💳 Потрібна європейська картка з лімітом 50к євро? Встановлюй Trustee Plus 👉
Ігор Вишневський Гаряченьке
5 лютого 2025, 09:00
2025-02-05
«У нас — фактично вся таблиця Менделєєва. Але в добувній галузі Україна відстала на 20-30 років». Що в наших надрах може стати ласим шматком не тільки для вітчизняного техносектору, а й для Дональда Трампа?
Кілька останніх заяв топполітиків — українських і не тільки — змусили поглянути в самі надра української землі. Не те щоб ми мали аж настільки гострий зір, але у цьому нам допомогли експерти.
Нещодавно dev.ua поговорив з виконавчою директоркою Національної асоціації добувної промисловості України Ксенією Оринчак щодо теми видобування сировини для потенційного вітчизняного виробництва мікрочипів. І хоч у заявах урядовців про повний цикл виробництва мікрочипів запевнень не звучало, але за сировинними покладами, як каже експертка, ми маємо для цього все необхідне. Відповідно, додана вартість такої продукції для нашої держави буде значно більшою, не кажучи вже про супутній розвиток видобувної галузі та інших суміжних секторів економіки.
Кілька останніх заяв топполітиків — українських і не тільки — змусили поглянути в самі надра української землі. Не те щоб ми мали аж настільки гострий зір, але у цьому нам допомогли експерти.
Нещодавно dev.ua поговорив з виконавчою директоркою Національної асоціації добувної промисловості України Ксенією Оринчак щодо теми видобування сировини для потенційного вітчизняного виробництва мікрочипів. І хоч у заявах урядовців про повний цикл виробництва мікрочипів запевнень не звучало, але за сировинними покладами, як каже експертка, ми маємо для цього все необхідне. Відповідно, додана вартість такої продукції для нашої держави буде значно більшою, не кажучи вже про супутній розвиток видобувної галузі та інших суміжних секторів економіки.
«Фактично, в нас достатньо сировини для того, щоби в Україні був продукт з доданою вартістю у вигляді мікрочипа. Навіщо нам збирати мікрочипи з чужої сировини, як ми можемо робити повний цикл?», — ставить риторичне питання експертка, одначе підкреслюючи, що для цього треба пройти дуже значний шлях і швидке втілення цієї ідеї виглядало б радше як наукова фантастика.
«Зазвичай держави субсидують такі проєкти приблизно на 30%». dev.ua отримав більше інформації щодо вітчизняного виробництва чипів, а також дізнався думку технобізнесу про цю ініціативу
Але в нинішньому глобалізованому технологічному світі, який ще й до того добряче «хитає» в геополітичному вимірі, наївно було б думати, що видобуток українських ресурсів — це лише внутрішнє українське питання. На початку цього тижня президент США Дональд Трамп, який вже з перших днів правління шокував західний світ своїми недвозначними прагненнями влаштувати глобальний політичний і економічний перерозподіл, виявив зацікавленість в українських покладах рідкоземельних металів. Своєю чергою Президент Володимир Зеленський теж не випадково включив до свого Плану перемоги пункт про рідкоземельні ресурси, і висловив готовність до діалогу. Але наразі їх щонайменше потрібно захистити від посягань росії, в чому ж, звісно, може допомогти саме США — зброєю і фінансами.
Якщо хтось захоче вивчити географію планів Трампа — для цього підійде мапа dixigroup
Наразі ж ми спитали Ксенію Оринчак про те, поклади й родовища яких природних копалин в Україні могли б сприяти налагодженню вітчизняного виробництва напівпровідників, який нинішній стан галузі й скільки коштів потрібно, аби запустити повноцінний видобуток цих копалин для техносектору.
Чим багаті, тим і раді
Якщо говорити про сировину для напівпровідників, то перш за все має йтися про видобування кремнію, германію, галію. Також у виробництві може бути актуальним фосфід індію і домішки для легування — бор і фосфор (виробництво напівпровідників p-типу та n-типу вимагає додавання домішок до кристалу кремнію для зміни його електричних властивостей — процес, який називається легуванням).
Кремній: фундамент мікроелектроніки
Кремній, зі слів Ксенії Оринчак, є найпоширенішим сировинним матеріалом для комп’ютерних чипів. А введення контрольованих домішок у кремній, як каже експертка, може надавати йому нових електричних властивостей, що робить його ще більш корисним для виготовлення мікрочипів.
Товкачівський ГЗК — фото з офіційного сайту
«Основою мікрочипа є кремнієві пластини або платформи. Спочатку виробники очищають, плавлять або охолоджують кремній до стану злитка. Потім ці злитки розрізають на дуже тонкі пластини та очищають до надзвичайної гладкості. Далі пластини проходять процес фотолітографії для нанесення структур. Іонна імплантація змінює електричні характеристики кремнію, а травлення видаляє надлишковий матеріал. Наступним кроком є приєднання металевих схем — зазвичай виготовлених з алюмінію та міді — до кремнієвої пластини», — пояснює деталі процесу виконавча директорка Національної асоціації добувної промисловості України.
За її даними, в Україні сумарні запаси основної сировини для виробництва кремнію — кварцитів — перевищують 180 млн тонн. Їхні родовища є в Дніпропетровській, Житомирській, Кіровоградській областях (Овруцьке, Товкачівське, Білокоровицьке, Васильківське й Іванівське). Водночас Овруцьке родовище кварцитів за якістю кристалічних кварцитів й запасами не має аналогів у Європі. Вміст SiO2 становить 98,8%, а розвідані запаси — понад 150 млн тонн, прогнозні — 500 млн тонн.
За радянських часів, як зазначає експертка, Україна була потужним виробником кремнію, забезпечуючи 21% видобутку кварцової сировини СРСР та 85% виробництва полікремнію. Два ключові підприємства — Запорізький титаномагнієвий комбінат та Донецький хіміко-металургійний завод — забезпечували 4-5% світового виробництва полікремнію. Після розпаду СРСР галузь занепала. Запорізький алюмінієвий комбінат зупинив виробництво технічного кремнію у 2008 році, хоча планує відновити роботу з потужністю 8000 тонн на рік. Виробництво чистого кремнію припинилося ще наприкінці 1990-х. Законсервовані потужності залишилися на Маріупольському меткомбінаті ім. Ілліча, який перебуває в окупації, а Запорізький завод напівпровідників після модернізації потенційно може виробляти до 1000 тонн полікремнію щорічно.
Так чи інакше, попри значний сировинний потенціал, кремній наразі залишається дефіцитним матеріалом в Україні.
Германій: рідкісний, але незамінний
Ще одним елементом, який широко застосовується в комп’ютерних чипах, є германій. Він критично важливий для виготовлення сонячних елементів, оптоволоконних кабелів, датчиків супутникових зображень та військових застосувань, таких як прилади нічного бачення.
Фото GMK Center
Руди германію рідкісні — більшість германію отримують із золи вугілля або як побічний продукт переробки цинку. За даними Critical Raw Materials Alliance (CRMA), Китай виробляє приблизно 60% світового германію, експортувавши 43,7 метричних тонн матеріалу у 2022 році.
За прогнозами, до 2030 року попит на германій становитиме 320–400 тонн на рік, а його виробництво збільшиться майже в 1,5 раза. Найбільше зростання очікується в інфрачервоній та волоконній оптиці (5,6% на рік). У 2017 році германій з’явився у списку критично важливих для Європи матеріалів, а у 2018 році увійшов у перелік критичних для США матеріалів.
В Україні є вугільні родовища з промисловими концентраціями германію та промислові потужності для отримання германію високої чистоти. Водночас, на жаль, зараз виробництво германію в Україні призупинено, а переробка металоносного вугілля здійснюється без отримання відповідного германієвого концентрату. В останні роки було не тільки втрачено місце серед основних світових експортерів германієвої продукції, але й гірше — вітчизняні промисловці перейшли на закупівлю германію та його сполук за кордоном.
На Державному балансі корисних копалин України станом на 2024 рік перебували запаси кам’яного вугілля категорій А + В + С1 у кількості 358 085 тис. тонн, в яких числяться 3265,72 тонни германію категорії С1. Крім цього, в запасах кам’яного вугілля категорії С2 в кількості 3620 тис. тонн знаходяться 36,6 тонни германію категорії С2.
Германій в Україні пов’язаний переважно з кам’яновугільними відкладами Донецького та Львівсько-Волинського вугільних басейнів, де трапляється як супутній компонент.
Галій: високотехнологічний компонент
Цей сировинний матеріал використовується виробниками для створення арсеніду галію, який застосовується в електронних чипах. Він також корисний у барометрах, ядерних медичних тестах, термометрах та деяких фармацевтичних препаратах.
Переробка бокситів для виробництва алюмінію може давати металевий галій. Лише одна компанія в Європі виробляє арсенід галію необхідної чистоти, тоді як Китай та Японія виробляють решту. Японія, росія та Південна Корея виробляють невеликі кількості первинного галію.
Напівпровідникові пластини, що містять арсенід галію, більш термостійкі та можуть працювати на вищих частотах, ніж кремнієві. Вони також тихіші за кремнієві напівпровідникові чипи — особливо при високих робочих частотах — що робить їх корисними для супутників, світлодіодів, радарів та пристроїв радіозв’язку.
За даними на 2021 рік, Україна займала третє місце у світі з видобутку галію. У 2024 році повідомлялося, що Україна посідає друге місце у світі з видобутку галію після Китаю. Варто зазначити, що частина українських родовищ корисних копалин, включаючи ті, що містять галій, перебуває під тимчасовою окупацією, що може впливати на обсяги видобутку та доступність ресурсів. Загалом, Україна має значний потенціал у видобутку галію, що робить її важливим гравцем на світовому ринку цього металу.
Фосфід індію: передова технологія
Зі слів Ксенії Оринчак, цей елемент використовується в електроніці на кшталт лазерних діодів та фотонних інтегральних схем в галузі оптичних телекомунікацій.
Його кристалічна структура подібна до арсеніду галію, утворюючи відмінну підкладку для оптоелектронних пристроїв, і є поширеним компонентом напівпровідників III–V групи. Він не містить металу, що незвично для напівпровідників III–V групи.
Недоліком фосфіду індію є його висока вартість та відсутність масштабованості для масового виробництва, тому знайти постачальника може бути складно. Виробники можуть створювати матеріал через реакцію йодиду індію та білого фосфору при високих температурах або іншими методами.
На жаль, конкретні дані щодо запасів та обсягів видобутку індію в Україні є обмеженими. Відомо, що світові розвідані запаси індію при нинішніх темпах видобутку можуть бути вичерпані приблизно за 18 років.
Україна має потенціал для видобутку індію, враховуючи наявність родовищ цинкових і свинцевих руд. Однак, через відсутність детальних публічних даних, важко оцінити точні обсяги запасів та рівень виробництва цього металу в країні.
Що стосується домішок для легування, то в Україні ідентифіковано близько 60 родовищ і рудопроявів бору, з яких розвідано лише два — Булганацьке і Тарханкутське. Запаси В2О Булганацького родовища оцінені за категоріями В+С1 і складають 53700 тонн, Тарханкутського — за категорією В і складають 8700 тонн. «Через складність технологічного перероблення сировини запаси класифіковано як позабалансові й не затверджено», — констатує експертка.
Розвідані сумарні запаси фосфатної сировини в Україні станом на 2020 рік становлять 475,028 млн тонн, Р2О5–15,138 млн тонн. Державним балансом враховуються 9 родовищ.
«За понад 30 років Незалежності жоден президент про це не потурбувався»
Виконавча директорка Національної асоціації добувної промисловості України констатує, що багато мінералів, які використовуються у виробництві мікроелектроніки, є або побічними продуктами інших циклів, або їх видобуток економічно недоцільний через наявність більш вигідних та доступних родовищ. Тому з економічної точки зору — це непроста історія.
«Є ще третій варіант, коли країна концентрує більше 90% сировини для виробництва та таким чином закріплює свій стратегічний статус в світовій економіці — КНР», — каже вона, окреслюючи ситуацію в світі.
Ксенія Оринчак — фото з Facebook
Водночас, якщо говорити про Україну, то вона, зі слів Ксенії Оринчак, відстала в технологічному плані на 20-30 років від країн-лідерів по видобувній галузі в світі.
Цьому не сприяє і дуже повільна трансформація вітчизняного законодавства в галузі. Лише 18 грудня минулого року Верховна Рада прийняла закон щодо оновлення Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року та регулювання деяких питань стосовно корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення. Проте, внесено відповідний законопроєкт у парламент було ще 2021 року.
«Торік ми нарешті пролобіювали це питання, дякуючи народним депутатам, які до нас дослухались. Ми майже п’ять років билися за те, щоб затвердити списки корисних копалин стратегічного значення — що у нас є, чого немає, що розвідано, а що не розвідано. Відповідно, якраз ця сировина для виготовлення мікрочипів та інших подібних речей дуже важлива», — коментує dev.ua Ксенія Оринчак.
Що стосується приблизних оцінок вартості розробки родовища корисних копалин, які можуть бути використані у техносекторі, то це, звичайно, залежить від низки факторів, але Ксенія Оринчак взяла за приклад літієве родовище.
«Якщо будувати переробні потужності для літієвої сировини, то все залежить, яку технологію ми обираємо. Бо технології є різні, але, зважаючи на так званий „зелений перехід“, всі вони дуже-дуже дороговартісні. Старт розробки такого родовища разом з побудовою переробних потужностей може обійтися від $200 до $500 млн. Окупність цього процесу може стартувати через 10-15 років. А розробка родовища може тривати від 7 до 20 років», — зазначила виконавча директорка профільної асоціації.
Окрім того, зі слів Ксенії Оринчак, бажаючим вкласти інвестиції у цю справу доведеться пройти також кілька кіл бюрократичного пекла.
«Якщо ми навіть запускаємо сюди інвестиції і даємо ліцензії, то все одно буде довготривалий період підтвердження запасів, підтвердження їх кількості і якості. В Україні тільки в цьому році буде створена лабораторія визначення критичної сировини, бо раніше ми всю сировину по критичному напрямку направляли в Польщу або в Німеччину. Але, маючи таку сировину, на жаль, в Україні не вміли правильно це менеджерити, й за більш ніж 30 років Незалежності жоден наш президент про це не потурбувався. На відміну, до речі, від Дональда Трампа, який чи не перше, що заявив, — це своє Drill, Baby, Drill! У нього ця історія була в кожному штаті, де він йшов і агітував людей», — розповіла виконавча директорка Національної асоціації добувної промисловості України.
Ксенія Оринчак констатує, що «упор» на видобувну галузь не зробив жоден з керівників держави, хоча в українських надрах присутня «фактично вся таблиця Менделєєва, крім одного елементу». На її думку, розвиток галузі міг би суттєво змінити не лише економічну, а й політичну та безпекову ситуацію для нашої країни на багато років вперед.
«Якби ми це зробили, повірте, росія б до нас не прийшла. Але поки в нас нема промислової політики», — резюмує Оринчак.
Чи зможе Україна самостійно чи в співпраці з її політичними та економічними партнерами конвертувати багатство своїх надр у додану вартість для технологічного сектору — питання залишається відкритим. Але стає очевидно, що унікальні українські поклади наразі є об'єктом комплексної світової гри. Головне, щоб Україна лишалася основним стейкхолдером у цьому процесі, і, даючи заробляти іншим, заробляла на цьому і сама.
Ох знайшли ви з ким розмовляти, це продажна шкура. Зараз на підсосі у турків.
Не очікував такого від дева.
Ось прочитайте повністю https://shepetivka.com.ua/novyny/biznes/16318-zavtra-vidbudutsia-hromadski-slukhannia-shchodo-skandalnoi-rozrobky-rodovyshcha-hrafitu.html