Гнучкий формат роботи може збільшувати так звану «ефективну зарплату» працівника на 56% — не через більший оклад, а завдяки заощадженому часу, меншим витратам на дорогу та більшому контролю над власним графіком.
Гнучкий формат роботи може збільшувати так звану «ефективну зарплату» працівника на 56% — не через більший оклад, а завдяки заощадженому часу, меншим витратам на дорогу та більшому контролю над власним графіком.
Для умовного 39-річного американського програміста із середньою чистою зарплатою $104 000 на рік модель оцінює «розширену зарплату» у $162 768. Різниця — понад $58 000 на рік.
Ці гроші працівник, звісно, не отримує на банківський рахунок. Йдеться про економічну вартість часу, який він отримує завдяки гнучкому формату роботи.
Автор матеріалу для The Hill Глеб Ципурський називає це «прихованою економікою» роботи: зарплата показує, скільки людина заробляє, але не показує, скільки їй коштує сама робота.
Наприклад, офісний формат може означати щоденні витрати на пальне, паркування та транспорт, а також години, проведені в дорозі. Додатково працівник втрачає час, який міг би витратити на дітей, спорт, сон, побутові справи чи відпочинок.
У моделі Econtime одна година особистого часу оцінюється у $193,79, тоді як година фінансової роботи — у $48,17.
Різниця пояснюється тим, що вільний час для людини є обмеженим ресурсом. Його цінність — не лише у можливості нічого не робити. Це час на сім’ю, лікаря, спорт, сон або звичайне відновлення після роботи.
Модель передбачає, що гнучка робота дозволяє працівникові повернути приблизно шість годин особистого часу на тиждень.
Для батьків це може означати кілька додаткових годин із дітьми, для когось — можливість займатися спортом або висипатися, а для іншого — відсутність щоденної гонки між роботою та домашніми справами.
Водночас автори моделі враховують і мінуси роботи з дому: працівник може більше платити за електроенергію, опалення, кондиціонування, інтернет та зношування домашнього робочого місця.
Окремо в матеріалі згадується велике рандомізоване дослідження 2024 року, проведене серед 1612 співробітників технологічної компанії.
Воно показало, що гібридна робота на третину зменшила кількість звільнень і підвищила задоволеність працівників. При цьому за два роки експерименту дослідники не виявили суттєвого погіршення результатів роботи за оцінками менеджерів.
Це важливо на тлі дискусії про повернення співробітників до офісів. Для працівника обов’язкова присутність в офісі може фактично виглядати як приховане зменшення зарплати: оклад не змінюється, але з’являються додаткові витрати та кілька годин дороги щотижня.
Водночас дослідники не стверджують, що офісна робота завжди неефективна. Для частини команд фізична присутність може бути важливою для навчання, наставництва, комунікації та побудови довіри.
Тому автор пропонує компаніям оцінювати гібридну модель не за принципом «усі в офіс» або «всі віддалено», а дивитися на конкретні ролі, команди та завдання.
Головна теза дослідження: гнучкість — це не просто корпоративний бонус. Для працівника вона має цілком реальну економічну вартість. І якщо компанія забирає у людини кілька годин дороги щотижня, це можна розглядати майже як скорочення її реального доходу.
