День Незалежності — гарний привід для того, щоб розповісти світові, якими зусиллями ми виборюємо свою незалежність. Докладають до цієї боротьби не лише військові, а й волонтери, винахідники різного віку, стартапери та підприємці. dev.ua зібрав 31 найцікавіших, на нашу думку, військових винаходів українців, які нині допомагають нищити русню нашим Збройним силам.
День Незалежності — гарний привід для того, щоб розповісти світові, якими зусиллями ми виборюємо свою незалежність. Докладають до цієї боротьби не лише військові, а й волонтери, винахідники різного віку, стартапери та підприємці. dev.ua зібрав 31 найцікавіших, на нашу думку, військових винаходів українців, які нині допомагають нищити русню нашим Збройним силам.
У Кривому Розі налагодили випуск простих і невибагливих багі CoolOn CTRL для ЗСУ. Вже збудували 19 таких позашляховиків і прийняли замовлення ще на десятки нових авто. Компанія CoolOn із Кривого Рогу розробляє першу українську електровантажівку, проте під час війни змінила пріоритети. Тепер вона випускає багі для ЗСУ. вони коштують неймовірних грошей — від $6 000 до $20 000, каже засновник компанії Віталій Бризгалов. «Перший баггі був експериментальний і його вартість склала близько 67 000 гривень. Машину–донор для нього ми купили за 11 000 гривень», — розповідає він.
Хоча CoolOn спеціалізується на електромобілях, багі вирішили робити бензиновим — на агрегатах старих ВАЗ. Завдяки цьому автомобілі невибагливі та легко ремонтуються в польових умовах, а ще дешеві у виробництві — собівартість одного такого автомобіля становить лише 80 000 — 90 000 гривень. Тобто CoolOn CTRL у рази доступніший за імпортні аналоги.
Позашляховик отримав посилену підвіску та має гарну прохідність. На ньому монтують кулемети, гранатомети та ПТРК. Військовослужбовці також беруть участь у процесі вдосконалення CoolOn CTRL і подають свої пропозиції доопрацювань.
Військовий багі «Мангуст» розробили майстри з Черкас на прохання розвідників ЗСУ. Подібні легкі та невибагливі позашляховики зараз користуються популярністю у захисників України. Їх можна використовувати для розвідки, а також доставки озброєння і бійців на позиції. Можуть використовувати їх і сили ССО.
Один із творців багі Василь Савісько каже, що в «Мангуста» проста конструкція, адже він побудований на агрегатах ВАЗ-2108. Це означає, що для нього легко знайти запчастини та ремонт у польових умовах не буде складним.
В основі автомобіля лежить трубчастий каркас. Двигун ВАЗ-2108 пересунули назад, а механічну коробку передач допрацювали. Привід у «Мангуста» — задній. Легкий позашляховик демонструє чудову прохідність. Цікава деталь — один із пасажирів сидить спиною до руху.
У Черкасах готові налагодити серійне виробництво багі. Там підрахували, що потреба ЗСУ зараз становить приблизно тисяча таких автомобілів.
Український винахідник Тарас Крайник створив тактичне баггі для ЗСУ під назвою «Мамай». Чотиримісний багі «Мамай» відрізняється простою конструкцією та може бути доповнене кріпленнями для кулемета або для нош. Автомобіль підготовлений до серйозного бездоріжжя та може розвертатися на місці. Він призначений для розвідки, доставки боєкомплекту, вогневої підтримки або евакуації поранених. Своїм дизайном автомобіль трохи нагадує зменшений у розмірах Hummer.
Український позашляховик оснащений лебідкою та трапами для болота, а за бажанням можна встановити тент і відкидне лобове скло з балістичного пластику. Днище прикрите захистом.
У салоні встановлені пластикові сидіння. Передбачені кріплення для турелі з кулеметом і двох ПТРК Javelin. Також є невеликий багажник для боєкомплекту, а пізніше планують додати кріплення для перевезення нош із пораненими.
Об'єм паливного бака становить 45 л. У «Мамая» величезний кліренс 400 мм, а хід підвісок досягає 320 мм. На всіх колесах встановлені дискові гальма. Крім того, позашляховик отримав гідравлічний ручник, як на ралійних авто, — він дозволяє розгортатися буквально на місці.
Розробники готові випускати по 200 багі «Мамай» на місяць, але для цього потрібні кошти. Їх планують одержати, продавши на аукціоні раритетні автомобілі.
Рівненські волонтери Зорян Наумець та Андрій Друзенко створили повнопривідні баггі для української розвідки. Позашляховики створюють на базі старих рамних Mitsubishi Pajero та Hyundai Galloper. Вони розганяються до 100 км/год, мають відмінну прохідність і можуть витягнути лебідкою з бруду вантажівку. На відміну від інших таких проєктів, які використовують агрегати старих ВАЗ, тут техніка досконаліша та надійніша — японська. Автомобілі будують на базі рамних Mitsubishi Pajero та Hyundai Galloper (який є ліцензійною копією Pajero).
Чотиримісні багі повнопривідні та з високим кліренсом. Вони цілком здатні розвивати швидкість до 100 км/год. Потужна лебідка дозволяє витягти навіть вантажний ЗІЛ.
Позашляховики пройшли обкатку в найсуворіших умовах — вони навіть виїжджали на гору в Карпатах. Під час випробувань виявили слабкі місця конструкції та усунули недоліки.
Над автомобілями протягом місяця працюdfkf команда із чотирьох майстрів. Своїми проєктами вони готові поділитись із волонтерами з інших міст. Зараз розробляються нові моделі і серед них позашляховик підвищеної місткості на 8–10 осіб.
Підприємець із Чернівецької області Володимир Садик налагодив випуск баггі підвищеної прохідності. Позашляховики збирають для армії.
Перший баггі збудували ще до війни заради забави, але з’ясувалося, що подібна техніка необхідна для ЗСУ. Авто прості за конструкцією, щоб їх можна було відремонтувати в польових умовах. У їхній основі лежить металевий каркас, а салон дуже спартанський.
Такий позашляховик важить всього 600 кг і оснащений невибагливим чотирициліндровим двигуном ВАЗ, розташованим ззаду. Він демонструє відмінну прохідність.
Автомобілі можна використовувати для швидкого підвезення снайперів на позиції або транспортування боєприпасів, провізії або медикаментів. Конструкцію баггі мають намір удосконалити, щоб можна було встановити ноші для поранених.
«Якщо п’ять штук баггі зможуть хоча б підбити один БТР або вивезти когось, то це вже велика справа», — заявив Володимир Садик.
Вартість одного такого авто — $5000. Гроші на них збирають волонтери, причому кожен баггі називають ім’ям мецената або організації, який сплатив за його створення. Першу машину вже відправлено на фронт.
Компанія з Тернополя, стартап ELEEK, поставили партію байків моделей «Елік Атом», які виготовили спеціально для ЗСУ.
Нова модель байку дороблена з урахуванням побажань військових, після випробувань у бойових умовах. В першу чергу додали виход на 220 Вольт, який підходить до будь-якого штатного зарядного пристрою. Це дозволить бійцям не брати у рейди додаткові пауербанки.
Технічні характеристики електробайка «Елік Атом»:
Кожен електробайк коштує приблизно 127 000 грн. Донати на нову партію збирає Вадим Ігнатов, заступник голови правління з PR та комунікацій в Українській асоціації учасників ринку електромобілів.
Компанія у перші тижні війни передала свої електробайки на фронт. Вони оснащені контейнерами для перевезення NLAW.
За словами засновника і СЕО компанії, Delfast Bikes передали електробайки на передову у перші тижні війни. Але не публічно. Наразі компанія отримала дозвіл від командування та може публікувати фото.
«До байка прикріплений контейнер ракети NLAW — самі розумієте, де і для чого використовуються наші байки», — зазначив Деніел Тонкопій.
Він також опублікував кілька відгуків від наших захисників з передової.
«Було дуже гаряче там. Три автівки повернулися з дірками, добре, що хлопці усі цілі. Одного краєм зачепило руку. Загалом ваш байк хлопці високо оцінили».
Розробники з України створили унікальний підводний човен, озброєний торпедами та з функцією «безпілотника».
Заснована українцями та зареєстрована в Дубаї компанія Highland Systems створила новий електричний самозарядний підводний човен під назвою «Кронос».
Це гібридне судно, що має унікальну конструкцію корпусу з використанням технологій «стелс», яка дозволяє значно знизити витрати палива, збільшити максимальну швидкість човна та забезпечує відмінну стійкість.
Тактико-технічні характеристики такої субмарини наступні. Ширина — 7,4 м, довжина — 9 м, висота — 2,2 метра. Швидкість на воді — 80 км/год, під водою — 50 км/год. Робоча глибина — 150 метрів, критична глибина занурення — 250 метрів.
Час перебування під водою — 36 годин в режимі батареї, 18 годин — у режимі генератора, у гібридному режимі — 54 години.
На борту цієї субмарини можна розмістити одного капітана-оператора та 10 десантників, для яких передбачено комфортне розташування та можливість виходу з субмарини під водою.
Українці розробили найдешевший, найлегший та найменший у світі ударний дрон PUNISHER. Ця військова «пташка» важить з повним боєкомплектом 7,5 кг та має розмах «крил» 2,25 метра. PUNISHER має радіус бойового завдання близько 45 кілометрів в залежності від сили вітру, що дозволяє застосовувати його глибоко в тилу. Він містить контейнер, який несе в собі один уламково-фугасний заряд, що використовується точково після ретельної розвідки.
Безпілотний апарат має «тихий хід», який досягається за рахунок електродвигуна. В повітрі дрон може знаходитись до 3-х годин, на стільки вистачає заряду батареї, потім вона може бути замінена, а ця стає на зарядку.
Однією з ключових розробок та окремою інтелектуальною власністю компанії UA Dinamics, є балістичний калькулятор. Це спеціально розроблений софт, який на основі завантажених в нього даних про точку розміщення цілі, набір метеоданих та інших параметрів здійснює скидання боєзапасу, коригуючись штучним інтелектом. Крім цього, всю місію, крім старту та приземлення, літак виконує в режимі радіотиші, тобто керується автопілотом.
Маршрут польоту програмує фахівець компанії, який є досвідченим пілотом. Він також керує запуском та приземленням дрона. А вся місія записується відеокамерами, які також на ньому встановлені.
R18 — це октокоптер, розроблений «Аеророзвідкою» спеціально для потреб ЗСУ. БПЛА вітчизняного виробництва оснащений тепловізором для пошуку супротивників уночі, а також потужними двигунами для підйому гранат.
Його 8 двигунів здатні піднімати корисне навантаження до 5 кг, а це 2 гранати РКГ-3 або стільки ж бомб РКГ-1600, які дрон може скидати з висоти до 300 м. Дальність зв’язку становить близько 4 км, а час польоту — до 40 хв. На складання однієї одиниці йде близько $20 тис.
Раніше в «Аеророзвідці» назвали головні переваги ударного дрона R18, які сильно заважають ЗС рф. За словами представника організації, конструкція октокоптера дозволяє йому зависати в повітрі та влучно скидати гранати навіть на ворожу техніку, закопану в землю для маскування, поки самі росіяни почуваються в безпеці. Не менш важливим фактором успіху є високий професіоналізм операторів.
Відповідно до наказу Міноборони України від 11 травня 2021 року, на озброєння Збройних сил України прийнято безпілотний розвідувальний літальний апарат «Лелека-100». БпАК «Лелека-100» — український багатофункціональний безпілотний літальний апарат, що створений приватною компанією ТОВ «ВІК ДЕВІРО» (ТМ DeVIRo) для аеророзвідки та визначення точних географічних координат об’єктів у режимі реального часу.
Комплекс розроблявся для роботи в умовах складної радіоелектронної обстановки, у режимі навмисної постановки радіозавад або блокування систем супутникової навігації. БпАК стійкий до погодних умов та придатний до використання у будь-який час доби.
У 2016 році за результатами визначальних відомчих випробувань БпАК «Лелека-100» був допущений до експлуатації в ЗСУ на особливий період. У 2020 році комплекс пройшов державні випробування та був рекомендований для прийняття на озброєння. Наразі це наймасовіший та найуспішніший український проєкт родом з Дніпра.
Це агролітак, який нині допомагаї ЗСУ боротися з ворогом. SKIF — БПЛА з крилом типу «Промінь», працює від електричного двигуна та запускається за допомогою еластичної катапульти.
Це компактний дрон: вага 3,6 кг, розмах крил 1,5 м. Він може підніматись на висоту до 400 метрів і перебувати у небі до двох годин. SKIF здатен облетіти та відзняти на фото 1500 гектарів за виліт. SKIF має потужну камеру з матрицею 20 Мп. Камера дозволяє отримувати фотознімки роздільної здатності 3 см на піксель з висоти 120 метрів. Цього достатньо, щоб будувати високоточні ортофотоплани та проводити обмір полів із точністю в 5-10 см.
Камера знаходиться в захисному ковпаку, який захищає її від пошкоджень при посадці. Посадка SKIF здійснюється за допомогою парашутної системи. Модель обладнана GPS-маячком. Таким чином, місцезнаходження БПЛА можна побачити як на мобільному телефоні, так і в системі GPS моніторингу на комп’ютері. SKIF може розвивати швидкість до 70 км/год та працювати у радіусі 50 км, що є значним показником для агродронів
Налаштування перед польотом здійснюється за допомогою ноутбуку та спеціального ПО. Вагомим плюсом даної моделі є повна автономність роботи. Оператор налаштовує маршрут польоту, запускає дрон і далі лише здійснює контроль за польотом. Програмне забезпечення дозволяє дрону проводити обліт та фотозйомку самостійно, в автоматичному режимі. Таким чином мінімізується втручання оператора та підвищується точність робіт.
«Фурія» проводить ефективну повітряну розвідку та коригує вогонь артилерії. Безпілотник виробництва компанії НПП «Атлон Авіа» прийнято на озброєння ЗСУ у квітні минулого року після успішних державних випробувань. Він призначений для проведення якісної та ефективної тактичної повітряної розвідки й коригування вогню артилерії в будь-який час доби. Головний споживач розробки — це артилерійські підрозділи бригад.
Також варто додати, що БпАК А1-СМ «Фурія» є першим вітчизняним комплексом, розробленим приватною компанією, який був прийнятий на озброєння української армії.
До складу комплексу входять три безпілотних літальних апарати, денне та нічне корисне навантаження (денна камера, тепловізійна та фотокамери), наземна станція управління та обробки інформації, антени та додаткове обладнання.
БпАК А1-СМ «Фурія» має два режими зльоту та посадки — напівавтоматичний, автоматичний. Режим польоту — ручний, напівавтоматичний, автономний. Безпілотник має можливість повертатися у точку зльоту без застосування супутникових систем навігації.
БПЛА Sparrow — розробка одеської компанії Spaitech. Станом на початок жовтня 2016 року, комплекс пройшов відомчі випробування і мав надійти на дослідну експлуатацію у ЗСУ. Форма «літаюче крило» дозволяє реалізувати монолітну конструкцію і забезпечує максимальну міцність виробу.
Максимально ефективне використання внутрішнього простору літака для розташування необхідного обладнання. Оснащений гіростабілізованою камерою і тепловізором. За бажанням замовника оснащується спеціальними сенсорами: фотокамерами, дозиметрами та іншими датчиками. Габарити апарату та його малошумність роблять його практично невидимим на робочій висоті польоту.
Видатною якістю комплексу Sparrow є винятково короткий час, необхідний на його підготовку і розгортання, який становить 15 хв. Запуск відбувається з руки. Літальний апарат побудований за схемою «літаюче крило», і приводиться у рух безколекторним електродвигуном з електронним регулятором ходу, що забезпечують комплексу можливість підтримувати швидкість від мінімальної 50 км/год до максимальної 100 км/год, практичну стелю у 2000 м і тривалість баражування до години. Радіус польоту становить від 2 до 15 км — дистанція гарантованої передачі даних на пульт керування у режимі онлайн.
БПЛА, що добре себе показали у війні на Донбасі. Ці дрони наразі випускає UkrSpecSystems, а перші примірники збирали за гроші волонтерів та небайдужих.
PD-1 з розмахом крила 3 м може знаходитися у повітрі до 10 годин. Порожнім він важить 16 кг, максимальна злітна маса — 40 кг. Маса корисного навантаження: 10 кг
Макс. швидкість — 140 км/год. Діапазон телеметрії зв’язку — 95 км
Безпілотник PD-2 оснастили сучасною гіростабілізованою платформою українського виробництва. Фактично в UkrSpecSystems створили таку собі «лайт»-версію оптико-електронної системи, на кшталт тих, якими оснащується BayraktarTB2 або планують оснастити вітчизняний ударний дрон «Сокіл-300» (мова йде про гіростабілізовану оптичну станцію наведення від ДП «Ізюмський приладобудівний завод» — ОПСН-І).
Подібна сучасна система разом із можливістю PD-2 перебувати в повітрі до 10 годин та підійматися на висоту 3 км робить із розробки UkrSpecSystems чудову розвідувальну машину з великими можливостями.
Ще одним значним «плюсом» нового покоління People’s Drone (PD-2) як військового розвідника є можливість використання швидкозмінних модулів з додатковими електричними двигунами, що дозволяє БПЛА здійснювати вертикальний зліт та посадку.
PD-2 легко розбирається та збирається, що спрощує його перевезення, а система вертикального зльоту та посадки забезпечує скритність запуску та посадки з будь-якого місця. Оскільки апарату стають непотрібні злітно-посадкова смуга чи катапульта.
Окремо варто відзначити й опціональну можливість використання PD-2 баражуючих боєприпасів, що встановлюються у спеціальні підвісні контейнери. За словами розробників, вони можуть бути термобаричними осколково-фугасними або кумулятивними з бойовою частиною вагою до 3 кг. При використанні подібної мінібомби з висоти близько 1 км досягається точність попадання в радіусі 10 метрів.
АСУ-1 «Валькірія» — безпілотний авіаційний комплекс військового та цивільного призначення для забезпечення моніторингу, повітряної розвідки, відеоспостереження та корегування артилерійського вогню вдень та вночі. Створення БпАК «Валькірія» у ТОВ «Авіаційні системи України», в Києві починалося як волонтерський проєкт.
Мета проєкту, який починався як волонтерський, було створення простого та надійного розвідувального безпілотного апарату для Збройних сил України.
Змінні корисні навантаження включають в себе: 4k камеру, тепловізор і гіростабілізовані платформи. Двоосьовий підвіс може мати денну камеру із 10-ти кратним зумом і тепловізійну камеру для нічного спостереження. «Валькірія» має одноосьовий підвіс з двома камерами, що стабілізує рухи по крену або двоосьовий підвіс «pan-tilt». Для такого великого корисного навантаження БпЛА має спеціальну збільшену обтічну кришку.
«Валькірія» стартує з плеєра в автоматі, все що необхідно увімкнути режим «Авто» і відпустити літак. Автопілотна система основана на програмному забезпеченні з відкритим кодом і відкритій апаратній платформі: ArduPilot, Pixhawk і Mission Planner. «Валькірія» має шифрований цифровий телеметрійний зв’язок дальнього радіусу дії, а також аналогову онлайн-трансляцію відео для усіх типів корисного навантаження як додаткову опцію.
До речі, «Армія SOS» розробила програмне забезпечення, що допомагає ЗСУ нищити цілі ворога. Називається ПЗ «Кропива» — застосунок для артилеристів, що прискорив роботу «богів війни» — безпілотників «Валькірія».
Українські інженери та програмісти з Дніпра створили безпілотний літальний апарат. Команду зібрав співзасновник monobank Володимир Яценко. Нещодавно Яценко поділився деталями проєкту та розповів про конструкцію свого винаходу. А на днях розробники протестували сьому версію дрону, під час розробки якої враховувалися побажання військових.
Безпілотник називається Made in Ukraine, щоб зайвий раз не доводилося уточнювати, де він був розроблений. У рамках випробування фахівці перевіряли, з якою точністю дрон може скидати протитанкові гранати. Як з’ясувалося, відхилення становить 3 м. За словами творців БПЛА, цього достатньо для знищення танків, але вони однаково хочуть зменшити відхилення до 1 м.
Дрон може скидати на противника снаряди для РПГ і його боєзапас становлять шість гранат, кожна з яких може вбити окупанта. Під час випробувань з боєприпасами-муляжами БПЛА показав точність влучання до трьох метрів при скиданні з висоти 100 метрів — цього достатньо для знищення техніки, як танк, але команда планує збільшити її до одного метра, доопрацювавши конструкцію.
Made in Ukraine не має теплового сліду, що ускладнює завдання удару по ньому. Корпус не містить металу та інших матеріалів, які можуть бути розпізнані ворожими системами протиповітряної оборони та засобами радіоелектронної боротьби. У нього також немає паливного двигуна, який нагрівається і може стати мішенню для ракет, що самонаводяться.
Українські конструктори створили розвідувальний та ударний безпілотники, які вже використовують у ЗСУ. У них компактні розміри та невисока ціна.
В Україні розроблено нові моделі безпілотників для армії. Створили їх волонтери благодійного фонду «Територія життя».
Організаторами фонду є українські яхтсмени та шкіпери. Після широкомасштабного вторгнення рф 24 лютого їм довелося перекваліфікуватися та зайнятися недорогими безпілотниками для ЗСУ.
«Ми навчили майже 1000 шкіперів, мали власний флот на Дніпрі та тренувальну яхту в Туреччині. Збирали флотилії по 30 бортів… Цього року планували підготовку до навколосвітньої подорожі. Але нічого ще встигнемо. Те, що ми робимо зараз — це потрібно для перемоги», — заявив засновник фонду Павло Нешпа.
Зараз вже готові дві моделі та їх вже використовують у ЗСУ. Перша — ударний безпілотник, який творці називають мінібайрактаром. Він призначений для аеророзвідки та завдання ударів по противнику противника. Дрон може нести фугасні, уламкові або кумулятивні боєприпаси і здатний вражати як живу силу, так і бронетехніку.
Усі деталі безпілотника (і навіть хвостовик снаряда) виконані на 3D-принтері. Компактні розміри та тихохідність зробили його практично непомітним для супротивника. Друга модель — безпілотник-стелс. Його складно виявити не лише через компактні розміри, а й завдяки спеціальній технології обходу систем радіоелектронної боротьби. У дрона велика дальність польоту і його можна використовувати в умовах щільної міської забудови. Моделлю вже зацікавилися за кордоном.
Дрон-міношукач, винахід учня 11-го класу Політехнічного ліцею КПІ Ігоря Клименка, у березні отримав срібну медаль на 48-й Женевській міжнародній виставці винаходів (48th Geneva International Exhibition of Inventions) та золоту на 21-й виставці Malaysia Technology Expo (MTE).
Квадрокоптер-міношукач, який можна розмістити у звичайному наплічнику, дозволяє швидко знайти вибухонебезпечні об’єкти на поверхні та під землею та мінімізує участь людини в цих пошуках. Головними перевагами дрона є відносно невелика вартість та компактність.
Дрон буде перебувати на висоті від 10 до 50 сантиметрів, а огинати перешкоди буде за допомогою детекторів, розміщених на квадрокоптері. Таким же чином квадрокоптер буде триматися на статичній висоті — за допомогою інфрачервоного (або ультразвукового) датчика на його нижній частині. Задля повної безпеки саперів пристрій буде виявляти й інформувати про всі предмети заданого матеріалу детектором, що прикріплений до квадрокоптера. Отже ми зможемо попередити саперів не лише про міни, а й про інші вибухонебезпечні об’єкти, такі як нерозірвані снаряди. Дрон буде оснащений камерою з метою надання розширеної інформації щодо змін ландшафту внаслідок мінування місцевості.
Аналогічна розробка є в портфелі студентів науково-дослідного центру «ВНТУ-FRENDT» на базі вінницького політехнічного вишу. Їхні дрони виявляють міни на полях. Спочатку безпілотник складає мапу поля, потім оператор розробляє схему маршруту руху трактора із цими пристроями, якщо знаходять небезпечний предмет інформація передається на безпілотник і фіксується точка де він є, і далі люди його знешкоджують із мінімальним ризиком для життя. Вартість розробники оцінюють в середньому у $10 000.
Kvertus Technology — українська компанія, що виробляє рушниці, якими можна «збити» дрон. Це київська компанія, але зараз вона тимчасово знаходиться на заході країни. 10 людей, учасників команди, здатні збирати до 5 рушниць на день.
Нещодавно український підприємець, засновник групи проєктів Noosphere Макс Поляков замовив у цієї компанії 100 антидронових рушниць, щоб передати в ЗСУ.
По суті це девайс, який створює радіоперешкоди. В ньому є генератор перешкод зв’язку. Направлені антени направляють сигнал в потрібну сторону. Вони закривають частоти, на яких працює 99% комерційних та тактичних дронів.
Військові дрони, такі як «Орлан», рушницю «посадити» не здатні. Вони літають високо, 7–10 км. Працюють на інших частотах, які відрізняються від тих, на яких працюють комерційні та тактичні дрони.
Ціль — це дрони тактичного рівня. Це переважно коптери, які використовуються для коригування вогню та збору розвідданих. Наприклад, дрони DJI. А також це можуть бути дрони, які несуть на собі вибухівку.
Потрапляючи в зону дії рушниці, дрон втрачає зв’язок з супутником чи з пультом керування. В нього пропадає картинка — він не може знімати фото/відео.
Зараз гаджет важить 5 кг. Він став цілісним, в одному корпусі, без рюкзаків та підвісок. Його дальність дії — 3,5 км на відкритому просторі.
Кияни створили унікальний пауербанк, який заряджається за 15 хвилин від авто, може його навіть «прикурити», працює, як генератор, не боїться води та просто по-військовому стильний.
Повний комплект важить всього 8 кг. Строк роботи у цього пауербанка 8 років.
Scat може до 100 разів зарядити телефон, 20 раз ноутбук, лампочка може горіти до 100 годин. Його потужність складає 240 000 mAh, але може бути збільшена під замовлення.
І остання суперздібність цього пристрою — пауербанки можуть об’єднуватись між собою та збільшувати потужність.
Стартап створює потужні павербанки на 200 000 мАгод — тоді як звичайні павербанки мають приблизно 10 000 мАгод. Девайси мають до 12 USB-виходів, що робить їх зручними для підзарядки одразу кількох телефонів чи інших гаджетів.
Atmosphere виготовляють маленькі, середні та великі пауербанки для потреб ЗСУ. Команда шукає військові частини, яким потрібні такі зарядні пристрої.
За словами СЕО стартапу Віктора Долгопятова, на даний момент команда зупинилася на великих девайсах з потужністю 160 000-200 000 мА, а також середніх на LiFe на 25 000-50 000 мА.
Павербанк має алюмінієвий корпус, заряджається від 220В, а до повного заряду потрібно близько 6 годин.
Є виходи для зарядки ПК (Hytera, Motorola) та прикурювача 12В. Також команда працює над технологією швидкої зарядки type C.
«Промавтоматика Вінниця» — група компаній, яка працює у сфері енергетики вже 20 років. Вона має офіси по всій Україні, головний з них — у Вінниці.
Блок автономної підсвітки і багатоканальної зарядки нерозбірний і важить близько 20 кілограмів. Має в собі світлодіодний ліхтарик. Також є 9 USB під різний тип пристроїв — Micro USB, Type C, Lightning. Пристрій має індикатор заряду.
Собівартість розробки складає 6 700 гривень. Ним можна зарядити 60 телефонів, або 60 разів 1 телефон.
BP 2.0 виконаний в камуфляжі і має захист від дощу з непромокаючої тканини. Його корпус покритий порошковою фарбою. BP 2.0 можна носити як за ручку, так і одягати на плече. Вага пристрою значно менша — 6,5 кілограмів, але ємність та сама — 180 000 мАг.
Ціна пристрою — 23 180 гривень.
Тернопільский стартап ELEEK, який займається виготовленням електробайків, створив військовий пауербанк.
Замовлень зараз багато, і не тільки від військових чи волонтерів.
Хлопці за три дні виготовили Power Bank, повністю, від ідеї до реалізації.
П’ятеро друзів із Києва створюють пауербанки для потреб ЗСУ із використаних електронних цигарок. На передову потрапило вже близько 30 таких девайсів.
Для виготовлення одного гаджета порібно 20 використаних сигарет.
Собівартість готового пауербанку виходить в районі 200 грн. Це набагато дешевше, ніж більшість пауербанків. За брендовий китайський гаджет типу Xiaomi просять понад 1000 грн, а деякі продавці ставлять подвійну ціну.
До речі, фізик-ядерник Влад Гончарук також виготовляє портативні пауербанки для військових з електронних сигарет Elf Bar.
15-річний школяр зі Львова Захар Щурко створює потужні пауербанки для військових: один прилад може зарядити 15 телефонів.
Пристрій Захара має такі характеристики:
Повербанк може заряджатися від:
Має виходи:
Акумулятор — 12в, 0.5кв.
Вага — 10 кг.
Час повної зарядки пристрою ― від 5 до 10 годин, залежно від джерела.
За словами Захара, його пристрій має дві модифікації ― із сонячними панелями та без них. Перший варіант обійшовся хлопцеві у 20 500 грн, другий, без панелей, ― у 16 500 грн.
Lead Software Engineer GlobalLogic Віктор Победря створив додаток, що перетворює iPhone на аналог приладу нічного бачення.
«Поки волонтери купують тепловізори, в мене виникла ідея створити безкоштовний аналог. Звичайно можливості камери телефона не настільки потужні, але прямо зараз ви можете перетворити свій iPhone на базовий прилад нічного бачення», — пише розробник.
За його словами, вдень через додаток нічого не видно, окрім білого екрану, але вночі ця програма розкриває свої можливості, і чим краща оптика iPhone, тим більші можливості.
Віктор оприлюднив також кілька фото з використанням його застосунку на iPhone 13. Наразі розробник удосконалює застосунок.
Саморобний пристрій нічного бачення для військових створили столичні винахідники. Це не тепловізор, адже його майже нереально зробити в домашніх умовах, а саме пристрій для спостереження у темряві, який базується на інфрачервоному ліхтарі.
Розробники взяли непотрібну камеру на DVD-дисках та витягнули з цієї інфрачервоний фільтр. Потім в налаштуваннях задали підвищену чутливість і вбудували ліхтарик на базі інфрачервоних світлодіодів на 940 нанометрів. Вийшов девайс, що дозволяє доволі непогано бачити в темряві.
Вже два таких пристрої айтішники відправили на фронт.
Слюсар з Кременчука Денис Сілинник виготовляє перископи для ЗСУ. Для виготовлення одного перископу за допомогою 3D-принтера потрібно спочатку зробити дві заготовки, які кріпляться з двох сторін на трубу та тримають дзеркала. На заготівлі для одного перископу потрібно 100 гр пластику для 3D друку та 5,5 годин роботи одного принтера. Крім цього потрібна сантехнічна труба 50 мм або 32 мм в діаметрі, два дзеркала та чотири стяжки.
З початку виготовлення перископів майстер перемоделював інструкції, які він отримав від львівських майстрів, і таким чином зменшив витрати на пластик та час виготовлення. Спочатку комплект для одного перископу друкувався за 7 годин та витрати на нього були до 150 грн.
Наразі вже понад 1400 перископів були відправлені українським військовим. Чекають на опрацювання ще 94 замовлення.
Житель Закарпаття Максим Адаменко виготовляє та відправляє на фронт перископи.
«Купуємо готові вироби заводські, заводської якості. Це труби, кутники. Майстер мені їх обрізає, як потрібно. Інший майстер виробляє дзеркала, стяжки, утеплювач», — розповідаєвласник майстерні перископів.
Завдяки перископам хлопці можуть безпечно оглядати місцевість — виглядати з окопу або з-за паркана.
«Для зменшення помітності ми фарбуємо перископи в захисні кольори. Виріб не має оптики та не наближає картинку. Зручна відстань огляду — від 30 метрів і далі», — каже власник майстерні перископів Максим Адаменко.
Собівартість такого перископа — усього 100 грн.
Студент Чернівецького університету Павло Гараджій розробив технологію виготовлення димових шашок для ЗСУ. Тепер уЧернівцях волонтери виготовляють димові шашки для українських військових. Їх застосовують для створення завіси на полі бою — так військові можуть маскувати свої позиції.
Ідея робити шашки виникла у Павла після повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Він волонтерив з перших днів війни, а згодом змінив тему своєї дипломної роботи в університеті, щоб поєднати навчання з волонтерством. Студент працював над розробкою димової шашки.
«Потреба і доцільність зіграла важливу роль і я насправді дуже радий, що в університеті мені пішли назустріч і мені вдалось поєднати роботу над дипломною та волонтерство».
Спочатку волонтери експериментували над тим, якою має бути шашка — визначали пропорції суміші та дизайн.
Зараз їх виготовляють на замовлення знайомих військових. Над виробництвом працює команда з 4 хлопців, втім, кажуть, планують розширюватись.
«Ми розподіляємо роботу на всіх: хтось перетирає сухі інгредієнти, хтось топить парафін і таким чином робота іде набагато швидше», — розповідає волонтер Тарас Діяконюк.
