В п’ятницю, 30 липня команда IT-підприємця Владислава Савченка (про його суперпроект ми писали тут) провела івент під назвою «FuckUp Nights». На ньому 3 топи — з компаній MEGOGO, Multiplex і Atlas Weekend розповіли про помилки, які допускали в кар'єрах. Журналісти dev.ua побували на заході і вибрали головне з виступів спікерів.
В п’ятницю, 30 липня команда IT-підприємця Владислава Савченка (про його суперпроект ми писали тут) провела івент під назвою «FuckUp Nights». На ньому 3 топи — з компаній MEGOGO, Multiplex і Atlas Weekend розповіли про помилки, які допускали в кар'єрах. Журналісти dev.ua побували на заході і вибрали головне з виступів спікерів.
Вся історія нашої компанії складається з факапів. ми думали, що сам факт існування MEGOGO — це один великий факап. І те, чим ми стали — це далеко не те, що ми спочатку планували.
Почнемо з назви. Спочатку ми хотіли придумати якусь легенду. Але насправді наша назва нічого не означає. Просто сиділи за столом, перебирали доменні імена і обрали ось цю дивну назву.
Колись ми були виключно про IT. Але зрозуміли, що ринок змінюється, і нам теж потрібно змінюватися. Спочатку ми вирішили, що просто розмістимо фільми як інші піратські ресурси. І люди будуть їх дивитися. А ми будемо показувати рекламу і перераховувати гроші правовласникам. І весь бізнес вийде.
Далі намагалися продавати контент, але на ринку зі 100% піратством це неможливо зробити. Потім ми не придумали нічого кращого, ніж мімікрувати під банальних піратів. Врешті-решт, через багато часу у нас все вийшло.
Але на це пішло цілих 5 років, щоб перші люди в Україні почали хоча б за щось платити в інтернеті.
Далі ми зрозуміли, що потрібно міняти стратегію, і робили це раз на рік. Тому що бачили статистику і розуміли: десь росте, а десь взагалі не виходить. Запустилися на телику і на мобільних пристроях, але там, як і раніше, ніхто і нічого не платив.
Ми зрозуміли, що нерозумно вірити в революцію. Революція — це не те, що заробляє гроші.
Потрібно просто бути трохи краще за ті продукти, які є на ринку. В компанії вважали, що телебачення помре, і ось ми — нове покоління. Поки ми так думали, у нас нічого не виходило.
В один момент ми зрозуміли, що телебачення — це те, за що користувач звик платити. Тепер ми працюємо саме за таким принципом: беремо те, за що платить юзер, і робимо це трішки краще, ніж конкуренти.
Окрема група факапів — це комунікація всередині команди. Дистанційна робота — культиватор факапів. Найілюстративніша подія — коли бізнес і розробка сідають і намагаються щось зробити разом. І виходить щось абсолютно не те. Потім ми разом півроку це переробляємо.
Кожна помилка важлива, але в емоційному плані потрібно бути рибкою Дорі з мультика «Немо» і забувати емоції через 3 секунди. Потім переставати переживати і робити висновки.
Коли я був CEO компанії, то сприймав будь-який чужий факап на свій рахунок: або я поставив не ту людину на посаду, або я не вибудував захисні системи.
Одного разу ми самі стали піратами. Маркетологи хотіли зробити краще для нашого бренду. Вони зняли шматочок фільму, який повинен був вийти через півроку.
Співробітниця зробила сторіс в наш офіційний акаунт. Так ми спровокували цілий міжнародний скандал. Але те, що було добре — ми відразу визнали свою помилку.
Багато помилок виникає від того, як хтось хоче зробити не погано, а навпаки — добре. Але ця енергія йде не в те русло.
Інша історія — факап з програмою лояльності в 2016 році. Ми тоді перезапускали сайт і весь діджитал. Але не зрозуміли, що цьому проекту не час і не місце.
Один з факапів відбувся тоді, коли ми стали більш успішною компанією і у нас з’явилися гроші.
До цього ми все прораховували. Коли ти стаєш більш успішним — ти можеш собі дозволити розслабитися.
Ми подивилися на іспанські крісла в кінотеатрах і подумали: якщо у нас будуть такі ж, то ми станемо сервісом світового рівня. І купили в один кінтеатр такі крісла. Одне з них вартує утричі дорожче за наші. Як виявилося, вони менш зручні у використанні. І людям на них взагалі пофіг.
Робити помилки — це нормально. Але один раз і одного типу.
Кожен твій факап — це твій досвід, який дозволить у майбутньому заощадити в рази більше грошей, ніж зараз. Якщо сьогодні ти втратив $10 000, то через пару років це міг бути мільйон, а ти його вже заощадив.
Перший фестиваль Atlas Weekend ми зробили в 2015 році за місяць. Але не розрахували, що може бути погана погода і холодно. Тому у нас було мало чаю та кави, за ними були черги. Ще було мало туалетів і до них також були черги.
В 2016 році ми це врахували, і чаю було так багато, що він навіть був зайвим.
Через масштабування була повна жесть. У нас полетів таймінг, також ми шуміли до 03:00–04: 00 ночі, і мені за це соромно до сих пір.
В 2017 році ми поставили артистів зі схожою аудиторією на один час. І відвідувачі почали нам писати: «як ми розірвемося між виступами?». З західними артистами дуже складно щось змінити, але ми це виправили. Надалі нам вдалося це мінімізувати.
В 2018 році у нас з’явився конкурент-фестиваль в Україні. Його організатори почали писати всім нашим артистам і перекуповувати їх. Я кільком нашим спонсорам, які, як виявилося, спілкувалися з цим фетстивалем, розповів, з якими виконавцями веду переговори.
В результаті одна з груп мені коштувала плюс 200 000 євро, ніж мала коштувати. Не потрібно розповідати про свої плани, не підписавши контракт.
У 2019 році мав виступати репер ASAP Rocky, але він побився в Швеції з фанатом і його закрили в тюрмі. Ми почали шукати йому заміну. За день–два знайшовся ASAP Ferg. Ми вмовили його прилетіти з Нью-Йорка, але він запізнився на рейс зі Стамбула в Україну. І ми за пару годин знайшли йому чартер, тому ASAP Ferg запізнився усього на 40 хвилин.
В 2020 році ми робили онлайн-події і лояльна аудиторія не пішла від нас, а навпаки, підтримала.
Цього року нам довелося знаходити нове поле, тому що на ВДНГ почали будувати новий об'єкт. Ми перенесли сцену, але не розрахували потоки звукових хвиль. Через це East Stage і Main Stage трохи глушили одна одну.
Тому ми зібралися після Atlas 2021 за два тижні і склали список з 200 пунктів, що нам ще потрібно поліпшити.
