«Я досі згадую фантастичні суші, які куштував у Луганську». Сергій Гальонкін про Epic Games, «хороших росіян» та Україну

— Ви живете в США й чітко заявили про свою проукраїнську позицію після 24 лютого. Якою бачиться повномасштабна війна в Україні за тисячі кілометрів?

— Жахливо. Бачити війну в Україні по телевізору — не те, що бачити її в реальному житті. Це трагедія, яка не траплялася з часів Другої світової війни. 

— Чи зберігається увага до подій в Україні зараз у США?

— Якщо дивитися на американські медіа, то ця увага дещо згасає через передвиборчі перегони в Америці, які вже йдуть, хоча офіційно розпочнуться наступного року. Країна вже декілька років перебуває на межі рецесії (зниження економічної активності — ред.) і всі тільки й говорять, що вона скоро розпочнеться. Незрозуміло, чи це так буде. Але коли ти американець, то тебе насамперед цікавить, що відбувається тут і зараз у країні.

Я не можу сказати, що в США зникла увага до повномасштабної війни в Україні. У новинах про неї говорять щодня та продовжують писати великі видання. Зараз кажу про те, що я читаю й дивлюся. Це Reuters, The Wall Street Journal, новини CNBC. Навіть Fox News (консервативний канал, лояльний до Республіканської партії — ред.) говорить про війну в Україні. У них, звісно, інша думка. Але вони не кажуть про те, щоб росія перемогла. Поруч із цим є дуже «крайні праві» та «крайні ліві» зі своїми думками. Але вони є в кожній країні.

— Ви пропрацювали в Epic Games 8 років. Компанія підтримала Україну на $144 млн. Але є проблема — росіяни доволі непогано себе почувають в gamedev-індустрії. Часто компанії їх вивозять із рф. Ви працювали в Epic Games із росіянами та про що з ними говорили?

Я не можу говорити за всіх. У мене є друзі серед росіян, які вже давно не живуть у росії. Вони допомагають Україні, але не можуть про це казати, тому що мають родичів у рф. Інколи ці родичі дуже проросійські. Моїм друзям неприємно, коли їхні батьки ходять із триколорами й портретами путіна. 

— Вони намагалися їм пояснити, що підтримка путіна та триколорів — це підтримка вбивств українців?

— Мої друзі не ходять із російськими прапорами. Один із них намагався донести до родичів у росії, чому це погано, але його не слухали. Тоді він перестав спілкуватися з родичами. Такі люди в росії живуть «за межею» адекватного сприйняття, їх уже не повернеш. Можна хіба що сподіватися, що реальність настільки зміниться, що в них «розплющаться очі». 

У мене є друзі-німці. Вони відносно молоді й не пам’ятають часів Другої світової війни. Одному з таких друзів дід, який застав ту війну, розповідав, що німці все знали, але їм було простіше «заплющувати очі» (на звірства нацистського режиму — ред.) і говорити, що «це не ми». Психологічно, якщо ти не «заплющуєш очі» на події, то ти маєш щось робити, а це дуже страшно. 

— Їх же потім водили до могил закатованих людей…

— Не просто водили, а змушували робити перепоховання.

— І вони однаково не вірили. Казали, що це постановка.

— Той мій знайомий розповідав, що все вони знали й вірили. Але легше було «заплющити очі» на вбивства. 

— Повернемося до іншої теми. У 2011–2013 роках ви працювали в компанії Nival, яка заснована Сергієм Орловський — одним із «батьків російської гейм-індустрії». Ви покинули Nival через Революцію Гідності?

— Я пішов до Майдану, це не пов’язані речі. Мав тоді певні проблеми зі здоров’ям і вирішив, що зроблю перерву. Коли я працював у Nival, то потрібно було літати дуже часто у справах. 

— На той час Україна й росія товаришували. Ви бачили Орловського після Майдану й чи спілкувалися з ним?

— Так, бачив. Не можу сказати, що підтримував із ним активно зв’язок, але кілька разів зустрічалися. Він із росії досить швидко виїхав після 2014 року й не підтримує путіна.

— Про Epic Games. Спочатку ви були керівником видавничої діяльності компанії у Східній Європі. Які країни входили до цього регіону? Я до того, що нас із росією «впихнули» в один регіон.

— До регіону входили Польща, Чехія, Болгарія, Україна, росія, білорусь — країни, які далі на схід від Німеччини. Я б не сказав, що це було навмисно сформована одна сфера впливу. У нас не було ресурсів, щоби мати менеджерів у кожній країні. Так само, наприклад, не було одного спеціаліста для ринку Канади. Фахівці займалися відразу і Канадою, і США, і Мексикою. Також був єдиний регіон Західної Європи. 

Підтримали українську валюту раніше, ніж інші компанії на ринку. Щоправда, є проблема з українською мовою. Epic Games підтримує гру, якщо вона має українську, але загалом не локалізує гру українською мовою. 

— Ви працювали над запуском магазину Epic Games Store. Як це було?

— Не можу розповідати (сміється), тому що маю NDA-договір. У ньому сказано, що не можу говорити про все, що може заподіяти шкоду компанії. 

— Ваш відхід з Epic Games співпав зі скороченням у компанії, звільнили майже 900 фахівців. Ви самі пішли чи «вас пішли»?

— У прощальному пості ви зазначили, що «тепер не буду перейматися, що PR-департамент прийде в особисті повідомлення через певні висловлювання». Ви покинули компанію частково через корпоративну цензуру?

— Я б не сказав, що це цензура. Це звична практика у великих компаніях, коли про деякі питання, а у Epic Games це великий спектр, люди не можуть нічого сказати без узгодження з PR-відділом. Коли компанія була дещо меншою, такого правила практично не було. Коли ми виросли, PR-відділ почав сильно дивитися на те, хто й що пише в соцмережах.

— Якщо ви б написали в Twitter #russiaisaterroristtate, чи прийшла б до вас PR-служба?

— Не думаю. Я робив політичні заяви в соцмережах на підтримку України й нічого не було. Це більше стосується повідомлень про індустрію.

— Ви на позитивній ноті попрощалися з Epic Games?

— Так. Ми поговорили з Тімом (Тім Свіні, засновник і генеральний директор — ред.) і Деном (Даніель Вогель, віцепрезидент із розробки — ред.). Це чудова компанія й чудові люди. Я не згоден із тим, куди вони рухаються, але це не значить, що вони рухаються в хибному напрямку. 

— То куди рухається Epic Games?

— Вони роблять платформу Fortnite. Це платформа для розробки ігор. Дуже прикольно, але це не те, що мені цікаво. 

— Що вам цікаво?

— Такі платформи, як Epic Games Store, Playstation, Steam чи інші. 

У росії хочуть конкурувати зі Steam та Epic Games Store. Займеться всім VK, ціна питання — $10 млн

По темi

У росії хочуть конкурувати зі Steam та Epic Games Store. Займеться всім VK, ціна питання — $10 млн

— У тому ж пості ви згадуєте про те, що писатимете про ігри. Це повернення до Gameplay? (У 2005–2008 роках Сергій був головним редактором українського друкованого журналу Gameplay — ред.)

— Ні-ні. Мав на увазі, що зможу писати в Twitter і Bluesky щось про ігрову індустрію. Це не значить, що я писатиму статті чи рецензії як журналіст. У планах є написання кількох статей про монетизацію, метавсесвіт тощо. Запускати своє видання не планую.

— Чи розгядаєте сьогодні для себе роботу у великій game-корпорації?

— У роботі у великій компанії є плюси та мінуси. Плюси — корпорація має багато ресурсів і може мати великий вплив на індустрію. А мінус — це певний прошарок бюрократії. І що більша компанія, то він більший. Бюрократія за визначенням намагається «нічого не робити». Іноді прості дії займають багато часу на вирішення.

— Свого часу ви створили інструмент для відстеження статистики в Steam — Steam Spy. Він приносить кошти?

— Так. Це близько $10 000 на місяць. Там є сервери, які потребують оплати. Але загалом люди користуються цим інструментом і їм цікаво. 

— Зараз ви маєте грошові накопичення після роботи в Epic Games і можете не працювати певний час?

— Так.

— Що зараз глобально відбувається в game-індустрії?

— Я б сказав, що це важкі часи. Через загрозу рецесії й високої облікової ставки Центрального банку гроші стали набагато дорожчими. Як працюють інвестиції в game-індустрії чи будь-якій іншій сфері? Люди не вкладають власні кошти в проєкти. Ці гроші лежать у банку й зазвичай вкладені в акції та бонди. Потихеньку це приносить дивіденди. У таких випадках не продають акції та бонди, щоб вкладатися в стартап. Тому що тоді в тебе виникають податки й так ти втрачаєш «живі» гроші. 

Що відбувається зараз? Люди беруть кредити під акції, бонди та навіть опціони (можливість придбати акції в майбутньому). У США видають кредити навіть на опціони. Ці кредитні гроші можна вкласти в стартап через венчурні фонди, які беруть за це певний відсоток. Я зараз маю на увазі мільйонерів, яких у США досить багато. Наприклад, у тебе є $10 млн в акціях. Ти взяв під них кредит і вклав ці кошти. Коли облікова ставка зростає, то такий кредит ти береш не під 2–3%, а під 10–15%. І це вже неприбутково. Це значить, що стартап має приносити шалені кошти, він має бути успішним. Більшість мільйонерів на це зараз дивляться й не хочуть вкладати кошти. 

І це відбувається з багатьма сферами. Щоб зростати, тобі потрібно більше коштів, ніж маєш. Зараз займати кошти в банків дуже складно. Це особливо погано для малих компаній, але і для великих також. Ти можеш сподіватися лише на власний заробіток. «Дешевих грошей» зараз майже немає. Тому ми бачимо ситуацію, коли, з одного боку, у 2023-му виходять круті ігри. Але для людей з індустрії це, мабуть, один із найгірших років за останнє двадцятиліття. 

— Якою буде подальша ситуація?

— 2024-й, як на мене, буде ще гіршим. 2025-й, маю надію, буде кращим.

— Зараз одна з головних тем — штучний інтелект. Як його застосовують в game-індустрії?

— Один із них — Machine Learning (ML). Коли в тебе є багато відео з play-тестів і ти можеш використовувати ML, щоби знаходити моменти, де тестери стикаються з проблемами. Раніше фахівець був змушений віддивлятися сотні годин відео. Зараз таку технологію використовують багато компаній.

Щодо Text to Image Generation, то ця розробка поки що не на тому рівні, щоб її використовували серйозно. Її юзають, наприклад, під час пітичнгів. Раніше, коли в тебе не було коштів для використання референсів у своїй презентації, ти брав картинку з умовного «Володаря перснів» і казав, що це буде ось як тут. Зараз такі картинки генерує ШІ. У розробці поки що серйозного використання ШІ я не зустрічав. LLM (великі мовні моделі — ред.) зараз не можуть «написати» гарний текст, але чудово аналізують вже написаний текст. Це не розробка, це оперування. 

— Ви вже не один рік живете в Америці. Це складно, але якщо порівнювати життя в США та в Україні, які є плюси та мінуси в обох країнах?

— Політична система в Україні більш пряма, ніж в Америці. Тут підхід до виборів такий, що в тебе фактично вибір із двох кандидатів на всіх рівнях — місцевих і державних. Головна проблема в тому, що за висунення цих кандидатів голосували лише ті, хто ходить на праймеріз (тип голосування, у якому обирається один кандидат від партії — ред.). Це 5% від населення, яке має право обирати. Для цього ти маєш зареєструватися до партії й піти на її праймеріз. А 95% людей цього не робить та обирають уже з тих, кого ті 5% обрали їм на праймеріз. Загалом ти розумієш, за що виступають республіканці та демократи. Але з конкретних кандидатів тобі можуть не подобатися ні той, ні інший. 

Але те, що є в Україні — це корупція. Зрозуміло, що корупція є скрізь. 

Коли розмовляю з німцями й заходить мова про корупцію, то згадую їм історію про Бранденбурзький аеропорт, який будували 20 років і використали на це мільярди доларів. Гадаю, що великий рівень корупції в Україні пов’язаний із радянським насліддям, яке ми ще долаємо. 

— Ви родом із Луганська?

— Я родом із Полтави, з українськомовної родини. Історик Орест Левицький (1848–1922) — мій земляк, із сусіднього села. Але сам я народився в Луганську й довгий час жив у цьому місті. Востаннє був у Луганську у 2013-му році. То було чудове місто, мені воно дуже подобалося.

Ми приїхали на Новий рік, у мене тоді в Луганську жили батьки, теща й бабуся дружини. Ми були в декількох ресторанах. Це було прекрасне українське місто. Там був суші-ресторан біля готелю «Дружба», луганчани його знають. Фантастичні суші й сервіс. Я досі їх згадую і як це було круто. Луганськ мав проблеми з дорогами та вулицями. Звичайно, що це не Київ. Але наша місцева влада потрохи приводила місто до ладу. Центр міста був відремонтований, Луганськ розвивався. Російська окупація міста все змінила на гірше.

— Чи хотіли б ви побувати в Луганську після його звільнення?

— Авжеж.

UPD. «Я не дуже добре підходжу для нової версії Epic». Сергій Гальонкін завершив роботу в Epic Games і може повернутися до ігрової журналістики

По темi

UPD. «Я не дуже добре підходжу для нової версії Epic». Сергій Гальонкін завершив роботу в Epic Games і може повернутися до ігрової журналістики

Epic Games відмовилась виплатити росіянам $200 000 призових за перемогу в турнірі з Fortnite

По темi

Epic Games відмовилась виплатити росіянам $200 000 призових за перемогу в турнірі з Fortnite

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

По темi

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram