💰🚀 USDT, BTC, ETH - це все просто купляється в Trustee Plus в пару кліків. Встановлюй 👉
Олексій ДзюбаІсторії
21 липня 2023, 08:27
2023-07-21
Від паперового дизайну до співпраці з урядами країн. Як український розробник запускає «світові Prozorro»
Павло Бородай і його компанія uStudio працюють в рідкісному для українського IT середовищі продуктового публічного сектору, або «government technology». Нещодавно ми писали про те, що Павло і його команда відповідають за технічну складову DREAM — новоствореної платформи для відбудови України. Але і розробка ряду майданчиків Prozorro — це робота Бородая та його компанії. Створенням MTender, системи електронних закупівель в Молдові, що за своєю суттю багато в чому імплементує принципи й логіку Prozorro, також займався українець. Такий самий проєкт Павло з командою має і в Литві та інших країнах. Ми зв’язалися з розробником і поговорили про унікальну IT-нішу, світове турне країнами заради нових знань та сенс діджиталізації в різних країнах.
Павло Бородай і його компанія uStudio працюють в рідкісному для українського IT середовищі продуктового публічного сектору, або «government technology». Нещодавно ми писали про те, що Павло і його команда відповідають за технічну складову DREAM — новоствореної платформи для відбудови України. Але і розробка ряду майданчиків Prozorro — це робота Бородая та його компанії. Створенням MTender, системи електронних закупівель в Молдові, що за своєю суттю багато в чому імплементує принципи й логіку Prozorro, також займався українець. Такий самий проєкт Павло з командою має і в Литві та інших країнах. Ми зв’язалися з розробником і поговорили про унікальну IT-нішу, світове турне країнами заради нових знань та сенс діджиталізації в різних країнах.
«Не хотів мати справу з математикою взагалі»
«Я в IT з 2002-го року, а саме в бізнесовій площині — з 2004-го», — розповідає Павло Бородай. Його компанія uStudio існує з 2008-го року. Павло закінчив факультет автоматизації інформаційних систем Міжнародного Соломонового університету (МСУ), який сам називає «не дуже популярним». Річ у тім, що після школи майбутньому айтішнику не хотілося мати справу з математикою взагалі.
«Ходив на підготовчі курси при КПІ та планував вступити до цього університету. І так „надивився“ на все це, що мені стало погано, що проведу тут 5 років життя. Що нічого, крім лекцій не буде видно».
Фото — Павло Бородай
Тому Павло подав документи до Києво-Могилянської академії, склав тести та отримав прохідний бал на напрям «політологія». Це те, що йому здавалося цікавим з гуманітарних наук. Але відгулявши літо, майбутній айтішник загадався над питанням, чи справді він хоче бути гуманітарієм. Зрозумів, що ні. І єдиним університетом, що готовий був прийняти документи юнака в серпні виявився саме МСУ. Майбутній розробник з легкістю вступив до нового ВНЗ. У Міжнародному Соломоновому університеті Павло навчався з 2000 року, а через 2 роки (на другому курсі) вже почав заробляти як айтішник.
«Усе починалося з паперового дизайну. При тому, що я не можу нічого намалювати руками, мені вдавалося створювати композиції за допомогою комп’ютера. За це навіть почали платити».
Майбутній розробник мав декілька подібних підробітків щодо дизайну. Павло розповідає, що працював за наймом лише раз в житті: у 2001-му році, у туристичній агенції. Розробляв макети флаєрів та іншої популярної на той час паперової продукції. В якийсь момент на Павла почали виходити конкуренти роботодавця і пропонувати $5 за макет (значні кошти на початку 2000-х — ред.).
Позаймавшись дизайном рік, майбутній айтішник, зрозумів, що це перестало бути цікавим — завдання були одні й ті ж самі. Тож разом з братом, який навчався з Павлом на одному курсі, перемкнувся на створення сайтів.
Фото — Павло Бородай
«Ринок створення сайтів тільки формувався. Ми не знали скільки коштували наші послуги. Але тих, хто вмів зверстати таблицю „не тейблами“, було мало. А ми були саме такими».
Пішли перші онлайн-замовлення. Юнаки зробили сайт турагенції, де раніше працював Павло і залучили до роботи кількох одногрупників. Розробник каже, що тоді «продавав повітря», тому що мало хто розумів, навіщо йому потрібен сайт.
«Крім продажів, я відповідав за візуальну частину — визначав, як має виглядати продукт. Хоча він був дуже простим, це були мої перші кроки як Product Owner. У 2004-му зареєстрували ФОП. Уже тоді ми представлялися як uStudio. Що це значить ніхто не знає, історично так склалося (посміхається). Хоча ми вже давно ніяка не студія».
«У 25 я розмовляв з топом, старшим на 10 років і який керує тисячею людей. Що він не знає?»
Павло розповідає, що uStudio починала працювати як сервісна компанія, яка з часом перетворилася на продуктову.
«Ми ніколи не були аутсорс-компанією: коли замовлення в умовній Америці, а розробка тут. Все що ми робили, було в Україні. У нас все було „in house“, ми не „аутсорсили“ людей».
Через подібний підхід було багато проблем, згадує Павло минуле компанії, оскільки «наступати на граблі» довелося паралельно з процесом розвитку. Однак uStudio не стояла на місці. Одним із її знакових клієнтів стала фармацевтична компанія «Дарниця».
«Мені було 25 і я розмовляю з топом, який старший на 10 років і керує тисячею людей. Що він не знає? Але тоді вдалося донести „Дарниці“, навіщо їм сайт. Це було у 2007–08 роках».
Паралельно з web-розробкою, uStudio розвивала напрям графічного дизайну. Завдяки останньому вдалося співпрацювати з представництвом ООН в Україні протягом 7 років. Вийшли на них завдяки соціальному капіталу, через знайомих знайомих, каже Павло. Українська компанія створювала для міжнародної організації річні звіти, презентації тощо.
«Просто прийти до ООН неможливо. Був процес. Так ми отримали перший досвід участі в тендерах».
Як відбувалася співпраця? Ось, наприклад, ООН потрібен річний звіт. Тому всі охочі мали безплатно зробити п’ять варіантів обкладинок. А організація вже обере найкращого. І поки інші агентства могли нехтувати подібними умовами, uStudio бралася за них.
У 2008-му році трапилася світова економічна криза, яка наздогнала Україну у 2009-му. Тоді дизайнерам і програмістам припинили платити відразу після будівельників і все зупинилося, згадує Павло. Однак з’явилася нова історія — багато малого бізнесу з офлайн перейшло в онлайн.
«Ми зробили продуктове рішення, таку собі „коробочку“. За 2 тижні і $5 000 ви могли відкрити інтернет-магазин і отримати від нас його техпідтримку. Загалом це нудна штука, без творчості. Але вона допомогла нам „рівно“ пройти складний економічний період. До того ж стало зрозуміло, що таке процес і цінність продукту».
«З стартап-девелоперів у Nike і зі смузі, ми одягли краватки і почали ходити по міністерствах»
Після економічної кризи, в компанії зрозуміли, що не хочуть займатися сервісом. По-перше, на той час вже було багато охочих працювати в цьому напрямі. По-друге, хотілося розвитку і нових можливостей. У той момент до uStudio звернулися замовники, які захотіли запустити стартап.
«Вони сказали, що мають лише ідею та гроші. Ми зробили свою частину роботи, але стартап провалився. Проте ми так зійшлися, що вони до нас прийшли з новою сумою грошей. І ось цей проєкт відбувся».
Так в 2010-11 роках компанія Павла долучилася до створення одного з перших в Україні агрегаторів автострахування під назвою «Жираф». Це як Hotline Finance, але за 8 років до Hotline Finance, проводить аналогію співрозмовник.
Проте на той час не існувало електронного поліса, тому проєкт виявився дещо поспішним. Хоча просто сидіти з класною ідеєю також не було сенсу, пояснює Павло. Досвід роботи з настільки ідейними людьми привів розробника і його компанію в сектор «government technology».
«У 2013–14 роках такими ідейними людьми стали ті, хто захотів змінювати державу. Наприклад Дмитро Шимків, тогочасний голова Microsoft Україна, на Майдані лопатою сніг прибирав. Таких людей з бізнесу було дуже багато».
Тоді існувала гіпотеза, що працювати з державою — це самогубство, згадує Павло. Айтішник потрапив у ком’юніті, яке прагнуло змінити Україну зсередини. Ідеї були різні: від діджиталізації податкової до електронного урядування. Однак реформи були потрібні і хотілося їх робити «тут і зараз». В якийсь момент з’явилася ідея про зміни державних (публічних) закупівель.
«Лопати купити — це тепер суперсекретна інформація!» Інтерв’ю з екс-CEO Prozorro Василем Задворним. Як змінилася система
«Як потім з’ясувалося, до реформи це і справді була клоака. Якщо публічні закупівлі „хворі“, то і вся держава „хвора“. Це важлива інституційна річ».
Так за декілька років з’явилася електронна система закупівель, надалі відома як Prozorro. uStudio працювала саме з розробкою майданчиків системи. Через рішення компанії пройшли десятки майданчиків з різним рівнем успішності: хтось заходив і йшов, хтось працює і до сьогодні.
Працюючи з Prozorro, uStudio завжди була всередині процесів. Це було повністю некомерційні умови співпраці, каже Павло. uStudio могла дозволити собі інвестувати час в розвиток України, живучи на кошти від комерційних проєктів.
Фото — Павло Бородай
Загалом система робилася «на колінках», за копійчані гроші напівволонтерами, але мене як громадянина та ентузіаста це дуже драйвило, каже співрозмовник.
«Зі стартап-девелоперів в Nike і зі смузі, ми одягли краватки й почали ходити по міністерствах. Це було складне рішення, яке легко далося. Маючи (і продовжуючи накопичувати) доменний досвід і розуміння того, як ті чи інші процеси й інструменти працюють у світі, ми і сьогодні співпрацюємо з ДП „Прозорро“ на добровільних засадах».
Наприклад, допомагаючи з формуванням концептуального бачення розвитку системи або реалізації її окремих частин. Зараз uStudio є частиною робочої групи, що «карбує» дефініцію і розуміння концепції електронного контрактингу. Дуже важливо, аби в українській системі закупівель електронний контракт було реалізовано не просто як PDF-файл, а як діджиталізований бізнес-процес, що призводить до його формування, каже Павло.
Повертаючись до початку роботи з держсектором: початкова робота над Prozorro тривала кілька років, за які створили систему і запланована зміна в публічних закупівлях відбулася. Павло називає свій досвід участі в державному проєкті «суперпозитивним».
У Prozorro новий директор — Микола Ткаченко. Раніше він відповідав за IT-продукти «Київстар»
«Ми захотіли зробити «Prozorro для світу“»
Після цього розробник задумався, а чи існує подібна проблема щодо публічних закупівель в інших країнах. Виявилося, що так. Павло захотів зайнятися цим напрямом. Тим паче, що подібний досвід він вже мав в Україні. Йому вдалося вийти на Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), який зокрема допомагає країнам, що розвиваються з впровадженням реформ.
«Ми захотіли зробити „Prozorro для світу“ і в якийсь момент „прийшли“ з цим в ЄБРР. Нас вислухали й відповіли, що якщо ми дійсно знайдемо шлях реалізації подібної ідеї, то попит буде велетенським. З-поміж 40 країн їхнього портфеля майже скрізь так чи інакше існувала проблема у сфері закупівель: від процедур „на папері“ до наявних, але технологічно застарілих рішень».
Окремі цікаві кейси — реально ефективні системи управління закупівлями + прагнення уряду країни розвиватись й покращуватись, розповів Павло. ЄБРР повірив у uStudio. Але професійних айтішників у світі багато, тому єдина можливість для української компанії полягала в тому, щоб стати експертом в домені публічних закупівель.
Фото — Павло Бородай
«2015-ий рік. Тоді почалося моє з колегами турне: від Китаю до Південної Америки. Три-чотири країни на місяць. І в складі делегацій, і в якості спікерів виступали, і окремо літали. Ми вивчали як працює Public Finance Management, тобто система управління публічними фінансами: від потреби до витрат».
Паралельно інша частина uStudio розробляла продукт. Хоча державний сектор може здаватися нудним, і команді і мені подобалося, було цікаво, каже Павло.
Турне дало розуміння і змогу побудувати продукт не тільки з технічної точки зору, а і на базі доволі детального розуміння основ і принципів того, як саме і чому саме так функції управління публічними фінансами й, зокрема, логіку публічних закупівель вибудувано і виписано на рівні глобальних документів. Так вдається розмовляти з клієнтом (урядами — ред.) «однією мовою».
Фото — Павло Бородай
Розробник пояснює, що на діджиталізацію має сенс дивитися з точки зору розуміння функцій та ефективності вирішення. Бо з точки зору розв’язання проблем за допомогою IT — є дискусія, каже Павло. Згадує, як на одному з івентів, американський професор, що викладає державне управління в Університеті Джорджа Вашингтона, після презентації аналітичної системи в складі Prozorro прокоментував: «Це дуже красиво і ефектно, але чи було зрештою виконано державою своєї функції? Чи було розв’язано проблему?». Тоді це вчергове перевернуло бачення розробника: розуміння завдання системи — це візійна річ.
Перший закордонний досвід Павла і uStudio відбувся в Молдові, де саме уряд країни та ЄБРР впроваджували реформу публічних закупівель У співпраці з Європейським банком вдалося вийти на ринок країни-сусідки.
«У Молдові ми почали будувати систему фактично з „з нуля“, маючи купу „сирих“ знань і велике бажання реалізувати своє бачення. В жовтні 2018 року запустили MTender. Вона досі успішно працює 5-й рік».
Сьогодні Молдова, як і Україна, перебуває в процесі адаптації локального закупівельного законодавства щодо вимог європейських директив. Це стратегія розвитку усієї сфери, зокрема і для системи MTender. Сподіваємось і надалі бути поруч і допомагати в її реалізації, додає айтішник.
Відтоді uStudio розвиває Procuriosity (така назва закріпилася за рішенням) як єдину кодову базу, використовуючи її і сьогодні, імплементуючи вже як окреме самостійне продуктове рішення в різних країнах і в різних конфігураціях
Так, останні два роки компанія Павла працює над імплементацією закупівельного рішення на базі Procuriosity в Литві, попередньо вигравши відкритий публічний тендер, що його оголошувало Агентство з публічних закупівель країни. Будують не з нуля, адже використовують власний продукт. Коли українець вперше побачив тамтешню систему, то це здавалося певним жахом — вона доволі застаріла і, задавалось, «ледве працювала».
Українські розробники пообіцяли це змінити, на що литовці запропонували спочатку сфокусуватися на методології і принципах побудови процесів майбутньої системи. Доволі швидко стало зрозуміло, що той перший погляд на задачу, традиційний для «айтішника» — суто в технічному аспекті, був поверхневим.
«Тоді, два роки тому, я думав що я вже знаю про закупівлі майже все. Сьогодні ми щотижня дізнаємось щось нове від литовських колег про методологічну базу рішення і його логіку: це ніби дрібниці, але вони, наприклад, впливають на механізми і логіку визначення економічної доцільності, що є ключовим питанням в домені».
Їхнє розуміння, зокрема і на рівні проєктування і впровадження технологічних рішень для уряду, є надзвичайно важливим і власне саме розуміння таких речей і робить експертів експертами, пояснює Павло.
Фото — Павло Бородай
У багатьох країнах, що розвиваються, зокрема і в Україні при укладанні публічних контрактів зазвичай орієнтуються переважно на ціну (за невеликим відсотком виключень). В Європі, наприклад, фокус на нецінові критерії і методології, що базуються на якості і вартості життєвих циклів. Тепер подумайте як вимірювати місце України на діджитал-мапі? І знову ж — це не критика. Це спроба обʼєктивно оцінювати самих себе і бачити можливості розвитку. Класні IT — це не мета, це засіб, констатує співрозмовник.
Скільки можна заробляти на подібних проєктах? Павло розповідає, що міжнародні фінансові організації працюють за так званими консультаційними контрактами. За них і платять гроші. Вони не наймають підряд і не купують продукт. Зараз uStudio має статус акредитованого консультанта ЄБРР і як консультант бере участь в тих чи інших проєктах Банка.
«Це не завжди робота над софтом. Наприклад ми працювали з ЄБРР в Албанії лише як консультанти із закупівель. Робота тривала пів року. Свого часу так було і в Грузії. Усе це — робота за контрактом».
Проєкти, пов’язані з участю в реформах, це також бізнес. Павло каже, що вони «не суперприбуткові, але, навіть реінвестуючи частину такого прибутку в розвиток продукту і його адаптації для конкретного кейса в рамках реформи, в нуль можна вийти». Тут більше історія про досвід, розвиток в ніші та нетворкінг, який потім можна монетизувати.
Фото — Команда uStudio
«Що ж стосується проєктів впровадження продуктів для публічного сектору на комерційній основі — тут ніяких особливостей або відмінностей від традиційного продуктового бізнесу: roI, маржинальність — усе на місці», — додає Павло.
Сьогодні в uStudio наразі немає комерційних проєктів в Україні через повномасштабне вторгнення. Але фізично компанія і більша частина її співробітників знаходяться саме в країні. На сьогодні в uStudio працює близько 40 спеціалістів. При цьому середня тривалість роботи в компанії близько 7 років, каже Павло. За це розробник вдячний команді, яка знаходить мотивацію працювати у незвичній продуктовій ніші.
«Коли будуєш продукт, ти граєш в довгу. Зрозуміло, що гроші потрібно рахувати, можна навіть йти „в мінус“, але контрольований (посміхається). Якщо ваш продукт комусь потрібен, то гроші точно будуть. Ми зараз всередині реалізації продуктового шляху. Паралельно пробуємо заходити в різні країни і розраховуємо що з нами „будуть говорити“ через наш досвід. Говорять… Але в нас є ще багато над чим працювати».
Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram
УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.
Ліцензія видана ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 15.09.23 (рішення КРАІЛ №245 від 31.08.2023); ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 26.04.2021 (рішення КРАІЛ №150 від 12.04.2021); ТОВ «СПЕЙСИКС» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 08.02.2021 (рішення КРАІЛ №34 від 02.02.2021); ТОВ «ГЕЙМДЕВ» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 16.02.2021 (рішення № 47 від 10.02.2021).
