На різдвяних канікулах мережу підірвала сюжетно–рольова гра для смартфонів «Моє дитя Lebensborn». Зараз вона посідає перше місце в AppStore серед платних ігор і впевнено тримається в трендах TikTok. Журналіст dev.ua за 6 годин пройшов гру та розповідає, що в ній може подобатися як підліткам, так і дорослим.
На різдвяних канікулах мережу підірвала сюжетно–рольова гра для смартфонів «Моє дитя Lebensborn». Зараз вона посідає перше місце в AppStore серед платних ігор і впевнено тримається в трендах TikTok. Журналіст dev.ua за 6 годин пройшов гру та розповідає, що в ній може подобатися як підліткам, так і дорослим.
Гравець «Мого дитя Lebensborn» стає названим батьком сироти — дівчинки Карін чи хлопчика Клауса, які живуть у 1951 році, в Норвегії. Головне завдання — не лише виховати дитину, але і подбати про неї, щоб вона виросла щасливою, пояснюючи як влаштоване доросле життя.
Усиновлена дитина не просто втратила батьків під час Другої світової війни. Вона була учасником нацистської програми Лебенсборн, у якій вирощували і виховували «істинних арійців». Сюжет гри заснований на розповідях реальних людей, які в дитинстві пройшли через цю програму, а потім жили в післявоєнному світі.
Лебенсборн перекладається з німецької як «джерело життя». Організація була заснована в грудні 1935 року за особистою вказівкою рейхсфюрера воєнізованих формувань нацистів СС Генріха Гіммлера. В статуті організації вказано, що її керівником може бути лише офіцер із її членів, призначений рейхсфюрером.
Для підготовки майбутніх матерів та виховання дітей, організація створювала так звані «Будинки матері» та «Будинки дитини». Усього було 6 першого типу та 17 другого на території Бельгії, Франції, Норвегії, Данії та Німеччини. Також планувалося відкрити ще три у Польщі та один — у Нідерландах.
Батько дитини — німецький солдат-нацист, мама — з Норвегії. Чоловік був на території країни під час окупації. Війна закінчилася, й у пари залишилися діти. Але що з ними робити, ніхто не знає. Позитивного розвитку подій не передбачається. Тому що навіть коли ці діти потрапляли до повноцінних родин, де про них піклувалися, їх все одно «булило» і засуджувало суспільство.
Максимум, чого можна досягти в грі — завоювати довіру дитини, давши її якомога більше тепла вдома, де вона могла б почувати себе в безпеці. Це при тому, що в грі потрібно ходити на роботу, заробляти гроші на життя. А також готувати, прати, доглядати за одягом, ловити рибу, ходити в ліс по гриби тощо. Оскільки дія відбувається в післявоєнні роки, то побут непростий. І глобального хепі-енду не буде.
Найбільше враження від гри — це не нацизм німців, а нацизм норвежців в конкретний історичний період. Діти ні в чому не винні: вони не обирали де, як і від кого народитися. Але їх роблять «козлами відпущення» за провину попередніх поколінь і їхніх батьків. Цих дітей вважали темною плямою на тлі норвезького суспільства. Що це, як не побутовий нацизм?
Як протиставлення, згадується австрійський психіатр Віктор Франкл. Він у свій час пройшов нацистські концтабори Освенцим і Дахау. Після цього написав книгу «Людина в пошуках справжнього сенсу», в якій розповів як не втратив людяність в нелюдських умовах, і як цього можна уникнути наступним поколінням. Виходить, що далеко не кожна людина на це здатна.
Якоюсь мірою, Lebensborn — це протиставлення популярній грі Sims. В останній ти сам створював і керував персонажами, в ньому майже немає фактора суспільства, яке впливає ззовні. В Lebensborn показується, як суспільство впливає на дитину: ти можеш скільки завгодно її оберігати вдома, але у зовнішньому світі вона залишається вразливою.
На сьогодні в Google Play Market гру завантажили 5 млн разів. Вона має рейтинг 4,4 з 5 та 96 000 відгуків. Найпопулярніший коментар українських користувачів — «гра платна». За повноцінну версію і справді доведеться заплатити менш як 3 євро, тобто 80 грн. Юзери буквально благають зробити гру безкоштовною:
При цьому батьки дітей ставляться з розумінням до сюжету гри. Їм шкода норвезьких сиріт:
Дехто слушно помітив, що не вистачає україномовної версії, й поставив за це 1 зірку з 5:
Але переважна кількість користувачів хвалить гру за її цікавість. І жаліється, що не може собі дозволити її купити. Це говорить про те, що в Lebensborn грають підлітки, які ще не мають власних грошей.
«Моє дитя Lebensborn» — платний додаток не просто так. Відсоток від доходів розробники жертвують у фонд Children Born of War. У 2021 році, коли підлітки стали несподівано розповідати про гру в TikTok, знімаючи ігровий процес, розробники змогли передати фонду близько $110 000.
