«Мені пощастило, що мене затримали». Сповідь утікача, який вирішив виїхати з України через перевізника з Telegram
Як українець знайшов у TikTok спосіб виїхати за кордон і чому ділки з Telegram — надійний спосіб втрапити в халепу.
Як українець знайшов у TikTok спосіб виїхати за кордон і чому ділки з Telegram — надійний спосіб втрапити в халепу.
Як українець знайшов у TikTok спосіб виїхати за кордон і чому ділки з Telegram — надійний спосіб втрапити в халепу.
До редакції dev.ua звернувся чоловік, який спробував виїхати за кордон через посередників. Він інкогніто поділився своєю історією. Тож, не афішуючи його рід діяльності та персональні дані, переповідаємо кейс про те, як відео в TikTok оголошення в Telegram стають пасткою для тих, хто хоче втекти від війни та мобілізації.
Далі ― пряма мова втікача, який, тікаючи від війни з Харкова, оселився в одному з більш безпечних регіонів України.
Мені 38 років. І моя мотивація втекти з України в тому, щоби бути поряд із родиною. Дружина й дитина з початку повномасштабного вторгнення за кордоном, тут роботи нормальної в мене нема. Так у мене з’явилась ідея виїхати з України по суті нелегальним шляхом, тому що легально це майже неможливо, попри на всі мої болячки.
Я випадково натрапив на відео в TikTok, де розповідалось про виїзд. За посиланням під відео я перейшов на Telegram-канал і зв’язався з тим, хто рекламував можливість виїзду для чоловіків.
В особистій переписці ми домовилися про вартість, умови оплати, маршрут. Вони обіцяли, що я у певний день маю прибути в Одесу, потім ― в Одеську область на електричці на одну із прикордонних станцій, а там мене провезуть на таксі до кордону та переведуть до Молдови по їхній точні ― скинуть геолокацію. Тобто я мав просто перейти кордон там, де мені скажуть, що можна переходити. Виїжджати з України я мав через Придністров’я.
Узагалі я переїхав із Харкова до Кам’янця-Подільського як ВПО. А з Кам’янця вже їхав на Одесу. Я приїхав до Одеси, з Одеси написав цим ділкам, вони сказали сідати на електричку, їхати до однієї з прикордонних станцій. А там мене мала забрати машина.
Моєю гарантією на виїзд було те, що оплата буде після переходу. Вартість послуги обумовили на рівні $1200. Усю дорогу мені надзвонювали, намагалися змінити умови розрахунку. Хотіли, щоб я одразу заплатив таксисту $200. Я категорично відмовлявся, постійно зв’язок пропадав ― із покриттям в Одеській області не дуже, а їхав я близько години. Урешті зійшлися на післяплаті, як і було домовлено спочатку.
Я приїхав на станцію, вийшов з електрички, якраз зв’язок з’явився. Телефон у руки беру, і тут до мене підходять четверо чоловіків у цивільному. Питають, хто такий, просять показати документи, показують корочки свої ― прикордонники. Ну і починається розмова.
Я одразу заблокував телефон. Сказав, що приїхав до друга. Я вигадав там собі друга. Розмова така продовжується десь 40 хвилин. Спочатку на вулиці, потім мене завели в приміщення, якесь окреме приміщення на цій станції з відкритими дверима.
[Я телефон одразу в рюкзак кинув, аби не знайшли переписки. Дзвонити мені нікому не дозволяли, нічого не дозволяли. Не били, просто вели бесіду.
Поки ми говорили, на станцію, а це 13 км від кордону, заскочив якийсь чорнявий хлопчик, подивився на нас і побіг далі. Ну й один із прикордонників каже: «Це, мабуть, водій, давай за ним». Вони ― за ним, і виявилось, що це дійсно водій за мною приїхав.
Вони завели водіїв, водії одразу показали Telegram-канали свої, телефон розблокували. А я тримався, не розблоковував. Зі мною переписки у водіїв не було, тільки з якимось замовником, який написав «поїдь забери за 900 грн хлопця, обвести за коло».
Організатори ніяк не могли здогадатися, в чому справа, чому я не на зв’язку. Постійно надзвонювали й мені, і водіям. І в один прекрасний момент, прикордонник попросив водія написати дані його потенційного клієнта. Тобто мої.
Замовники скинули мою фотку, мої контакти, мені не було вже сенсу відпиратись, я відкрив телефон, показав, що переписувався щодо виїзду.
Наш співрозмовник повідомив, що спілкувався щодо виїзду в Telegram-чаті «Путевки за границу».
Тут у закріплених повідомленнях відкритим текстом пропонують допомогу у виїзді за кордон. І ціна кілька разів знижувалась ― стартували ділки з $3500, нині ж пропонують за $1000.
Це, виявляється, уже не перший чат, створений ділками. І вони самі це визнають.
Спочатку пропонували виїзд за системою «Шлях».
Згодом додали ще кілька опцій — на авто й пішки.
Правоохоронні органи це все знають, бо коли вставляли протокол, я свій телефон надав, вони зняли всі телеграм-канали, всіх людей, із якими я переписувався, усі ці переписки, усі назви занесені у протокол.
Далі мене повезли у Великомихайлівку, там у них прикордонна служба, якесь приміщення. Завели, склали протокол, десь о 17:00–18:00 вечора ми закінчили. І прикордонник каже: «Ми за протоколом маємо тебе відразу відправити у військкомат. ТЦК по-новому». За ручку привезли в військкомат, там був черговий майор якийсь, йому мене здають туди, а він каже: «Я не можу, зараз вже пізно й тримати його тут не маю права». Виписав мені повістку, зняв копію паспорта й порадив винайняти якесь житло, щоб переночувати й о 9:00 ранку бути у військкоматі.
Я своїм коштом вийняв кімнатку, перечекав до ранку, зранку прийшов. Мене спитали: «Служити хочеш?». Я відповів чесно, що ні, бо маю діагнозів купу. І вони кажуть: «Іди звідси у свій військкомат, вирішуй там, ми тебе займати не будемо, але якщо ще раз сюди попадеш, зробимо обов’язково тебе абсолютно придатними до служби».
Я повернувся в Кам’янець, збираю документи, щоб піти у військкомат.
За порушення мені ще мають виписати штраф за статтею 204-1 КУАП ― незаконний перетин кордону. Буде суд.
Санкція статті передбачає наступне:
Після невдалого виїзду та затримання, нашому співрозмовнику намагались дістати ділки ― намагались звинуватити його у підставі, проте не шантажували, не вимагали грошей.
Щоб не спілкуватися з ними, чоловік просто видалив Telegram.
Також співрозмовник наголошує, що зараз навіть радий, що йому не вдалося перетнути кордон. «Мені пощастило, що мене затримали. Я міг ц таку попасти халепу… Місцеві мешканці прикордоння Одещини розповіли, що на території Придністров’я люди часто потрапляють у пастку, де їх катують вимагаючи перерахувати всі можливі кошти, потрапляють у рабство для роботи в полях, безвісти зникають. Сподіваюсь, що моя історія вбереже хоч когось від моєї помилки», ― зазначає чоловік.