Що не так з медіа в Україні і чи треба заборонити Телеграм

Вона мене коробить.

Це моє звернення до людей, до органів, які так чи інакше займаються регулюванням інтернету і регулюванням інтернет медіа (як його частини).

Шановні діячі, так далі жити не можна.

Не може бути медіа-ринку, медіа-середовища, де офіційні інтернет медіа несуть відповідальність за кожен пук, а величезні ТГ-імперії не несуть взагалі ніякої відповідальності.

Не може бути такого, щоб за одні і ті ж самі рекламні контакти конкурували на рівних: 

• медіа, які сплачують податки, які тримають в штаті журналістів, котрі ходять на події, спілкуються зі спікерами, перевіряють інформацію і несуть за неї повну юридичну (і взалагі моральну); 
• і типа медіа, які живуть за рахунок копіпасту (тирять контент з медіа), не є зареєстрованими, не мають офіційної юрособи, не сплачують податки, не тримають людей в штаті і, саме головне, просто руйнують український інформпростір вкидами і брудними зливами, налаштовують людей на паніку.

Це не медіа-ринок. Че чортзна-що, вибачте. 

«Цитрус» і «Ябко» відмовляються від реклами у «Трусі» слідом за АТБ після того, як дізналися, що «Труха» стала фігачити екс-міністра оборони Михайла Федорова. І це добре. Хоч щось. Але це крапля в море. Є ще великий перелік офіційних компаній, яким зручно рекламуватися на цій мережі ТГ каналів. І скоріш за все, вони продовжують це робити. Не вони, так інші.

Коли тільки обговорювали новий закон про медіа, я був суворо проти регулювання інтернет медіа на умовах подвійних стандартів. Ось цих ми бачимо і регулюємо, а ось цих — не знаємо, що і робити. А може і не хочемо знати. 

Зрештою так воно і сталося. Закон ще більше розширив прирву між чорними та білими медіа.

Ми (dev.ua) — трохи більше року офіційно зареєстроване онлайн-видання. Але чесно кажучи, ми б краще жили без такого статусу. За цей час ми вже отримали від Нацради два приписи за дрібні порушення. Перше — не вчасно повідомили Нацраду про зміну директора (повідомили самі без нагадувань, але трохи пізніше), другий припис — за те що у нас не висів на сайті реєстраційний номер. Звісно, незнання закону не звільняє від відповідальності. Але як медіа, в якому працює трохи більше 10 людей і юрист, який живе під Сумами, ми не завжди відслідковуємо всі нюанси цієї нової для нас регуляції. І звісно ми це робимо ненавмисно і швидко все виправляємо. 

Але щось я думаю, що одного дня замість припису нам прийде і штраф. За подібне дрібне порушення. 

Мене обурюють ці подвійні стандарти — ще раз повторюю. ТГ канали забирають велику частину доходу офіційних медіа від реклами, але вони не живуть по цим правилам, що і ми. 

Вони не читають цих приписів, не сплачують цих штрафів. ТГ канали в Україні — в повному шоколаді. 

Минулого року наше медіа оштрафувала Плейсіті на майже 5 млн грн за анонс бою з Усиком і за згадку бренду GGbet (просто згадку, що став офіційним партнером події, без посилань, закликів до гри, тощо). Ми були перше медіа, які отримали такий великий штраф. 

Ми були в повному шоці і розпачі. 

При нашому обороті в 1 млн грн на місяць така сума штрафу — неминуче банкрутство. 

Але владі було пофіг. От відверто пофіг. 

Перед нами на ці ж самі 4,8 млн грн штрафанули ТГ канал Труха. За реальні пости про казино, за реальну мільйонну аудиторію, яка цю рекламу дивилася.

Нас, бляха, ніби поставили в один ряд!  Але і тут не зовсім. 

Ми ніколи в житті на у своєму медіа не писали про ставки, не закликали грати. Максумум, що ми робили до повної заборони реклами — допомагали шукати айтішників в штат розробників гемблинговых онлайн-ігор.  

До чого я веду. Все це — про ставлення до медіа в Україні. Воно стає відверто хреновим.

Чи сплатила Труха цей штраф? Де суди? Не чули? Звісно. І не почуєте.

Я вам трохи розкажу нашу історію, так, щоб сильно не вантажити. І так важко всім.

Так от, ми пішли минулої осені в суд. Подали позов, зробили в державній установі експертизу нашого анонсу з GGbet. Підтвердили незалежно: немає закликів до гри, немає ставок.

І що ви думаєте? Відкрили нам провадження вчасно? За 5 днів? Фіг там. Я місяць ходив в суд і просто благав відкрити провадження — помічників, секретарів… Всі мені обіцяли і нічого не робили. А коли Playcity пішла до Виконавчої і заблокувала наші рахунки в грудні — це сталося майже миттєво.

Чому? Тому що повторюю — діють подвійні стандарти. І це прям сильно задовбало. 

Я просто не вірив в це. Ми тоді звернулися до знайомих журналістських профспілок у Європі і вони допомогли нам достукатися до Ради Європи. Там є спеціальна платформа, яка захищає права журналістів. І вона зробила тоді по dev.ua припис на своєму сайті. Заключався він в тому, що від держави йде загроза існування і безперебійної роботи нашого незалежного медіа. 

Я відправив цей алерт в Мінцифри. Прийшла відписка. Я потефонував в Playcity — сказали, що «це взагалі ні про що».

Мінкульт офіційно відреагував тоді на алерт. Його відповідь висить за посиланням. Але знаєте що ключове в цій відповіді: Мінкульт написав, що ми не були медіа! Це писав той самий Мінкульт, який два роки тому відпускав мене, представника медіа, за кордон на конференцію.

І це знов про ставлення влади до медіа. Ще раз: об нас просто витірають ноги. Це таке у нас ставлення до українських медіа під час війни. Які не падають духом! Які формують українську повістку. Які підтримують бізнеси, і взагалі настрій людей. Які залишають в Україні цілі команди журналістів. Медіа, які працюють це не за гроші олігархів, а за свої, по копійці зібраної з реклами! 

Наш мінімальний тариф за рекламу — 5500 грн. Звісно бувають і більші контракти. Але от спробуй, піди і кожен місяць набери цей мільйон! Який йде на зарплати, податки і коворкінг.

Це суперважко!

Влада, може є сенс робити гранти для невеликих медіа? Щоб вони трималися?

Чи вам і так норм?  І і з ТГ помійками ми офігенна держава?

Днями ми, до речі, програли першу інстанцію по Playcity. Як кажуть мені адвокати, судя нічого не питала на дебатах. Не цікавилася. А потім пішла радитися з собою. На тиждень! І потім — відмова.

Так, а навіщо щось робити? Чомусь мені здається, що глобальне рішення вже було прийнято владою давно. І рішення, щось мені знов підказує, було просто ось таке — вбити. Не дати нам вижити.

Я чесно до минулого року думав, що не все втрачено. Писав в тому числі тоді Михайлу Федорову, який на той момент очолював Мінцифри (якому підпорядковувалася Playcity). Намагався достукатися до логики. Навіщо вбивати медіа, яке пише про цифровізацію країни? Яке пише про штучний інтелект і допомагає впроваджувати його в бізнесі? 

На мій погляд (звісно заангажований), це рішення було проти інтересів українців. Воно було в інтересах системи, тупої машини, яка все перемолює на своєму шляху.

Від Михайла я тоді почув, що закон єдиний, так буде з усіма. Ок, почув. Обурився, але погодився десь всередині.

Але цього не сталося. Закон таки не для всіх.

Ми і досі не рекламуємо гембли. Але я бачу купу реклами гембли навколо: статті спецпроєкти, відео, партнерські тексти. Думаю, ви також це бачите.

Чи штрафують когось крім нас — ні. Не сталося того, що сказав Михайло. Плейсіті показово пройшлася по інстаблогерах і оштрафувало спортивний майданчик Трибуни. А багато інших медіа живуть собі і спокійно заробляють на гемблі. Не кажучи вже про ТГ канали, яким взагалі закон не писаний.

Влавлюєте ситуацію? Якщо ви працюєте офіційно і не маєте впливиого дядю, то вас завалють: маленькі та ще і комусь рамтом дорогу перейшли. Якщо працюєте неофіційно — всі шляхи відкриті.

Що це? Такий дивний різновид свободи слова, мутант? 

Повинна бути свобода, але й повинна бути відповідальність за цю свободу. У всіх сторін суспільства. Не вибірково. 

Я не виступаю за заборону ТГ. Я виступаю за рівні правила поширення інформації в Україні. З цим давно пора почати працювати. Не треба закривати на це очі! Я виступаю за рівне і мудре регулювання всіх медіа. Але не вибіркове.

Зараз воно вибіркове! Я наголошую на цьому. 

І так, я за Михайла. Як людина, я його підтримую. І вважаю, що такі люди дійсно здатні принести нам зміни, рано чи пізно.

Але я і не створюю собі ідола. Всі ми люди, всі — не ідеальні, і всі пливемо в одному човні. Разом пливемо. Почнемо один  одного топити — потонемо всі.