17 лютого відбулася вечірка «FuckUp Nights». На ній топи українських компаній Portmone.com, UKLON та ЛУН відкрито розповіли про невдачі, які з ними траплялися в кар'єрі. Журналіст dev.ua відвідав захід і згадує найгарячіше.
17 лютого відбулася вечірка «FuckUp Nights». На ній топи українських компаній Portmone.com, UKLON та ЛУН відкрито розповіли про невдачі, які з ними траплялися в кар'єрі. Журналіст dev.ua відвідав захід і згадує найгарячіше.
Ви нічого не почуєте про Portmone. Моя історія про період, коли я в 2012 — 2017 роках працював генеральним директором компанії MOYO. В 2012 році магазини були просто наборами з цегли, всередині яких був товар. Їхня IT–структура була рівна приблизно нулю. Поруч розвиваються інтернет–магазини, які ніяк не перетинаються з фізичними. Ціни скрізь різні і покупці різні.
В 2013–2014 роках почало приходити розуміння, що без інтернет–торгівлі ми просто не виживемо. Люди почали переходити в мережу і порівнювати ціни. На той час наш інтернет–магазин складався з 2 людей: один відповідав на телефонні дзвінки і возив замовлення, другий — його підміняв і так вони чергувалися.
Ми почали розвивати інтернет–напрямок. Великі ритейлери не помічали звички споживачів з мережі. Вони просто казали: у мене більше товару, у мене найкращий товар і т. д. А в інтернеті, навпаки, не помічали цю «величину». Покупці хотіли максимально швидко отримати те, що вибрали на сайті.
Ми з товаришем подумали, що було б класно відкрити офлайн–точку в промзоні. Люди обиратимуть товар на сайті, будуть їхати до нас і забирати свій товар. Факап № 1. Щось ця ідея не спрацювала. А чому? Тому що у нас були написано «Купити» і на сайтах інших інтернет–магазинів було написано «Купити». Але у них не було відразу товару, а у нас був. Люди цього не розуміли і їм було важко це показати.
Тоді ми вирішили працювати цілодобово. В промзоні, де не працюють ліхтарі. Ми зробимо рекламу: якщо не винисемо вам товар за 20 хвилин, то заплатимо 100 грн. Ми реально змушували продавців видавати по 100 грн, якщо вони запізнювалися на 21 хвилину. Склад — 60 000 квадратних метрів. Ми навіть взяли велосипед з тачкою, що працівники встигали доставити замовлення.
Це спрацювало. Магазин був 35 кв. м. Через 2 місяці він «порвав» ТЦ Dream Town, Караван та інших. Людина хотіла товар — і отримувала. Ми захотіли відкривати офлайн–точки, щоб людина забирала товар по дорозі на роботу. Відкрили перший магазин на Дарниці в Києві, потім в Білій Церкві, Миколаєві та Кропивницькому.
Стався «епікфейл»: люди відкривали двері, вибачалися і йшли. Я запитував у них що сталося. Вони казали, що ми ще не відкрилися. Кажу їм: ми вже працюємо. А вони мені — так у вас вітрин немає. Щоб працювати далі, нам довелося налаштувати склад і всі параметри в мережі.
Сьогодні TECH UKLON — це більше, ніж 500 співробітників, 200 айтішників, 27 міст України і 1 зарубіжна країна — Молдова. Ми буквально сіли на потяг, подивилися що там в Кишиневі і запустилися. Хочемо «їхати» і далі по всьому світу.
У нас з партнерами є рубрика «факапи року». Ми можемо видавати журнал де ми «налажали» і це буде нормально. Якщо дивитися позитивно, то це, в першу чергу, досвід. Дорогий і неприємний, але досвід. Ми робимо висновки з того, що у нас відбувалося.
Був 2016 рік, ми себе комфортно відчували, робили додаток. Тут в Україну прийшли Яндекс, Uber, Bolt та інші. Почалася активна конкуренція і це нас драйвило. З’явилася ідея запустити промокоди і за 2 тижні дали рішення. Але слабке пропрацювання ідеї швидко дає про себе знати.
Приходить якось ввечері дружина і каже: мені тут говорять, що в UKLON можна безкоштовно їздити. Я був в шоці. Фічу ми запустили, але що з нею відбувається? Ніби і замовлення є, і на графіках все відображається. Сиджу до ранку і розсилаю запити що не так і тут бачу. Виявилося, що львівський третьокурсник організував схему з перепродажем промокодів.
Я так прикинув, що він нас в день на 10 000 грн «взував». Він як диспетчерська служба працював. Ми за кілька днів придумали як усунути цей баг, але мене довго «не відпускало». Я телефонував йому і казав повернути гроші. Це мало допомогло, але дало повчальний урок.
Інша історія. У вас буває, що швидко запускаєш якийсь проєкт, а потім вже його «допилюєш»? У нас такі процес називаються «автовіталізація», бо їх робить Віталій. Багато з вас бачили наші брендовані авто. Щоб його власники погодилися, ми їм за це немало платимо. Це як зарплата, яка приходить водію.
П’ятниця. Я пройшовся по системі — все класно. У мене з дружиною літак до Іспанії, летимо на вікенд. Ноутбук не вміщається, лише найважливіше. Прилітаємо, а у мене в месенджері стільки повідомлень, що вже число не поміщається. Виявилося, що автовіталізація дала збій. Дехто з водіїв Києва отримав по 2–3 оплати. І всі пішли масово знімати гроші.
Я віддаленно підключився до свого ноутбука і почав блокувати картки та повертати гроші. Сума велика, в мільйонах. Дехто повернув гроші, а хтось забрав і звільнився. Я повернувся в понеділок, дещо посивів, але ми прибрали автовіталізацію і додали кнопки, які не дозволяються дублювати транзакції.
Команії ЛУН вже 13 років, ми починали ще студентами. 9 років нам щастило. Були якісь труднощі, але великих факапів не було. Був 2017 рік: ми входили в топ–5 найкращих компаній Києва на DOU. Це ще до того, як на DOU почали накручувати рейтинги. Ми займалися інноваціями на ринку нерухомості.
В 2017 році нас було 60 людей в компанії, проєкти запущені в Україні і Східній Європі. Була фаза розвитку, яку я називаю «бабки не проблема». У нас все виходить, все чудово. Потрібно якось масштабуватися. Тоді ми казали, що у нас немає менеджерів в компанії. Кожний мав вміти робити щось своїми руками.
Люди, які тоді приєдналися до компанії казали: «Я не знаю як у вас все відбувається, але так весело, такий хаос і є результат». Але все хорошо коли–небудь закінчується. В 2017–2018 році ми найняли 40 людей, нас стало близько 90 спеціалістів.
Була ще така історія. Кур'єр щось приніс, а його схватили і повели на співбесіду. Ти починаєш звикати, що не всіх знаєш і це була нормальна практика. Пам’ятаю свої думки в той момент. Я — CEO компанії і всі думають, що я знаю що робити, але я не знаю що робити. Гроші є, але потрібний результат якось не йде. Це був перший факап.
Як взагалі делегувати обов’язки? Це непросто. Мало лише прочитати книжку і зробити так, як в ній написано. Ти пробуєш різні варіанти. Одна з наших ключових цінностей — це свобода. Ми делегували кусок роботи, а ви займайтеся. Зустрінемося через півроку, щоб дізнатися як справи. Приходиш через цей час — а результату немає. Кажуть, що не вистачає людей.
І тут «бабки вже проблема», тому що грошей не вистачає на всі команди. Немає гарного результату — немає грошей. Я починав буквально бігати між командами розробників, а вони у нас на кожну країну були різні. Але як тільки відходив від однієї, там відразу починалися проблеми. Ми почали об'єднувати команди.
Як згодом виявилося: рішення можна приймати довго, а впроваджувати потрібно швидко. Об'єднання платформ зайняло 2 роки, тоді ми втратили кілька ключевих гравців в компанії. Тоді все було повільно. Це зараз вже зрозуміло, що потрібно було швидко зробити все і кожний би зрозумів що відбувається.
