Прюм — невеличке містечко у Західній Німеччині, зовсім недалеко від кордону з Бельгією. У Прюмі мешкає біля 5 000 людей. Місцеві розповідають, що тут багато біженців з України — приблизно 300 переселенців. На самому початку війни вони прибували сюди декількома автобусами. І тепер намагаються асимілювати.
Прюм — невеличке містечко у Західній Німеччині, зовсім недалеко від кордону з Бельгією. У Прюмі мешкає біля 5 000 людей. Місцеві розповідають, що тут багато біженців з України — приблизно 300 переселенців. На самому початку війни вони прибували сюди декількома автобусами. І тепер намагаються асимілювати.
«Ми з Донеччини. Наших домів там, напевно, не залишилося. Я вивезла сюди доньку на початку війни. Вона була поранена. Ходили до місцевого шпиталю на перев’язки», — розповідає нам українка, яку журналіст випадково зустрів на вулиці. Вона почула українську мову і зупинилася, щоб поспілкуватися.
У Прюмі донька цієї жінки знайшла своє кохання. Тепер молода пара (українка+німець) матимуть житло і побудують нову родину. Жінка каже, що молодь місцеві приймають охоче. Бо значна частина населення міста — літні люди. Тому омолодження зовсім не завадить.
Затишно, чисто, зелено. В центрі містечка, на головній площі — величезний костел, де регулярно відбуваються служби. Поряд — маленькі кафе та магазинчики, місцевий бар, де збираються цінувачі локального розливного пива, гри в дартс та настільного футболу.
І головне: є де працювати. Поряд з містечком розташований величезний завод Tesla.
Здавалося б, у цій місцевості повинно бути супер-беспечно. Поблизу готелю, де жила група українських журналістів, яка приїхала сюди на ретрит від Deutsche Welle, — відділення Bundespolizei: кілька запаркованих спецавтівок і завжди порожній двір. Працівників поліції не видно. Тиша.
Це було перше враження про місто Прюм. Однак воно сильно і раптово змінилися після того, як одна з українських журналісток випадково не відкрила Telegram і не натиснула кнопку: «Хто є поряд у радіусі 500 метрів».
Так, у месенджері Павла Дурова є спеціальна функція, яка дозволяє людині або, наприклад, крамниці відкрити свою геолокацію. Тоді вона буде потрапляти в перелік найближчих користувачів Telegram, який кожен охочий може побачити.
Ось як виглядає цей список у Прюмі:
Продаж наркотиків, ескорт, проституція. Все це — у пішій досяжності. Нібито.
Намагаємося встановити зв’язок з акаунтом, який декларує сервіс 24/7.
— Привіт! А що є?
— Що ти хочеш. Є майже все.
І дійсно: в оголошеннях цього акаунту є реклама наркотиків, підробних карток, водійських посвідчень і навіть зброя.
— Як це можна отримати в Прюмі? Пошта?
— Я можу тобі це доставити особисто.
На цьому місці ми припинили переписку. Треба було дізнатися, що про це знають місцеві журналісти та поліція. Бо навіть в Україні злочинці не займаються прямою доставкою на замовлення в соцмережі, а використовують більш завуальовані знеособлені методи: наприклад, «закладки».
Перше місце для визиту — редакція газети Eifel Journal.
В офісі щотижневика українського журналіста привітно зустрічають. Редакторка розповідає про життя у містечку, негативний вплив ковіду на робочі місця, показує газету: місцеві виставки, подорожі, події, реклама.
— Чи пишете про кримінал?
— Ні.
Журналіст запитав, яка взагалі у місті ситуація з криміналом. Дізнався історію, про банди, які наїздами приїжджають чи то з території Бельгії, чи то з Люксембургу (не встановлено) і підривають будинки, де знаходяться банкомати, щоб дістатися до готівки.
Про Telegram і про те, які в Telegram є пропозиції для мешканців Прюму, інформації у редакторки немає. Вона погоджується, що це соціальна важлива тема та радить завітати до місцевого відділення Bundespolizei.
Журналіст дзвонить у двері. «Добрий день! Це репортер з України. Є до вас декілька запитань».
Двері автоматично відчиняються. І він прямує на другий поверх.
На вході до другого поверха зустрічає людина в цивільному. Про документи не запитує (це відбувається тільки наприкінці зустрічі).
Журналіст розповідає всю історію про Telegram знов і питає, чи знали в поліції, що в місті таким чином можна замовляти наркотики і навіть зброю.
Чоловік не дає жодної відповіді. Проте з кабінету виходить його колежанка. Одягнута у поліцейську форму. Вона також дає зрозуміти, що про торгівлю в Telegram їй нічого не відомо.
— Чи ви знали щось про таку торгівлю в Telegram?
— Розумієте, ми займаємося вулицею. А інтернетом — наші колеги, які сидять в іншому місті — у Трірі (населення — 110 000, від Прюму — 63 км — Ред.).
Поліціянтка дає лист паперу, на якому від руки написана електронна адреса і телефон, а також контакта особа у відділенні поліції Тріру, яке займається інтернет-злочинністю.
Ми пишемо запит від редакції dev.ua. Ставимо дедлайн — дві доби. Відповіді поки не було (сподіваємося отримати її після публікації).
Німці, з якими нам вдалося поспілкуватися, кажуть, що Telegram вони не використовують. За цим месенджером в країні закрипилася дурна слава. Telegram — це для криміналу. Якщо ти використовуєш Telegram, то це підозріло.
Як вдалося дізнатися, такий імідж за месенджером закріпився в Німеччині не просто так. На це є певна причина.
«Ми просто не можемо отримати доступ до Telegram», – розповідав у цьому році виданню Tagesschau Крістоф Геббекер. Він працює в Центральному контактному центрі з кіберзлочинності (ZAC) прокуратури Кельна і відповідає за боротьбу зі злочинами на ґрунті ненависті в інтернеті.
Відповідно до закону Німеччини про захист прав у мережах (NetzDG), оператори соціальних мереж зобов’язані повідомляти та видаляти злочинний вміст, а також співпрацювати з поліцією та судовими органами. Наприклад, слідчі можуть отримати дані, щоб мати можливість ідентифікувати підозрілого користувача, наприклад, адресу електронної пошти або номер телефону, за допомогою якого особа зареєструвалася.
Співпраця досить добре працює на деяких платформах, таких як Facebook, Instagram або TikTok. Однак Telegram все ще вважається серйозною проблемою, оскільки месенджер майже не надає даних користувачів німецькій владі.
Федеральний міністр внутрішніх справ Ненсі Фейзер у 2022 році навіть погрожувала закрити Telegram, а міністр юстиції Марко Бушман лякав мільйонним штрафом. Потім відбулися прямі розмови між представниками уряду Німеччини із засновником і керівником Telegram Павлом Дуровим.
Дуров нібито заявив німецькій стороні, що вважає ринок Німеччини важливим і сприймає вимоги німецької влади серйозно.
Згодом Telegram і влада Німеччини створили прямий закритий канал взаємодії, через який месенджер і надає необхідні дані німецьким правоохоронцям.
Але вочевидь, це не мало достатнього ефекту. Telegram дійсно почав видаляти зловмисний контент за зверненням влади у більшості випадків. Однак месенджер все ще майже не надає даних для ідентифікації підозрюваних користувачів.
Станом на початок 2023 року Федеративна кримінальна служба Німеччини 230 разів запитувала такі дані, як електронна пошта або IP-адреси. Лише трохи більше ніж у 60 випадках була відповідь взагалі, і лише у 25 випадках дані були фактично передані. Тобто лише кожен 10 раз.
Таким чином, сьогодні існує доволі невелика вірогідність, що Telegram видасть приватні дані того ж самого володаря акаунту з міста Прюм, з яким ми переписувалися. Можна пожартувати, що ступень його ризику, якщо ним зацікавляться інтернет-поліціянти Тріру, — 1 з 10.
З іншого боку — чому локальна поліція не намагається проводити власні розслідування, що називається, на місці подій? Напевно, журналіст dev.ua надав достатьно даних місцевим правоохоронним органам, щоб їх хоча б зафіксувати. Але цього не було зроблено з якихось незрозумілих причин.
Стаття продовжуватиметься, якщо ми отримаємо нові коментарі та факти.
"Шановний" автор, дуже цікава тема про можливості влаштування кримінального бізнесу за допомогою Telegram та про бездіяльність (?) місцевої влади, але до чого Ви тут приплели українських біженців?
Це все нагадує технологію гнилого оселедця: оселедця немає, а сморід є.
Українці тут взагалі ні до чого, але в одній статті згадуються українці+кримінал+наркотики+проституція!
Це просто хайлевел маніпуляції в масмедія!! Я обурена.
Прошу редакцію видання @dev.ua критично підійти до публікації подібних дописів.