочитає про вас вперше, яку історію пройшла студія?

Сергій Гринець: З 2016-го року ми оформилися як студія. Насправді з Максом і двома іншими хлопцями ми робили ігри та відвідували з ними виставки. У 2016-му отримали перший проєкт: це була друга частина інді-гри Party Hard 2. Її робила команда з Рівного, а ми допомагали з продовженням. У грудні 2017-го ми отримали проєкт зі спін-оффу гри Secret Neighbor і почали працювати з tinyBuild.

Максим Храпай: Минулого тижня саме був апдейт Secret Neighbor. «Кістяк» Hologryph — це 5 людей, які працювали у львівській студії Nravo, яка займалася WAP-іграми. В якийсь момент там з’явився R&D-відділ, який мав «гнати» ідеї. Одна з таких ідей мала перетворитися на круту гру. Туди мене позвав Сергій працювати гейм-дизайнером і так минув рік. Потім у Nravo закрили ігровий напрямок. 

Ми порахували, скільки маємо грошей та намагалися знайти видавця на тодішній проєкт. Восени 2016-го поїхали на виставку до мінська, але отримали відмову від останнього видавця, з яким спілкувалися.

Він звів нас із командою Party Hard, які саме планували робити другу частину гри. Так ми зробили її спін-офф. Після завершення роботи, ми ще раз зв’язалися з Алексом, він нас знову підтримав. Так почалася робота над Secret Neighbor. Загалом у нас були дві «голодні» осені, такі інді та «true».

Сергій Гринець: Це цікаво. Піратське життя. Коли команда почала стабільно робити оновлення Secret Neighbor, то ми переключилися на Sand. Це було близько трьох років тому. Спочатку я робив це сам, а потім ми почали донаймати людей.

— Скільки зараз людей в команді працює?

Сергій Гринець: Близько 52-ох. Половина з них працює над Secret Neighbor, половина — над Sand. 

Максим Храпай: Це постійні спеціалісти, фрілансерів ми не рахуємо. Іноді приєднуються різні люди. Наприклад, потрібен музикант, щоб зіграти на сопілці або цимбалах.

У нас мала «текучість» кадрів. Ми намагаємося робити «спецназ»: щоб всі були потенційно високого чи високого рівня і команда могла малим складом створювати круті ігри. У певному сенсі це обмежує. Наприклад Ubisoft в трейлер нового Assassin’s Creed Mirage вклав стільки роботи 3D-ків, скільки у нас, гадаю, не буде найближчі роки. Але ми не можемо цим шляхом піти, ми обираємо інший. 

Сергій Гринець: Намагаємося створити команду друзів, яка разом робить ігри. З 2016-го року від нас, з різних причин, пішли всього 3–4 людини.

— Головний офіс у вас у Львові чи ще десь є?

Максим Храпай: Лише тут. Але як офіс? Під час пандемії ми зрозуміли, що можемо працювати з дому. У нас коворкінг закритого типу. Третина спеціалістів працює з Києва, там також є подібне місце для роботи. Були люди в Харкові, зараз вони у Львові. Деякі колеги працюють із Запоріжжя, але хто міг, той виїхав із міста. 

— Як повномасштабна війна вплинула на студію?

Сергій Гринець: У лютому 2022-го Алекс запропонував усім поїхати до Львова, оплативши поїздку. Це було приблизно 12-те число. Тоді ходила інформація, що повномасштабна війна розпочнеться 16-го. Настав цей день, але нічого не відбулося. Усі почали роз'їжджатися, а потім настало 24-те лютого. Люди з родинами повернулися назад і ми їх розселяли де могли, купували спальники для ночівлі в офісі та знімали квартири. 

Максим Храпай: Частина наших людей займалася волонтерством. Коли стало зрозуміло, що Україна встояла, я помітив, що всі сидять на новинних стрічках. Запропонував потрохи почати працювати, щоб хоча б якось відволіктися. Колеги поступово повернулися до робочого стану. Ми знали про потрібність роботи над Sand і що це внесок у розвиток української культури.

Декілька разів завантажували все з допомогою генераторів і Starlink. Це дивний досвід.

— У tinyBuild є покупки пєтєрбурзьких студій. І нехай русня переїхала до інших країн, але це все рівно русня. Вам ок працювати з нею в одному пулі?

Максим Храпай: Алекс Ничипорчик родом із Латвії. Наша історія з tinyBuild починається з 2016-го року. Уже йшла війна з росією, на той час обмежена зоною АТО, але намір рф був зрозумілий. Для нас тоді був вибір або розбігтися, або працювати з Алексом. Ми знали позицію видавця і його топ-менеджерів, знали, що нас підтримують. У ланцюзі між нами і прийняттям рішенням видавцем, росіян немає. Менеджер, який веде нас по Secret Neighbor, родом із Херсону. Останній робочий зідзвін із ним був українською мовою. 

Ми запитували Алекса, чи готовий він надалі співпрацювати з фірмами в росії. Він відповів, що ні, якщо вони не готові виїхати і вести бізнес не в рф. Влітку 2022-го була новина про Konfa Games (студія з санкт-пєтєрбурга — ред.). Це студія з російським походженням, сам договір підписаний з сербською фірмою. Вони виїхали з росії.

— Так. Але ж ми розуміємо, що це все рівно русня і Сербія, яка суперпроросійська? 

Юстина Добуш: Коли ви виходите на ширший ринок і працювати з більшими гравцями, вам нереально знайти жодної компанії, де не буде жодного росіянина. Такий глобальний світ. Багато хто виїхав із рф і ти навіть не всіх знайдеш по громадянству. 

— Я це розумію і в цьому є велика проблема. Я згадую кейс Atomic Heart, коли активізувалося українське гейм-ком’юніті та почало активно кенселити російську гру. Чи вдалося їм щось змінити і чи стала ця гра токсичною?

Сергій Гринець: Сказати важко. Проблема Atomic Heart полягала в тому, що це були гроші «Газпрому». 

— І радянська пропаганда всередині гри…

Сергій Гринець: Герой там бореться ніби проти, але насправді бореться за.

— Дивитися на радянські зірки — це пропаганда…

Максим Храпай: Плюс видавець Atomic Heart (Mundfish і її 4 топи — Артьом Галєєв, Роберт Багратуні (Максім Зацепін), Євгенія Сєдова та Олег Городишенін — ред.) зміг переконати ігрове ком’юніті, що вся студія виїхала і зараз перебуває на Кіпрі. І то було в поєднанні з грошима за участь у виставках, прийнятно для, наприклад, американців. Є кулуарні обговорення, що росіяни брешуть, але ніхто це не виводить на загал. Нам недостатньо, що говорять росіяни, а їм (західне ком’юніті — ред.) — достатньо.

Виходить гра Atomic Heart російської геймдев-студії Mundfish. Грати в неї означає підтримувати злочини росіян у війні проти України

По темi

Виходить гра Atomic Heart російської геймдев-студії Mundfish. Грати в неї означає підтримувати злочини росіян у війні проти України

— Ви спілкуєтеся з Ничипорчиком про війну і в яких умовах вам доводиться зараз жити?

Максим Храпай: Так, говоримо і він все знає. Він нам довіряє. Коли ми кажемо, що можемо продовжувати розробку, то він нам вірить.

Так сталося з нашими декількома знайомими. Ніхто не хоче придивлятися, де проходять бойові дії та зупиняться чи не зупиняться росіяни. У цьому плані Алекс нам довіряє. Для нього однозначно росія винна в початку і розпалюванні війни. 

— Ви його не запрошували до Львова? Як на мене дуже принципова річ, це приїхати і безпосередньо відчути на собі подібні умови.

Максим Храпай: Він був у Києві і йому подобається це місто. До Львову ще не встиг завітати через пандемію, яка тривала з 2020-го року. Він вивозив з Києва батьків дружини з-під російських обстрілів. Вони все чули і все знають.

— Ви вірите в «хороших» росіян?

Максим Храпай: Що таке «хороші» росіяни?

— Це ті, які «внє палітікі», «за мір», «не всьо так адназначна», «винен лише путін».

Максим Храпай: Позиція дуже проста — нам потрібно позбавитися росіян на території України. Зараз — у військовий спосіб. Наразі російська культура і мова не має бути присутнім у нашому культурному просторі. Ми довгий час не могли провести власні кордони в культурі. І це виклик, який перед нами стоїть і ми маємо його реалізувати. Ми не зможемо це зробити без військової перемоги. 

Юстина Добуш: У нас немає нікого, хто б ходив і захищав «хороших руськіх». Усім зрозуміло що відбувається і всі свідомі того, що росіяни нам не друзі. Наші люди постійно донатять. Sand — це про те, що можна зробити гру про історію України певного періоду і регіону, де взагалі не буде росіян. Ми показуємо свою історію так, щоб не волокти в наш наратив росіян. Це для нас дуже важливо. 

Для мене позиція Алекса і tinyBuild стала абсолютно зрозумілою, коли ми вирішили зробити трейлер українською мовою, додаючи до неї говірку і діалекти, і нам ніхто нічого не сказав.

Ми зробили це українською і нас підтримали.

Усередині Playrix. Інсайдерська розповідь про те, як одна з найбільших геймдев-компаній світу покидала ринок рф і рб 

По темi

Усередині Playrix. Інсайдерська розповідь про те, як одна з найбільших геймдев-компаній світу покидала ринок рф і рб

— Говорячи безпосередньо про гру, як виник концепт Sand?

Сергій Гринець: У 2016-му ми мали фентезійну гру, яка не вийшла. Там був приблизно терріпраччетовський та монтіпайтоновський стім-панк Лондон. Дуже фентезійний і комедійний.

Після цього якось була розмова з польським колегою, який розповів, що гра «Відьмак 3» — це 25% всього польського експорту до США. І ось ми подумали, що живемо у Львові, на Галичині, де є багато всього колоритного. Нам не потрібно нікуди їхати, щоб створити крутий продукт.

Максим Храпай: Так почалися роздуми на перекурах. Ми вже мали локальний успіх із Secret Neighbor, але коштів від нього не вистачало, щоб окремо сісти і робити нову гру. Щодо грошей, то мова йде про мільйони. Ми поговорили з Алексом і він сказав, що йому важливий геймплей, який можна продати. І цим обумовлений жанр, в якому буде Sand: спочатку це був survivalcraft, multiplayer і open world. Зараз він дещо мутує, але не суттєво. Коли ми підписували угоду про створення Sand, то казали, що це буде гра про галичан. 

Певний час забрала задумка того, як створити місце, де простим чином складається ситуація, де людина стріляє в людину. Але щоб це не була війна. Тому ми вигадали планету Софію, де трапилося стихійне лихо і куди люди їздять на заробіток. Там вони вирішують, чи готові вступити в конфронтацію, або ж можуть спокійно розійтися. 

— На Дикий Захід схоже, піски є…

Сергій Гринець: Дикий Захід підходить. Але воно має бути самобутнім і пов’язаним із нашою культурою. Тому окрема планета і альтернативна історія. Нам цікавий саме цей період — Австро-Угорщина і початок Першої світової війни. Одне з наших головних завдань — щоб це максимально не було схожим на вестерн. 

Юстина Добуш: Важливий момент, це як у нас працюють асоціації і наскільки ми знаємо власну історію.

Якщо ви подивитеся на узори їхніх килимів, то вони будуть дуже схожими. Коли йде мова про соціальні групи гірських регіонів, то вони по всьому світу будуть схожими. Наприклад, у Північній Америці, Індії, Балканах і Карпатах. У нас так само є вайб пригод, дикості та відчайдушності. Сподіваюся, що нам вдасться переконати, що ми не просто зробили вестерн із гуцулами. 

— У грі можна тільки стріляти і чим будуть в ній жіночі персонажі?

Максим Храпай: Це жанр, який по замовчуванню, не є сюжетним. Ми робимо гру, в яку цікаво грати, яка цікаво виглядає і яка розповідає українську історію. Наша студія орієнтується на світовий ринок. Ми не можемо зробити сюжетну гру і сподіватися, що вона окупиться. Тому діємо покроково. Є гравці, які промОтують сюжети та історії. Нам потрібно в несюжетній грі зробити класний сюжет. Досліджуючи історію регіону, ми натикаємося на класні концепти. Їх хочеться перекласти на мову гри.

Юстина Добуш: Він описував Коломию та етнічні групи, які проживали на Галичині. Коли я знайшла його опису базару в Коломиї, то зрозуміла «ось в чому кайф». У нас в грі будуть жінки і можна буде грати їхніми персонажами. Також хочу зберегти баланс етнічності, оскільки на Галичині було саме так. З точки зору сюжету, можна буде не лише стріляти, але і збирати цінні речі. Також будуть цікаві пошуки по історії та культурі. Але поки ми не можемо багато розповідати. 

— В якому приблизно році плануєте реліз?

Сергій Гринець: Ми зараз на стадії preproduction. Готуємося до внутрішнього demo, щоб вирішити ряд питань по грі. Це відбудеться приблизно через місяць. Після цього входимо в повний production. Я б не дуже очікував гру наступного року. 

— У трейлері була українська мова та українська музика. Так буде у всій грі?

Сергій Гринець: Зазвичай, коли глядач бачить пустелю, то грає східна музика. Ми експериментуємо і використовуємо народну українську. У тебе, як у гравця, буде виникати дисонанс. І він виникатиме у персонажа, який виріс у лісах і місті, а тепер перебуває на невідомій планеті, яка не відповідає його культурному багажу. Найголовніше — це пригоди. І наші композитори мають об’єднати гуцульський лад і умовного «Індіану Джонса». Плануємо, що кожен персонаж розмовлятиме своєю мовою: українець — українськогою, поляк — польською, австріяк — німецькою і т. п. Але це питання ще потрібно узгодити з платформами, на яких ми вийдемо і дізнатися, які в них є обмеження. 

Максим Храпай: Саме так жили в Австро-Угорщині, де було багато народів. Це як «Зоряні війни» — там кожен спілкується своєю мовою, але вони розуміють один одного. Ми спробуємо зробити так само.

— Уже думали, скільки коштуватиме гра?

Максим Храпай: Наразі ми не знаємо, це вирішує видавець. Ми намагаємося зробити гру якомога кращою. 

— На Steam сказано, що гра має «загальний вміст» для дорослих. У ній будуть еротичні сцени?

Сергій Гринець: Технічно слово «курва» рахується вмістом для дорослих. Наші герої курять люльки і це вже рахується, як і вживання алкоголю. Це гра про авантюристів і пригоди, еротичні сцени не плануємо. 

Юстина Добуш: У нас немає потреби приваблювати сексом. Є така штука, що секс продається. Ми вирішили йти більш елегантним шляхом, ніж просто давати оголені груди чи сідниці. Крута історія полягає в тому, що ти нею зацікавлюєш людей, не використовуючи один з найпримітивніших способів, як утримати увагу.

Максим Храпай: У грі буде маркер 18+, але ми не можемо зараз розповісти чому саме.

Львівська студія анонсувала гру про галичан, що колонізують космос

По темi

Львівська студія анонсувала гру про галичан, що колонізують космос

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

По темi

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram