22-річний американець Ішрак Хан не шкодує, що не вступив до коледжу, адже він вже як шість років керує власним ШІ-стартапом, де працює понад 35 співробітників. Він розповів, як будував компанію, яка вже залучила $2,8 млн інвестицій, причому перші гроші отримав ще у школі, і також поділився стратегією досягнення мети.
22-річний американець Ішрак Хан не шкодує, що не вступив до коледжу, адже він вже як шість років керує власним ШІ-стартапом, де працює понад 35 співробітників. Він розповів, як будував компанію, яка вже залучила $2,8 млн інвестицій, причому перші гроші отримав ще у школі, і також поділився стратегією досягнення мети.
У 2011 році Ішрак Хан із батьками переїхав до США з Бангладеш. Тоді йому купили його перший ноутбук, на якому він почав вчитися програмувати з YouTube-відео.
Ідея для стартапу з’явилися у старшій школі, коли хлопець помітив, як його однокласники постійно виправляють код на уроках інформатики. Тоді він задумався, чому б не створити Grammarly для програмістів, який би автоматично виправляв помилки кодування.
«Я витратив багато часу, намагаючись розібратися в машинному навчанні: як змусити код виправляти самого себе та як автоматизувати весь процес. Мені знадобився майже рік, але я зміг змусити це працювати в прототипі. Це стало початком моєї компанії, якою я зараз керую на повну ставку у свої 22 роки», — розповів Хан в інтерв’ю Business Insider.
В останньому класі проєкт школяра приверну увагу першого інвестора. Хоча Хан не отримав фінансування, це дало поштовх трансформувати сиру ідею в серйозний бізнес. Так з’явилася ШІ-компанія Kodezi.
Наступним кроком став пошук інвестицій. 17-річний засновник почав розсилати електронні листи генеральним директорам, засновникам стартапів, дослідникам штучного інтелекту та венчурним капіталістам. З часом ці листи переросли в розмови про те, що я створюю, з деякими справді відомими іменами.
«Я знайшов івент під назвою Orlando Synapse і написав їм: „Я випускник школи, у мене немає 500 доларів на стенд. Чи можу я якось потрапити до вас безплатно? Ось що я створюю“. Хтось відповів уже за кілька годин: „Звісно, ось твій безплатний стенд“. Я виклав пост у LinkedIn про те, що відвідав цей захід, і так знайшов одного зі своїх перших ангел-інвесторів. Я отримав інвестицію у $20 000 ще до того, як мені виповнилося 18».
Найбільшим викликом було отримати «так» від інвесторів, адже тоді ще не існувало ChatGPT, а сфери застосування ШІ все ще вважалися експериментальними.
Було важко переконати інвесторів підтримати платформу для програмування на базі ШІ, створену підлітком. Скепсис стосувався не лише технології, а й того, чи зможе хлопець реалізувати проєкт на такому високому рівні. Щойно генеративний ШІ став масовим, суть того, що ми створювали, стала набагато зрозумілішою.
Ще до 19 років Хан залучив $800 000, потім $2 млн ще до 22 років.
Однією з його стратегій для досягнення цього було навчитися відповідати на три запитання інвесторів:
«Я подолав відмови інвесторів, змінивши формат розмов: тепер не мене інтерв’ювали, а я — їх. Я почав намагатися зрозуміти, хто вони такі, чому інвестують у подібні компанії та яка їхня мета. Це допомогло мені визначити, чи підходять вони мені як партнери».
Ще одним викликом було рішення: йти до коледжу чи у 17 років присвятити весь робочий час своїй компанії.
Хан подав документи у 60 коледжів, вступив до понад десяти з них, включаючи університети Ліги Плюща, але зрештою вирішив повністю відмовитися від навчання.
«Я зрозумів, що, ймовірно, зненавидів би себе, якби пішов до коледжу. Я б втратив ті можливості, які мав тоді, а повернутися до навчання можна було б будь-коли пізніше. Якби я захотів створити ШІ-компанію вже після випуску, тисячі інших людей уже зробили б те саме. Поки багато моїх друзів лише готувалися до закінчення навчання, щоб потім шукати роботу, я знайшов свою роботу вже зараз».
Хан планує й надалі масштабувати та розвивати свою компанію.
Коли мені виповниться 30, я бачу, що продовжуватиму будувати свою компанію.
«Я хочу, щоб Kodezi стала системою за замовчуванням, на яку компанії покладаються, щоб підтримувати свої кодові бази в робочому стані з часом. Якщо написання коду схоже на складання автомобіля, то для його обслуговування потрібен механік. Наша місія — стати автоматизованим механіком для програмного забезпечення».
