The Washington Post розповіли історію українського айтішника, який прийшов на допомогу країні в критичний момент. Ось головне з неї.
The Washington Post розповіли історію українського айтішника, який прийшов на допомогу країні в критичний момент. Ось головне з неї.
До лютого 2022-го року Андрій Ліскович був підприємцем із «Кремнієвої долини». Він народився в Запоріжжі в 1984 році. Свого часу навчався в коледжі в москві, а у 2007-му році переїхав до США. У 2015-му році закінчив Гарвардську школу державного управління ім. Кеннеді. Ще навчаючись в аспірантурі, Ліскович створив стартап, а потім, отримавши диплом, пішов працювати в Uber. Там він став виконавчим директором нової дочірньої компанії — Uber Works, яка займалася підбором працівників, що працюють на фрилансі. Uber Works закрили під час пандемії. У 2022 році, коли росія вторглася в Україну, Андрій працював над новою інтернет-платформою для інвестицій.
Шокований нападом на свою батьківщину, Ліскович покинув свій дім у Сан-Франциско, щоб повернутися до Запоріжжя. Евакуювавши своїх батьків із небезпечного місця, він пішов до військкомату, щоб стати добровольцем. Українські офіцери вирішили, що від нього буде більше користі, якщо збиратиме спорядження для бійців, аніж братиме участь у бойових діях. Спочатку Андрій буквально їздив по регіону, щоб купувати для війська все необхідне — від шкарпеток до супутникових терміналів Starlink. Використовував як власні кошти, так і пожертви друзів.
Андрій Ліскович вважає, що його нинішня робота дуже схожа на попередню в «Кремнієвій долині». В обох випадках потрібно вирішити низку проблем, у яких ви не маєте попереднього досвіду. «Коли я починав, у мене не було військового досвіду. Ви просто йдете туди, щоби бути ближче до кінцевого споживача та розуміти його проблеми. Ви не питаєте їх, яким має бути рішення, ви пропонуєте їм рішення та питаєте їхню реакцію. Це правила, за якими працює «Кремнієва долина», — каже Ліскович.
Ліскович створив Фонд оборони України, щоб постачати нелетальне обладнання українським силам оборони. Багато його перших волонтерів були колишніми співробітниками Uber. Українець допоміг укласти угоду з Міністерством оборони Німеччини про постачання 138 безпілотників, які мають більшу дальність польоту, ніж дешеві аналоги. Також він домігся укладення угоди про надання українській армії комерційних супутникових знімків, китайських акумуляторів для бронетранспортерів. Крім того, в активі Фонду — постачання радіочастотних датчиків німецького виробництва, які можуть відстежувати російські безпілотники.
Зараз він працює над тим, щоб отримати більше транспортних засобів усіх видів, більше супутникових інтернет-терміналів, більше двосторонніх радіостанцій, комп’ютерного мережевого обладнання, генераторів і акумуляторів і датчиків. Одна з його геніальних ідей — купити в США сотні вживаних шкільних автобусів для пересування українських військ, які слугуватимуть мобільними командними пунктами та пересувними душовими для солдатів. Андрій каже, що може придбати автобуси за $5 000 за штуку, але доставлення їх до України обійдеться у два-три рази дорожче. Зараз він веде переговори із судноплавними компаніями, щоб знизити витрати. Ліскович уже не може дочекатися, коли повернеться до свого старого життя в Сан-Франциско, але зараз це не на часі.
