Дуже цікаво читати амбасадорів гемблінгу, які намагаються впарити свою безпринципність за добробут для людства і оподаткування.
Гемблінг — це заповнення кишень засновників та відсутність мультиплікації для економіки. Пиво, вино, коньяк, навіть водка потребують хмілю, винограду, добрив, праці трактористів, посівної, технологів на заводі, тих, хто створює найновіше обладнання, тих, хто виготовляє бочки, доставляє все це до кінцевого споживача тощо. Те саме вино можна колекціонувати, і тим, хто розуміє у ньому, можна інвестувати і заробляти гроші. На гемблінгу максимум один раз зароблять будівельники та виробники фішок.
Всі розповідають, як вони там дотримуються законів, але реклама прямо заборонена у законі, і щось завжди забувають про це сказати й нічого не роблять, щоб дотримуватись цього правила, і нічого не бояться. Тоді чому ж ви всі тут кажете, що, звісно, ми так не зробимо, бо боїмося за ліцензію?
Усі ці амбасадори кажуть, що це, як із тютюном чи алкоголем, проте вони існують у дійсно правовому полі наскільки це можливо в Україні, і на кожному вебсайті і з утюга не з’являється надокучлива реклама. Та як врятуватися залежній людині? Не використовувати інтернет? У них просто немає можливості не бачити їх