Юристка millerlawfirm.ua Юлія Рябець втекла від війни до Іспанії. Вона кілька разів переїжджала, щоб знайти зручне місце перебування. Юля розповіла dev.ua про свій досвід приїзду та перебування в Іспанії, а також про те, з якими складнощами стикаються українці в цій країні, бажаючи залишитись на досить тривалий термін.
Юристка millerlawfirm.ua Юлія Рябець втекла від війни до Іспанії. Вона кілька разів переїжджала, щоб знайти зручне місце перебування. Юля розповіла dev.ua про свій досвід приїзду та перебування в Іспанії, а також про те, з якими складнощами стикаються українці в цій країні, бажаючи залишитись на досить тривалий термін.
Зараз Юлія живе у місті Бенікарло, яке входить до провінції Кастельон у складі автономної спільноти Валенсія. Це маленьке містечко біля моря, де поки що тихо, адже сезон ще не почався.
«Наша „подорож“ (читати як „нікому не потрібна подорож“) розпочалася з Румунії вночі 26 лютого. Нам пощастило, і стояли ми на кордоні лише півдня. У нас у всіх були закордонні паспорти. Румунія без нього чи з простроченим на той момент не пускала. З нами був також маленький песик, у нього були частково документи/вакцини, але ніхто їх навіть не дивився», — каже дівчина.
Це були перші дні війни, й тоді найпросунутішим кордоном була Польща. Тому, розповідає Юлія, на кордоні Румунії все було скромно у контексті волонтерів/допомоги, але це не завадило прикордонникам довести дівчину до сліз.
«Після кордону були намети із волонтерами. Люди стояли з плакатами, памперсами, водою… такі звичайні речі, але дехто, тікаючи, не взяли й того. Я не маю сумніву, що ці люди хотіли щиро допомогти. Але це все було якось так дико, якийь сюр, не моє життя. Хотілося швидше виїхати з болю», — каже вона.
Юлія розповідає, що спочатку вона із сестрою та племінницею планували, що фінальною точкою буде Словаччина — там були знайомі. «Після Румунії була Угорщина відразу ж, тому що ми були жіночим складом із двома дітьми, а в Румунії не було відчуття безпеки зовсім. Зупинилися ми вже у Словаччині під ранок 27 лютого. Я навіть не пам’ятаю, що це за місто було, але було дуже приємно заснути в чистому ліжку та взагалі в ліжку», — згадує дівчина.
Лише наступного дня українці доїхали до Братислави (Словаччина), де приходили до тями п’ять днів. «Ми дуже довго думали, що робити далі. Повторюся — це були перші дні війни, і нічого не було зрозуміло ні з легалізації, ні з виплат. Ми просто чекали, що ось-ось зможемо повернутись в Україну», — розповідає Юлія.
Але коли зрозуміли, що війна — це надовго, українці почали планувати подальший маршрут. «Ми проїхали Словенію, Австрію, Францію, Італію і, нарешті, доїхали 11 березня до Іспанії, Барсу», — говорить Рябець.
В Іспанії, як і в будь-якій іншій країні, багато специфічних моментів. «Я виділила б особливо їх менталітет і звичку постійно все затягувати, нікуди не поспішати, ох вже ця сієста. Працьовитому українському народу цього не зрозуміти», — нарікає юристка millerlawfirm .
Зараз в Іспанії, за словами Юлії, зростає безробіття, підвищуються податки, змінюються ціни.
«Якщо кілька тижнів тому авокадо на ринку коштував 80 євроцентів, зараз — 1,50 євро. Всі дивуються, навіщо ми тоді поїхали сюди», — каже дівчина.
Але загалом ціни на продукти практично такі ж, як у столиці України, запевняє українка.
Зараз, каже дівчина, і в неї, і в сестри є дистанційна робота, тому працевлаштування в Іспанії їм поки що нецікаве. Однак, при отриманні статусу тимчасового захисту іноземці отримують право на роботу, право на навчання дітей у місцевих навчальних закладах, медицину (державне страхування), а також багато «держадміністрацій» надають можливість безкоштовно вивчати мову.
Українці можуть зареєструватися та отримати тут тимчасовий захист. Щоправда, така опція стала доступною в Іспанії лише у середині березня. «Іспанці дуже довго розгойдуються», — говорить Юлія.
У маленьких містах легалізуватися і зареєструватися можна у відділенні поліції, там вам скажуть куди ви зможете надіслати потрібні для цього документи. «Ми це зробили, але відповіді ніякої не було, і скільки чекати — було незрозуміло», — каже Юлія.
У Барселоні ж, на площі Іспанії, відкрито павільйон № 7, де зараз вирішують усі питання щодо України. Якщо немає житла, там приймає червоний хрест і надає тимчасове житло. Дуже різне — від хостелів до готелів.
Щоб подати документи в цьому координаційному центрі, потрібно обов’язково телефоном записатися на попередній прийом та подання документів для отримання статусу тимчасового захисту. Статус біженця в країні отримувати сенсу немає — занадто багато обмежень.
У призначений час українцям треба прийти із закордонним паспортом.
Почекавши близько години (на місці перебувають волонтери, перекладачі, поліція, «Червоний хрест»), буде готовий документ із податковим номером іноземця, фото, відбитками.
Через місяць-три (так, тут всі терміни є дуже відносними) його повинні змінити на пластиковий документ.
Важливо: з цим документом перетинати кордон не можна, він дає право проживання та переміщення на території Іспанії.
Щодо виїзду на територію ЄС — спірний момент, представники поліції нам відповіли «це на свій страх та ризик за своїм біометричним паспортом».
Цікаві моменти: за словами Юлії, що прожили в Іспанії три роки нелегально, іноземцям можна подаватися на посвідку на проживання.
Також в Іспанії всі рекомендують оформити 2 страховки — приватну та державну.
«Державна покриває екстрені випадки і дозволяє купувати ліки зі знижками, приватні — для чекапу організму, неургентна консультація приватних фахівців. Але держстраховка діє лише у певному регіоні, де її видали», — розповідає дівчина.
Є ще один нюанс — приватна страховка за вартістю близько 50 євро на місяць починає діяти у повному обсязі лише після пів року страхових внесків, розповідає Юлія.
Медичну систему влаштовано так само, як і українську — за пацієнтом закріплюється терапевт (а-ля сімейний лікар), який уже видає напрямки до вузьких спеціалістів. «В Іспанії дуже погано з англійською. Чим менше місто, тим менше шансів, що тебе хоч якось намагатимуться зрозуміти. До речі, сьогодні був уже мій другий досвід відвідування державної лікарні. Можу сказати точно, що в них приємніше, чистіше і цивілізованіше, ніж у наших державних, на жаль. Також, наприклад, зі страховкою цією аналізи здаються також безкоштовно, а ще на препарати вона дає знижку», — каже Юлія. Найчастіше з комунікацією допомагають місцеві українці, які просто за власним бажанням волонтерять.
Оренда житла в ЄС скрізь дорога. Але навіть у порівнянні з європейськими цінами запити орендодавців на заході України наразі теж не відстають. Але з орендою житла в Іспанії є свої нюанси.
Винаймати житло важко.
«Починаючи зі Словаччини, ми шукали житло, але ситуації були різні. Виявилося, що у росіян багато тут нерухомості. Хтось почав її різко продавати, а хтось взагалі сказав, що ми їм спалимо квартиру», — розповідає Юлія.
Тоді було ухвалено рішення їхати з великого міста.
«Пошук житла тут — це якесь пекло, все зайнято, а це ще не травень місяць навіть. За підсумками ми знайшли житло лише через знайомих та з нюансами. Після 25 червня нам потрібно знову переїжджати, оскільки у всього світу життя йде, і вони планують свій відпочинок, відпустки та бронювали завчасно. Усі охають, ахають від нашої ситуації в країні, але жодним чином нам це не допомогло навіть просто з пошуком житла, за яке ми готові платити, на жаль», — каже Юлія.
Є ще один нюанс: в Іспанії та багатьох країнах ЄС закон захищає орендаря, а не власника. Тому іспанці дуже бояться брати людей без підтвердження постійних прибутків в Іспанії.
Щоб винайняти житло, іноземцям потрібно:
Ось перелік корисних сайтів для біженців з України (такі стікери роздають волонтери).
А ось канал у Telegram для українців в Іспанії.
І де б ви не були, куди б ви не планували виїхати — я дуже вірю і сподіваюся, що ми всі повернемося додому. На рідну землю. В рідну країну.
