«В ЗСУ залучено 10 % працівників компаній, але є й такі, де пʼята частина». Чим живе IT Чернігівщини під час війни
Від мобілізації та конкуренції на міжнародних ринках до економічної ситуації та підтримки ЗСУ.
Від мобілізації та конкуренції на міжнародних ринках до економічної ситуації та підтримки ЗСУ.
Від мобілізації та конкуренції на міжнародних ринках до економічної ситуації та підтримки ЗСУ.
Компанії зазначають, що в лавах Збройних сил залучено орієнтовно 10 % працівників компаній, але є й такі, де у силах оборони — пʼята частина штату, розповідає Юлія Дайнеко, голова правління Чернігівського IT кластеру виданню «Час чернігівський».
Фахівчиня додає, що наразі компанії не мають однозначної відповіді, як вони реагуватимуть на посилення мобілізаційних заходів, якщо такі будуть. Ухвалений закон про мобілізацію, одночасно із занадто низьким відсотком бронювання спеціалістів у галузі, матиме негативний ефект.
«Міжнародні компанії будуть переносити свої центри розроблення за межі України, якщо ми не матимемо дієвих механізмів бронювання ключових співробітників та не збільшимо кількість заброньованих в індустрії фахівців», — зазначає Дайнеко.
Вона додає, що в Кластері розуміють і підтримують необхідність створення резерву для ротацій ЗСУ. Проте посилення відповідальності директорів компаній за неявку їхніх працівників для мобілізації чи вимога особисто приходити в ТЦК для відновлення документів не приводить до наповнення резервів, а вбиває економіку, що нині є єдиним джерелом фінансування армії.
«Через мобілізацію в регіоні ми почали наймати доволі розрізнено в Україні. Якщо раніше ми наймали в Чернігові 85 % співробітників, то тепер — лише 5 %. І найближчим часом не плануємо це змінювати», — сказала Ольга Климанська з компанії SendPulse.
Юлія Дайнеко каже, що безпекові питання важливі й для закордонних клієнтів, які оцінюють свої бізнес-ризики. Зокрема, локація компанії, її розташування щодо зони бойових дій, активна мобілізація та брак бронювання ІТ-фахівців.
«Кількість нових контрактів, які нині заходять в Україну, суттєво знизилася. Якщо ми подивимося статистику за 2023-й, побачимо значне падіння експорту для нашої галузі. До 2022-го таких падінь взагалі не було — був тільки ріст. Компанії, які мають R&D офіси, з них лише чверть лишилася на тих самих показниках замовлень або об’єму робіт».
Головні офіси ІТ-бізнесів, які часто розташовуються за кордоном, блокують розвиток локальних представництв у Чернігові через їхню близькість до кордону з росією. Це не дає можливості збільшити зарплату чи бодай відремонтувати офіс, уже не кажучи про нагальніші проблеми. Наразі партнери бачать серйозні для себе ризики, працюючи в Україні.
«Якось, щоб отримати новий проєкт, треба було поїхати до клієнта у США десяти нашим співробітникам. Через те, що ми не змогли виїхати, проєкт передали в Індію», — каже Олександр Йовенко, директор відділу інженерів компанії Litera. І додає: індуси часто конкурують з українцями: вони дешевші, їх більше, легше найняти й у них немає війни.
Ольга Климанська з SendPulse розповідає, що її компанія не розвиває збудований незадовго до початку вторгнення великий офісний центр. Бо наразі не бачить у цьому ані потреби, ані перспективи. Впливає і фізична близькість локації до ворога, оскільки «може прилетіти».
«Через мобілізацію в регіоні ми почали наймати доволі розрізнено в Україні. Якщо раніше ми наймали в Чернігові 85 % співробітників, то тепер — лише 5 %. І найближчим часом не плануємо це змінювати», — сказала Климанська.
Минулого року до деяких чернігівських компаній надходили пропозиції щодо злиття і поглинання бізнесів від представників іноземних компаній, які шукали вигідні для себе угоди. Результат таких переговорів наразі не відомий, проте зазвичай такі угоди не підписуються швидко.
«Кластер вів переговори щодо відкриття офісів розроблення в Чернігові з двома компаніями. На жаль, ми ще не досягли результату, але будемо і далі шукати можливості. Втім, нам вдалося перереєструвати деякі ТОВ з інших областей у Чернігів, щоб розвивати місцевий бюджет» — каже Юлія Дайнеко.
Як зробити Чернігів привабливим регіоном для релокування ІТ-бізнесів? Співрозмовники вважають — вкладатися в освіту й розвивати механізми бронювання і у такий спосіб підтримувати ІТ-компанії, щоб інші компанії бачили ресурсну привабливість регіону, а можливості для розвитку бізнесу були не меншими за ризики.
Олександр Йовенко на волонтерських засадах є виконавчим директором одного з найбільший благодійних фонду у регіоні «Співдружність-22». Наразі він обʼєднує у щоденній діяльності до 20 волонтерів. Здебільшого це ІТ-експерти з Чернігова і Києва, частина з них перебувають за кордоном. Також фонд підтримують чимало місцевих компаній.
Організація опікується потребами захисників у засобах індивідуального захисту, звʼязку, допомагає з закупівлею дронів, приладдя для зброї, оптичних засобів тощо. Кожен запит від військових перевіряється. Якщо він зі спектру фонду (оптика, звʼязок, старлінки, броня, кріплення до зброї тощо), волонтери беруть його в роботу.
«Співдружність-22» обробила більше як 150 запитів від понад 40 військових частин. У середньому це десяток запитів щомісяця, кожен на 400 000–600 000 грн. Також у фонді організовано консолідуються зусилля компаній ІТ-кластеру, які й раніше допомагали своїм підшефним військовим, але робили це розрізнено й менш ефективно. За допомогою фонду виходить закривати потреби і швидше, і дешевше.
Одним з важливих проєктів «Співдружності-22», до якої ІТ-індустрія міста долучилася фінансово, стало укомплектування мобільних вогневих груп ППО в Чернігівській області. Це допомогло вивести на бойове чергування за ворожими БПЛА додатково близько 40 таких груп. У планах є і ремонт старих пошкоджених кулеметів, і встановлення їх на броню.