Обережно, шахраї! Редакторка dev.ua втрапила в пастку фінансових скамерів. Прочитайте цей текст, аби не повторити її досвід
Вчора, 26 серпня, я стала здобиччю шахраїв, які моїми ж руками виманили у мене гроші. І це при тому, що я вважаю себе фінансово грамотною людиною. І завжди думала, що в такий спосіб «розвести» мене на гроші неможливо.
Я навмисно не вказуватиму суму, яку перерахувала зловмисникам. Скажу тільки, що то були не останні гроші, і кошти — мої особисті. А от зловити мене на гачок зловмисникам вдалося саме через благодійний збір dev.ua.
І зараз я розкажу все покроково для того, аби ви не повторили мій гіркий досвід, оскільки це була таки досить продумана афера, і співставити всі пазлики воєдино я змогла тільки після того, як мене «розвели».
І так, я готова до саркастичних коментарів під текстом, тому не стримуйте себе. Проте цей текст не для того, аби читачі могли побулити мене, а скамери — десь там позловтішатися. Цей текст про те, як робити не треба, про те, що робити, коли ви раптом стали жертвою шахраїв, а ще — про особливості довіри під час війни.
Захід здалеку
Напередодні афери в Facebook мені написала дехто Оленка Міцкевич. Вона повідомила, що її сестра працює у польському благодійному фонді та може допомогти зі збором коштів на фіброгастроскоп. Так, на моїй сторінці є кілька дописів про збір.
Я перевірила сторінку Оленки — нібито живий акаунт з купою репостів про допомогу армії, якимись релігійними дописами. А ще — вона репостнула мій текст до Дня Незалежності про 31 військову розробку українців.
Відповідно, я написала свій номер. Нажаль, зараз показати переписку з цією Оленкою, яка насправді зовсім не та, за кого себе видає, можливості нема — вона видалила свої повідомлення. А ще очікувано мене заблокувала.
Проте, як виявилось, схема добре відпрацьована не лише на мені — у Facebook за пошуковим запитом «Оленка Міцкевич» можна знайти скріни переписок з іншими людьми, ймовірно, ошуканих цією ж бандою (бо працює ця «Оленка» точно не сама). Ось шаблонні формулювання, які шахраї використовують, аби зачепити потенційну жертву.
Дзвінок
Зранку ледь за 10:00 мені подзвонили з невідомого номера. Зі мною привітався чоловік, імені не пам’ятаю, але говорив дуже грамотною українською — так, як вчать працівників служб підтримки. Уточнив, чи я — це справді я, і повідомив, що він — з сервісу TransferGo, і що на мене чекають три платежі з Польщі, які він допоможе вивести на картку.
Чоловік назвав три прізвища донатерів, серед яких — Олена Міцкевич, тому якихось особливих підозр у мене не виникло. Та й насправді я дуже хочу зібрати вже на той фіброгастроскоп і відправити його «ремонтувати» здоров’я наших захисників.
Далі він повідомив, що для виводу коштів потрібна онлайн-консультація, оскільки я раніше ніколи не користувалася TransferGo. На уточнююче питання, чи відрізняється вивід коштів з цієї платформи від інших, з якими раніше мені довелося мати справу, співрозмовник відповів ствердно і дуже вічливо вирішив мені допомогти.
Зауважу: жодних повідомлень про переказ мені не надходило. Я спитала про це — і чоловік мені відповів, що повідомлення, мабуть, ще не дійшло, а він має номер переказу і допоможе отримати кошти швидше.
Коротше кажучи, за його вказівкою я увійшла в Приват24, під його диктовку написала нібито номер переказу у розділі «Міжнародні платежі», і перша спроба такого «виводу коштів» провалилася — серед валют неможливо виявилось вибрати ані злоті, ані гривню.
І ось тоді він запропонував мені здійснити цей переказ як локальний. «Нічого страшного, давайте виведемо кошти як локальний переказ», — сказав він і запропонував скопіювати номер переказу і вставити ті цифри в розділ «Платежі». Де була на той момент моя голова, я не знаю, але ж він сам давав мені купу підказок, що це все шахрайство. Розповідаю про них вам детальніше.
По-перше, в його версії номеру переказу не було букв — лише цифри. А дві великі літери мають бути.
По-друге, чоловік повідомив, що для виводу коштів на картці має бути сума, більша за сам переказ, або ж дорівнювати йому. На одній з моїх карток — кредитній — така сума була. Саме тому постраждали мої особисті кошти, а не збір — всі кошти з картки для збору я регулярно переказую на спільний з колегами рахунок. Тобто грошей на картці для збору на той момент у мене не було.
По-третє, ну як можна здійснити міжнародний переказ як локальний?
Тут — сама дивуюся своїй чи то дурості, чи то зайнятості, чи то довірливості.
Врешті, вже тепер розумію, що номер переказу був номером картки шахрая, на яку й «втекли» мої гроші. А всі ці чемні розмови, довірливий тон та дзвінок зранку, коли зазвичай люди або в дорозі, або розпочинають робочий день, — можливість для шахрая скористатися приспаною пильністю «клієнта».
Як тільки ПриватБанк повідомив у Viber (який вони, до речі, скоро відключать), що з моєї картки зникли гроші (до речі, то кредитні кошти з невеличкого кредитного ліміту, який тепер подумую закрити), я спитала у співрозмовника, що відбувається.
На що мені повідомили, що «гроші перераховані на ваш IBAN, це нормально. Давайте зробимо транзакцію ще раз, аби переказ точно до вас дійшов». Так шахрай хотів зняти з мене ще раз таку ж суму (насправді не вдалося б, бо кредитний ліміт невисокий та й не резиновий). Тут вже мені все стало остаточно ясно. Я спитала у чоловіка хто він, і чи не думає, що за його злочин доведеться розраховуватися. І він відключився.
Що робити?
Перше, що я зробила, зрозумівши, що мене «нагріли», — дзвінок у службу підтримки ПриватБанку. Там зафіксували моє звернення, вислухали подробиці, допомогли визначити, що картка шахрая випущена ТАСКОМБАНКОМ, і порадили звернутися в поліцію. Далі я зв’язалася з ТАСКОМБАНКОМ — там мені повідомили, що вони лише емісували картку банка-партнера — віртуального izi bank. Дзвоню туди, там все фіксують та, як і Приват, обіцяють надати всі дані правоохоронним органам, якщо вони зв’яжуться з банком.
Далі — пишу заяву в кіберполіцію — у них на сайті для цього є зручна форма. Детально описую всю схему, вказую час дзвінка, час переказу, номер картки шахрая та номер телефону, з якого він телефонував.
А потім — звертаюсь до мобільного оператора, який також обіцяє за наявності звернення від поліції надати всі дані правоохоронцям.
Ще один канал, куди ми звернулися для того, аби якнайшвидше прикрити цю схему та не дати нагріти людей, які віддають для ЗСУ останнє, — Facebook. Пояснивши ситуацію, ми просили перевірити акаунт Оленки Міцкевич. У компанії Цукерберга пообіцяли розібратися. Та трохи придивившись до нього, самі виявили, що це фейк — в адресі сторінки значиться інше ім’я — якась Харченко Люда, що може також бути вигаданим ім’ям.
За кілька годин після звернення до мене подзвонили представники Кіберполіції, аби уточнити обставити інциденту. На їхнє прохання я додатково направила кіберполіцейським копію квитанції, де зазначені реквізити покидька-шахрая, та описала історію з Оленкою Міцкевич, яка склалася у моїй голові вже після того, як я звернулася в усі можливі структури.
Що ми знаємо сьогодні? Ця банда регулярно відстежує збори на армію та «розводить» волонтерів і не тільки на гроші. Працюють ділки з Дніпра. Тепер, як повідомили у Кіберполіції, лишається чекати на рішення слідчого, чи буде порушено кримінальну справу, чи інцидент замнеться під девізом «сама дура».
На це у правоохоронців є 30 днів. Тож ми чекатимемо резюме їхніх дій, висновку Facebook та дуже сподіваємось, що цей текст хоч когось із чесних людей вбереже від покидьків, які обрали для себе кримінальний спосіб заробітку. Будьте пильними і не повторюйте моїх помилок. Донатьте на ЗСУ та вірте у перемогу.